Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/7142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/7142/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН ЛОГІСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ПОРТАЛ"</a>;

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Смілянська Хлодня"

про стягнення 700 000,00 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН ЛОГІСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ ПОРТАЛ"</a> з вимогою про стягнення штрафу за договором оренди нежитлових приміщень № 01/11/2023РП від 01 листопада 2023 року в розмірі 700 000,00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.06.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

27.06.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на відсутність факту укладення договору оренди з позивачем. Заявив клопотання про Витребування у позивача оригінал договору оренди нежитлових приміщень № 01/11/2023РП від 01.11.2023 та оригінал акту передання-приймання нежитлових приміщень від 01.11.2023.

30.07.2024 позивач подав суду додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 30.07.2024 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Смілянська Хлодня" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Логіст" оригінал договору оренди нежитлових приміщень № 01/11/2023РП від 01.11.2023 та оригінал акту передання-приймання нежитлових приміщень від 01.11.2023.

У судовому засіданні 15.10.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 12.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, третю особу з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2023 між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 01/11/23РП, за умовами якого відповідач зобов`язався передати позивачу у платне строкове користування нежитлові примі2щення РП-4 з електротехнічними обладнанням, загальною площею 108 квадратних метрів, які розташовані по вулиці Ржевській 24-Б у селі Холоднянському Смілянського району Черкаської області.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Доводи відповідача в частині недостовірності доданої до позовної заяви копії договору № 01/11/23РП від 01.11.2023 (оригінал оглянуто у судовому засіданні) у зв`язку з відсутністю відповідного рішення загальних зборів учасників відповідача судом відхилено.

Крім того, неузгодженість дій попереднього керівника відповідача з його наступником не може бути визнано належною підставою для твердження про підроблення документу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За відсутності доказів, що спростовують встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію, суд розглядає даний спір з урахуванням факту чинності договору №01/11/23РП від 01.11.2023

Згідно пояснень позивача. викладених в позовній заяві, 19, 20 та 28 грудня 2023 року громадянин України ОСОБА_1 з адвокатом та іншими особами блокували в`їзд до орендованих будівель.

Пунктом 6.7 договору встановлено, що за здійснення з боку орендодавця або за його дорученням, вказівкою третіми особами, перешкоджання орендарю у користуванні орендованим майном, що полягло у неможливості доступу до орендаря або його працівників, уповноважених осіб, контрагентів орендар, за укладеними договорами, до орендованого майна, проїзду до орендованого майна, по земельній ділянці, яка є в користуванні орендодавця та право користування якою надано відповідно до цього договору, орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі 700 000,00 гривень та відшкодовує завдані такими діями збитки.

Наявність у позивача права на отримання штрафу у визначеному пунктом 6.7 договору розмірі є предметом даного судового дослідження.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, межі даного судового дослідження встановлені позивачем заявленою вимогою про стягнення штрафу за перешкоджання відповідачем доступу до орендованих будівель.

Відповідно, суд не приймає до уваги доводи як позивача так і відповідача в частині наявності корпоративних спорів та доводів про кінцевих бенефіціарних власників, оскільки не може встановлювати преюдиціальні факти з цих питань у межах заявлених позовних вимог.

Предметом даного судового дослідження може бути виключно встановлення наявності або відсутності у позивача права на отримання від відповідача штрафу за порушення господарського зобов`язання.

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

За процесуально-правовими приписами частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку позивач мав прямий процесуальний обов`язок довести суду належними доказами факт вчинення саме відповідачем господарського правопорушення, за яке пунктом 6.7 спірного договору встановлена відповідна санкція.

За поясненнями позовної заяви блокування в`їзду на територію здійснювалось громадянином ОСОБА_1 , який надав документи виконуючого обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Смілянська Хлодня" (третя особа у даній справі).

Викладені в позовній заяві твердження позивача, що інші невстановлені фізичні особи, що діяли в інтересах відповідача, по суті є лише припущенням, яке не може бути покладено в основу судового рішення.

Додані до позовної заяви фотографічні зображення автомобілів та людей не можуть достеменно підтвердити наведені у позовній заяві обставини, оскільки не надають вичерпної інформації про місце і час їх створення, а також не визначають прізвища зображених на них людей та їх юридичні повноваження діяти від імені саме відповідача.

Таким чином, матеріали справи не містять жодного доказу, що поза розумним сумнівом може довести факт вчинення керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Смілянська Хлодня" цих дій за дорученням чи прямою вказівкою відповідача.

Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначалось раніше, судом залишено поза увагою доводи обох сторін у справі в частині можливої наявності корпоративних спорів, оскільки ці доводи не стосуються предмета доказування у межах даного судового розгляду і не можуть вплинути на вирішення питання наявності або відсутності у позивача права на отримання неустойки у визначеному позовною заявою розмірі.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Враховуючи наведене, судом встановлено не доведеність позивачем належними доказами покладеного в основу даного позову твердження про наявність факту господарського правопорушення саме в діях відповідача.

Не доведеність складу господарського правопорушення в діях відповідача унеможливлює задоволення позову про примусове стягнення штрафної санкції.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН ЛОГІСТ» є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН ЛОГІСТ» відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25.11.2024.

Суддя О.М.Ярмак