Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/3138/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/3138/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха Україна»до третя особа,Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»простягнення 148 603, 46 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаубеха Україна» (далі також - позивач, ТОВ «Фаубеха Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» (далі також - відповідач, ТОВ «К.С.Камертон» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 148 603,46 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/3138/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі в справі третьою особо, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (далі також - третя особа, ТОВ «Стар Інвестмент Ван»).

Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

У позовній заяві ТОВ «Фаубеха Україна» заявляє про витребування доказів у Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Іваненка Олега Борисовича, які стосуються рішення про державну реєстрацію від 21.11.2022.

Проте, всупереч вимог ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, позивач не обґрунтував, причини неможливості отримати цей доказ самостійно.

Крім того, виходячи з предмету спору в справі, суд дійшов висновку, що наявних в матеріалах справи фактичних даних достатньо для вирішення спору по суті. Заява позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.2024.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» (як орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаубеха Україна» (як суборендарем) було укладено договір суборенди приміщення № БС-115/22 (далі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове платне користування приміщення (далі - об`єкт суборенди), яким володіє орендар на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2021, та визначеному цим договором правом передавати майно в суборенду (п. 2.1.).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, приймання-передача об`єкта суборенди здійснюється комісією, яка складається із повноважних представників сторін. При передачі об`єкта суборенди складається акт приймання-передачі.

Термін дії договору суборенди складає з 01.07.2022 по 31.12.2023 включно та не може перевищувати строку оренди за вищезазначеним договором оренди (п. 4.1. договору).

У розділі 5 договору сторони погодили, що розмір щомісячної суборендної плати за об`єкт суборенди складає 123 836, 22 грн, крім того ПДВ 20% - 24 767, 24 грн. Суборендар зобов`язується сплатити орендарю гарантійний платіж в розмірі 148 603, 46 грн з урахуванням ПДВ, зазначеної у п. 5.1. цього договору, у строк до 15.07.2022. На суму гарантійного платежу не нараховується ПДВ.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він сплатив на користь відповідача гарантійний платіж в розмірі 148 603, 46 грн, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2022 по 31.12.2022.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач підписав договір суборенди без дозволу іпотекодавця, договір є нікчемним, а підстава, за якої було перераховано 148 603,46 грн гарантійного платежу відпала.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки як на підставу позовних вимог позивач посилається на безпідставність отримання грошових коштів відповідачем, то суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані суд встановив, що 06.07.2022 позивач сплатив на користь відповідача 148 603,46 грн відповідно до платіжної інструкції № 22, призначення платежу: Гарантійний платіж на дату укладення договору по рах. № 1250 від 01.07.2022, без ПДВ.

Позивач наголошує, що з листа № 26/01-23 від 26.01.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван», йому стало відомо наступне:

- 06.08.2009 між Закритим акціонерним товариством «Броварський завод пластмас», (найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Броварський завод пластмас» (далі - ПрАТ «БЗП») та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», далі - Банк або ПАТ «ВіЕйБі Банк») було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідич І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 856, предметом якого є цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53;

- 01.03.2019 ТОВ «Стар Інвестмент Ван» за результатами аукціону в електронній торговій системі Prozorro.Продажі, на підставі договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 38061 (із Додатком № 1 до нього) та про відступлення прав вимоги за договором іпотеки (із Додатком № 1 до нього), набуло статус іпотекодержателя за договором іпотеки, предметом якого є цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 53;

- 21.11.2022 ТОВ «Стар Інвестмент Ван» отримало свідоцтво, зареєструвавши за собою право власності на вищевказаний цілісний майновий комплекс, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;

- ТОВ «Стар Інвестмент Ван» як іпотеко держатель не надавало згоди на передачу оренду чи користування майна, що перебувало в іпотеці.

ТОВ «Фаубеха Україна» вважає договір оренди № БС-1415/22 від 01.07.2022 нікчемним, оскільки його укладено без згоди іпотеко держателя.

Доводи позивача про нікчемність договору суборенди з огляду на укладення без отримання дозволу іпотекодержателя суд не приймає до уваги, адже матеріали справи не місять доказів перебування майна в іпотеці станом на 01.07.2022. Належним чином завіреної копії договору іпотеки від 01.03.2019 не долучено ані позивачем, ані третьою особою. Наданий позивачем та зроблений судом Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про перебування приміщення в іпотеці станом на 01.07.2022.

У той же час, надано оцінку наявності підстав для повернення позивачу гарантійного платежу в розмірі 148 603, 46 грн.

Договір суборенди підписаний 01.07.2022 зі строком дії до 31.12.2023.

21.11.2022 (у період дії договору суборенди) у майна змінився власник на ТОВ «Стар Інвестмент Ван», що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ч. 1 ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється (ст. 770 ЦК України).

Відповідно до п. 4.9. договору суборенди, зміна власника переданого в оренду майна не є підставою ні для припинення договору оренди, ні для його зміни. В рамках реалізації процедури заміни сторони орендодавця, попередній і новий власники підписують з орендарем тристоронню угоду, якою формалізують всі пов`язані із заміною орендодавця питання, зокрема початку сплати орендної плати новому власнику, платіжних реквізитів і т.д. Або ж новий власник повідомляє орендаря про зміну орендодавця, надаючи необхідну для виконання орендарем своїх обов`язків інформацію шляхом направлення письмового повідомлення.

Доказів отримання ТОВ «К.С.Камертон» від нового власника майна ТОВ «Стар Інвестмент Ван» дозволу на подальшу передачу приміщення в суборенду (піднайм) чи підписання тристоронньої угоди з новим та минулим орендодавцем матеріали справи не містять. Про відсутність згоди наголошено і в листі третьої особи № 26/01-23 від 26.01.2023.

Отже, після зміни власника приміщення відповідач фактично та юридично втратив можливість розпоряджатись об`єктом оренди. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Більше того, станом на дату розгляду справи, термін дії договору, встановлений у п. 4.1. вже закінчився, а доказів укладення позивачем та відповідачем угод про продовження терміну дії немає.

Відповідно до п. 5.3. договору, гарантійний платіж утримується орендарем протягом дії договору як забезпечення сплати суборендарем штрафних санкцій за цим договором.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що гарантійний платіж підлягає поверненню суборендарю тільки при припиненні договору, відповідно до п. 5.3. цього договору та після сплати суборендарем всієї заборгованості по договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору або сторони не погодять відповідною додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскільки строк дії договору суборенди закінчився, новим власником приміщення не було надано згоду ТОВ «К.С.Камертон» на передачу майна в піднайм, а доказів наявності у позивача боргу за договором суборенди матеріали справи не містять, то позовні вимоги про стягнення 148 603,46 грн гарантійного платежу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Згідно з положеннями ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха Україна» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Камертон» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера М; код ЄДРПОУ 24367886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаубеха Україна» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 49, кв. 78; код ЄДРПОУ 44774158) грошові кошти в сумі 148 603,46 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко