Рішення

від 26.11.2024 по справі 911/2315/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2315/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мюнхаузен»

про стягнення 46 797,60 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мюнхаузен» про стягнення 46 797,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, будучи відповідальним за стан будинку № 53 по вулиці Київській в м. Ірпінь, не вжив своєчасних заходів щодо безпечних умов для перебування громадян та транспортних засобів, що мало наслідком падіння замерзлої брили з снігу та льоду з даху будинку на застрахований ТЗ. У зв`язку із цим позивачем подано даний позов про стягнення з відповідача 46 797,60 грн збитків.

09.09.2024 до суду від позивача надійшла позовна заява вих. № 70019/ІНС від 30.07.2024 про відшкодування шкоди (в новій редакції).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2315/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.09.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мюнхаузен» 17.09.2024 о 18:11.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 18.09.2024.

01.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального права. На переконання відповідача, у позовній заяві жодним доказом не підтверджений факт наявності правопорушення зі сторони ОСББ «Мюнхаузен», що включає в себе відповідні елементи у сукупності: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв`язок між ними, а також вина. Як зазначив відповідач, позивач жодним доказом не підтвердив обов`язок ОСББ «Мюнхаузен» вчиняти дії по скиданню з даху будинку № 53 снігу та льоду, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь по вул. Київська, та протиправність таких дій з його виною, що, за ствердженням позивача, призвели до завдання збитків страхувальнику.

Відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки, за ствердженням відповідача, ОСББ «Мюнхаузен» не є суб`єктом правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а діяльність відповідача регулюється Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Також відповідач посилається на ту обставину, що в матеріалах справи не міститься жодного експертного дослідження, яке б підтверджувало, що виявлені пошкодження транспортного засобу Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , є характерними для утворення внаслідок падіння брили з льоду та снігу з даху будинку, про що стверджує позивач. При цьому відповідач звернув увагу, що в повідомленні про настання страхового випадку від 11.12.2022 водій зазначає що «припаркував авто через 30 хвилин спрацювала сигналізація, вийшов побачив, що сніг впав на авто з 9 поверху», проте, як зазначив відповідач, на фото з місця події, які подані разом з позовною заявою, на автомобілі Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , не вбачається замерзла брила з льоду та снігу, яка впала з будинку № 53. На думку відповідача, акт огляду транспортного засобу від 15.12.2022, який складений через 4 дні після пошкодження автомобіля, жодним чином не підтверджує причино наслідковий зв`язок між падінням брили льоду з снігом та пошкодженнями автомобіля Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , при тому, що в акті огляду транспортного засобу не вказано на підставі якого договору страхування він складений та в якій справі. Також, за ствердженням відповідача, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, що ФОП Поремський Василь Миколайович, на рахунок якого позивачем перераховані кошти в сумі 46 797,60 грн, здійснює роботи по ремонту автомобіля. Більш того, як зазначив відповідач, у рахунку на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022 містяться роботи по відновленню пошкоджень, які не могли виникнути внаслідок падіння замерзлої брили з льоду та снігу, зокрема розбирання/збирання салону, підсилювач панелі даху переднє.

Крім того відповідач стверджує, що будинок № 53 в місті Ірпінь по вулиці Київська, з якого, за доводами позивача, впала замерзла брила снігу на транспортний засіб Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 11.12.2022 перебував у стані, не придатному для нормальної експлуатації внаслідок пошкодження час агресії російської федерації проти України, на підтвердження чого відповідач долучив до відзиву копію звіту № 4/14 за договором № 1 від 09.05.2022 «Обстеження будівель і споруд, які пошкоджені внаслідок агресії Російської федерації проти України», виготовленим ТОВ «ДН-Консалтинг» від 20.05.2022, актом про пожежу від 23.05.2022 та фото пошкодження будинку від 09.05.2022. Відповідач звертає увагу, що на фото пошкодженого будинку чітко вбачається повне знищення покрівлі даху будинку, а станом на 11.12.2022 у даному будинку виконувалися ремонтні роботи по відновленню покрівлі даху, на підтвердження чого відповідач долучив акт здачі-приймання виконаних робіт № 14 від 3012.2022, договір підряду № 01-11/2022 від 01.11.2022, акт здачі-приймання виконаних робіт № 13 від 30.12.2022, договір підряду № 31-10/2022 від 31.10.2022, акт здачі-приймання виконаних робіт № 6 від 10.11.2022 та договір підряду № 20-10/2022 від 20.10.2022. Відповідач зауважив, що на фото з місця події транспортного засобу, які подані позивачем разом з позовною заявою, містяться стовпчики (оранжеві) щодо обмежувальної лінії, встановлені внаслідок виконання ремонтних робіт по відновленню даху. Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на приписи ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України та стверджує про те, що навіть за умови доведення позивачем обов`язку ОСББ «Мюнхаузен» вчиняти дії по скиданню з даху будинку № 53 снігу та льоду, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь по вул. Київська, відповідач фактично не міг належно виконати зобов`язання у зв`язку з проведення ремонтних робіт покрівлі даху внаслідок пошкодження будинку під час збройної агресії російської федерації, що є форс-мажорною обставиною та підтверджує факту відсутності вини відповідача.

За ствердженням відповідача, на фото з місця події, які подані позивачем разом з позовною заявою чітко вбачається порушення водієм автомобілю Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , п. 15.3, підп. й п. 15.9 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Як зазначив відповідач, відповідно до схематичного зображення страхового випадку у повідомленні про настання страхового випадку за вх. № 13834/22 від 13.12.2022 та фото № 1 з місця події, що подане позивачем, вбачається, що автомобіль Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , стояв ближче ніж 10 м від виїздів з прилеглих територій, що є порушенням підп. й п. 15.9 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. На думку відповідача, здійснюючи стоянку/зупинку з порушенням Правил дорожнього руху біля будинку № 53 по вулиці Київська в місті Ірпінь, який, за ствердженням відповідача, перебував у стані не придатному для нормальної експлуатації (в стані ремонту), водій автомобілю Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 взяв на себе ризик понесення негативних наслідків.

З урахуванням зазначеного вище, відповідач стверджує про недоведення позивачем жодним належним, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт наявності правопорушення зі сторони ОСББ «Мюнхаузен», внаслідок якого у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача завданих збитків в порядку суброгації у розмірі 46 797,60 грн, у зв`язку із чим відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

14.10.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач стосовно тверджень відповідача щодо ненадання жодних належних доказів на підтвердження вини відповідача у нанесенні шкоди звертає увагу, що разом з позовною заявою було надано лист-відповідь від ГУНП В Київській області стосовно страхової події, яка сталась 11.12.2022, а також надано листа щодо підтвердження балансоутримувача (управителя) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мюнхаузен». У зв`язку із цим, як зауважив позивач, обов`язок ОСББ «Мюнхаузен» здійснювати дії зі скидання снігу та льоду з даху будинку № 53 прямо передбачені, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги». У зв`язку із зазначеним, позивач стверджує, що відповідно до ст. 1, 8, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець житлово-комунальної послуги, яким у даному випадку виступає відповідач, несе відповідальність за забезпечення належного технічного обслуговування будинку, до якого також входять заходи з безпеки мешканців та прохожих, що включає обов`язок усувати небезпечні фактори, такі як накопичення снігу та льоду на даху. При цьому позивач наголосив на тому, що відповідачем не заперечується факт того, що станом на 11.12.2022 (дата, коли відбулась страхова подія), управителем багатоквартирного будинку № 53 в місті Ірпінь на вул. Київська, було ОСББ «Мюнхаузен», а відповідач, у свою чергу, не надав доказів того, що станом на момент настання страхової події функції та обов`язки управителя багатоквартирного житлового будинку № 53 в місті Ірпінь на вул. Київська були передані від ОСББ «Мюнхаузен» третій особі шляхом укладення відповідного договору. У зв`язку із вказаним, на переконання позивача, нанесення шкоди відбулось внаслідок дій (бездіяльності) саме відповідача. Також позивач вважає, що відповідачем не спростовано відсутність своєї вини та неналежного утримання майна, внаслідок якого сталась страхова подія. Стосовно тверджень відповідача, що станом на момент настання страхового випадку багатоквартирний будинок № 53 в місті Ірпінь на вул. Київська ремонтувався, позивач зазначив, що відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. У зв`язку із зазначеним, на думку позивача, відповідач, як замовник послуг, має обов`язок з відшкодування нанесеної шкоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

06.04.2022 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вальравен» (далі страхувальник) укладено договір добровільного страхування майна № 99-94/51-2022/2.1.5 (далі договір страхування), за змістом п. 1.1 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованих транспортним засобом та додатковим обладнанням до нього. Цей договір укладено відповідно до Закону України «Про страхування», Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) СК «Країна», що зареєстровані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України № 0313135 від 21.05.2013 та заяви на страхування страхувальника.

За змістом п. 1.2 договору страхування, забезпечені транспортні засоби зазначені у додатку 1 до цього договору.

Відповідно до змісту додатку № 1 від 09.11.2022 до договору страхування, марка, модель ТЗ та ДО: Daewoo Gentra, державний номерний знак НОМЕР_1 ; 2013 року випуску; № шасі (кузова) (VIN-код): НОМЕР_2 . Ринкова вартість 175 000,00 грн. Страхова сума 175 000,00 грн. Розмір безумовної франшизи: за ризиками «ДТП», «ПДТО», «ІВП» 0,0%. По складним елементам 0,0 %. За ризиком «НЗ» 1,0 %; страховий тариф 4,80 %.

Строк дії договору щодо вказаного транспортного засобу відповідно до змісту додатка № 1 до договору: 1-й період страхування: з 08.04.2022 по 07.04.2023; страхований платіж в сумі 8 400,00 грн. 2-4 періоди страхування відомості не зазначені (копія додатку наявна в матеріалах справи).

Згідно з наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальварен» є власником транспортного засобу Daewoo Gentra, державний номерний знак (далі д.н.з.) НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, 11.12.2022 в місті Ірпінь по вул. Київська 53 стався страховий випадок, а саме: з даху будинку впала глиба закрижанілого снігу, пошкодивши забезпечений договором страхування транспортний засіб Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 .

На підтвердження вказаного позивачем долучено до позовної заяви копію повідомлення Бучанського РУН ГУПН в Київській області № 37819/109/1402/01-23 від 06.01.2023.

Відповідно до змісту повідомлення № 37819/109/1402/01-23 від 06.01.2023 Бучанське РУП ГУПН в Київській області повідомило, що на звернення щодо пошкодження автомобіля марки «Део Джентра», сірого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , внаслідок падіння глиби обледенілого снігу з даху будинку, що мало місце за адресою вул. Київська, 53, м. Ірпінь, Бучанського району, Київської області, відділом поліції № 2 Бучанського РУП ГУПН в Київській області розглянуто. Інформація за вказаним фактом внесена до ІКС ІПНП відділ поліції № 2 РУП ГУПН в Київській області 11.12.2022 за № 367819. Вивченням працівниками СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУПН в Київській області вказаного звернення, ознак кримінального правопорушення не встановлено, звернення розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян»

Судом встановлено, що 13.12.2022 страхувальник звернувся до АТ «Страхова компанія «Країна» із повідомленням про настання страхового випадку № б/н від 13.12.2022 (вх. № 13834/22 від 13.12.2022) за договором страхування № 99-94/51-2022-2.1.5_5 від 06.04.2022.

У графі 4 повідомлення зазначено інформацію про випадок, який відбувся 11.12.2022 о 11:00 за адресою: м. Ірпінь, вул. Київська, 53.

У графі 6 повідомлення вказано про повідомлення патрульної поліції 11.12.2022 про настання випадку.

У графі 11 повідомлення вказано про обставини випадку, а саме: «припаркував авто, через 30 хв. спрацювала сигналізація, вийшов побачив, що сніг впав на авто з 9 поверну та пошкодив авто». Також у вказаній графі наведено схематичне зображення страхового випадку.

У графі 12 повідомлення зазначено, що пошкоджений транспортний засіб знаходиться за адресою: смт Гостомель, ст Прогрес, вул. Садова 1.

У графах 13, 14 повідомлення вказано, що особа, яка є відповідальною за настання страхового випадку, на думку заявника, є підприємство, яке обслуговує будинок, а також вказано про те, що розрахунки між учасниками випадку не здійснювались.

Вказана заява підписана з боку страхувальника (копія наявна в матеріалах справи).

15.12.2022 оглянуто транспортний засіб марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , про що складено акт огляду транспортного, а також додано до позовної заяви фотознімок транспортного засобу (копії наявні в матеріалах справи).

29.12.2022 фізична особа-підприємець Поремський Василь Миколайович» виставив позивачу рахунок на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022 із детальним переліком замовлених робіт.

Відповідно до рахунку № Пр00002205 від 29.12.2022, виставленого позивачу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження, склала 46 797,60 грн без ПДВ.

11.01.2023 страхувальник звернувся до АТ «СК «Країна» із заявою на виплату страхового відшкодування (вх. № 354/23 від 11.01.2023), якою просив страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору добровільного страхування № 99-94/51-2022-2.1.5_5 від 06.04.2022 у зв`язку із страховим випадком, що стався 11.12.2022 з транспортним засобом марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , на рахунок СТО СТО «Подол Авто», ФОП Поремський Василь Миколайович, рахунок на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022. Вказана заява підписана страхувальником без зауважень та містить відтиск його печатки (копія наявна в матеріалах справи).

У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із повідомленням про настання страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування, АТ «СК «Країна» було визнано подію, яка сталась 11.12.2022 (інші випадкові події, в тому числі напад тварин, викидання каменів або інших твердих предметів: падіння снігу з криши дома на ТЗ), страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № 99-94/70019/2.1.5.1 (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно страхового акта № 99-94/70019/2.1.5.1 вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 46 797,60 грн; підстава: рахунок на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022, ФОП Поремський Василь Миколайович. Розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 46 797,60 грн.

В подальшому, 15.02.2023 позивач на підставі страхового акта № 99-94/70019/2.1.5.1, договору добровільного страхування майна № 99-94/51-2022/2.1.5 від 06.04.2022 та рахунку на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022 здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП Поремський Василь Миколайович (тобто безпосередньо на рахунок СТО) в розмірі 46 797,60 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в національній валюті № 2045 від 15.02.2023 із призначенням платежу «стр. відш. по стр/а №99-94/70019/2.1.5.1 від 13.02.23р. (отр. ТОВ «Вальравен», ІПН35692562, АА2356ОІ), без ПДВ».

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що станом на 11.12.2022 (дата настання страхової події) управителем багатоквартирного будинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Київська, буд. 53, було Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мюнхаузен» (далі ОСББ «Мюнхаузен», відповідач).

На підтвердження вказаних відомостей позивач долучив до позовної заяви лист Виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 08-28/155 від 16.04.2024, яким Виконавчий комітет Ірпінської міської ради повідомив, що багатоквартирний житловий будинок № 53 по вул. 11 Київська в м. Ірпінь не є комунальною власністю, договори з комунальними службами міста на послуги з управління багатоквартирним будинком не укладались. Управління зазначеним будинком здійснює ОСББ «Мюнхаузен» згідно норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Позивач, з посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, стверджує, що до АТ «Страхова компанія «Країна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна № 99-94/51-2022/2.1.5 від 06.04.2022, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник (ТОВ «Вальравен») або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до ОСББ «Мюнхаузен» як управителя багатоквартирного будинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Київська, буд. 53, де 11.12.2022 сталася відповідна подія.

На думку позивача, оскільки відповідач обслуговує будинок № 56 по вулиці Київській в місті Ірпінь, він відповідно до чинного законодавства України зобов`язаний своєчасно надавати послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі скидати з дахів та покрівель сніг, лід, щоб не створювати небезпеки для людей та транспортних засобів.

Позивач переконаний, що ОСББ «Мюнхаузен», будучи відповідальною особою за стан будинку № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь, де сталася 11.12.2022 відповідна подія, не вжило своєчасних заходів щодо безпечних умов для перебування громадян та транспортних засобів та не забезпечило належного інформування громадян про наближення до місця, де можливе падіння снігу. Такою бездіяльністю, за ствердженням позивача, було створено підстави для виникнення умов, які загрожують безпеці мешканців та гостей будинку № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь, в тому числі, що мало наслідком пошкодження застрахованого транспортного засобу.

З урахуванням зазначеного, АТ «Страхова компанія «Країна» звернулась до ОСББ «Мюнхаузен» з претензією вих. № 70019/ІНС від 16.04.2024 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Претензією позивач повідомив відповідача, що 11.12.2022 в місті Ірпінь, на вул. Київський, 53 стався страховий випадок, а саме з даху будинку впала глиба закрижанілого снігу, пошкодивши застрахований на підставі договору добровільного страхування майна № 99-94/51-2022/2.1.5 від 06.04.2022 транспортний засіб Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 . На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, внаслідок настання страхового випадку та наданих страхувальником документів, було складено страховий акт та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 46 797,60 грн. У зв`язку із цим позивач зазначив, що на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до АТ «СК «Країна» перейшло право вимоги до ОСББ «Мюнхаузен» як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у розмірі нанесеної шкоди. Претензією позивач просив відповідача перерахувати 46 797,60 грн у місячний термін з моменту отримання претензії на банківські реквізити, зазначені у претензії (копія наявна в матеріалах справи).

ОСББ «Мюнхаузен», у відповідь на вказану вище претензію, направило позивачу лист № 20-05 від 20.05.2024, в якому, проаналізувавши матеріали страхової справи № 70019, отриманої на адвокатський запит, зазначило, що відсутність документів, що підтверджують обґрунтованість претензії від 16.04.2024, у зв`язку із чим у ОСББ «Мюнхаузен» відсутні правові підстави для визнання та задоволення претензійних вимог щодо компенсації АТ «СК «Країна» в порядку регресу (копія листа наявна в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом відповідачем відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 46 797,60 грн на користь позивача в добровільному порядку здійснено не було.

Враховуючи зазначене вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 46 797,60 грн відшкодування шкоди в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Отже, предметом позову в цій справі є вимога позивача як страховика до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 46 797,60 грн, понесених в результаті здійснення виплат у зв`язку із настанням страхової події падіння снігу з криши дома на ТЗ, відповідно до договору добровільного страхування майна № 99-94/51-2022/2.1.5 від 06.04.2022, укладеного між позивачем (страховиком) та страхувальником, на підставі страхового акта № 99-94/70019/2.1.5.1 в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та страхувальником правочину, суд дійшов висновку, що укладений договір за своєю правовою природою є договором страхування.

Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

За змістом статті 17 Закону України «Про страхування», правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 984 Цивільного кодексу України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно зі статтею 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, початок дії договору співпадає з початком строку, узгодженого сторонами для його дії.

Загальними положеннями Цивільного кодексу України про договір, зокрема, частиною другою статті 631 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, тоді як спеціальна норма статті 983 Цивільного кодексу України пов`язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності інший, ніж з моменту внесення першого страхового платежу, що відповідатиме принципу свободи цивільно-правового договору, передбаченого статтею 627 Цивільного кодексу України, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Тобто, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має той факт, що коли договір страхування укладено, але перший платіж не внесено, договір не набрав чинності.

Судом було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.04.2022 між АТ «Страхова компанія «Країна» (страховик) та ТОВ «Вальравен» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування майна № 99-94/51-2022/2.1.5, за яким страхових застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 .

Як зазначив позивач, 11.12.2022 в результаті падіння снігу з даху будинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Київська, буд. 53, було пошкоджено транспортний засіб марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку із чим 13.12.2022 страхувальник звернувся до АТ «Страхова компанія «Країна» із повідомленням про настання страхового випадку № б/н від 13.12.2022 (вх. № 13834/22 від 13.12.2022) за вказаним вище договором страхування.

З матеріалів справи також вбачається, що 11.01.2023 страхувальник звернувся до АТ «Страхова компанія «Країна» із заявою на виплату страхового відшкодування (вх. № 354/23 від 11.01.2023), якою просив страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору добровільного страхування № 99-94/51-2022-2.1.5_5 від 06.04.2022 у зв`язку із страховим випадком, що стався 11.12.2022 з транспортним засобом марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , на рахунок СТО СТО «Подол Авто», ФОП Поремський Василь Миколайович, рахунок на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022.

Судом було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із повідомленням про настання страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування, АТ «Страхова компанія «Країна» було визнано зазначену вище подію (падіння снігу з даху будинку) страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № 99-94/70019/2.1.5.1.

Згідно страхового акта № 99-94/70019/2.1.5.1 вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 46 797,60 грн; підстава: рахунок на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022, ФОП Поремський Василь Миколайович. Розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті складає 46 797,60 грн.

15.02.2023 позивач на підставі страхового акта № 99-94/70019/2.1.5.1, договору добровільного страхування майна № 99-94/51-2022/2.1.5 від 06.04.2022 та рахунку на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022 здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП Поремський Василь Миколайович (тобто безпосередньо на рахунок СТО) в розмірі 46 797,60 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в національній валюті № 2045 від 15.02.2023 із призначенням платежу «стр. відш. по стр/а №99-94/70019/2.1.5.1 від 13.02.23 р. (отр. ТОВ «Вальравен», ІПН35692562, АА2356ОІ), без ПДВ».

Суд враховує, що строк дії договору щодо вказаного транспортного засобу відповідно до змісту додатка № 1 до договору: 1-й період страхування: з 08.04.2022 по 07.04.2023; страхований платіж в сумі 8 400,00 грн. 2-4 періоди страхування відомості не зазначені.

Отже, враховуючи зміст додатка № 1 до договору страхування, суд приходить до висновку, що станом на дату виникнення страхової події 11.12.2022 та виплату страхового відшкодування, договір добровільного страхування майна № 99-94/51-2022-2.1.5 від 06.04.2022 був чинним та обов`язковим для його сторін.

Статтею 5 Закону України «Про страхування» передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Суд зазначає, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України «Про страхування» та статей 979, 982 Цивільного кодексу України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.

Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.

Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов`язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», якими передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Верховий Суд у своїй постанові від 30.01.2018 у справі № 910/12500/17 дійшов правових висновків про те, що і регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

Виходячи із наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 Цивільного кодексу України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Отже, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

У спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому суброгацію. (Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 та у постанові Верховного суду від 25.03.2019 у справі № 916/686/18).

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022, виставленого позивачу фізичною особою-підприємцем Поремським В.М., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження, склала 46 797,60 грн без ПДВ.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17).

Судом було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем виконано належним чином зобов`язання за договором добровільного страхування майна № 99-94/51-2022-2.1.5 від 06.04.2022 та виплачено суму страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 46 797,60 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в національній валюті № 2045 від 15.02.2023 із призначенням платежу «стр. відш. по стр/а №99-94/70019/2.1.5.1 від 13.02.23р. (отр. ТОВ «Вальравен», ІПН35692562, АА2356ОІ), без ПДВ».

Отже позивач, сплативши суму страхового відшкодування в розмірі 46 797,60 грн отримав право вимоги на відшкодування виплаченої ним суми на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» з осіб, відповідальних за завдані збитки.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, в зв`язку із виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов`язанні.

Для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України суми шкоди, завданої внаслідок страхового випадку, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що станом на 11.12.2022 (дата настання трахової події) управителем багатоквартирного будинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Київська, буд. 53, було ОСББ «Мюнхаузен», що підтверджується листом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 08-28/155 від 16.04.2024, яким останній повідомив, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 не є комунальною власністю, договори з комунальними службами міста на послуги з управління багатоквартирним будинком не укладались. Управління зазначеним будинком здійснює ОСББ «Мюнхаузен» згідно норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Позивач з посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України стверджує, що до АТ «Страхова компанія «Країна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна № 99-94/51-2022/2.1.5 від 06.04.2022, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник (ТОВ «Вальравен») або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до ОСББ «Мюнхаузен» як управителя багатоквартирного будинку № 53 за адресою: м. Ірпінь, вул. Київська, де 11.12.2022 сталася відповідна страхова подія.

На думку позивача, оскільки відповідач обслуговує зазначений вище будинок, він відповідно до чинного законодавства України зобов`язаний своєчасно надавати послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі скидати з дахів та покрівель будинку сніг, лід, щоб не створювати небезпеки для людей та транспортних засобів.

Позивач переконаний, що ОСББ «Мюнхаузен», будучи відповідальною особою за стан будинку № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь, де сталася 11.12.2022 відповідна подія, не вжило своєчасних заходів щодо безпечних умов для перебування громадян та транспортних засобів та не забезпечило належного інформування громадян про наближення до місця, де можливе падіння снігу. Такою бездіяльністю, за ствердженням позивача, було створено підстави для виникнення умов, які загрожують безпеці мешканців та гостей будинку АДРЕСА_2 , в тому числі, що мало наслідком пошкодження застрахованого транспортного засобу.

Суд враховує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує обставину того, що станом на 11.12.2022 (дата настання страхової події) управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було ОСББ «Мюнхаузен», проте стверджує, що позивач жодним доказом не підтвердив обов`язок ОСББ «Мюнхаузен» вчиняти дії по скиданню з даху будинку № 53 снігу та льоду, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь по вул. Київська, та протиправність таких дій з його виною, що, за ствердженням позивача, призвели до завдання збитків страхувальнику.

Відповідач стверджує, що у позовній заяві жодним доказом не підтверджений факт наявності правопорушення зі сторони ОСББ «Мюнхаузен», що включає в себе відповідні елементи у сукупності: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв`язок між ними, а також вину.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача на приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки, за ствердженням відповідача, ОСББ «Мюнхаузен» не є суб`єктом правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а діяльність відповідача регулюється Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

З приводу вказаних вище заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (тут і надалі в редакції, чинній на дату виникнення страхового випадку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За змістом ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

При цьому основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» серед основних обов`язків ОСББ законодавець визначає забезпечення виконання вимог статуту об`єднання.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства (стаття 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що станом на 11.12.2022 (дата настання страхової події) управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мюнхаузен», тобто відповідач.

Порядок та правила забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку врегульовані статтею 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Так за змістом ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: - задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; - визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; - виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Правила забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку також визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній станом на дату настання страхового випадку), статтею 1 якого уточнено, що

- колективний споживач юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

- послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

- управитель багатоквартирного будинку фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Положення статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначаючи житлово-комунальні послуги, розмежовують житлові послуги та комунальні послуги, де:

1) житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком, що включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; - інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У пункті 1 частини четвертої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в якій наведені права і обов`язки виконавців комунальних послуг та управителів) зазначено, що управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207 (далі Правила) визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

Відповідно до Правил, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Управитель особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1.5 Правил, утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованим у Мін`юсті України 21.08.2004 за № 1046/9645 (із змінами).

Відповідно до п. 1.1.8.6 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, до утримання будинків і споруд та прибудинкових територій віднесено скидання з дахів та покрівель снігу та льоду.

За змістом наведених норм та положень, якщо ОСББ самостійно здійснює управління об`єктом житловим багатоквартирним будинком (за правилами статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку») він є управителем цього багатоквартирного будинку у розумінні як цієї статті Закону, так і статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв`язку із чим саме у ОСББ як управителя цього житлового об`єкту виникає обов`язок з утримання цього будинку, включаючи забезпечення та виконання всіх передбачених законом функцій та обов`язків, що є змістом та виникають з такого утримання.

Виняток з цього правила становить передача функцій з управління, а відповідно і утримання цього будинку, відповідному управителю, з укладенням з ним договору на управління будинком; або коли всі або окремі функції, що складають зміст та випливають з утримання будинку, були передані ОСББ іншій особі - виконавцю, - також згідно з укладеним з цим виконавцем договором. В останньому випадку ОСББ стає колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг у розумінні статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Наразі суд зазначає, що судом не було встановлено обставин та сторонами до суду не надано доказів того, що станом на дату виникнення страхової події 11.12.2022, управителем багатоквартирного житлового будинку № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь була інша особа, а не ОСББ «Мюнхаузен».

До суду також не надано доказів того, що станом на 11.12.2022 функції та обов`язки управителя багатоквартирного житлового будинку в № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь були передані від ОСББ «Мюнхаузен» третій особі шляхом укладення відповідного договору. Протилежного суду не доведено.

З урахуванням зазначеного вище, суд доходить висновку, що відповідальною особою за шкоду, завдану транспортному засобу ТОВ «Вальравен» марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідно і за вимогами позивача у спірних правовідносинах є відповідач ОСББ «Мюнхаузен», як управитель відповідного багатоповерхового будинку за адресою: вул. Київська, буд. 53, м. Ірпінь, який самостійно здійснював управління відповідним об`єктом, що відповідачем не заперечується, зокрема в період настання страхового випадку у спірних правовідносинах 11.12.2022.

Посилання відповідача на ту обставину, що в матеріалах справи не міститься жодного експертного дослідження, яке б підтверджувало, що виявлені пошкодження транспортного засобу Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , є характерними для утворення внаслідок падіння брили з льоду та снігу з даху будинку, про що стверджує позивач, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи наявний акт огляду транспортного засобу № б/н від 15.12.2022 та фотофіксація пошкодженого транспортного засобу марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , з якої вбачається наявність на транспортному засобі залишків обледенілого снігу.

Відповідач також не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення експертизи та підтвердити або спростувати обставину того, що виявлені пошкодження транспортного засобу Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , є/не є характерними для утворення внаслідок падіння брили з льоду та снігу з даху будинку, однак відповідач таким правом не скористався.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що акт огляду транспортного засобу від 15.12.2022, який складений через 4 дні після пошкодження автомобіля, жодним чином не підтверджує причино наслідковий зв`язок між падінням брили льоду з снігом та пошкодженнями автомобіля Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , при тому, що в акті огляду транспортного засобу не вказано на підставі якого договору страхування він складений та в якій справі, оскільки в матеріалах справи відсутні та жодною із сторін не надано до суду докази того, пошкоджений транспортний засіб марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований на підставі іншого договору добровільного страхування майна, ніж того, що долучений позивачем до матеріалів справи.

Крім того жодних доказів того, що із транспортним засобом марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , сталася інша страхова подія, ніж та, про яку стверджує позивач у позові, відповідач до суду не надав.

Стосовно посилань відповідача на те, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу, що ФОП Поремський Василь Миколайович, на рахунок якого позивачем перераховані кошти в сумі 46 797, 60 грн, здійснює роботи по ремонту автомобіля, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності фізичної особи-підприємця Поремського Василя Миколайовича (ІПН НОМЕР_4 ), на рахунок якого позивачем було перераховано суму страхового відшкодування, є: - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний) (код КВЕД 45.20); - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.32); - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код КВЕД 45.31); - торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів (код КВЕД 45.40); - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

Наведеною вище інформацією спростовуються твердження відповідача, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу, що ФОП Поремський Василь Миколайович здійснює роботи по ремонту автомобіля.

Суд взяв до уваги твердження відповідача стосовно того, що в рахунку на оплату № Пр00002205 від 29.12.2022 містяться роботи по відновленню пошкоджень, які не могли виникнути внаслідок падіння замерзлої брили з льоду та снігу, зокрема розбирання/збирання салону, підсилювач панелі даху переднє.

Разом з цим, як було зазначено судом вище, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17).

При цьому матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем 15.02.2023 на підставі платіжної інструкції № 2045 на рахунок особи, яка виставила рахунок на оплату відновлювальних робіт, суму страхового відгодування в сумі 46 797,60 грн.

Отже, враховуючи наведене вище, реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжна інструкція в національній валюті № 2045 від 15.02.2023 із призначенням платежу «стр. відш. по стр/а №99-94/70019/2.1.5.1 від 13.02.23р. (отр. ТОВ «Вальравен», ІПН35692562, АА2356ОІ), без ПДВ». Відповідач суму страхового відшкодування не спростував та не оскаржив.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи та встановити вартість та кількість ремонтних робіт, які були б достатніми та необхідними для відновлення пошкодженого транспортного засобу марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , та, як наслідок, встановити реальну суму страхового відгодування, проте відповідач таким правом не скористався.

Суд зазначає, що на управителя багатоквартирного будинку № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь, тобто ОСББ «Мюнхаузен», в силу норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, покладено обов`язок із забезпечення належного утримання та ремонту спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством, а також забезпечення безпечних умов проживання та перебування в багатоквартирному будинку № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь, в тому числі, забезпечення скидання з дахів та покрівель будинку снігу та льоду.

Разом з цим відповідачем не доведено суду вжиття ОСББ «Мюнхаузен», як управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , належних та достатніх заходів для забезпечення належного утримання та ремонту спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території, а також забезпечення безпечних умов проживання та перебування в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , в тому числі, забезпечення скидання з дахів та покрівель будинку снігу та льоду, що унеможливлювало б падіння снігу та льоду з даху будинку.

Стосовно посилань відповідача на приписи ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України та твердження про те, що відповідач фактично не міг належно виконати зобов`язання у зв`язку з проведення ремонтних робіт покрівлі даху внаслідок пошкодження будинку під час збройної агресії російської федерації, що є форс-мажорною обставиною та підтверджує факту відсутності вини відповідача, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Так, відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Тобто, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання ОСББ «Мюнхаузен» як управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 зобов`язань зі скидання з даху буднику снігу та льоду у зв`язку з проведення ремонтних робіт покрівлі даху будинку внаслідок його пошкодження під час збройної агресії російської федерації.

Крім того суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних доказів повідомлення мешканців та відвідувачів багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 про неможливість виконання ОСББ «Мюнхаузен» як управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 зобов`язань зі скидання з даху буднику снігу та льоду у зв`язку з проведення ремонтних робіт покрівлі даху внаслідок пошкодження будинку під час збройної агресії російської федерації, а також про потенційну небезпеку у зв`язку із вказаними обставинами.

З урахуванням зазначеного вище, суд не приймає до уваги посилання відповідача на виникнення форс-мажорних обставин та неможливість належного виконання зобов`язання зі скидання з даху буднику снігу та льоду.

Посилання відповідача на обставину того, що здійснюючи стоянку/зупинку з порушенням Правил дорожнього руху біля будинку 53 по вулиці Київська в місті Ірпінь, який перебував у стані не придатному для нормальної експлуатації (в стані ремонту), водій транспортного засобу марки Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , взяв на себе ризик понесення негативних наслідків, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки доказів того, що місце, де сталася страхова подія, містило відповідні відмітки/обмеження/знаки тощо, які б інформувати жителів багатоквартирного будинку та його відвідувачів та сигналізували про можливу небезпеку біля будинку № 53 по вулиці Київська в місті Ірпінь, у зв`язку із перебуванням останнього у стані ремонту відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що саме ОСББ «Мюнхаузен» є особою, відповідальною за відшкодування нанесених транспортному засобу марки Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , збитків.

При цьому, як вже було зазначено судом раніше, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків, а відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано шляхом подання до суду відповідних доказів відсутність вини ОСББ «Мюнхаузен» як управителем багатоквартирного будинку № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь, у завданні шкоди транспортному засобу марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наявне в матеріалах справи повідомлення про настання страхового випадку № б/н від 13.12.2022 (вх. № 13834/22 від 13.12.2022), лист Бучанського РУП ГУНП у Київській області № 37819/109/1402/01-23 від 06.01.2023, акт огляду транспортного засобу від 15.12.2022, заяву на виплату страхового відгодування № 354/23 від 11.01.2023, страхований акт № 99-94/70019/2.1.5.1 та платіжну інструкцію в національній валюті № 2045 від 15.02.2023 на суму 46 797,60 грн, суд дійшов висновку про те, що настання страхового випадку 11.12.2022 відбулось саме внаслідок падіння із даху будинку № 53 по вул. Київська в м. Ірпінь снігу з висоти на автомобіль марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобіль було пошкоджено та завдано збитки в сумі 46 797,60 грн.

За вказаних обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, а саме, шкода завдана майну автомобілю марки Daewoo Gentra, д.н.з. НОМЕР_1 , протиправна поведінка ОСББ «Мюнхаузен», що полягала в невиконанні своїх обов`язків щодо забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою (саме в результаті невиконання своїх обов`язків ОСББ «Мюнхаузен» як управителя багатоквартирного будинку була спричинена шкода автомобілю), та вина ОСББ «Мюнхаузен», відсутність якої останнім не доведена.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків в порядку суброгації нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 46 797,60 грн.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу судом досліджені, однак залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мюнхаузен» (місцезнаходження: буд. 53, вул. Київська, м. Ірпінь, Київська обл., 08200; код ЄДРПОУ 42404261) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (місцезнаходження: вул. Електриків, буд. 29А, м. Київ, 04176; код ЄДРПОУ 20842474) 46 797,60 грн збитків та 3 028,00 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко