Рішення

від 25.11.2024 по справі 904/4262/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4262/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Тех-Сервіс", м. Кам`янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстальцентр", м. Дніпро

про стягнення 562 613,54грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Тех-Сервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстальцентр" заборгованість у розмірі 562 613,54грн, з яких:

- основний борг у розмірі 522 956,21грн;

- штрафні санкції у розмірі 32 741,70грн;

- 3 % річних у розмірі 3 777,89грн;

- втрати від інфляції у розмірі 3 137,74грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №183 від 25 вересня 2023 року в частині повної та своєчасної поставки товару.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 8 439,20грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 справу №904/4262/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 02.10.2024 прийнято справу №904/4262/24 до свого провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Ухвалу суду від 02.10.2024 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 02.10.2024 (о 15:35год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 43).

Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 15.10.2024. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Тех-Сервіс" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метстальцентр" (постачальник, відповідач) укладено договір постачання №183 (а.с. 14-16).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом дії цього договору передати покупцю металопродукцію (далі - товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості і іншим умовам, які зазначаються у рахунках-фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін і /або специфікаціями в письмовій формі), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором. Партією товару вважається товар, переданий покупцю за окремою видатковою накладною.

Загальний обсяг товару, шо продається за цим договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов нього договору окремими партіями товару. Ціни на товар визначаються в рахунках-фактурах або окремих додаткових угодах сторін та/ або специфікаціях в письмовій формі по кожній партії товару до її поставки покупцю (п. 1.2, 1.3 договору).

Якщо інше не передбачено окремою додатковою угодою сторін та / або специфікацією в письмовій формі, розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати вартості цієї партії, яка вказана в рахунках-фактурах до даного договору. При цьому вартість партії товару, за яку покупцем здійснено передоплату в повному обсязі, зміні не підлягає (п. 1.4 договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Термін дії цього договору - до 31.12.2025. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. У разі, якщо до дати закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін не направила іншій стороні в письмовій формі повідомлення про розірвання цього договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний передавати покупцю товар партіями в строк, у кількості, асортименті (номенклатурі) і згідно іншим умовам, встановлених у рахунках - фактурах до договору (якщо інше не передбачено іншим окремою додатковою угодою сторін та / або специфікацією в письмовій формі).

Відвантаження товару здійснюється на умовах ЕХW зі складу постачальника у м. Дніпро згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 (п. 3.2 договору).

Покупець зобов`язаний здійснити повну оплату товару по кожній його партії відповідно до п. 1.4 цього договору (якщо інше не передбачено іншим окремою додатковою угодою сторін та / або специфікацією в письмовій формі) (п. 3.3 договору).

Згідно умов пункту 3.4 договору постачальник зобов`язаний здійснити відвантаження покупцеві протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його оплати (якщо інше не передбачено іншим окремою додатковою угодою сторін та / або специфікацією в письмовій формі).

Оплата здійснюється в українських гривнях шляхом перерахування суми вартості товару на банківський рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі (п. 3.5 договору).

Датою переходу права власності на товар від постачальника покупцю, є дата фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних (і / або акта передачі товару) на відповідну партію товару (п. 3.6 договору).

За порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 5.1 договору)

У разі затримки поставки партії товару, постачальник на вимогу покупця зобов`язаний сплатити йому за весь період прострочення поставки - пеню, що нараховується на вартість не поставленого товару за кожний день прострочення поставки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення (п. 5.3 договору).

Претензійні матеріали покупця (щодо недостач, якості товару, тощо) розглядаються постачальником у строки та в порядку, встановлені законодавством України, постачальник має право відхилити претензійні вимоги, заявлені з порушенням вимог чинного законодавства (п. 5.4 договору).

Згідно пункту 5.6 договору при передачі меншої кількості товару, ніж встановлено договором, що має бути підтверджено в порядку, передбаченому п. 3.8 договору, постачальник протягом п`яти робочих днів з моменту отримання письмового звернення покупця зобов`язаний: повернути грошові кошти в сумі, що відповідає кількості недопоставленого товару, або (за згодою сторін) допоставити товар.

Накладні, за якими передається товар за договором, а також додаткові угоди та / або інші двосторонні документи до договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід`ємною частиною цього договору (п. 6.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метстальцентр" виставило рахунки фактури на оплату товару:

№СФ-0001247 від 18.06.2024, арматура №12мм А 500 С, міра 12м (7214), у кількості 4.000т, на суму 223 200,00грн (з ПДВ) (а.с. 17);

№СФ-0001273 від 25.06.2024, швелер №18 3пс/сп5 12м, у кількості 2,987т, на суму 299 756,21грн (з ПДВ) (а.с. 19).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Тех-Сервіс" перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 522 956,21грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

№927 від 20.06.2024 на суму 223 200,00грн, призначення платежу: оплата за труби проф згідно рах. №СФ-0001247 від 18.06.2024, дата прийняття до виконання банком 21.06.2024 (а.с. 18);

№944 від 25.06.2024 на суму 294 756,21грн, призначення платежу: оплата за швелер згідно рах. №СФ-0001273 від 25.06.2024, дата прийняття до виконання банком 25.06.2024 (а.с. 20);

№945 від 25.06.2024 на суму 5 000,00грн, призначення платежу: оплата за швелер згідно рах. №СФ-0001273 від 25.06.2024, дата прийняття до виконання банком 25.06.2024 (а.с. 21).

Однак, відповідачем (постачальником) не виконано зобов`язання щодо поставки товару.

26 серпня 2024 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою у п`ятиденний строк з моменту направлення даної претензії сплатити заборгованість у розмірі 522 956,21грн (а.с. 7-8).

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 522 956,21грн, штрафних санкцій у розмірі 32 741,70грн, 3% річних у розмірі 3 777,89грн, інфляційних втрат у розмірі 3 137,74грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, строк та порядок поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність підстав для повернення попередньої оплати за договором, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно умов пункту 3.4 договору постачальник зобов`язаний здійснити відвантаження покупцеві протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його оплати (якщо інше не передбачено іншим окремою додатковою угодою сторін та / або специфікацією в письмовій формі).

Враховуючи умови спірного договору, строк поставки товару є таким, що настав 26.06.2024 та 28.06.2024. Докази поставки товару у визначений договором строк відсутні. Відтак, з 27.06.2024 та з 29.06.2024 у відповідача виникло прострочення з поставки товару.

За приписами частин першої та другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.

З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 522 956,21грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 5.6 договору визначено, що у разі затримки поставки партії товару, постачальник на вимогу покупця зобов`язаний сплатити йому за весь період прострочення поставки - пеню, що нараховується на вартість не поставленого товару за кожний день прострочення поставки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, шо діяла в період прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути штрафні санкції (пеню) у розмірі 32 741,70грн за загальний період з 26.06.2024 до 24.09.2024 (по кожному рахунку окремо) (а.с. 22).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання. Позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Зокрема, за порушення строків поставки на суму боргу 223 200,00грн підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 27.06.2024 до 24.09.2024 (90дн) у розмірі 14 270,16грн.

В іншій частині розрахунок пені є арифметично вірним.

Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково у розмірі 32 583,14грн, в решті заявлених вимог про стягнення пені (158,56грн) слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд відзначає, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21).

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 777,89грн за загальний період з 26.06.2024 до 24.09.2024 та інфляційні втрати за період червень-липень 2024 року у розмірі 3 137,74грн.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені.

Так, на суму боргу 223 200,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 27.06.2024 до 24.09.2024 (90дн) у розмірі 1646,56грн.

В іншій частині розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

Вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних задовольняється судом частково у розмірі 3759,60грн, в решті заявлених вимог про стягнення 3% річних (18,29грн) слід відмовити.

Здійснюючи перевірку розрахунків інфляційних втрат, суд враховує формулу, наведену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Суд звертає увагу, що встановлений індекс інфляції у червні 2024 року 102,2%, у липні 100,0%, у той час як в розрахунку позивача зазначено індекс інфляції у червні 2024 року 100,00%, у липні 100,60%.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

За підрахунком суду, сума інфляційних втрат складає 0,00грн виходячи з наступного розрахунку:

на суму боргу 522 956,21грн * 100,00% (індекс інфляції за липень 2024 року) = 522 956,21грн 522 956,21грн = 0,00грн.

Отже, в задоволенні вимоги про стягнення втрат від інфляції у розмірі 3 137,74грн слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 522 956,21грн, пеня у розмірі 32 583,14грн, 3% річних у розмірі 3 759,60грн, а всього 559 298,95грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 439,20грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1487 від 266.09.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 35, 40).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 8 389,48грн (559 298,95грн * 8 439,20грн/ 562 613,54грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Тех-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстальцентр" про стягнення 562 613,54грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метстальцентр" (ідентифікаційний код 43600188; просп. Слобожанський, буд. 105, кім. 28, м. Дніпро, 49000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Тех-Сервіс" (ідентифікаційний код 42783690; просп. Свободи, буд. 59, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51931) основний борг у розмірі 522 956,21грн (п`ятсот двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 21коп.), пеню у розмірі 32 583,14грн (тридцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят три гривні 14коп.), 3% річних у розмірі 3 759,60грн (три тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 60коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 8 389,48грн (вісім тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень 48коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 25.11.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва