Ухвала

від 25.11.2024 по справі 904/5146/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

25.11.2024м. ДніпроСправа № 904/5146/24

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РВА УКРАЇНА", 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, будинок 7, ЄДРПОУ 41203022 про забезпечення позову до його подання

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К", 49000, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 147 Ж, офіс 10, ЄДРПОУ 31348645

Суддя Панна С.П.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РВА УКРАЇНА" звернулось із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ТОВ "МАС СІДС Україна" (ідентифікаційний код 35570547, місцезнаходження: 51040, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Могилів, вулиця Луганська, будинок, 50) передавати СТОВ "Діброва і К" (ідентифікаційний код 31348645, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 147 Ж, офіс 10) або будь-якій тертій особі все наявне у ТОВ "МАС СІДС Україна" насіння кукурудзи сорту Bullinga, яке було отримано від СТОВ "Діброва і К".

Частиною 2 статті 136 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заяву про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «РВА УКРАЇНА» мотивує тим, що на підставі дозволу-підтвердження № 21-1332-05.1/10831 від 17.04.2024, який видано Міністерством аграрної політики та продовольства України (далі "Дозвіл"), ТОВ "РВА Україна" отримало дозвіл на розмноження насіння сорту рослини, не занесеного до Реєстру сортів рослин України, але занесеного до Переліку сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), до схем сортової сертифікації яких приєдналася Україна, а саме сорту насіння кукурудзи Bullinga.

Після отримання Дозволу та з метою здійснення розмноження насіння кукурудзи Bullinga, ТОВ "РВА Україна" уклало зі СТОВ "Діброва і К" (далі також "Відповідач") договір на виробництво насіння кукурудзи №2 від 20.04.2024 (далі "Договір").

ТОВ "РВА Україна" належним чином передало Відповідачу насіння кукурудзи сорту Bullinga для вирощування відповідно до умов Договору. ТОВ "РВА Україна" також вчасно провело державну апробацію на полях СТОВ "Діброва і К" (Вiнницька обл., Хмiльницький р-н., с. Мiзякiв) разом з державними інспекторами і отримала державну сертифікацію від ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" у місті Київ на вирощене Відповідачем насіння кукурудзи Bullinga загальною вагою 186 300 кг. До цієї Заяви додаються копії відповідних 5-и міжнародних сертифікатів від 01.09.2024.

Позивач неодноразово звертався до ТОВ "Діброва і К" із вимогою почати процес передачі Позивачу вирощеного насіння відповідно до умов Договору. Зокрема, 15 листопада 2024 року Позивачем було надіслано Відповідачу засобами електронної пошти відповідний лист №38/ від 15.11.2024 із проханням забезпечити відвантаження вирощеного насіння Буллінга та із пропозицією здійснити оплату за Договором наперед.

Для підтвердження свого наміру здійснити забір насіння, 18-го та 20-го листопада 2024 року Позивач також здійснив попереднє перерахування частини коштів за Договором на користь Відповідача, що підтверджується випискою за рахуном Позивача у АТ "Райффайзен Банк" за період з 15.11.2024 по 20.11.2024. Однак, Відповідач проігнорував вимоги Позивача, повернув без пояснення причини кошти, перераховані Позивачем, та отже не передає Позивачу вирощене на виконання умов Договору насіння.

Наскільки відомо Позивачу, принаймні 80 000 кг (зі 183 300 кг.) насіння кукурудзи Bullinga за вказівкою Відповідача було розпаковано ТОВ "МАС СІДС Україна" з бігбегів по 1 тоні (що є тарою поставки насіння Договором) та розфасовано у менші паперові мішки та було підготовлено до відправки невідомим отримувачам, що означає, що вказані мішки із насінням є готовими для продажу. Позивач звертався з листом до ТОВ "МАС СІДС Україна" від 19.11.2024 року з даного питання.

Позивач вважає, що Відповідач здійснює умисні дії з наміром порушити умови Договору стосовно пакування та маркування вирощеного насіння та належної передачі вирощеного насіння Позивачу. Також, зважаючи на відсутність позитивної відповіді Відповідача на вимоги Позивача передати йому вирощене насіння та будь-яких дій Відповідача, спрямованих на таку передачу, існує велика ймовірність, що Відповідач вирішив привласнити насіння, вирощене за Договором, а в подальшому здійснити незаконне розповсюдження вказаного насіннєвого матеріалу, який йому не належить, під іншою торгівельною маркою.

Позивач зазначає, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання рішення суду у спорі між Позивачем та Відповідачем через можливе відчуження Відповідачем насіння кукурудзи третім особам, а тому невжиття Судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Позивача, за захистом яких він має намір звернутись до Суду. позивач вважає, що поновлення законних прав Позивача полягатиме у отриманні від Відповідача саме вказаного сертифікованого насіння кукурудзи Bullinga загальною вагою 186 300 кг. У випадку, якщо до закінчення розгляду справи спірне майно (яке на даний час перебуває у володінні ТОВ "МАС СІДС Україна") буде відчужено на користь інших осіб, Позивач не зможе поновити свої права у межах одного вказаного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Позивача. Позивач також нестиме відповідальність через недотримання обов`язку експортувати вирощене насіння за меді території України.

Позивач також повідомляє Суд, що він має намір залучити третьою особою у справі ТОВ "МАС СІДС Україна", ідентифікаційний код 35570547, місцезнаходження: 51040, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Могилів, вулиця Луганська, будинок, 50, тел. 0960406850, ел.пошта: m.kostenko@maisadour.com.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4).

Положеннями ч.1 ст.190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до приписів ст.139 ГК України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів (ч. 1).

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів (ч. 2).

Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ч. 5).

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

У рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі з високою імовірністю може призвести до того, що на день набранням законної сили будь-яким рішенням у цій справі, майно, яке є предметом цього позову, може бути передано у власність або користування іншим особам, а також може бути зіпсовано, пошкоджено або перетворено.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Господарський суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РВА УКРАЇНА» про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у її задоволенні.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16, у пункті 3 зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з наданих матеріалів позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "РВА УКРАЇНА" не надало доказів передачи відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "МАС СІДС Україна" насіння кукурудзи у кількості 186 300 кг. Також відсутні докази прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "МАС СІДС Україна" насіння кукурудзи у кількості 186 300 кг від СТОВ "Діброва і К".

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "РВА УКРАЇНА" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 25.11.2024 та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.П. Панна