ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1220/24
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Регіону» (02002, місто Київ, вулиця Каховська, будинок 64, код: 41077090)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 4, літера «Б», код: 42100015)
про визнання права іпотеки відсутнім,
за участю представників учасників справи:
від позивача:Шульга А.В.;
від відповідача:Салій М.В..
1. Зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. До Господарського суду Київської області 10.05.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Регіону» (надалі позивач/ТОВ «Перспектива регіону») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» (надалі відповідач/ТОВ «ФК «Рікард») про визнання відсутнім права іпотеки за Договором іпотеки від 26.09.2012 № 879/980-ФО/1 (надалі Договір іпотеки) на наступне майно:
- земельна ділянка площею 0,1791 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Старокиївська, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:03:025:0036;
- земельна ділянка площею 0,1292 га за адресою Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Старокиївська, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:03:025:0037;
- земельна ділянка площею 0,1822 га за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Старокиївська, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:03:025:0040 (надалі Земельні ділянки).
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 18.01.2017 на підставі акта приймання-передачі в якості внеску до статутного капіталу від ОСОБА_1 набув право власності на Земельні ділянки та на момент набуття права власності вони були вільні від обтяжень, які попередньо були накладені на підставі Договору іпотеки, за яким ОСОБА_1 виступав майновим поручителем за зобов`язанням ОСОБА_2 за кредитним договором від 26.09.2012 № 879 (надалі Кредитний договір), укладеним із Приватним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (надалі ПАТ «МКБ»).
Іпотека щодо Земельних ділянок за Договором іпотеки була припинена на підставі довідки, уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «МКБ» Оберемка Р.Л. від 30.09.2016 у спосіб прийняття державними реєстраторами рішень про зняття іпотечних обтяжень на підставі цієї довідки.
Договір від 30.09.2019 про відступлення права вимоги та майнових прав між ПАТ «МКБ» та ТОВ «ФК «Рікард» (надалі Договір відступлення) укладено після видачі вищевказаної довідки та після скасування запису про іпотеку у відповідному реєстрі, отже укладено незаконно, оскільки на момент його укладення ПАТ «МКБ» не мало жодних дійсних вимог за Кредитним договором та Договором іпотеки, зокрема щодо Земельних ділянок.
Відсутність обтяжень на Земельні ділянки є свідченням добросовісного набуття позивачем права власності на них та відсутності у відповідача жодних прав на Земельні ділянки.
До того ж, іпотекодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки, що також свідчить про неможливість набуття відповідачем прав іпотекодержателя на Земельні ділянки на підставі Договору відступлення, адже відповідач не є банківською установою.
Поряд із цим, спираючись на Договір відступлення, як підставу для набуття прав вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки, відповідач намагається поставити під сумнів законність набуття позивачем права власності на Земельні ділянки, що є предметом судового розгляду у справі № 372/4451/19, що перебуває в провадженні Обухівського районного суду Київської області.
Подаючи позов про визнання відсутнім у відповідача прав за Договором іпотеки, позивач намагається захистити своє право власності на Земельні ділянки та бажає досягти правової визначеності у питанні законності набуття ним права власності та відсутності у відповідача жодних прав за Договором іпотеки щодо Земельних ділянок, зокрема права ставити під сумнів законність набуття позивачем права власності.
1.3. Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що з матеріалів справи № 372/4451/19 вбачається, що 25.01.2017 позивач продав Земельні ділянки, тобто на момент укладання Договору відступлення не був їх власником, стороною ані Договору відступлення, ані Договору іпотеки позивач не є, а тому жодні його права та охоронювані законом інтереси не зачіпаються та не порушуються.
Посилання позивача на довідку від 30.09.2016 № 13874-Ф/1, на підставі якої було знято заборону відчуження Земельних ділянок є безпідставним. Оригіналу цієї довідки не існує, на архівне зберігання до Національного банку України вона не передавалася, інформація про виконання у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором відсутня, інші наявні докази свідчать, що навіть після складання такої довідки ПАТ «МКБ» звертався до боржника за Кредитним договором із вимогою про виконання зобов`язання, що свідчить про те, що зобов`язання за Кредитним договором та, відповідно, Договором іпотеки не припинилися.
Існування такої довідки не узгоджується із фактичними діями ПАТ «МКБ», зокрема щодо звернення ним із позовом до суду із вимогою про звернення стягнення на Земельні ділянки, такі позовні вимоги було задоволено та постановою головного державного виконавця Обухівського ВДВС від 12.02.2016 відкрито виконавче провадження щодо звернення стягнення на земельні ділянки, а постановою від 10.08.2016 у виконавчому провадженні накладено на них арешт.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 у справі № 372/1610/13-ц позов ПАТ «МКБ» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на Земельні ділянки задоволено, а ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.12.2019 у зв`язку з набуттям відповідачем прав вимоги за Договором відступлення замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «МКБ» його правонаступником ТОВ «ФК «Рікард», тобто відповідач є кредитором, який має судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (Земельні ділянки, які неодноразово відчужувалися), та намагається виконати судове рішення, яке набрало законної сили.
Позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, адже, як він зазначає, про набуття відповідачем права вимоги за Договором відступлення позивач дізнався у січні 2020 року, коли як із розглядуваним позовом він звернувся у травні 2024 року.
2. Рух справи.
Ухвалою суду від 23.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке судом неодноразово відкладалося.
Засобами підсистеми «Електронний суд» 06.08.2024 відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, 25.08.2024 позивачем сформовано відповідь на відзив та 02.09.2024 відповідачем сформовано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 11.09.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження будо закрите, а розгляд справи було призначено на 02.10.2024, який в наступному відкладався та остаточно був призначений на 06.11.2024.
В судовому засіданні 06.11.2024 представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Після виходу з нарадчої кімнати 06.11.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3. Факти та обставини, встановлені судом.
3.1. 26.09.2012 ПАТ «МКБ» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 879.
3.2. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за Кредитним договором 26.09.2012 ПАТ «МКБ» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 виступив майновим поручителем, належним йому майном, а саме Земельними ділянками, на які згідно Договору поруки було накладено заборону відчуження іпотечного майна.
3.3. У 2013 році в межах справи № 372/1610/13-ц, що перебувала в провадженні Обухівського районного суду Київської області, ПАТ «МКБ» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на Земельні ділянки та рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014, що набрало законної сили позовні вимоги ПАТ «МКБ» задоволено, звернуто стягнення на Земельні ділянки, встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Починаючи з 12.02.2016 зазначене рішення перебуває на примусовому виконанні, наразі рішення є невиконаним, постановою виконавця від 10.08.2016 накладено арешт на земельні ділянки.
3.4. В матеріалах справи наявна копія листа уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «МКБ» Оберемка Р.Л. від 30.09.2016 № 13874-Ф/1, згідно якого до акредитованого суб`єкта державної реєстрації було звернуто прохання у зв`язку із виконанням зобов`язань за Договором іпотеки зняти заборону відчуження Земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 .
Відповідач в перебігу розгляду заперечував факт відповідності представленої копії її оригіналу, зазначав про відсутність оригіналу такого листа.
3.5. Менше з тим, на підставі зазначеного листа державним реєстратором Присяжним М.М. Барської районної державної адміністрації Вінницької області 30.11.2016 та державним реєстратором Коровайко О.С. КП «Спецжитлофонд» м. Київ 02.12.2016 проведено державну реєстрацію припинення іпотечного обтяження на Земельні ділянки.
3.6. Зняття заборони відчуження на Земельні ділянки дозволило ОСОБА_1 на підставі акта приймання-передачі від 18.01.2017 в якості внеску до статутного капіталу створеного ним, як єдиним засновником ТОВ «Перспектива регіону» передати у власність позивача Земельні ділянки, право власності на які 18.01.2017 зареєстроване за позивачем у Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3.7. Вже 25.01.2017 ТОВ «Перспектива регіону» продало Земельні ділянки іншій особі, та в наступному Земельні ділянки ще неодноразово відчужувалися. Тобто з 25.01.2017 позивач не є власником Земельних ділянок.
3.8. 30.09.2019 між ПАТ «МКБ», від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, та відповідачем був укладений Договір відступлення, в п. 5 Додатку № 7 до якого зазначено заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором в сумі 7259108,59 гривень. Відповідно до ч. 1 п. 1 вказаного договору, предметом купівлі-продажу є права вимоги за кредитними договорами, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки за кредитними договорами, договорами іпотеки, поруки, застави, та іншими договорами, що були укладені в забезпечення виконання кредитних договорів, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.
3.9. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.12.2019 у справі № 372/1610/13-ц, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2020, замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 у справі № 372/1610/13-ц, тобто ПАТ «МКБ» було замінено його правонаступником ТОВ «ФК «Рікард», яке є стягувачем у згаданому виконавчому провадженні і станом на час розгляду цієї справи.
3.10. Наразі в провадженні Обухівського районного суду Київської області триває судовий розгляд справи № 372/4451/19 за позовом ТОВ «ФК «Рікард» до ТОВ «Перспектива регіону» та інших осіб про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів від 30.11.2016 та від 02.12.2016 про припинення іпотеки щодо Земельних ділянок (вчинених на підставі довідки (листа) уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «МКБ» Оберемка Р.Л. від 30.09.2016 № 13874-Ф/1), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу Земельних ділянок, вчинених ТОВ «Перспектива регіону» 25.01.2017, а також з приводу оспорювання законності інших правочинів щодо наступних переходів права власності на Земельні ділянки.
Саме на існування цієї справи позивач посилається у якості аргументу для звернення до суду із вимогою про визнання права іпотеки відсутнім, що дозволить, на його думку, уникнути невизначеності у цьому питанні та захистити його права на Земельні ділянки.
4. Оцінка та висновки суду
Іпотека за своєю правовою природою є заставою і регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) Глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку».
Підстави припинення права застави визначені статтею 593 Цивільного кодексу України, а іпотеки як окремого виду застави також статтею 17 Закону України «Про іпотеку».
Так, відповідно до частини першої статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» регламентовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
За імперативними вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 04.10.2018 у справі № 908/2116/17, від 16.10.2018 у справі № 924/1039/16, від 06.12.2023 у справі № 906/227/20), аналіз наведених положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав, ніж ті, що визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку» та частині першій статті 593 Цивільного кодексу України, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом.
Свою мету звернення до суду позивач обґрунтував необхідністю захисту права власності на Земельні ділянки та усунення невизначеності в питанні відсутності відносно них обтяжень, накладених Договором іпотеки.
Проте, станом на час розгляду справи позивач не є власником Земельних ділянок, адже здійснив їх відчуження одразу після набуття на них права власності ще у 2017 році. І хоча, як стверджує позивач, таке відчуження було вчинено від його імені незаконно, що ним доводиться в окремому судовому провадженні, тим не менш, суд не може дійти висновку про наявність у позивача охоронюваного законом інтересу, що потребує захисту саме у спосіб подання позову про визнання права іпотеки відсутнім.
Фактично, у якості єдиного доказу на підставі якого позивач наполягає на звільненні Земельних ділянок від іпотечного обтяження є копія довідки від 30.09.2016 № 13874-Ф/1, на підставі якої рішеннями державних реєстраторів ОСОБА_3 Барської районної державної адміністрації Вінницької області 30.11.2016 та ОСОБА_4 КП «Спецжитлофонд» м. Київ 02.12.2016 були зняті відповідні обтяження.
На запитання суду про наявність у позивача оригіналу доказу, з огляду на заперечення відповідача про відповідність наданої копії її оригіналу, позивач повідомив, що оригіналу такої довідки він не має та про ймовірне місце її знаходження не обізнаний.
З огляду на це, надання суду копії такої довідки не може вважатися беззаперечним доказом звільнення Земельних ділянок від обтяження за Договором іпотеки.
Крім того, в межах визначеного позивачем предмета позову, суд фактично позбавлений можливості дійти достеменного висновку про дійсність такої довідки, породження нею правових наслідків, обумовлених її змістом та висновки про припинення іпотеки мали б ґрунтуватися на оцінці дій державних реєстраторів, які на підставі такої довідки зняли в Державному реєстрі обтяження з Земельних ділянок.
Оскільки суд позбавлений можливості пересвідчитися в тому, що така довідка дійсно видавалася, суд не може дійти висновку про те, що державні реєстратори дійсно мали достатні підстави для зняття обтяжень з Земельних ділянок.
Отже, не виключено, що для зняття обтяжень у державного реєстратора не було достатніх підстав та повноважень.
Крім того, питання правомірності рішень державних реєстраторів ОСОБА_3 , Барської районної державної адміністрації Вінницької області від 30.11.2016 та ОСОБА_4 КП «Спецжитлофонд» м. Київ від 02.12.2016 щодо припинення іпотечного обтяження на Земельні ділянки наразі є предметом судового розгляду у справі № 372/4451/19 за позовом ТОВ «ФК «Рікард», що перебуває в провадженні Обухівського районного суду Київської області.
До того ж, інші матеріали справи, факти та обставини, встановлені судами у межах судових справ №№ 372/1610/13-ц, 372/2100/16-ц та 372/4451/19, навпаки свідчать про послідовні дії ПАТ «МКБ», як первісного кредитора та відповідача, як нового кредитора, як до ймовірної дати складання довідки від 30.09.2016 № 13874-Ф/1, так і після цього, щодо намагання звернути стягнення на Земельні ділянки, як предмет обтяження за Договором іпотеки.
Із тексту самої довідки не вбачається, що вона складена у зв`язку із повним виконання основного зобов`язання за Кредитним договором, хоча згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення саме основного зобов`язання.
Проте, жодних доказів припинення основного зобов`язання за Кредитним договором суду позивачем не представлено.
Саме по собі виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру не впливає на чинність іпотеки, іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі. Відсутність запису про обтяження станом на дату набуття позивачем права власності на земельні ділянки може мати значення лише в питанні оцінки добросовісності набуття права власності, що не входить до безпосереднього предмету дослідження та оцінки в межах цієї справи.
Договір відступлення, за яким відповідні права вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки перейшли до відповідача не визнано недійсним та підстав вважати цей договір таким, що не породжує прав, обумовлених його змістом у суду не має.
Визнання відсутнім права іпотеки, хоча і є допустимим способом захисту порушеного права, проте застосування такого способу передбачає безспірність факту припинення зобов`язань за Кредитним договором та Договором іпотеки.
Проте в межах розглядуваної справи факт припинення зобов`язання за Кредитним договором та припинення прав за Договором іпотеки позивачем не доведено, позивач спирається виключно на копію довідки від 30.09.2016. № 13874-Ф/1, на підставі якої було зняте відповідне обтяження в реєстрі та всі аргументи зводяться, фактично, до намагання переглянути судові рішення у справі № 372/1610/13-ц, що вже набрали законної сили та нейтралізувати намагання відповідача довести підставність своїх вимог у межах справи № 372/4451/19, що наразі перебуває в провадженні Обухівського районного суду Київської області.
Тут, суд вважає за необхідне звернутися до тих правових висновків Верховного Суду, на які посилався сам позивач у позові, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, згідно яких:
« 145. … для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може … заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:
кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
146. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).»
Суд зазначає, що в межах розглядуваної справи існує судове рішення, що набрало законної сили, а саме рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014, яким позовні вимоги ПАТ «МКБ» задоволено, звернуто стягнення на Земельні ділянки, встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Починаючи з 12.02.2016 зазначене рішення перебуває на примусовому виконанні, наразі рішення є невиконаним, постановою виконавця від 10.08.2016 накладено арешт на Земельні ділянки.
До речі, про зазначені обставини ОСОБА_1 , передаючи Земельні ділянки, на які вже звернуто стягнення за рішенням суду, у статутний капітал ТОВ «Перспектива регіону» не міг не знати, що презюмує обізнаність про зазначені обставини і самого товариства.
ОСОБА_1 , знаючи, що виступає майновим поручителем за Кредитним договором мав би бути обізнаний щодо фактичного припинення основного зобов`язання за Кредитним договором, способу його припинення та мати про це відповідні докази. Здійснюючи внесення Земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Перспектива регіону» він мав би надати товариству відповідне підтвердження припинення основного зобов`язання та повідомити товариство про існування рішення суду, за яким на Земельні ділянки звернуто стягнення та існування такого рішення до моменту його виконання є самостійною обтяжуючою вільне відчуження обставиною.
Згадана довідка сама по собі та зняття заборони у відповідному реєстрі не є беззаперечним доказом припинення зобов`язань як за Кредитним договором, так і за Договором іпотеки.
За таких обставин посилання на існування копії довідки уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «МКБ» Оберемка Р.Л. від 30.09.2016. № 13874-Ф/1, є вочевидь недостатньо для висновків про відсутність у відповідача прав за Договором іпотеки.
Як вже зазначалося, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.12.2019 у справі № 372/1610/13-ц, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2020, замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 у справі № 372/1610/13-ц, а саме ПАТ «МКБ» замінено його правонаступником ТОВ «ФК «Рікард».
Тобто, наразі, в межах справи № 372/4451/19, відповідач як новий кредитор, який має невиконане судове рішення про звернення стягнення на Земельні ділянки пред`явив позов для того, щоб його виконати, для чого ставить під сумнів законність дій державних реєстраторів, що внесли запис до реєстру про припинення іпотеки, а також ставить під сумнів законність подальшого відчуження Земельних ділянок.
І така поведінка є цілком виправданою та правомірною, не свідчить про зловживанням правом чи про висування до позивача надуманих вимог, отже не свідчить про невизначеність та намагання позбавити позивача прав у поза правовий спосіб.
Отже, жодна з перелічених у наведених висновках Верховного Суду умов для подання позову для визнання відсутнім права іпотеки у цій справи не має, як відсутня і невизначеність у питанні прав та обов`язків позивача чи відповідача.
Спочатку ПАТ «МКБ», а з 2019 року відповідач діючи послідовно намагаються задовольнити свої вимоги за рахунок Земельних ділянок, отримавши на свою користь рішення суду про звернення на них стягнення, яке наразі залишається невиконаним.
Суд вважає, що з огляду на суб`єктний склад правовідносин та їх сутність, саме в межах ініційованої відповідачем справи № 372/4451/19 може бути встановлено наявність або відсутність у відповідача прав вимоги, зокрема прав іпотекодержателя щодо Земельних ділянок, та відповідний суд має всі процесуальні інструменти для встановлення фактів, від яких залежатимуть висновки про чинність іпотеки чи про її припинення.
Усунення невизначеності, якої прагне досягти позивач у спосіб подання розглядуваного позову, є фактично унеможливленою у межах цієї справи, судом взагалі не встановлено існування невизначеності, адже наразі триває спір у відповідному суді, та у складі сторін, прав та інтересів яких це питання безпосередньо стосується.
Посилання позивача на те, що відповідач, як небанківська установа не може бути іпотекодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення судом враховані, проте висновків суду не спростовують.
По-перше, лише дві з трьох Земельних ділянок, що були предметом іпотеки є землями сільськогосподарського призначення.
Відповідач набув право вимоги за Кредитним договором та Договорів іпотеки на підставі Договору відступлення, який наразі є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідач вступив у спірні правовідносини вже після набуття законної сили рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.06.2014 у справі № 372/1610/13-ц, яким на Земельні ділянки звернуто стягнення та встановлено порядок їх продажу з метою задоволення вимог ПАТ «МКБ», а відповідач, хоча і набув право вимоги за Договором іпотеки, фактично лише реалізує права, які належали ПАТ «МКБ».
Чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості відступлення прав вимоги, зокрема прав за договорами іпотеки на користь небанківської установи у разі, якщо предметом іпотеки є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, на які вже звернуто стягнення у судовому порядку, тобто коли основні права іпотекодержателя вже реалізовано.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову як з мотивів очевидної недоведеності позовних вимог щодо їх суті, так і з мотивів недоведеності наявності у позивача самого права та/чи охоронюваного законом інтересу, які могли б бути захищені у спосіб задоволення розглядуваного позову та які взагалі б потребували судового захисту.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову по суті, питання пропуску строку позовної давності судом окремо не досліджується та висновки з цього питання судом в судовому рішенні не викладаються.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивачі по сплаті судового збору покладаються на позивача у повному розмірі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Регіону» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024.
Суддя Р.М. Колесник
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2024 |
Оприлюднено | 28.11.2024 |
Номер документу | 123320543 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів купівлі-продажу |
Господарське
Господарський суд Київської області
Колесник Р.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні