Рішення

від 13.11.2024 по справі 910/8275/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2024Справа № 910/8275/24

Суддя Господарський суд міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши

заяву представника ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі №910/8275/24

За позовом ОСОБА_2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ" (02081, місто Київ, вул.Урлівська, будинок 11-А, квартира 218)

2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )

3. Приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Єфіменко Марії Дмитрівни

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору управління спадщиною, скасування державної реєстрації

Представники учасники справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: Гресь О.В. ;

Від відповідача-2: Гресь О.В. ;

Від відповідача-3: не з`явився;

Від третьої особи Тіньковський О.Г .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ" (далі-відповідач-1), ОСОБА_3 (далі-відповідач-2), Приватного нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Єфіменко Марії Дмитрівни (далі-відповідач-3) про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору управління спадщиною, скасування державної реєстрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

04.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 призначено до розгляду заяву представника третьої особи надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в судовому засіданні на 13.11.2024, запропоновано учасникам справи подати свої пояснення та заперечення щодо означеної заяви до дати призначеного судового засідання.

Представник позивача та відповідача-3 у судове засідання 13.11.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Представники відповідача-1,-2 та третьої особи у судовому засіданні 13.11.2024 підтримали заяву про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації) консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами частини другої статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 126 цього ж Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

06.08.2024 між Адвокатським бюро «Олександра Тіньковського» (далі-бюро) та ОСОБА_1 (далі-клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами якої предметом даного Договору є надання бюро, ума законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту, в захисті його прав та інтересів у державних органах, в судах, з усіх питань, які виникають та/або порушують права та інтереси клієнта. Зокрема представлення інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі №910/8275/24.

Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта (пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору).

Вартість послуг за надання професійної правничої допомоги, опис таких послуг та розрахунок, погоджується за взаємною угодою сторін, та оформляється додатковою угодою до цього Договору. На визначення вартості послуг впливають строки, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату, та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру вартості послуг (п.5.1.-5.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, даний правочин набирає чинності з моменту його підписання та діє до « 31 » грудня 2025 року.

06.08.2024 сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору від 06.08.2024 про наступне:

« Відповідно до розділу 5 Договору про надання професійної правничої допомоги, сторони узгодили попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у господарській справі№910/8275/24 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ", ОСОБА_3 , приватного нотаріус Єфіменко М. Д., третя сторона без самостійних вимог ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору управління спадщиною, скасування державної реєстрації, яка перебуває у провадженні Господарського суду м. Києва, зокрема:

Витрати за надання професійної правничої допомоги орієнтовна будуть дорівнювати 21 000 гривень, що складається з аналізу суті спірних правовідносин та документів, що стосуються взаємовідносин сторін, огляд судової практики в подібних справах, підготовка та складання процесуальних документів зі спірних правовідносин сторін, участь в судових засіданнях.

Точний розрахунок понесених витрат, та порядок їх оплати буде узгоджений сторонами не пізніше 3-х днів після винесення рішення по справі судом першої інстанції».

Додатковою угодою №2 від 28.10.2024 до Договору від 06.08.2024, сторони узгодити остаточний опис робіт, які були надані, та розрахунок відповідних витрат, а саме:

Ознайомлення з матеріалами справи - 1 год, вартість 1 год - 1500,00 грн, загальна вартість - 1500,00 грн;

Аналіз суті спірних правовідносин та документів що стосуються взаємовідносин сторін - 1 год, вартість 1 год - 1500,00 грн, загальна вартість - 1500,00 грн;

Огляд судової практики - 1 год, вартість 1 год - 1500,00 грн, загальна вартість - 1500,00 грн;

Надання роз`яснень та консультацій - 1 год, вартість 1 год - 1500,00 грн, загальна вартість - 1500,00 грн;

Підготовка, складання та подання процесуальних документів - 2 год, вартість 1 год - 1500,00 грн, загальна вартість - 3000,00 грн;

Участь у підготовчому/судовому засіданнях - 1 год, вартість годин - 3000,00 грн, загальна вартість (19.08.2024, 09.09.2024, 02.10.2024, 28.10.2024 та участь в судовому засіданні по розгляду питання розподілу судових витрат) 5 год*3000 грн = 15000,00 грн.

Як вбачається із рахунку на оплату №66 від 28.10.2024, загальна вартість наданих послуг становить 24 000,00 грн.

Суд зазначає, що позивач не подав до суду клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже вказувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів касаційної інстанції враховує: складність справи, зокрема, виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт/надання послуг; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а саме складання і написання відзиву та додаткових пояснень; значення справи для сторони, а також ураховує: пов`язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.

Суд зазначає, що позивач не подав до суду клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

У справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Отже, дослідивши заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення та додані до нього документи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 24 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже, їх розмір є необґрунтованим.

Надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським бюро «Олександра Тіньковського» послуг, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають частковому задоволенню у сумі 20 000,00 грн, а в іншій частині заяви суд не покладає такі витрати на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст складено та підписано: 25.11.2024.

Суддя М.Є. Літвінова