Рішення

від 25.11.2024 по справі 904/3806/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3806/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ", м. Дніпро

про стягнення 15 369,78 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" 16334,37 грн, з яких: 6651,77 грн - 3% річних, 9682,60 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати, які за наведеним у позові попереднім (орієнтовним) розрахунком складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 1329 від 16.08.2021 згідно з договором поставки № 16/08-7 від 16.08.2021. Заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати охоплюють період з 13.07.2023 по 13.08.2024 - наступний після указаних нарахувань у межах справи № 904/3923/23 у спорі між тими ж сторонами про стягнення основного боргу з похідними вимогами.

Ухвалою суду від 30.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали; в порядку статті 252 Господарського процесуального кодексу України для вчинення процесуальних дій сторонам визначено тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі, а саме до 30.09.2024 включно.

14.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити в їх задоволенні, а 26.09.2024 пояснення з додатковими запереченнями проти позовних вимог.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що позивач з метою отримання неправомірної вигоди повідомив у позовній заяві неправдиві дані, які не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, позивач не надав доказів на підтвердження того, коли саме на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" надійшли кошти на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі №904/3923/23 у межах виконавчого провадження № 74682400.

Тому, відповідач вважає, що розрахунок заявлених до стягнення сум зроблений позивачем неправильно.

Також відповідач стверджує, що вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 6651,77 грн та інфляційних втрат у сумі 9682,60 грн не відповідають принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Крім того, відповідач заперечує проти покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, оскільки позивач уже отримав 15000,00 грн у межах справи № 904/3923/23.

30.09.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У поданій заяві позивач зазначає, що під час підготовки позовної заяви ним було частково правильно розраховано розмір інфляційних втрат та 3% річних, які є предметом спору у цій справі, а саме не враховано часткове списання коштів приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 74682400, а саме: 08.04.2024 на суму 9335,24 грн, 09.09.2024 на суму 150,20 грн, 15.04.2024 на суму 10000,00 грн, 22.05.2024 на суму 552,00 грн, 11.07.2024 на суму 40,00 грн, 12.08.2024 на суму 363787,24 грн.

З огляду на вказані обставини позивач здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум, згідно з яким загальна заборгованість за 397 днів прострочення грошового зобов`язання становить 15369,78 грн: 8945,95 грн інфляційні втрати за період з липня 2023 року по липень 2024 року; 6423,83 грн 3% річних за період з 13.07.2023 по 12.08.2024.

З урахуванням наведеного позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог з 16334,37 грн (6651,77 грн 3% річних, 9682,60 грн інфляційні втрати) до 15369,78 грн, з яких: 6423,83 грн 3% річних та 8945,95 грн інфляційні втрати.

У відзиві на заяву про зменшення позовних вимог, поданому до суду 13.10.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС, відповідач заперечує проти позовних вимог у сумі 15369,78 грн, посилаючись на їх невідповідність принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що у межах справи № 904/3923/23 позивач разом із основним боргом у сумі 203341,25 грн уже додатково отримав пеню в сумі 18066,73 грн, штраф у сумі 20334,12 грн, 3% річних у сумі 11381,54 грн, інфляційні втрати в сумі 75431,85 грн, судовий збір у сумі 4928,33 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.10.2024 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог до 15369,78 грн.

25.10.2024 відповідач подав відзив на заяву позивача про зменшення та уточнення позовних вимог, в якому просить відмовити повністю у позовних вимогах, зменшених до 15369,78 грн, та у вимогах позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Не погодившись із запереченнями відповідача, позивач 30.10.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач, діючи свідомо, умисно, порушуючи договір та закон, не виконав взяті на себе зобов`язання. Такими діями відповідач завдав позивачу збитків у недоотриманні коштів за проданий товар, а також спричинив інфляційні втрати, оскільки розмір заборгованості відповідача за договором № 16/08-7 від 16.08.2021 в іноземному еквіваленті станом на 31.08.2021 (за офіційним курсом НБУ) становив 7570 доларів США (203341,25 грн/26,8601 грн), а станом на дату фактичного виконання рішення суду 12.08.2024 4945 доларів США (203341,25 грн/41,1190 грн). Тобто, втрати складають 2625 доларів США.

Відтак, інфляційні втрати та 3% річних є способом компенсації кредитору збитків, яких він зазнав у зв`язку із знеціненням курсу гривні.

Крім того, відповідач не навів жодних обґрунтованих доводів, які б звільняли його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, не надав доказів відсутності його вини. При цьому позивач наголошує на тому, що відповідач не сплатив добровільно борг, а рішення суду виконано під час виконавчого провадження.

Тому позивач вважає, що наведені у відзиві доводи не можуть бути підставою для зменшення або відмови у стягненні інфляційних втрат і 3% річних, у зв`язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог і покладенні судових витрат на відповідача.

07.11.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшли додаткові пояснення у справі до уточненого розрахунку та заяви про зменшення позовних вимог, згідно з якими в межах виконавчого провадження № 74682400 приватним виконавцем на виконання рішення суду у справі № 904/3923/23 з відповідача примусово були стягнуті кошти, а саме: 08.04.2024 9335,24 грн, 09.04.2024 150,20 грн, 15.04.2024 10000,00 грн, 22.05.2024 552,00 грн, 11.07.2024 40,00 грн, 12.08.2024 363787,24 грн.

У подальшому, як зазначає позивач, указані кошти були перераховані йому приватним виконавцем наступним чином: - кошти, що були стягнуті з боржника 08.04.2024, надійшли 10.04.2024 у сумі 8299,56 грн; - кошти, що були стягнуті 15.04.2024, надійшли 17.04.2024 у сумі 9090,91 грн; - кошти, що були стягнуті 22.05.2024, надійшли 24.05.2024 у сумі 501,82 грн; - кошти, що були стягнуті 11.07.2024, надійшли 15.07.2024 у сумі 36,37 грн; - кошти, що були стягнуті 12.08.2024, надійшли 14.08.2024 у сумі 330555,16 грн.

З урахуванням того, що кошти, стягнуті з боржника, перераховувалися приватним виконавцем не в той самий день, то за змістом наданих позивачем пояснень, інфляційні втрати та 3% річних нараховувалися ним по дату їх списання з рахунку боржника, оскільки останній не може нести відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів приватним виконавцем позивачу.

Разом з тим, позивач указує на те, що ним помилково було визначено розмір основного боргу, на який нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Тому, на підставі статті 42 Господарського процесуального кодексу України позивач надав уточнений розрахунок 3% у сумі 6445,45 грн річних за період з 13.07.2023 по 12.08.2024 та інфляційних втрат у сумі 9009,94 грн за період з липня 2023 року по липень 2024 року, але при цьому наголосив, що не змінює розміру позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі №904/3923/23 (суддя Красота О.І.), яке набрало законної сили 28.03.2024, позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" основний борг у сумі 203341,25 грн, пеню в сумі 18066,73 грн, штраф у сумі 20334,12 грн, 3% річних у сумі 11381,54 грн, інфляційні втрати в сумі 75431,85 грн, судовий збір у сумі 4928,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Загальна сума стягнення за судовим рішенням у справі № 904/3923/23 склала 348483,82 грн.

При цьому заявлені позивачем інфляційні втрати в сумі 75431,85 грн стягнуті судом за період з вересня 2021 року по червень 2023 року, а 3% річних у сумі 11381,54 грн - з 31.08.2021 по 12.07.2023.

Рішення обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 16/08-7 від 16.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/3923/23 видано відповідний наказ від 05.04.2024.

Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у справі №904/3923/23 пред`явлено стягувачем до виконання, за наслідком чого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Юрієм Олександровичем винесено постанову від 08.04.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74682400, а також постанови від 08.04.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що визначені в сумі 500,00 грн, та про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 34848,38 грн.

У межах виконавчого провадження № 746824000 з розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" були списані грошові кошти в загальній сумі 383864,54 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними документами: № JBKLO48O91ROVL.1 від 08.04.2024 на суму 9335,24 грн (проведено банком 09.04.2024), № 1556412361205 від 09.04.2024 на суму 150,20 грн (проведено банком 09.04.2024), № JBKLO4FO92TNEP.1 від 15.04.2024 на суму 10000,00 грн (проведено банком 16.04.2024), № JBKLO5MO9AQD15.1 від 22.05.2024 на суму 552,00 грн (проведено банком 23.05.2024), № JBKLO7BO9KSZX1.1 від 11.07.2024 на суму 40,00 грн (проведено банком 12.07.2024), № JBKLO8AO9QT8AR.1 від 12.08.2024 на суму 363787,24 грн (проведено банком 12.08.2024).

Згідно з наявною у матеріалах справи випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" в АТ "Укрсиббанк" за період з 08.04.2024 по 07.11.2024 кошти, списані приватним виконавцем з боржника в процесі примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/3923/23, зараховані на розрахунковий рахунок позивача (стягувача) в такому порядку: 10.04.2024 у сумі 8299,56 грн; 17.04.2024 у сумі 9090,91 грн; 24.05.2024 у сумі 501,82 грн, 15.07.2024 у сумі 36,37 грн, 14.08.2024 у сумі 330555,16 грн. Усього - 348483,82 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 14.08.2024 закінчено виконавче провадження № 74682400 у зв`язку із стягненням у повному обсязі суми боргу, винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження (а.с. 42-43).

Внаслідок прострочення виконання зобов`язання зі сплати основного боргу в сумі 203341,25 грн, присудженого до стягнення за рішенням суду від 07.03.2024 у справі №904/3923/23, позивачем заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 8945,95 грн за період з липня 2023 року по липень 2024 року та 3% річних у сумі 6423,83 грн за 397 днів з 13.07.2023 по 12.08.2024.

Наведені обставини й стали причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням відповідачем зобов`язання зі сплати основного боргу в сумі 203341,25 грн за судовим рішенням у справі 904/3923/23.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України та частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція збігається з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 20.08.2018 у справі № 914/508/17, від 11.08.2018 у справі № 914/1487/17.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладено правовий висновок, за яким при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

26.06.2020 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З наявних у справі доказів убачається, що відповідач добровільно основний борг у сумі 203341,25 грн за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/3923/23 не сплатив. Тому, подальше нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат із несплаченої відповідачем суми боргу до моменту його погашення в примусовому порядку є правомірним.

Досліджуючи надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує, що факт виконання судового рішення шляхом зарахування коштів на рахунок приватного виконавця не є тотожним виконанню грошового зобов`язання, яке триває до моменту надходження стягнутих коштів на рахунок кредитора (стягувача у виконавчому провадженні), оскільки до моменту фактичного зарахування списаних з рахунку боржника коштів на рахунок стягувача у останнього не відбувається зміна розміру його активів.

Відтак, моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент зарахування списаних з боржника коштів на рахунок стягувача, що відповідає положенням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за змістом якого моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, та узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Судом встановлено, що загальна сума коштів у cумі 348483,82 грн, стягнутих за рішенням суду від 07.03.2024 у справі № 904/3923/23, крім 203341,25 грн суми основного боргу включає також пеню в сумі 18066,73 грн, штраф у сумі 20334,12 грн, 3% річних у сумі 11381,54 грн, інфляційні втрати в сумі 75431,85 грн, судовий збір у сумі 4928,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

На розрахунковий рахунок позивача у виконавчому провадженні № 74682400 у порядку примусового стягнення з відповідача надійшли наступні кошти: 10.04.2024 8299,56 грн; 17.04.2024 9090,91 грн; 24.05.2024 501,82 грн; 15.07.2024 36,37 грн; 14.08.2024 330555,16 грн, що становить 348483,82 грн.

Відповідно до частини першої статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відтак, частковими платежами, які надходили на рахунок позивача 10.04.2024, 17.04.2024, 24.05.2024, 15.07.2024 та 14.08.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/3923/23 мали бути погашені:

1) в першу чергу витрати зі сплати судового збору в сумі 4928,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн;

2) у другу чергу пеня в сумі 18066,73 грн, штраф у сумі 20334,12 грн, 3% річних у сумі 11381,54 грн, інфляційні втрати у сумі 75431,85 грн;

3) у третю чергу основний борг у сумі 203341,25 грн.

Періодом прострочення у виконанні відповідачем (боржником) грошового зобов`язання зі сплати на користь позивача (стягувача) основного боргу в сумі 203341,25 грн, за який можуть нараховуватися суми, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, є період з 13.07.2023 (наступний день після граничного строку нарахування у справі № 904/3923/23) до 13.08.2024 (день, що передує погашенню суми основного боргу).

Тож, визначені позивачем загальні періоди нарахування 3% річних з 13.07.2023 по 12.08.2024 та інфляційних втрат з липня 2023 року по липень 2024 року відповідають вимогам закону. Втім, зважаючи на встановлену законом черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями, суми заборгованості, взяті позивачем за основу розрахунків, є помилковими.

Після перерахунку, здійсненого судом, 3% річних за період з 13.07.2023 по 12.08.2024 із заборгованості в сумі 203341,25 грн становлять 6624,78 грн, а інфляційні втрати за період з липня 2023 року по липень 2024 року із тієї ж суми заборгованості 9682,60 грн (з урахуванням індексів інфляції: липень 2023 рік - 99,4%; серпень 2023 рік - 98,6%; вересень 2023 рік - 100,5%; жовтень 2023 рік - 100,8%; листопад 2023 рік - 100,5%; грудень 2023 рік - 100,7%; січень 2024 рік - 100,4%; лютий 2024 рік - 100,3%; березень 2024 рік - 100,5%; квітень 2024 рік - 100,2%; травень 2024 рік - 100,6%; червень 2024 рік - 102,2%; липень 2024 рік - 100,0%).

За таких обставин правові підстави для зменшення заявлених до стягнення 3% річних у сумі 6423,83 грн та інфляційних втрат у сумі 8945,95 грн, які перебувають у межах здійсненого судом перерахунку, відсутні.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Із матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення у цій справі сума 3% річних та інфляційних втрат становить лише 7,56% від суми основного боргу в розмірі 203341,25 грн (15369,78х100/203341,25 = 7,56), яка не була сплачена відповідачем майже протягом 3 років (з 31.08.2021 по 13.08.2024).

Відтак, заявлені до стягнення у цій справі 3% річних та інфляційні втрати застосовані у розмірах, визначених чинним законодавством України та є адекватною мірою й способом захисту майнового права та інтересу позивача як кредитора і не мають ознак його безпідставного збагачення.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн покладаються на відповідача.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу судом не розподіляються з огляду на заяву останнього, викладену в позові, про надання доказів щодо фактичного розміру цих витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" про стягнення 15369,78 грн, з яких: 8945,95 грн - інфляційні втрати, 6423,83 грн - 3% річних задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЗ" (ідентифікаційний код 34914426; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 9, приміщення 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" (ідентифікаційний код 31245569; місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Франка Івана, буд. 30) 3% річних у сумі 6423,83 грн, інфляційні втрати в сумі 8945,95 грн, судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.11.2024.

Суддя І.І. Колісник