Рішення

від 14.11.2024 по справі 914/2207/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 Справа № 914/2207/24

За позовом: Приватного підприємства Техно-Стиль, м. Рівне

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Городоцька швейна фабрика, м. Городок, Львівська обл.

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

На розгляд до Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Приватного підприємства Техно-Стиль, м. Рівне до відповідача Відкритого акціонерного товариства Городоцька швейна фабрика, м. Городок, Львівська обл. про стягнення 489 602,60грн. основного боргу за Договором на підрядну переробку сировини №2 від 15 січня 2020 року. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 7344,04 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.10.2024 року на 09:40 год. Також зобовязано відповідача провести звірку взаєморозрахунків з позивачем, акт звірки надати суду.

Ухвалою суду від 03.10.2024 року відкладено підготовче засідання на 31.10.2024 року о 11:00 год. та зобов`язано учасників справи виконати вимоги ухвали суду від 13.09.2024 року.

Ухвалою суду від 31.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 14.11.2024 року о 10:30 год.

У судове засідання 14.11.2024 року учасники явку представників не забезпечили, були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа позивачу та відповідачу. 14.11.2024 року позивачем подано через систему Електронний суд заяву за вх.№27609/24 про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами та в даній заяві підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно даних системи Діловодства Господарського суду Львівської області, у позивача та відповідача наявний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Жодних, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 15 січня 2020 року між Відкритим акціонерним товариством Городоцька швейна фабрика (замовник) та Приватним підприємством Техно-Стиль (підрядник) укладено Договір №2 на підрядну переробку сировини, відповідно до п. 1.1 якого, предметом даного договору є виготовлення Підрядником одягу з сировини Замовника. Виготовлена з сировини продукція є власністю Замовника.

На виконання умов Договору підряду, Позивачем виконувалися роботи, про що сторонами були погоджені та підписані додані акти надання послуг з переробки на загальну суму 2 477 098,40грн., проте позивачем помилково визначено суму 2 669 443,40грн.

Позивач стверджує, що згідно доданих фільтрованих виписок банку, відповідачем сплачено за надані послуги / виконані роботи на розрахунковий рахунок позивача за укладеним договором підряду 2 209 840,80грн.

Відтак позивач просить, згідно прохальної частини позовної заяви, стягнути з відповідача на користь позивача 489 602,60грн. основного боргу та 7 344,04грн. судового збору.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

15 січня 2020 року між Відкритим акціонерним товариством Городоцька швейна фабрика (замовник) та Приватним підприємством Техно-Стиль (підрядник) укладено Договір №2 на підрядну переробку сировини, відповідно до п. 1.1 якого, предметом даного договору є виготовлення Підрядником одягу з сировини Замовника. Виготовлена з сировини продукція є власністю Замовника.

Згідно п. 1.2 Договору, на основі даного договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає до виконання замовлення на виготовлення жіночого одягу з матеріалу та комплектуючих Замовника в терміни, кількості, асортименті та за цінами, передбаченими в узгоджених Сторонами картах крою та пошиття, або у специфікаціях та калькуляціях, які є невід`ємною частиною даного договору і додаються до кожного конкретного замовлення.

Пунктом 2.1.4 Договору, Замовник зобов`язується оплачувати виконану Підрядником роботу після здачі всієї роботи по кількості і якості у розмірі, узгодженому Сторонами у кожному конкретному випадку і зазначеному в картах крою та пошиття.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Замовник оплачує виконану Підрядником роботу протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту прийняття всієї роботи за кількістю та якістю шляхом перерахування відповідної грошової суми на рахунок Підрядника.

На виконання умов Договору підряду, Позивачем виконувалися роботи, про що сторонами були погоджені та підписані наступні акти надання послуг з переробки:

- № 3 від 17 січня 2020 року на загальну суму 196450,80 грн.;

- № 4 від 23 січня 2020 року на загальну суму 240084,00 грн.;

- № 6 від 07 лютого 2020 року на загальну суму 332475,00 грн.;

- № 7 від 14 лютого 2020 року на загальну суму 101223,00 грн.;

- № 9 від 02 березня 2020 року на загальну суму 830180,00 грн.;

- № 9 від 13 березня 2020 року на загальну суму 336800,00 грн.;

- № 4 від 13 травня 2022 року на загальну суму 4500,00 грн.;

- № 2 від 13 травня 2022 року на загальну суму 140283,00 грн.;

- № 3 від 19 травня 2022 року на загальну суму 288921,60 грн.;

- № 5 від 30 травня 2022 року на загальну суму 6181,00 грн.

Відповідно до вищезазначених Актів наданих послуг та які додані до позовної заяви, Позивачем надано, а Відповідачем прийнято послуги з переробки сировини на загальну суму 2 477 098,40грн., проте позивачем помилково зазначено суму 2 669 443,40грн., яка судом не береться до уваги, оскільки додавши суми всіх наявних актів наданих послуг на які позивач посилається, як на підставу свої позовних вимог, така сума наданих послуг становить 2 477 098,40грн.

Відповідно до матеріалів справи, згідно доданих відфільтрованих виписок банку та як стверджує сам позивач у поданій позовній заяві, відповідачем сплачено за надані послуги / виконані роботи на розрахунковий рахунок позивача за укладеним договором підряду 2 209 840,80грн.

З вищенаведеного випливає, що за Договором підряду, станом на момент подання цього позову Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача, за договором підряду сплачено 2 209 840 грн. 80 коп., про що зазначено позивачем у справі, а загальна вартість наданих послуг /виконаних робіт Позивачем становить 2 477 098,40грн., що підтверджується актами надання послуг з переробки, які підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб. Відтак, у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 267 257,60грн. (2 477 098,40грн.-2 209 840,80грн.= 267 257,60грн.).

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору в частині його повної оплати.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі договору на підрядну переробку сировини, що за своєю правовою природою є договором підряду в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України. Згідно зі статтею 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем виконано обов`язок щодо належного надання відповідачу послуг по укладеному договору №2 від 15 січня 2020 року на підрядну переробку сировини, а саме виготовлення жіночого одягу з матеріалу та комплектуючих Замовника в терміни, кількості, асортименті та за цінами, передбаченими в узгоджених Сторонами картах крою та пошиття, або у специфікаціях та калькуляціях, які є невід`ємною частиною даного договору і додаються до кожного конкретного замовлення. При цьому судом встановлено, що відповідач їх належним чином отримав, однак повної оплати у спосіб визначений договором не здійснив.

Так, на виконання умов Договору підряду, Позивачем виконано роботи на загальну суму 2 477 098,40грн., про що сторонами були погоджені та підписані наступні акти надання послуг з переробки: № 3 від 17 січня 2020 року на загальну суму 196450,80 грн.; № 4 від 23 січня 2020 року на загальну суму 240084,00 грн.; № 6 від 07 лютого 2020 року на загальну суму 332475,00 грн.; № 7 від 14 лютого 2020 року на загальну суму 101223,00 грн.; № 9 від 02 березня 2020 року на загальну суму 830180,00 грн.; № 9 від 13 березня 2020 року на загальну суму 336800,00 грн.; № 4 від 13 травня 2022 року на загальну суму 4500,00 грн.; № 2 від 13 травня 2022 року на загальну суму 140283,00 грн.; № 3 від 19 травня 2022 року на загальну суму 288921,60 грн.; № 5 від 30 травня 2022 року на загальну суму 6181,00 грн.

У той же час, жодних претензій чи заперечень, щодо якості наданих позивачем робіт (наданих послуг) відповідач не пред`являв та не заперечував.

Відповідно до матеріалів справи, згідно доданих фільтрованих виписок банку та як стверджує сам позивач у поданій позовній заяві, відповідачем сплачено за надані послуги / виконані роботи на розрахунковий рахунок позивача за укладеним договором підряду 2 209 840,80грн. Відтак, залишок неоплачених наданих позивачем послуг відповідачем становить 267 257,60грн.

Положення статті 599 ЦК України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Додані до позовної заяви Акти відповідають умовам договору, належним чином оформлені і передані Замовникові (відповідачеві по справі).

Відповідно до п. 3.1 Договору, Замовник оплачує виконану Підрядником роботу протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту прийняття всієї роботи за кількістю та якістю шляхом перерахування відповідної грошової суми на рахунок Підрядника.

Станом на момент подання позовної заяви, розрахунок за надані послуги згідно із зазначеними вище Актами надання послуг з переробки по договору №2 від 15.01.2020 року на суму 267 257,60грн., Замовником (відповідачем) не здійснено.

Отже, належних і допустимих доказів повної оплати робіт за договором №2 від 15.01.2020 року, матеріали справи не містять і відповідач таких доказів суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що за Договором підряду, станом на момент подання цього позову Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача, сплачено 2 209 840 грн. 80 коп., про що зазначено позивачем у справі та підтверджується доданими відфільтрованими виписками, а загальна вартість наданих послуг /виконаних робіт Позивачем становить 2 477 098,40грн., що підтверджується актами надання послуг з переробки, які підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб.

Відтак, у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 267 257,60грн. (2 477 098,40грн-2 209 840,80грн.= 267 257,60грн.), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, як правомірно заявлені, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, як безпідставно заявлені.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд виявив на підставі наявних документів у справі інші фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 267 257,60грн. (2 477 098,40грн.-2 209 840,80грн.= 267 257,60грн.), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, як правомірно заявлена, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, як безпідставно заявлені.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 7 344,04грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1016 від 03 вересня 2024 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4008,86грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Городоцька швейна фабрика (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Нижні Пасіки, 9, код ЄДРПОУ 05468086) на користь Приватного підприємства Техно-Стиль (33009, м. Рівне, вул. Біла, будинок 53, код ЄДРПОУ 32230548) 267 257,60грн. боргу та 4008,86грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4 Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024 року.

СуддяКоссак С.М.