Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/10988/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/10988/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до Фізичної особи-підприємця Шарафанова Дениса Євгеновича про стягнення 120 306,76 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 120 306,76 грн., з яких: 92 643,33 грн. заборгованості, 18 551,94 грн. інфляційних втрат, 5 255,25 грн. 3% річних та 3 856,24 грн. пені за Договором № ВП-16550-ГС про надання послуг з вивезення побутових відходів від 30.11.2018 року на підставі статей 11, 15, 16, 509, 526, 527 Цивільного кодексу України та статей 193, 229 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

07.10.2024 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази направлення та отримання рахунків-фактур та актів надання послуг за Договором, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

11.10.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.11.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Шарафановим Денисом Євгеновичем (замовник) укладено Договір № ВП-16550-ГС про надання послуг з вивезення побутових відходів (Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (зазначити назву об`єкта та вид діяльності пром.маг.), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ вул. Велика Васильківська, 102, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Договору кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить 10,5 м3 в місяць.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього Договору та надаються КП "Київкомунсервіс", встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2018 року № 1526 «Про внесення змін до тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає комунальне підприємство "Київкомунсервіс" як виконавець цих послуг». Тариф на послуги за цим Договором становить: 156,13 грн. з ПДВ за 1 м3, а в місяць: 1 639,39 грн. (з ПДВ).

У відповідності до пункту 2.3 Договору оплата послуг за цим Договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного Договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).

Згідно з пунктом 2.5 Договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дати підписання, вищезазначений повернути Акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що виконавець зобов`язується направляти документи (зокрема, акти наданих послуг) замовнику в установлені даним Договором строки.

Відповідно до пункту 3.7 Договору замовник зобов`язується здійснювати 100% оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та п. 2.5 цього Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору останній вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2018 року.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що в разі, якщо жодна із сторін протягом п`ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного Договору та припинення дії Договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього Договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.

За змістом пункту 8.5 Договору сторони домовились, що будь-яка позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 92 643,33 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг, рахунками на оплату у період з 31.03.2021 року по 29.02.2024 року та актом звірки взаємних розрахунків станом на 14.08.2024 року.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на залишення відповідачем без задоволення адресованих йому претензій виконавця, зокрема, від 04.11.2022 року № 000004706, 13.12.2022 року № 000005497, 28.08.2023 року № 000008455, 13.04.2023 року № 000011224, 12.06.2023 року № 000013516, 21.08.2023 року № 000015856, 18.10.2023 року № 000018675, 17.11.2023 року № 000019935, 25.03.2024 року № 000023510, 09.06.2024 року № 0000025842, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 2.3 Договору та приписами законодавства строк оплати наданих відповідачу послуг безпосередньо пов`язується з моментом отримання ним направленого виконавцем рахунку-фактури, а прострочення виконання означеного грошового зобов`язання виникає у замовника зі спливом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання вищенаведеного рахунку-фактури.

Проте, надані позивачем списки згрупованих відправлень "Рекомендований лист" Укрпошти, за відсутності у матеріалах справи інших доказів (зокрема, описів вкладення у цінні листи тощо) у встановленому законом порядку не містять назви кореспонденції, яка направляється і не підтверджують конкретних дат, а також самого факту отримання відповідачем виписаних виконавцем рахунків-фактур за спірний період, що унеможливлює встановлення судом чітких дат початку прострочення відповідачем оплати кожного з таких рахунків окремо.

Слід також зазначити, що надані позивачем списки згрупованих відправлень "Рекомендований лист" Укрпошти, датовані 25.03.2021 року, 10.06.2021 року, 19.07.2021 року, 19.10.2021 року, 24.10.2021 року, 10.02.2022 року, у будь-якому разі не можуть свідчити про направлення позивачем відповідачу рахунків-фактур на підставі яких, у тому числі, позивач здійснює нарахування спірної у даній справі заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Судом враховано, що приписами пункту 2.3 Договору передбачена можливість направлення позивачем рахунків-фактур в електронному вигляді через систему електронного документообігу. Проте відповідних доказів Підприємством надано суду не було, а позовна заява взагалі не містить посилань на обставини направлення відповідачу спірних рахунків (чи актів надання послуг) в електронному вигляді через систему електронного документообігу та фактичного користування відповідачем такою системою електронного документообігу.

Матеріали справи також не містять і доказів на підтвердження факту і конкретних дат направлення позивачем замовнику для підписання актів наданих послуг за результатами наданих послуг в двох екземплярах та податкових накладних. Слід зазначити, що копії відповідних податкових накладних позивачем до матеріалів справи не долучені.

Щодо наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.08.2024 року, суд зазначає наступне.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (зазначену правову позицію містять постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 року у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 року у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 року у справі № 904/1161/20, на яку також посилався Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 року у справі № 908/2828/19).

Так, наданий на підтвердження існування заборгованості відповідача за Договором акт звірки взаєморозрахунків не може бути належним доказом у справі, оскільки підписаний позивачем в односторонньому порядку, а інформація, відображена в акті не підтверджена підписаними уповноваженими представниками сторін первинними документами.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження отримання відповідачем рахунків-фактур та актів наданих послуг за Договором, а також зважаючи на інші встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту прострочення відповідачем в оплаті послуг за Договором протягом спірного періоду, а відтак і відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної заборгованості у розмірі 92 643,33 грн.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що позивач не довів суду належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу пред`явлених у даній справі вимог, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 92 643,33 грн. основного боргу, а також похідних вимог про стягнення з відповідача нарахованих сум інфляційних втрат у розмірі 18 551,94 грн., 3% річних у розмірі 5 255,25 грн. та пені у розмірі 3 856,24 грн. слід відмовити.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна