Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/10759/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/10759/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024

у справі №910/10759/24 (суддя - Головкіна В.М.)

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд»

про визнання частково недійсними угод та стягнення 18 428 425,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" про визнання частково недійсними договорів та стягнення 18 428 425,01 грн повернуто заявнику без розгляду.

Ухвала cуду першої інстанції обґрунтована тим, що підставами вимог позивача є десять окремих договорів, кожен з яких був укладений за різних обставин та щодо різних предметів поставки для забезпечення окремо визначених військових частин. Тобто кожний з правочинів є самостійною підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків та кожен з них тягне самостійні цивільно-правові наслідки.

При цьому, хоч заявлені позивачем вимоги і укладені між тими самими сторонами, однак, кожен договір укладений на забезпечення певної потреби (потреби у мастильних засобах конкретного виду, різній хімічній продукції) для конкретної військової частини, що визначені конкретними договорами та додатках до них. Такі вимоги за своєю правовою природою є окремими підставами позову та не є пов`язаними між собою, оскільки обгрунтовуються різними обставинами та підтверджуються різними доказами.

Сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які можуть бути доказами для встановлення обставин, викладених в позовній заяві, спільний спосіб захисту, а також однорідність вимог жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання недійсними в частині окремо кожного з десяти договорів та стягнення набутих на їх виконання коштів, отже, за поданою прокурором позовною заявою фактично підлягають вирішенню десять окремих спорів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних вимог суперечить приписам ст. 173 ГПК України та повернув позовну заяву і додані до неї документи відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаною ухвалою заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм процесуального права та не застосовано норми ст. 173 ГПК України.

Апелянт зазначає, що коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними, або співвідносяться як основна та похідна, та не підпадають під заборони, визначені ч.ч.4, 5 ст. 173 ГПК України, відсутні підстави для повернення позовної заяви. Цим позовом оспорюються окремі положення десятьох господарських договорів, проте такі контракти мають тотожні предмети - постачання пально-мастильних матеріалів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту ЗСУ для потреб оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Усі ці договори є однотипними, здійснення їх фінансування передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їх сімей, ветеранів війни». Оспорювані правочини вчинені протягом одного й того самого періоду, а також між одними й тими самими суб`єктами, чиї права та обов`язки за кожним із договорів є аналогічними, мають єдину спільну підставу для визнання недійсними положень у частині включення до договірних цін оспорюваних договорів умов про сплату ПДВ.

Скаржник також звертає увагу, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використовувати процесуальні засоби для відновлення порушеного права та запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечував проти доводів апеляційної скарги заступника Генерального прокурора, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/10759/24 без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач у своїй позовній заяві об`єднав десять окремих договорів, кожен з яких був укладений за різних обставин та щодо різних предметів поставки для забезпечення окремо визначених військових частин. Тобто кожний з правочинів є самостійною підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків, та кожен з них тягне самостійні цивільно-правові наслідки. Відповідач наголошує, що суд першої інстанції правомірно встановив, що таке об`єднання порушує вимоги процесуального законодавства, зокрема, ч.1 ст. 173 ГПК України.

Також відповідач вказує, що об`єднання кількох різних договорів ускладнює процес судового розгляду і буде суд змушений аналізувати окремі правовідносини, що може призвести до процесуальних затримок і порушення принципу справедливого розгляду.

Відповідач зазначає, що має різні заперечення та доводи щодо кожного з договорів, оскільки зобов`язання за деякими з них частково виконані, що вимагає детального розгляду кожної вимоги окремо.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/10759/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/10759/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/10759/24 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У вересні 2024 року заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" про визнання частково недійсними угоди та стягнення 18 428 425,01 грн, у якому прокурор просить:

1) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/30 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива гідравлічна АУ) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

2) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/31 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива гідравлічна АУ) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

3) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/32 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

4) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/33 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна МТ-16П) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

5) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/34 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна МТ-16П) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

6) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/35 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива трансмісійна ТАП-15В) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

7) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/36 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива трансмісійна ТСЗп-8) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

8) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 31.05.2023 № 286/1/23/37 про постачання для державних потреб хімічної продукції різної (24960000-1) (охолоджуюча рідина G11) для техніки спеціального призначення та додаткову угоду від 20.07.2023 № 2 до нього, щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

9) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 19.06.2023 № 286/1/23/38 про постачання для державних потреб хімічної продукції різної (24960000-1) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

10) визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору від 19.06.2023 № 286/1/23/39 про постачання для державних потреб хімічної продукції різної (24960000-1) для техніки спеціального призначення щодо включення до договірної ціни податку на додану вартість;

11) стягнути з ТОВ «КСМ-Ттрейд» на користь Міністерства оборони України загалом 18 428 425,01 грн, з яких: безпідставно сплачені кошти в сумі 16 974 232,22 грн, інфляційні втрати за період з липня 2023 по липень 2024 в сумі 1 020 198,98 грн і 3 % річних за період з 14.07.2023 по 30.07.2024 у сумі 433 993,81 грн.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки або (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту ЗСУ для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними Міністерством Оборони України, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" про визнання частково недійсними договорів та стягнення 18 428 425,01 грн повернуто заявнику без розгляду.

Ухвала cуду першої інстанції обґрунтована тим, що підставами вимог позивача є десять окремих договорів кожен з яких був укладений за різних обставин та щодо різних предметів поставки для забезпечення окремо визначених військових частин. Тобто кожний з правочинів є самостійною підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків та кожен з них тягне самостійні цивільно-правові наслідки.

При цьому, хоч заявлені позивачем вимоги і укладені між тими самими сторонами, однак, кожен договір укладений на забезпечення певної потреби (потреби у мастильних засобах конкретного виду, різній хімічній продукції) для конкретної військової частини, що визначені конкретними договорами та додатках до них. Такі вимоги за своєю правовою природою є окремими підставами позову та не є пов`язаними між собою, оскільки обгрунтовуються різними обставинами та підтверджуються різними доказами.

Сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які можуть бути доказами для встановлення обставин, викладених в позовній заяві, спільний спосіб захисту, а також однорідність вимог жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання недійсними в частині окремо кожного з десяти договорів та стягнення набутих на їх виконання коштів, отже, за поданою прокурором позовною заявою фактично підлягають вирішенню десять окремих спорів.

Суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних вимог суперечить приписам ст. 173 ГПК України та повернув позовну заяву і додані до неї документи відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Відтак допускається можливість об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, виникли з однієї підстави (правочину) та підтверджуються одними і тими самими доказами.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, прокурором заявлено позовні вимоги про визнання частково недійсними десять договорів, а саме в частині п.п. 1.1 та 3.1, як таких, що суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови № 178 КМУ в частині оподаткування поставленого товару ПДВ та стягнення безпідставно сплачених коштів в загальному розмірі 16 974 232,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 020 198,98 грн та 3 % річних у розмірі 433 993,81 грн.

Так, судом встановлено, що позовні вимоги, які є предметом цього позову, виникли з різних правових підстав, оскільки факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу є укладання кожного окремого договору та виникнення в силу такого факту у сторін зобов`язань, визначених саме таким договором, факт невідповідності кожного окремого договору вимогам пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови № 178 КМУ. Таким чином, кожнен з правочинів є самостійною підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків та тягне самостійні цивільно-правові наслідки.

Водночас, хоча заявлені позивачем вимоги і укладені між тими самими сторонами, однак, кожен договір укладений на забезпечення певної потреби (потреби у мастильних засобах конкретного виду, різній хімічній продукції, для конкретної ВЧ), що визначені конкретними договорами та додатках до них. Такі вимоги за своєю правовою природою є окремими підставами позову та не є пов`язаними між собою, оскільки обгрунтовуються різними обставинами та підтверджуються різними доказами.

Сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які можуть бути доказами для встановлення обставин, викладених у позовній заяві, спільний спосіб захисту, а також однорідність вимог, жодним чином не свідчить про пов`язаність позовних вимог підставою виникнення та поданими доказами, які випливають окремо з кожного із десяти договорів, тому за поданою прокурором позовною заявою фактично підлягають вирішенню десять окремих спорів.

Таким чином, у позовній заяві об`єднано вимоги, які виникли із десяти різних правових підстав, що не відповідає вимогам, визначених ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України (пов`язаність підставою виникнення та поданими доказами).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 викладено висновок про те, що за змістом частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо пов`язаності поданими доказами, то із позовних вимог вбачається, що в ньому об`єднано вимоги, які підтверджуються різними доказами, а предмет доказування за кожною із вимог є самостійним.

Посилання прокурора в обґрунтування об`єднання позовних вимог на однотипність договорів за своєю правовою природою та ідентичність предмету їх регулювання є помилковим, оскільки однотипність договорів не свідчить про пов`язаність позовних вимог підставою виникнення та поданими доказами. Навпаки, з позовної заяви вбачається, що вимоги за вказаними договорами не пов`язані поданими доказами.

Не відповідають вимоги, що висуваються до відповідача і критеріям «основна та похідна», тобто заявлені за одним договором вимоги не відносяться до заявлених за іншим, як основні та похідні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, що може зашкодити як досягненню завдань господарського судочинства так і суперечитиме інтересам правосуддя в цілому.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна заява і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу) підлягає поверненню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного законодавства, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/10759/24 є необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/10759/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 255, 270, 273, 275, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/10759/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/10759/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10759/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун