Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/8299/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/8299/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Сервіс 2023»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКВЕР»

про стягнення 219082,58 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Голуб В.О. ;

від відповідача - Наумкіна П.В. , ОСОБА_3 (директор).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКВЕР» (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Сервіс 2023» (далі - позивач) 219082,58 грн заборгованості за договором № 28/02/20 про відшкодування витрат від 28.02.2020 (далі - Договір від 28.02.2020).

Позов мотивовано тим, що відповідач усупереч умовам Договору від 28.02.2020 не відшкодував (не компенсував) позивачу вартість фактично понесених витрат на оплату комунальних послуг, у частині фактичного споживання (забезпечення) нежитлових будівель відповідача та не відшкодував вартість послуг власника мереж щодо утримання та обслуговування інженерних мереж за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що у нього відсутня за спірний період заборгованість за Договором від 28.02.2020, оскільки між сторонами було укладено інший договір від 01.01.2022 про відшкодування витрат за використання інженерних мереж № ГЛ/71-0101022 (далі - Договір від 01.01.2022), за умовами пункту 9.2 якого Договір від 28.02.2020 втратив свою силу з моменту укладення Договору від 01.01.2022. Відповідач також зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми. Крім того, на думку відповідача, Договір від 28.02.2020 є нікчемним, оскільки на момент його укладання у позивача була відсутня ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії малою системою розподілу.

Позивач заперечуючи проти доводів відповідача про припинення дії у спірний період Договору від 28.02.2020 вказав, що він Договір від 01.01.2022, на який посилається відповідач, не укладав. Натомість, позивач зазначив, що між сторонами було укладено Договір № ГЛ/71-0101023 від 01.01.2023 про відшкодування витрат за використання інженерних мереж (далі - Договір від 01.01.2023), і за твердженнями позивача відповідач підставив останню сторінку Договору від 01.01.2023 до наданого відповідачем примірнику Договору від 01.01.2022, чим намагається сформувати у суду хибне розуміння про те, що Договір від 28.02.2020 припинив свою дію, та як результат відсутні підстави у позивача для стягнення заборгованості.

Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача надати оригінал Договору від 01.01.2022.

Ухвалою суду від 20.08.2024 розгляд цієї справи постановлено здійснювати з викликом сторін, явку уповноважених представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою, а також витребувано у порядку частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для огляду оригінал Договору від 01.01.2022.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що витребуваний судом оригінал Договору від 01.01.2022 у нього не зберігся, разом із тим ним було надано для огляду оригінал Договору від 01.01.2023, на який посилався позивач.

У судових засіданнях з розгляду спору по суті позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, додатково вказавши, що:

- між сторонами 01.01.2022 було укладено додаткову угоду до Договору від 28.02.2020, згідно із якою сторони внесли зміни до останнього, зокрема, у пункті 8.1 цього Договору (у редакції цієї додаткової угоди) вказали, що Договір від 28.02.2020 діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до моменту оформлення Субспоживачем прямих договорів із компетентними органами (організаціями) щодо електропостачання вказаного у ньому об`єкта, а отже потреб для укладання Договору від 01.01.2022 у сторін не було;

- у заяві ОСОБА_4 , який є головним бухгалтером позивача, як свідка, зазначено, що показання лічильника на підставі яких формувалися рахунки надавалися керівником відповідача, які потім фіксувалися ОСОБА_5 , який працював у позивача на посаді головного енергетика;

- посилання відповідача на нікчемність Договору від 28.02.2020 є безпідставними, оскільки відповідач раніше оплачував виставлені рахунки за Договором від 28.02.2020, що вказує на погодження відповідача з усіма умовами Договору від 28.02.2020, а позивач не є суб`єктом, який виготовляє електричну енергію, а відтак відсутня потреба в отриманні ним відповідної ліцензії.

Представник відповідача, а саме - його директор, у судових засіданнях наголошував додатково на тому, що він оплачував рахунки під примусом відповідача, який погрожував відповідачу відключити постачання електричної енергії, тим самим не залишав вибору та змушував його поза волею та без відповідних обґрунтувань сплачувати відповідні рахунки, щоб не залишатись без постачання електричної енергії.

Крім того, він зазначав, що нікому не передавав показники лічильників, а тому надані позивачем копії протоколів фіксації показників лічильників, які складені нібито з його слів не можуть бути належними та допустимими доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач з 03.04.2024 є правонаступником прав та обов`язків приватного акціонерного товариства «Зеніт-Сервіс», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, роздруківка з якого долучена до матеріалів справи.

28.02.2020 між приватним акціонерним товариством «Зеніт-Сервіс» (правонаступником якого є позивач) як Споживачем і власником інженерних мереж та відповідачем як Субспоживачем було укладено Договір від 28.02.2020, відповідно до пункту 1.1 до якого відповідач зобов`язувався відшкодувати (компенсувати) позивачу вартість фактично понесених витрат на оплату послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги», ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (далі - Комунальні послуги), в частині фактичного споживання (забезпечення) нежитлових будівель літери «А», «Б», «В» та «Д» по АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт) та відшкодувати вартість послуг власника мереж (позивача) щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.

Пунктом 2.1 Договору від 28.02.2020 передбачено, що облік фактично спожитих Субспоживачем (відповідачем) Комунальних послуг здійснюється на підставі даних лічильників, встановлених на Об`єкті.

Зняття показань лічильників здійснюється представниками Споживача та Субспоживача таким чином: щодо електроспоживання та водоспоживання - з 01 по 03 число кожного місяця наступного за звітним (пункт 2.2 Договору від 28.02.2020).

Згідно з пунктом 3.1 вказаного Договору ціна за цим Договором включає вартість фактично спожитих Комунальних послуг Об`єктом відповідача та вартості послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.

Розрахунок вартості фактично спожитих Комунальних послуг відповідачем здійснюється на підставі даних лічильників (засобів обліку) та сплачуються на підставі виставлених позивачем рахунків до 5 числа місяця наступного за звітнім (пункт 3.3 Договору від 28.02.2020).

Вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж позивачем сплачується відповідачем кожного місяця на підставі рахунку позивача який включає оплату Комунальних послуг та становить 30% від суми, що сплачується (має бути сплачена) відповідачем за фактично спожиті Комунальні послуги, у порядку пункту 3.3 цього Договору (пункт 3.4 Договору від 28.02.2020).

Відповідно до пункту 3.6 Договору від 28.02.2020 сторони підписують акти прийому-передачі наданих послуг щомісяця після проведення розрахунків. Акти прийому-передачі надаються відповідачу позивачем разом із рахунками на оплату.

Згідно з підпунктами 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 Договору від 28.02.2020 відповідач зобов`язувався відшкодовувати вартість фактично спожитих Комунальних послуг та сплачувати вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж в строки і на умовах визначених цим Договором за відповідний розрахунковий період.

Також, відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Договору від 28.02.2020 відповідач зобов`язувався забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених осіб позивача до систем та засобів обліку, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії.

Водночас, підпунктом 4.4.2 пункту 4.2 Договору від 28.02.2020 передбачено право позивача на безперешкодний доступ уповноважених осіб позивача до систем та засобів обліку, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії.

За умовами пункту 8.1 Договору від 28.02.2020 цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до моменту оформлення відповідачем прямих договорів із компетентними органами (організаціями) щодо електропостачання Об`єкту, водопостачання та водовідведення.

Пунктом 9.2 Договору від 28.02.2020 встановлено, що будь-які повідомлення та заяви, що подаватимуться сторонами в зв`язку із виконанням умов цього Договору, в тому числі Акти приймання-передачі наданих послуг, будуть складені у письмовій формі і вручатись особисто (з відміткою про отримання уповноваженого представника сторони та відбитком печатки) або відправлятися поштою, цінним листом з описом вкладеного.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе за Договором від 28.02.2020 зобов`язання з відшкодування за послуги надані за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року включно.

Зокрема, за даними позивача у відповідача за вказаний період сформувалась заборгованість у сумі 219082,58 грн за невідшкодування спожитої електричної енергії та невідшкодування послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.

На підтвердження розміру цієї заборгованості позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату:

- № 113 від 31 грудня 2023 року на суму 102702,88 грн (відповідачем компенсовано за грудень 2023 року 20000 грн, а тому залишок заборгованості за цим рахунком становить 82702,88 грн);

- № 4 від 31 січня 2024 року на суму 108288,41 грн;

- № 14 від 29 лютого 2024 року на суму 28091,29 грн.

У цих рахунках зроблено посилання на Договір від 28.02.2020 та вказано, що вони виставлені з метою відшкодування відповідачем витрат за комунальні послуги, відповідно, за грудень 2023 року, січень та лютий 2024 року.

У наданих поясненнях позивач зазначив, що на виконання умов пункту 2.2 Договору від 28.02.2020 з його боку фіксацію показників лічильників фактично спожитої відповідачем електричної енергії на Об`єкті здійснював його працівник ОСОБА_5 , який у період з 09.11.2023 до 26.06.2024 обіймав у позивача посаду головного енергетика (копія наказу № 13-к від 08.11.2023 про прийняття цієї особи на роботу та копія наказу № 8-к про припинення трудового договору долучені позивачем до матеріалів справи).

З долучених до матеріалів справи копій протоколів фіксації вбачається, що вказана особа ОСОБА_5 як представник позивача на виконання Договору від 28.02.2020 здійснював фіксацію показників лічильників (споживання електричної енергії) встановлених на Об`єкті.

Зокрема, як слідує із односторонньо складеного з боку лише позивача протоколу фіксації показників лічильників від 01.12.2023, покази лічильників (споживання електричної енергії) встановлених на Об`єкті, станом на 01.12.2023 становили - 1810,523 кВт.год.

Відповідно до односторонньо складеного з боку позивача протоколу фіксації показників лічильників від 01.01.2024, покази лічильників (споживання електричної енергії) встановлених на Об`єкті, станом на 01.01.2024 становили - 1879,629 кВт.год.

Згідно з односторонньо складеним з боку позивача протоколом фіксації показників лічильників від 01.02.2024, покази лічильників (споживання електричної енергії) встановлених на Об`єкті, станом на 01.02.2024 становили - 1964,400 кВт.год.

Відповідно до односторонньо складеного з боку позивача протоколу фіксації показників лічильників від 01.03.2024, покази лічильників (споживання електричної енергії) встановлених на Об`єкті, станом на 01.03.2024 становили - 1976,400 кВт.год.

При цьому, із зазначених протоколів не вбачається, що при такій фіксації відповідно до умов пункту 2.2 Договору від 28.02.2020 був присутній також представник відповідача, відсутні будь-які підписи з боку відповідача або відмітка про те, що представник відповідача відмовився від підписання цих протоколів.

У наведених протоколах також не вказані номери лічильників з яких знімалися показники споживання електричної енергії, початкові та кінцеві значення показників окремих лічильників у конкретному звітному місяці, з урахуванням індивідуальних параметрів кожного лічильника.

Як слідує із наданих позивачем розрахунків, ним на різницю між вищевказаними показниками лічильника за кожний місяць додатково застосовувався коефіцієнт трансформації - 120. При цьому, позивач не пояснив чому саме застосований зазначений коефіцієнт трансформація, виходячи із яких характеристик лічильників він був взятий позивачем для розрахунку кількості спожитої відповідачем електричної енергії на Об`єкті. Не надано на підтвердження правомірності застосування цього коефіцієнту будь-яких доказів.

Суд зазначає, що відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України обов`язок щодо доведення цієї обставини (правомірності застосування позивачем зазначеного вище коефіцієнту) лежить саме на позивачеві.

Також із розрахунків позивача слідує, що ним для розрахунку взятий тариф встановлений ТОВ «Київські енергетичні послуги» - 5,23193 грн/кВт.год., який складається із основного тарифу - 4,01313 грн/кВт.год., тарифу на розподіл електричної енергії - 0,7337 грн/кВт.год. та тарифу на передачу електричної енергії - 0,4851.

Крім того, позивачем при розрахунку вартості спожитих послуг враховані втрати в мережах і трансформаторах, а також включений показник «реактив та генерація» та втрати в КЛ 04 КВ (1% від вартості спожитої Об`єктом електричної енергії).

До матеріалів справи позивачем долучена копія акту погодження розрахунку показників спожитої енергії від 22.04.2024, який складений і підписаний лише з боку позивача.

Відповідач заперечуючи проти позову, зокрема, вказує, що вільний доступ до лічильників має лише він. Представники позивача не приходили до Об`єкту і не знімали показники лічильників. Ним не здійснювалася фіксація зняття показників лічильників на Об`єкті за участю представників позивача, жодні спільні акти між сторонами не підписувалися.

Відповідач не визнає факт споживання ним Послуг у заявленому позивачем обсязі, зафіксовані позивачем кількісні показники електричної енергії спожитої Об`єктом у спірний період. Заявляє про відсутність у нього заборгованості за Договором від 28.02.2020, а також зазначає, що починаючи з 01.01.2022 між сторонами було укладено на заміну останнього Договір від 01.01.2022, за умовами пункту 9.2 якого Договір від 28.02.2020 втратив свою силу з моменту підписання Договору від 01.01.2022.

З пояснень відповідача слідує, що Договір від 01.01.2022 було укладено у зв`язку із тим, що ним був укладений прямий договір з ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», тим самим змінено предмет договору, а також внесені зміни в частині вартості послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж з 30% до 15%.

Відповідачем на підтвердження цього надано суду копію договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 17.05.2021, укладеного між відповідачем як споживачем та приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» як виконавцем.

Оскільки позивач заперечував факт укладення Договору від 01.01.2022, то суд ухвалою від 20.08.2024 витребував у порядку частини 6 статті 91 ГПК України оригінал цього Договору, і позаяк оригінал Договору від 01.01.2022 не було надано суду, то суд цей доказ не бере до уваги.

Натомість, позивачем було надано суду копії додаткової угоди від 01.01.2022 до Договору від 28.02.2020 та Договору від 01.01.2023.

Оригінали зазначених додаткової угоди та договору було надано сторонами суду для огляду.

Зі змісту додаткової угоди від 01.01.2022 убачається, що сторонами пункти 3.4 та 8.1 Договору від 28.02.2020 викладено у іншій редакції, згідно із якою вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж Власником мереж сплачується відповідачем кожного місяця на підставі рахунку Власника мереж, який включає оплату Комунальних послуг (з урахуванням положень частини 3 статті 631 ЦК України) та становить у період з 01.06.2022 до 31.12.2022 - 15% від суми, що сплачується (має бути сплачена) відповідачем за фактично спожиті Комунальні послуги, у порядку пункту 3.3 Договору від 28.02.2020, та вказано, що строк дії цього Договору діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до моменту оформлення відповідачем прямих договорів із компетентними органами (організаціями) щодо електропостачання Об`єкту.

За умовами пункту 1.1 Договору від 01.01.2023 за цим Договором відповідач зобов`язується відшкодувати (компенсувати) позивачу вартість фактично понесених витрат на оплату послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги» та послуги ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» в частині фактичного споживання (забезпечення) Об`єкту та відшкодувати вартість послуг Власника мереж щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.

Пунктом 8.1 Договору від 01.01.2023 передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до моменту оформлення відповідачем прямих договорів із компетентними органами (організаціями) щодо електропостачання Об`єкту.

Положення Договорів від 28.02.2020 (на підставі якого заявлено позов) та вищевказаного від 01.01.2023 щодо оплати спірних Комунальних послуг та відшкодувати вартість послуг власника мереж щодо утримання та обслуговування інженерних мереж (за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року) є ідентичними.

Позивач не пояснив суду мету укладання Договору від 01.01.2023, при наявності чинного, на його думку, Договору від 28.02.2020 в частині регулювання відшкодування відповідачем витрат на послуги з електропостачання та використання інженерних електричних мереж.

Таким чином, враховуючи позицію позивача, у спірний період заявлені до стягнення суми відшкодування підпадали під дію обох Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023 (положення яких щодо спірних відносин є ідентичними).

Представник позивача у судовому засіданні пояснював, що позивач не мав фактичного доступу до лічильників, які знаходяться на Об`єкті, і що показники лічильників ОСОБА_5 передавав особисто директор відповідача ОСОБА_3 .

Позивачем до матеріалів справи була долучена заява свідка - ОСОБА_4 , який працює на посаді головного бухгалтера у позивача, і який у цій заяві вказував на те, що Договір від 01.01.2022 між позивачем та відповідачем не укладався, і що показання лічильників надавалися керівником відповідача, які фіксувались ОСОБА_5 .

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 87 ГПК України, суд не визнає належним та допустимим доказом цю заяву свідка у частині доведеності позивачем обставин про передачу показань лічильників директором позивача ОСОБА_5 , а також не укладання між позивачем і відповідачем Договору віл 01.01.2022, підписантом якої свідок ОСОБА_4 не був.

Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (частини 1, 2 статті 77 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи умови пунктів 2.1, 2.2, 3.3, 3.4, 3.6, 4.1, 4.4, 9.2 Договору від 28.02.2020, суперечливі пояснення обох сторін щодо факту обліку спожитої Об`єктом електричної енергії, встановлений статтями 13, 74 ГПК України обов`язок доказування, позивачем не доведений належними та допустимими доказами обсяг споживання відповідачем (Об`єктом відповідача) електричної енергії у спірний період, а отже і розмір заявленої позивачем до стягнення у цій справі заборгованості у відповідача за Договором від 28.02.2020.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність, на його думку, Договору від 28.02.2020, оскільки на момент його укладання у позивача була відсутня ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії малою системою розподілу, то суд зазначає, що враховуючи положення статей 204, 227 ЦК України такий договір є оспорюваним, а не нікчемним за законом, тому факт недійсності цього Договору відповідач повинен доводити в окремому позовному провадженні. Доказів наявності судового рішення про визнання Договору від 28.02.2020 недійсним матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем, усупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не доведено суду своїх позовних вимог, а тому в позові слід відмовити.

Інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 26.11.2024.

Суддя Р.Б. Сташків