Рішення

від 13.11.2024 по справі 914/2079/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 Справа № 914/2079/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичтепломережа», місто Дрогобич, Львівська область

до відповідача Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради, місто Дрогобич, Львівська область

про стягнення 1 761 533,18 грн.

За участю представників:

від позивача: Купецька М.М. - представник;

від відповідача: Мелько Л.М.- представник.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичтепломережа» до Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 1 761 533,18 грн.

Ухвалою від 26.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 16.09.2024 на 10:45 год.

03.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.09.2024 (вх.№3290/24). До відзиву відповідачем долучено заяву про розстрочення виконання рішення за вих.№01/1371 від 03.09.2024 на дванадцять місяців.

11.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 10.09.2024 (вх.№22161/24).

В судовому засіданні 16.09.2024 оголошено перерву до 26.09.2024 до 10:30 год.

18.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив б/н від 18.09.2024 (вх.№22812/24).

Підготовче судове засідання призначене на 26.09.2024 о 10:30 год. не відбулося через оголошення повітряної тривоги у Львівській області. Суд визначає дату та час підготовчого засідання, яке не відбулося 26.09.2024.

Ухвалою від 26.09.2024 суд призначив підготовче засідання у справі на 09.10.2024 об 11:15 год.

Ухвалою від 09.10.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.11.2024.

Представник позивача в судове засідання 13.11.2024 для розгляду справи по суті з`явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю, заперечила проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2024 для розгляду справи по суті з`явилася, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію на суму 1 761 533,18 грн визнала. Крім того, просить розстрочити виконання рішення, з підстав зазначених у заяві про розстрочення та у запереченні на відповідь на відзив (вх.№22812/24 від 18.09.2024).

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 13.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрогобичтепломережа» та Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради було укладено договір купівлі продажу теплової енергії №ДТМ/21-11/1 від 01.11.2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався здійснювати виробництво теплової енергії з альтернативних видів паливата передавати вироблену теплову енергію покупцю, а покупець зобов`язувався отримувати та оплачуватитеплову енергію у строки і на умовах, передбачених договором.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за спожиту теплову енергію в період опалювального сезону 2023-2024 повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 1 761 533,18 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в період опалювального сезону 2023-2024 в розмірі 1 761 533,18 грн.

У відповіді на відзив позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

Позиція відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№3290/24 від 03.09.2024), в якому визнав позов про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 1 761 533,18 грн. У заяві, долученій до відзиву, відповідач просить про розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців, а саме 11 (одинадцять) місяців рівними частинами по 146 794,43 грн та 1 місяць 146 794,45 грн з моменту винесення рішення.

Обставини встановлені судом.

01.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрогобичтепломережа»(надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором постачальник), в особі директора Сов`яка Т.С., який діє на підставі Статуту та Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором покупець), в особі директора Хом`яка І.М., який діє на підставі Статуту було укладено договір №ДТМ/21-11/1купівлі продажу теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався здійснювати виробництво теплової енергії з альтернативних видів паливата передавати вироблену теплову енергію покупцю, а покупець зобов`язувався отримувати та оплачувати теплову енергію у строки і на умовах, передбачених договором (надалі договір).

Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. договору теплова енергія виробляється та передається за адресою: місто Дрогобич, вулиця Лепкого, 9/2 у приміщенні котельні (надалі - котельня).Теплова енергія передається протягом опалювального періоду, що визначається відповідними документами органів місцевого самоврядування на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору ціна на теплову енергію є договірною та визначається угодою сторін. Сторони погодили ціну теплової енергії у розмірі 2450,00 грн в тому числі ПДВ за 1 Гкал.Сторони вправі ініціювати зміну ціни, у разі зміни уповноваженим органом тарифу на виробництво теплової енергії, зміни вартості сировини. Загальна сума (ціна) договору складається із загальної вартості теплової енергії наданої по цьому договору.

Згідно з п. 3.2. договору кількість теплової енергії, що надана по цьому договору визначається на підставі даних приладів обліку теплової енергії (лічильників), що встановлені в котельні. При цьому прилади обліку мають бути повірені та опломбовані у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 3.3. та п. 3.4. договору розрахунковим періодом надання теплової енергії є період з 20 числа попереднього місяця до 20 числапоточного місяця. Датою зняття показів приладу обліку (лічильника) теплової енергії є 21 число кожного місяця. Якщо 21 число припадає на вихідний чи святковий день, то датою зняття показів приладів обліку є першийнаступний робочий.

Згідно з п. 3.6. договору вартість наданої теплової енергії покупцю визначається постачальником шляхом множення кількості теплової енергії отриманої покупцем за розрахунковий період на діючу у відповідний період ціну теплової енергії.

Відповідно до пункту 3.7. договору покупець здійснює оплату за отриману теплову енергію до 15 числа місяця наступного зарозрахунковим за фактично отриману теплову енергію на підставі виставленого постачальником рахунку, шляхом перерахування коштів постачальнику на розрахунковий рахунок. Разом з рахунком постачальникнадає покупцю відповідний Акт надання послуг.

Згідно з пп. 4.2.1. договору покупець зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати постачальнику за надану теплову енергію у встановлені договором терміни.

Відповідно до пункту 4.4.1. договору постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечувати вчасне, безперервне та відповідної якості надання теплової енергії згідно із умовамицього договору.

Згідно з п. 8.1. та п. 8.2. договору, сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до 30 квітня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань, що виникли протягом строку дії договору до моменту повного та належного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань, передбачених цим договором. Сторони домовились у відповідності до частини 3 статті 631 Цивільного Кодексу України, застосувати умови цього договору до відносин що виникли між сторонами домоменту укладення договору, а саме з 15.10.2021 року. Зміни і доповнення до цього договору, а також тексти його додатків (додаткових угод) вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані сторонами. Всі акти, додатки (додаткові угоди), доповнення до цього договору, підписані сторонами становлять його невід`ємну частину.

30.04.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №ДТМ/21-11/1 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2021, якою сторони узгодили продовжити строк дії договору до 30.11.2022.

26.09.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №ДТМ/21-11/1 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2021, якою сторони узгодили продовжити строк дії договору до 30.04.2024, а також сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 1.5. договору та викласти його в наступній редакції: «п.1.5. Точка продажу теплової енергії є вузол обліку теплової енергії встановлений у приміщені котельні, асаме: Лічильник тепла QUALCO (SKS-3) Суперком-01-1 серійний номер 048580 з двома витратомірами MWN 130-150-NK».

Відповідно до пункту 3. додаткової угоди №2 до договору сторони дійшли згоди внести зміни в пункти 2.1., 2.2., 2.3. договору та виклали їх в новій редакції. Ці пункти договору стосуються ціни та формули її визначення.

Згідно з п. 3.2. додаткової угоди №2 до договору ціна на теплову енергію змінюється при зміні середньозважених тарифів для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету для Львівської області.

Відповідно до пункту 3.3. додаткової угоди №2 до договору загальна сума (ціна) договору складається із загальної вартості теплової енергії наданої по цьому договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрогобичтепломережа» свої зобов`язання по договору №ДТМ/21-11/1 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2021 виконало повністю.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань по договору позивач долучив до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період опалювального сезону 2023-2024 на загальну суму 5 367 485,14 грн, які підписані сторонами та засвідчені їх печатками, а саме:

- №20 від 30.11.2023 на суму 860 647,22 грн;

- №25 від 29.12.2023на суму 1 054 372,24 грн;

- №4 від 31.01.2024на суму 1 397 360,80 грн;

- №7 від 29.02.2024на суму 1 190 932,50 грн;

- №11 від 31.03.2024 на суму 864 172,38 грн.

Відповідач частково оплатив за спожиту теплову енергію в опалювальний період 2023-2024 згідно договору №ДТМ/21-11/1 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2021 на загальну суму 3 605 951,96 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які позивачем долучено до матеріалів справи, а саме:

- №1732 від 06.12.2023 на суму 250 000,00 грн;

- №1921 від 26.12.2023 на суму 610 647,22 грн;

- №1962 від 29.12.2023 на суму 300 000,00 грн;

- №13 від 10.01.2024 на суму 150 000,00 грн;

- №331 від 08.02.2024 на суму 300 000,00 грн;

- №410 від 19.02.2024 на суму 304 372,24 грн;

- №595 від 08.03.2024 на суму 500 000,00 грн;

- №894 від 29.04.2024 на суму 1 190 932,50 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за спожиту теплову енергію в опалювальний період 2023-2024 згідно договору №ДТМ/21-11/1 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2021, згідно долучених до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період опалювального сезону 2023-2024, повністю не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 1 761 533,18 грн.

Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору звертався до відповідача з вимогою за вих.№6 від 15.07.2024 в якому просив до 25.07.2024 сплатити заборгованість на загальну суму 1 761 533,18 грн за договором №ДТМ/21-11/1 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2021.

Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

Відповідач визнав позов про стягнення з останнього заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1761 533,18 грн, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (вх.№3290/24 від 03.09.2024).

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в період опалювального сезону 2023-2024 в розмірі 1 761 533,18 грн.

Висновки суду.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №ДТМ/21-11/1 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2021.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Факт передачі теплової енергії в опалювальний період 2023-2024 позивачемвідповідачупідтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 5 367 485,14 грн, які підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за спожиту теплову енергію в опалювальний період 2023-2024 згідно договору №ДТМ/21-11/1 купівлі продажу теплової енергії від 01.11.2021, згідно долучених до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період опалювального сезону 2023-2024, повністю не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 1 761 533,18 грн.

Відповідач визнав позов про стягнення з останнього заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1761 533,18 грн, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (вх.№3290/24 від 03.09.2024).

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно частини 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Слід зазначити, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в період опалювального сезону 2023-2024 в розмірі 1 761 533,18 грнє обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003. Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення».

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №917/138/16.

Заява про розстрочення виконання рішення суду на один рік (12 місяців) обґрунтована наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, а саме:

- дебіторська заборгованість складає 26382,8 тисяч, в тому числі населення - 24 243,4 тисяч грн), державний бюджет - 289,6 грн, місцевий бюджет - 127,7 тисяч грн, інші споживачі -1722,1 грн;

- кредиторська заборгованість станом на 01.08.2024 становить: перед НАК «Нафтогаз України» - 16310,8 тисяч грн, перед ПАТ «Львівгаз» - 3884,6 тисяч грн, перед ЛФ ТзОВ «Газорозподільнімережі України» -3107,0 тисяч грн, перед ТзОВ «ГПК»«Нафтогаз Трейдинг» - 66603,4тисяч грн та інші.

Зокрема відповідач зазначає, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини боржника, оскільки єдиним джерелом для оплати заборгованості перед позивачем є кошти, отримані в якості оплати за теплопостачання з населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, є на думку відповідача, об`єктивними обставинами, що і викликаютьнедостатність у боржника коштів для погашення заборгованості одночасно і вповному обсязі.

Крім того, відповідач стверджує, що заборгованість з різниці в тарифах станом на 01.08.2024 становить 56,1 мільйонів грн, в підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії протоколів засідання територіальної комісії з питаньузгодження заборгованості в різниці в тарифах та договори реструктуризації по Закону України №1730.

Зокрема відповідач зазначає, що КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради не вправі вільно розпоряджатися своїми коштами так, як у відповідності до підпункту 10 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків насуб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів упроцесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» від 19.07.2022 № 812, КП «Дрогобичтеплоенерго» так, як у відповідності до договору про перерахування коштів №1від 18.10.2023, та на виконання вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України, АТ «Ощадбанк 65% отриманих коштів з рахунку КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради перераховує товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Зокрема відповідач зазначає, що ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції відкрито виконавчі провадження на загальну суму 9 795,5 тисяч грн про стягнення накористь КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради боргу з фізичних осіб.

КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради єдине підприємство, яке забезпечує населення, соціальну сферу послугами з теплопостачання, а тому фінансова неспроможність даного підприємства може призвести до спричинення кризової ситуації у соціальній сфері міст Дрогобича та Стебника.

Слід зазначити, що обов`язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Слід зазначити, що фінансове становище стягувача, у свою чергу залежить і від ступеня виконання заявником рішення у даній справі.

11.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 10.09.2024 (вх.№22161/24), у якій просить відмовити відповідачу в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

Зокрема позивач зазначає, що ТзОВ «Дрогобич тепломережа» є суб`єктом господарювання, що здійснює виключно ліцензовану діяльність з виробництва, постачання і транспортування теплової енергії на установках з використанням альтернативних видів палива і постачання її для потреб об`єктів соціально-важливої інфраструктури. Споживачами послуг позивача, зокрема, є: Комунальне некомерційне підприємство «Дрогобицька лікарня №1» Дрогобицької міської ради, Львівський обласний центр соціальних служб, Комунальне некомерційне підприємство «Дрогобицька міська лікарня №3» Дрогобицької міської ради.

В підтвердження чого позивачем долучено копії договорів про закупівлю теплової енергії, які також опубліковані на сайті електронної системи публічних закупівель Рrоzоrrо та, відповідно, перебувають у відкритому доступі. Що на думку позивача, спростовує твердження відповідача про те, що Комунальне підприємство «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міськоїради є єдиним підприємством, яке забезпечує населення та соціальну сферуміста Дрогобич послугами теплопостачання.

Зокрема, позивач стверджує, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором та, відповідно, наявність значної заборгованості фактично ставлять під загрозу підготовку до наступного опалювального сезону та діяльність підприємства в цілому. Згідно відомостей з ЄДР, основним видом діяльності позивача є постачання пари, гарячої води такондиційованого повітря (код 35.30 за КВЕД), інша діяльність товариствомне ведеться, а отже відсутні альтернативні джерела доходів. Відповідно, на думку позивача, такетривале розстрочення виконання рішення у цій справі може поставити підзагрозу виконання позивачем зобов`язань з постачання теплової енергії, зокрема, до комунальних лікувальних закладів міста Дрогобич, які є основними споживачами позивача.

Відтак, на думку позивача, надання розстрочення виконання рішення в даній справі порушить баланс інтересів сторін, зокрема, не буде досягнуто мети виконання судового рішення з дотриманням співмірностінегативних наслідків для боржника (відповідача) з інтересом стягувача (позивача). Розстрочення виконання винесеного судового рішення у цій справі на настільки тривалий строк, за обставин відсутності доведення намірів боржника його добровільно виконувати, фактично сприятиме ухиленню від виконання ним свого обов`язку, а за наявності інфляційних процесів в економіці держави, суттєво та негативно вплине на фінансовий стан стягувача.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення серед іншого є скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд, надавши оцінку обставинам, які покладено в основу заявленого клопотання про розстрочення виконання судового рішення та які на думку заявника є виключними для розстрочення рішення суду, встановив наступне.

Прийнявши до уваги обставини, які ускладнюють одночасне виконання судового рішення - наявність складного фінансового та економічного становища відповідача, суд дійшов висновку, що у даній справі розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.

Тобто, принцип «справедливої рівноваги» та «справедливого балансу» у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду не буде порушено.

Таким чином, аналізуючи питання ступеню вини відповідача не можна вказувати, що такий є високим, чи наявний умисел у діях останнього щодо виникнення підстав для позову.

Суд також ураховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Суд погоджується з доводами відповідача щодо наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення одномоментно і свідчать про наявність підстав для розстрочення його виконання.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків насуб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів упроцесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» від 19.07.2022 № 812, суд вважає, що одномоментне виконання рішення господарського суду унеможливлюється відсутністю у відповідача необхідних коштів, а розстрочення виконання рішення суду надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов`язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля погашення відповідних коштів за судовим рішенням, ухваленим у цій справі, уникнути вкрай негативних фінансових наслідків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, однак із застосуванням судом норм про розстрочення виконання рішення суду.Виконання рішення розстрочити на 12 місяців, а саме 11 (одинадцять) місяців рівними частинами по 146 794,43 грн та 1 місяць 146 794,45 грн.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 21 138,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №245 від 22.08.2024.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21 138,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Індустріальна, будинок 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 05445563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрогобичтепломережа» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, будинок 67/2; ідентифікаційний код юридичної особи 39874933) заборгованість за спожиту теплову енергію в період опалювального сезону 2023-2024 в розмірі 1 761 533,18 грн та 21 138,40 грн судового збору.

3.Розстрочити виконання рішення в частині основного боргу на 12 місяців, а саме 11 (одинадцять) місяців рівними частинами по 146 794,43 грн шляхом сплати щомісячного платежу до останнього числа місяця та 146 794,45 грн шляхом сплати до 13.11.2025 включно.

4.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 25.11.2024

СуддяСухович Ю.О.