Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/9632/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024Справа № 910/9632/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп»

про стягнення 712 628, 42 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 712 628, 42 грн, з яких: 483 668, 50 грн - інфляційних втрат та 228 959, 92 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3050122.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.08.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

13.09.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема зазначає, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, заявлено про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача.

18.09.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій позивач, зокрема зазначає, що позивач набув право вимоги до відповідача як в частині основного бору, так і в частині додаткових зобов`язань за результатами аукціону з реалізації майна банкрута (АТ «К. Енерго»).

23.09.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач повторно зазначає про сплив позовної давності щодо заявлених вимог.

24.09.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

03.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» укладено тимчасовий Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3050122 (далі - договір). Термін дії зазначеного договору було продовжено до 15.04.2017 року на підставі листа ПАТ «Київенерго» від 31.10.2016 № 36КД/22/6811.

В подальшому, 01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» (далі - абонент) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (перейменоване з 01.01.2019 в АТ «Київенерго», та з 09.08.2019 - в АТ «К.ЕНЕРГО»), далі постачальник, укладено новий тимчасовий договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3050122 (надалі - Договір). Термін дії зазначеного договору Сторонами було визначено у п. 4.1. Договору, а саме - до 01.06.2018 року.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водовідведення - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

Споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 (п. 2.3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2018.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з п. 5 Додатку №2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), зобов`язаний щомісяця надавати постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: просп. Голосіївський, 30-Б - не пізніше 1 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 9 Додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число зобов`язаний був отримувати в ЦОК за адресою: просп. Голосіївський, 30-Б оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Так, 25.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» була придбана заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ «К.Енерго» за тимчасовим Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2017 №3050122 у розмірі 2 100 196,85 грн. за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021.

14.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» було змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», що підтверджується рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», оформленим протоколом № 1/2021 від 14.09.2021.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до позивача від АТ «К.Енерго» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в Додатку № 1 до цього акту.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 1", оформленим протоколом №2 від 29.12.2023 року, з урахуванням змін на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 1", оформленим протоколом №3 від 11.04.2024 року, сформовано частину частки учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в розмірі 1997451,73 грн., наступними внесками до статутного капіталу Товариства, зокрема: право частини вимоги на 125 399,21 які складаються із 100 196,85 грн заборгованості за договором № 3050122 та судового збору сумою 25 202,36 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/20000/23.

Згідно з п.3 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 1", оформленим протоколом №3 від 11.04.2024 року, встановлено, що право вимоги до боржників, зазначених у п.2.1-2.6 цього протоколу щодо виконання додаткових зобов`язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних, неустойки тощо) не вноситься учасником згідно з цим протоколом до статутного капіталу Товариства та залишається за ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ".

За Актом приймання-передачі №3 від 11.04.2024 учасник Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" передав, а ТОВ «КЕ-борг 1» прийняв право вимоги на суму 435 631,39 грн., які є внеском Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ".

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 2", оформленим протоколом №2 від 11.04.2024 року, сформовано частину частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в розмірі 2000000 грн. 00 коп. наступними внесками до статутного капіталу Товариства, зокрема, право вимоги на 2 000 000 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/20000/23.

Згідно з п.3 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 2", оформленим протоколом №2 від 11.04.2024 року, встановлено, що право вимоги до боржника, зазначеного у п.2.1 цього протоколу щодо виконання додаткових зобов`язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних, неустойки тощо) не вноситься учасником згідно з цим протоколом до статутного капіталу Товариства та залишається за ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ".

За Актом приймання-передачі №1 від 11.04.2024 учасник Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" передав, а ТОВ «КЕ-борг 2» прийняв право вимоги на суму 2 000 000 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/20000/23.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 року у справі №910/20000/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" суму заборгованості у розмірі 2 100 196, 85 грн за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3050122.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої обов`язки щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.12.2017 по 25.08.2021 у розмірі 2 100 196, 85 грн, яка була стягнута в судовому порядку у справі №910/20000/23, у зв`язку з чим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» на користь позивача 3% річних у розмірі 228 959, 92 грн. за період з 11.01.2018 по 25.08.2021 та інфляційні у сумі 483 668, 50 грн. за період з 11.01.2018 по 25.08.2021.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, заявлено про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами тимчасового договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3050122 від 03.02.2016 та тимчасового договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3050122 від 01.09.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 року у справі №910/20000/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" суму заборгованості у розмірі 2 100 196 грн 85 коп. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3050122 та судовий збір у розмірі 25 202 грн 36 коп.

У вказаному рішенні суду встановлено, що через неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повної оплати за використану теплову енергію, за ним утворилася заборгованість, яка станом на 01.11.2023 року становить 2 100 196,85 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію за Договором №3050122 за період з 01.02.2016 по 01.01.2021, яка підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним.

Судом у справі №910/20000/23 також встановлено, що 25.08.2021 заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ «К.Енерго» за тимчасовим Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2017 №3050122 у розмірі 2 100 196,85 грн, була придбана ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (код 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021.

14.09.2021 ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ «Київенерго-Борг».

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до позивача від АТ «К.Енерго» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в Додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

Позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про зміну кредитора від 09.12.2021 б/н за спірним договором.

У зв`язку з укладенням між ТОВ «Київенерго-Борг» та АТ «К.Енерго», у процесі ліквідації останнього, правочину щодо відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитора у грошовому зобов`язанні ТОВ «ХОЛД ГРУП» за договором № 3050122 в загальному розмірі 2 100 196, 85 грн.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 року у справі №910/20000/23, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/20000/23 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Холд груп» його зобов`язань за договором № 3050122 та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 2 100 196, 85 грн. підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 року по справі №910/2000/23, яке набрало законної сили.

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Що стосується заперечень відповідача в частині того, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає.

25.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» була придбана заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ «К.Енерго» за тимчасовим Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2017 №3050122 у розмірі 2 100 196,85 грн. за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021.

14.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» було змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», що підтверджується рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», оформленим протоколом № 1/2021 від 14.09.2021.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до позивача від АТ «К.Енерго» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в Додатку № 1 до цього акту.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 43 постанови від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, у п. 7.53 постанови від 09.02.2021 у справі №520/17342/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що інфляційні втрати та 3% річні нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

При відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов`язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов`язанні.

Отже, в розумінні вимог ст. 514 Цивільного кодексу України до позивача перейшли права усі права, які мав первісний кредитор до боржника на момент вчинення договору уступки права вимоги - вимога сплати боргу у розмірі 2 100 196, 85 грн. разом з субсидіарними вимогами.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 1", оформленим протоколом №2 від 29.12.2023 року, з урахуванням змін на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 1", оформленим протоколом №3 від 11.04.2024 року, сформовано частину частки учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в розмірі 1997451,73 грн., наступними внесками до статутного капіталу Товариства, зокрема: право частини вимоги на 125 399,21 які складаються із 100 196,85 грн заборгованості за договором № 3050122 та судового збору сумою 25 202,36 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/20000/23.

Згідно з п.3 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 1", оформленим протоколом №3 від 11.04.2024 року, встановлено, що право вимоги до боржників, зазначених у п.2.1-2.6 цього протоколу щодо виконання додаткових зобов`язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних, неустойки тощо) не вноситься учасником згідно з цим протоколом до статутного капіталу Товариства та залишається за ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ".

За Актом приймання-передачі №3 від 11.04.2024 учасник Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" передав, а ТОВ «КЕ-борг 1» прийняв право вимоги на суму 435 631,39 грн., які є внеском Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ".

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 2", оформленим протоколом №2 від 11.04.2024 року, сформовано частину частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в розмірі 2000000 грн. 00 коп. наступними внесками до статутного капіталу Товариства, зокрема, право вимоги на 2 000 000 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/20000/23.

Згідно з п.3 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 2", оформленим протоколом №2 від 11.04.2024 року, встановлено, що право вимоги до боржника, зазначеного у п.2.1 цього протоколу щодо виконання додаткових зобов`язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних, неустойки тощо) не вноситься учасником згідно з цим протоколом до статутного капіталу Товариства та залишається за ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ".

За Актом приймання-передачі №1 від 11.04.2024 учасник Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" передав, а ТОВ «КЕ-борг 2» прийняв право вимоги на суму 2 000 000 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд груп» за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/20000/23.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Таким чином, право вимоги до відповідача у цій справі щодо виконання додаткових зобов`язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних) внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором № 3050122 після передачі права вимоги за основним зобов`язанням не перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 1", Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 2", а залишилось у Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" відповідно до п.3 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 1", оформленим протоколом №3 від 11.04.2024 року, та п.3 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕ-БОРГ 2", оформленим протоколом №2 від 11.04.2024 року.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач просить суд стягнути з відповідача 483 668,50 грн. - інфляційних втрат за період з 11.01.2018 по 25.08.2021 та 228 959,92 грн. - 3 % річних за період з 11.01.2018 по 25.08.2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3% річних, у той же час розмір інфляційних втрат нараховано вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 222 674, 70 грн, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 11.01.2018 по 25.08.2021 та сума інфляційних втрат у розмірі 483 668,50 грн за період з 11.01.2018 по 25.08.2021, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує про сплив строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що позивачем визначено період прострочення відповідача з 11.01.2018 по 25.08.2021, а тому позивач мав право в межах загального строку позовної давності звернутися до суду з вказаним позовом у строк по 11.01.2021.

Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позовна заява подана до суду 05.08.2024 (сформована в системі «Електронний суд» - 05.08.2024).

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який тривав до 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ № 651 від 27.06.2023.

При цьому, відповідно до п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, у даній справі позивачем не пропущено.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо твердження відповідача про відсутність підстав для нарахувань інфляційних та 3% річних, за житлово-комунальні послуги на період дії карантину суд зазначає.

Відповідно до пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ІХ від 17.03.2020 (далі - Закон №530-IX), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Оскільки, інфляційні втрати та 3% річних не є неустойкою, пенею та (або) штрафом, підпункт 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 530-ІХ не застосовується при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холд Груп" (03680, м. Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 3, ідентифікаційний код - 36385304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код - 32826328) 222 674 (двісті двадцять дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 70 коп. - 3% річних, 483 668 (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 50 коп. - інфляційних втрат та 8 476 (вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 12 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков