Рішення

від 18.11.2024 по справі 908/2681/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/215/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 908/2681/22

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2681/22

за позовною заявою: заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а) в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72А

до відповідача: комунального підприємства Венеція, 71716, Запорізька область, Пологівський район, м. Молочанськ, вул. Щаслива, буд. 9

про стягнення 55 668,29 грн

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року …та який є продовженим станом на дату прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Рішенням ради суддів України від 24.02.22 № 9, з урахуванням положень ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність,недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:

- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні;

- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

20.12.22 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 20.12.22 № 12-1552-22 з вимогами заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до комунального підприємства Венеція (надалі КП Венеція) про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 55 668,29 грн.

20.12.22 автоматизованою системою документообігу зазначеного суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2681/22 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 26.12.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2681/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи та відкладено вирішення питання щодо розгляду справи № 908/2681/22 до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Приймаючи до уваги значну тривалість періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні суд ухвалою від 18.09.24 розпочав розгляд справи № 908/2681/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

08.10.24 до суду надійшлов лист заступника керівника Запорізької обласної прокуратури за вих. від 02.10.24 № 12-1552-22, яким останній повідомляє суд, що КП Венеція не зареєстровано в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Враховуючи положення ч. 1, 4 ст. 116, ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 18.11.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні прокурор, ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні і суду не надано.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 18.05.21 по 25.05.21 Держекоінспекцією Південного округу на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.21 № 61, погодження Державної екологічної інспекції України від 30.04.21 № 2.3/786ПГ, проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання КП «Венеція» (код ЄДРПОУ 32818920) вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) складено Акт від 25.05.21 № 06/01-14/335/21, у якому зафіксовано виявленні порушення вимог законодавства. Примірник вказаного акту отримано 25.05.21 директором КП «Венеція» ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено, що у період з 22.02.21 по 25.05.21 КП «Венеція» здійснювало забір води з підземних водоносних горизонтів: артезіанських свердловин № 2001-ре, № 1, № 1924-ре, які розташовані у м. Молочанську Токмацького району Запорізької області, без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, ст. ст. 16, 19 Кодексу України про надра. Згідно з довідкою КП «Венеція» від 25.05.21 № 79, з 22.02.21 по 25.05.21 підприємством здійснено забір води у розмірі 21 988,5 м3. Враховуючи виявленні порушення, на адресу КП «Венеція» 25.05.21 внесено припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства. Директора КП «Венеція» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за виявленні правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 25.05.21 № 001933 та постановою про адміністративне правопорушення від 25.05.21 № 212/03/2-08. Адміністративний штраф сплачено добровільно (квитанція від 27.05.21 № 13). Внаслідок неправомірних дій КП «Венеція», а саме самовільним використанням водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу, державі заподіяна шкода у вигляді збитків на загальну суму 55 668,29 грн, яка розрахована згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.09 № 389 (Методика).

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.

Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Молочанськ, Пологівський район, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв`язку із вказаним відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду від 18.09.24 про початок розгляду справи № 908/2681/22 на сторінці офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/) на сайті Господарського суду Запорізької області у розділі Громадянам. Оголошення про виклик.

Згідно із ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі учасники справи могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право й можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та, як наслідок, вчиняти дії визначені чинним ГПК України щодо судового захисту у цій справі своїх прав чи інтересів шляхом … (у т.ч. але не виключно) надання відзиву з доказами правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо відсутності правових підстав для погашення заявленої до стягнення у цій справі суми заборгованості, або спростування доводів сторони позивача щодо наявності правових підстав для задоволення такого позову.

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сторінці офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/) на сайті Господарського суду Запорізької області у розділі Громадянам. Оголошення про виклик з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.99).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05 у справі «Смірнова проти України»).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст. ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним (господарським судом), в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Наявні матеріали справи № 908/2681/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 18.11.24.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Слід також зазначити, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 18.05.21 по 25.05.21 Держекоінспекцією Південного округу на підставі ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.21 № 61, погодження Державної екологічної інспекції України від 30.04.21 № 2.3/786ПГ, проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання КП «Венеція» (код ЄДРПОУ 32818920) вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про що 25.05.21 складено відповідний Акт за № 06/01-14/335/21.

Як свідчить зміст вказаного Акту від 25.05.21 № 06/01-14/335/21, при перевірці водогосподарської діяльності КП «Венеція» встановлено, що з 22.02.21 по 25.05.21 КП «Венеція» здійснювало забір води з підземних водоносних горизонтів артезіанські свердловини № 2001-ре, № 1, № 1924-ре розташовані в м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України.

Акт від 25.05.21 № 06/01-14/335/21 підписано чотирма посадовими особами органу державного нагляду (контролю) старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області), які приймали участь у перевірці. Згідно з відміткою у вказаному Акті, директор КП «Венеція» також був присутнім при перевірці та 25.05.21 отримав Акт від 25.05.21 № 06/01-14/335/21, про що свідчить підпис останнього у відповідному Акті.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) видано припис щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства № 06/01-14/335/21від 25.05.21 про наступне:

« 1. Отримати дозвіл на спеціальне водокористування КП «Венеція» термін виконання 01.08.21. …

… 3. Встановити повірені засоби вимірювальної техніки, у т.ч. автоматизовані для обліку забору води, а саме: на артезіанських свердловинах №№ 1, 1924-ре, 11, 12, 16, 17 термін виконання 01.08.21.».

Вказаний припис від 25.05.21 отримано директором КП «Венеція» ОСОБА_2 про що свідчить його підпис на вказаному приписі.

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області) Макаренко В.І. 25.05.21 складено протокол № 001933 про адміністративне правопорушення щодо директора КП «Венеція» ОСОБА_2 , а саме за порушення ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України. У вказаному протоколі від 25.05.21 № 001933 про адміністративне правопорушення директор КП «Венеція» ОСОБА_2 зазначив, що (мовою оригінала): «Працює з 23 лютого 2021 р., за дію попередників відповідальність не несу.».

Постановою старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області) Макаренко В.І. від 25.05.21 № 212/03/2-08 про накладення адміністративного стягнення, на директора КП «Венеція» ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

У відповідності до квитанції від 27.05.21 № 13, директором КП «Венеція» ОСОБА_2 сплачено адмін. штраф у розмірі 136,00 грн відповідно до протоколу від 25.05.21 № 001933 та постанови від 25.05.21 № 212/03/2-08.

Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) надіслала на адресу КП «Венеція» претензію за вих. від 12.11.21 № 5777/03/2-06/06/2-34 з додатком, а саме розрахунком розміру відшкодування збитків на суму 55 668,29 грн, в яких запропоновано останньому відшкодувати заподіяну державі шкоду за порушення ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, в розмірі 274 822,37 грн в добровільному порядку шляхом перерахування коштів за відповідними реквізитами.

Відповідно до довідки про кількість забраної води КП «Венеція» за вих. від 25.05.21 № 79, директор ОСОБА_2 повідомляє, що у період з 22.02.21 по 25.05.21 КП «Венеція» було забрано артезіанськими свердловинами № 2001-ре, № 1, № 1924-ре з підземних водоносних горизонтів 21 988,5 м. куб. води.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Положеннями ст. 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

Згідно із ст. 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 3 ст. 16 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища унормовано, що державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території АР Крим - орган виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов (п. а ст. 202 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Частиною 2 ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів АР Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.17 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністраекології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, у т.ч. проводить перевірки (у т.ч. документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, інформує дозвільні органи про надані приписи суб`єктам господарювання, що провадять діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Крім того, відповідно до п. 7 вказаного Положення, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (далі - Інспекція, Позивач), Державна екологічна інспекція Південного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюється на територію Автономної Республіки Крим, Запорізької та Херсонської областей, м. Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Таким чином, позивач мав право на проведення наведеної в тексті цього рішення перевірки.

Частиною 1 ст. 149 та ст. 151 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до ГК України та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в т.ч. за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 2 Водного кодексу України (далі ВК України), водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 ВК України, підземні води та джерела належать до водного фонду України.

Згідно із ч. 1 ст. 49 ВК України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У відповідності до п. 9 ст. 44 цього Кодексу, водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у т.ч. для цілей аквакультури) та ін. державних і громадських потреб.

Згідно із положенням ч.ч. 1-3 ст. 19 Кодексу України про надра, право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами. Користування надрами здійснюється без надання спеціального дозволу на користування надрами у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 цього Кодексу (в редакції чинній станом на дату встановлення порушення - 25.05.21) визначено, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В силу положень п. «г» ч. 1 ст. 39 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Отже підземні води це природний ресурс із подвійним правовим режимом, під час використання яких слід керуватись як водним законодавством, так і законодавством про надра.

Чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Згідно із п. 6 ст. 110 ВК України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

У відповідності до приписів ст. ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Статтею 22 ЦК України визначено питання відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, зокрема, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У даному випадку, шкода полягає в порушенні природоохоронного законодавства, що полягає у самовільному користуванні надрами, а саме: видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст. 19 та ст. 21 (в редакції чинній станом на дату встановлення порушення - 25.05.21) Кодексу України про надра. Сам лише факт наявності самовільного використання надр за відсутності спеціального дозволу, є підставою для стягнення шкоди.

Відповідачем в ході розгляду цієї справи не доведено та не спростовано обставин відсутності вини у допущеному порушенні, оскільки факт здійснення відповідачем видобування підземних вод зі свердловин у період з 22.02.21 по 25.05.21 без дозволу підтверджується Актом перевірки № 06/01-14/335/21, складеним 25.05.21.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлено Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 за № 389 (надалі Методика).

Розмір заподіяної шкоди визначений позивачем відповідно до п. 9.1. Методики (станом на дату встановлення порушення - 25.05.21), згідно з яким розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), за формулою:

З сам = 5 х W х Тар (грн.), де: W об`єм води, використаної самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, куб.м.; Тар розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановлений п. 255.5.2 статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, грн./100 куб.м.

Згідно із п. 9.2. Методики (станом на дату встановлення порушення - 25.05.21), фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Відповідно до ст. 255.5.2. Податкового кодексу України (станом на дату встановлення порушення - 25.05.21), ставка збору за спеціальне використання підземних вод за 100 м для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області на дату виявлення порушення складає 84,39 грн.

Відповідно до ст. 255.7. Податкового кодексу України (станом на дату встановлення порушення - 25.05.21), житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плат коефіцієнт 0,3.

Таким чином 84,39 грн. х 0,3 = 25, 317 грн. за 100 м. куб.

Згідно довідки про кількість забраної води від 25.05.21 №79 КП «Венеція», за період з 22.02.21 по 25.05.21 забрано за свердловини 21 988,5 м. куб. води.

Об`єм води за період з 22.02.21 по 25.05.21 при самовільному водокористуванні становить: W = 21 988,5 м. куб.

Сума збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на спеціальне водокористування з 22.02.21 по 25.05.21, становить:

З сам = 5 х 21 988,5 м. куб. х 25,317 грн. / 100 м. куб. = 55 668,29 грн.

Розрахунки розміру збитків здійснені позивачем вірно на підставі даної Методики.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та ін. дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Пред`явлення даної позовної заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (Державної екологічної інспекції Південного округу), як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, викликано винятково захистом порушених інтересів держави та здійснюється відповідно до ст. 131-1 Конституції України, оскільки відповідно до положень Конституції та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» однією із функцій, що покладаються на прокуратуру України, є представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

За частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєї ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи ін. заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 17.10.18 у справі № 910/11919/17 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти російської федерації (рішення від 15.01.09, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.03 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», надає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 25.04.18 у справі № 806/1000/17).

Відповідно до вимог ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

З урахуванням викладено, прокурор при зверненні до суду повинен, на ряду з іншими обставинами, обґрунтувати в чому саме полягає «Нездійснення захисту» або «Здійснення захисту неналежним чином», як підставу для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.20 у справі № 912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Так, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Запорізькою обласною прокуратурою до Держекоінспекції Південного округу скеровано листи за вих. від 24.01.22 № 12-86вих-22 та від 21.11.22 № 12-390вих-22 щодо надання інформації про відшкодування завданої шкоди, вжитті з цього приводу заходи реагування,

Держекоінепекцією Південного округу листами за вих. від 08.02.22 № 696/06/2-34/06/2-34 та від 29.11.22 № 2736/03/2-05/06/2-34 повідомлено Запорізьку обласну прокуратуру, що шкода КП «Венеція» добровільно не відшкодовувалась, заходи реагування на її стягнення інспекцією не вживались.

Отже, з 25.05.21 (дата завершення перевірки) по час подання прокуратурою позову у цій справі Держекоінепекцією Південного округу не здійснено достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення з КП «Венеція» у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, окрім як скерування 12.11.21 претензії.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.19 у справі № 910/3486/18 визначено, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Слід також зазначити, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що Держекоінспекція неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Зазначене свідчить про неналежне здійснення Держекоінепекцією Південного округу захисту інтересів держави і відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури шляхом пред`явлення позову про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування.

З огляду на вищевикладене, заступником керівника Запорізької обласної прокуратури правомірно подано позов в інтересах держави в особі Держекоінспекції Південного округу, як органу державної влади, який уповноважений вживати заходів щодо відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Про подачу позовної заяви Запорізькою обласною прокуратурою, на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», попередньо повідомлено Держекоінспекцію Південного округу листом за вих. від 09.12.22 № 12-1069вих-22.

Крім того, сам факт не звернення Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області із заявою до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконував свої повноваження щодо стягнення заподіяних навколишньому природному середовищу збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів комунальним підприємством «Венеція», чим завдано шкоду економічним інтересам держави.

А тому, як наслідок, судом задовольняються позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 53, 73-80, 86, 91, 129, 195, 208, 210, 236-238, 240, 256-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства Венеція (71716, Запорізька область, Пологівський район, м. Молочанськ, вул. Щаслива, буд. 9, код ЄДРПОУ 32818920) на користь Державного бюджету України (отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/Молочанська міська територіальна громада, р/р № UA888999980333129331000008495, код бюджетної класифікації 24062100, код ЄДРПОУ 37941997, стягувач: Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72А, код ЄДРПОУ 43877338) 55 668 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 29 коп. збитків заподіяних державі в результаті самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з комунального підприємства Венеція (71716, Запорізька область, Пологівський район, м. Молочанськ, вул. Щаслива, буд. 9, код ЄДРПОУ 32818920) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973, р/р № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура) кошти витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.11.2024.

Суддя В.Л. Корсун +