Рішення

від 25.11.2024 по справі 916/3649/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3649/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал енерджі солюшен» (04080, м. Київ, вул. Новоконстантинівська, буд. 13/10, офіс 309 код ЄДРПОУ 44823241)

До відповідача: Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» (75032, Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Дар`ївка, код ЄДРПОУ 08564676, електронна пошта: dvk.10@ukr.net)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Глобал енерджі солюшен», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної установи (далі - ДУ) «Дар`ївська виправна колонія (№10)» про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу у розмірі 28 552 грн 78 коп.

Ухвалою суду від 22.08.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3649/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач - ТОВ «Глобал енерджі солюшен», підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 03.09.2024р.), просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач - ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)», у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 02.09.2024р., просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у справі - ТОВ «Глобал енерджі солюшен», зазначає, між ним, та ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» 27.03.2023р. було укладено Договір №ГЕС-03/2023/17/К-1 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору позивач зобов`язувався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов`язувався оплатити її на умовах Договору.

Додатком 2 до Договору сторони узгодили вартість електричної енергії на рівні 3,50 грн. без ПДВ за 1 кВт/год і 4,20 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.

Додатковою угодою №2 від 12.09.2023р. до Договору сторони узгодили вартість електричної енергії на рівні 6,01608 грн. з ПДВ за 1 кВт/год з 01.08.2023 року.

Позивач зазначає, що він добросовісно та в повному обсязі виконував умови Договору в частині постачання відповідачу електричної енергії.

Поряд з цим, на твердження позивача, ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» не повністю сплатила за спожиту електричну енергію.

Так, за Договором у період з 01.12.2023р. по 31.12.2023р. на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 7 676 кВт/год на загальну суму 46 179 грн 43 коп. з ПДВ.

На виконання умов Договору, як зазначає позивач, він направив відповідачу два примірника Акту прийому-передачі електричної енергії №802 від 31.12.2023р. та Рахунок на оплату №802 від 31.12.2023р., але відповідач не повернув підписаний та погоджений екземпляр вищезазначеного Акту прийому-передачі електричної енергії та не повністю оплатив вказаний Рахунок на оплату.

Так, платіжною інструкцією №2025 від 25.12.2023р. відповідачем перераховано позивачу лише 17 626 грн 65 коп. в рахунок часткової оплати електричну енергію по Акту прийому-передачі електричної енергії №802 від 31.12.2023 року.

Таким чином, за розрахунком позивача, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 28 552 грн 78 коп. за грудень 2023р.

Позивач зазначає, що 13.07.2024р. цінним листом з описом вкладення він направив на адресу відповідача претензію №147-Ю1 від 11.07.2024р. та, повторно, Акти прийому-передачі електричної енергії та Рахунок на оплату. Відповідач відповідь на претензію не надав.

Позивач звертає увагу суду, що відповідач неправомірно не повертає йому підписаний примірник Акту прийому-передачі електричної енергії №802 від 31.12.2023р., чим порушує умови Договору, права та законні інтереси позивача, адже відповідно до п. 5.7 Договору споживач протягом 3(трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акту приймання-передачі електричної енергії, тощо) зобов`язаний надати Постачальнику підписаний акт приймання- передачі електричної енергії. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Постачальник не отримає підписаний Споживачем примірник Акта або обґрунтованої відмови, Акт вважається погодженим та підписаним Сторонами.

Таким чином, на думку позивача, оскільки Акт прийому-передачі електричної енергії №802 від 31.12.2023р. не був повернутий, а заперечень щодо його змісту від відповідача не надходило, такий акт вважається погоджений та підписаний відповідачем.

Відповідно до п.5.7 Договору оплата поставленої електричної енергії здійснюється Споживачем протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

Водночас, як зазначає позивач, відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р., розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Як стверджує позивач, відповідач повинен був сплатити вартість спожитої електричної енергії спожитої в грудні 2023 року в строк не пізніше 21.01.2024 р. Таким чином, строк оплати за спожиту електричну енергію настав.

При цьому, факт споживання відповідачем електричної енергії в зазначених обсягах та період, підтверджується Оператором системи розподілу електричної енергії - АТ «Херсонобленерго» у листі №20-007494-10 від 15.07.2024р., згідно якого ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» у період з 01.12.2023р. по 31.12.2023р. було спожито 7 676 кВт/ год електричної енергії, що була поставлена ТОВ «Глобал енерджі солюшен».

Також, позивач зазначив, що відповідно до ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку.

При цьому ст. 74 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає організаційну основу комерційного обліку на ринку електричної енергії. Комерційний облік на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог цього Закону, кодексу комерційного обліку та правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Позивач зазначає, що лише постачальником послуг комерційного обліку, яким в даному випадку є АТ «Херсонобленерго», здійснюється комерційний облік відпущеної та спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між постачальником та споживачем.

У відповіді на відзив щодо обсягу спожитої електричної енергії позивач зазначає, що за правилами п.1.1.2 глави 1.1 розділу I Правил роздрібного ринку, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. розрахунковий період - це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або розподіленої/переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Так, у відповідності до п.5.5 Договору №ГЕС-03/2023/17/К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 27.03.2023р. розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Як звертає увагу позивач, остаточний обсяг спожитої електричної енергії було встановлено після 31.12.2023р., тобто після закінчення розрахункового періоду, а Акт прийому-передачі електричної енергії №698 від 20.12.2023р. було складено за період з 01.12.2023р. по 20.12.2023р.

Таким чином, як стверджує позивач, обсяг 2 929,92 кВт/год електричної енергії було спожито не за період з 01.12.2023р. по 31.12.2023р. включно, а лише за 01.12.2023р. по 20.12.2023р. Вказаний акт №698 від 20.12.2023р. було видано на прохання відповідача для здійснення часткової оплати через органи державного казначейства на бюджетні кошти в поточному бюджетному році.

Позивач зазначає, що в якості обґрунтування своїх позовних вимог посилається на Акт прийому-передачі електричної енергії №802 від 31.12.2023р. в якому обсяг спожитої електричної енергії зазначено саме за весь розрахунковий період.

Щодо доводу відповідача про те, що обсяги, вказані в Акті прийому-передачі №802 від 31.12.2023р., були спожиті їх установою не в грудні 2023 року, а в січні-лютому 2024р., позивач звертає увагу суду, що ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» не наводить жодного доказу в підтвердження вказаного аргумента.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» на користь ТОВ «Глобал енерджі солюшен» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 28 552 грн 78 коп.

Відповідач - ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)», у відзиві на позовну заяву зазначає, що дійсно, 27.03.2023р. між ТОВ «Глобал енерджі солюшен» та Установою було укладено Договір №ГЕС-03/2023/17/К-1 про постачання електричної енергії споживачу.

Як стверджує відповідач, в грудні 2023р. ним було спожито електричну енергію у кількості 2929,92 кВт, за яку Установа розрахувалась відповідно до Акту прийому-передачі електричної енергії №698 від 20.12.2023р., що підтверджується платіжною інструкцією №2025 від 25.12.2023р.

Відповідач звертає увагу суду, що Акт приймання-передачі електричної енергії №802 від 31.12.2023р. був надісланий позивачем лише в травні 2024р.

ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» заперечує проти обсягу спожитої електроенергії вказаного в Акті №802 від 31.12.2023р та зазначає, що обсяги, вказані в цьому Акті, були спожиті Установою не в грудні 2023 року, а в січні-лютому 2024 року. Установа була позбавлена можливості оплатити за спожиту електричну енергію у поточному бюджетному році та надати заперечення щодо змісту Акту приймання-передачі електричної енергії №802 від 31.12.2023р., оскільки отримала його аж в травні і позивач одразу подав заяву про видачу судового наказу, позбавивши тим самим відповідача права врегулювати дане питання. За заявою ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» судовий наказ було скасовано.

Відповідач стверджує, що з метою здійснення корегування показників для подальшої оплати за спожиту електричну енергію він неодноразово зв`язувався, а також надсилав листи до АТ «Херсонобленерго» з проханням провести корегування показників споживання електричної енергії для надання можливості розрахуватись за спожиту електричну енергію. Але відповіді так і не надійшло.

Щодо отримання претензії вих. №147-Ю1 від 11.07.2024р. відповідач зазначає, що вона була отримала 18.07.2024р. та з метою досудового врегулювання спору Установою було надано відповідь на претензію від 26.07.2024р. за вих. №26/12-1130. Отримання позивачем відповіді на претензію 07.08.2024р. підтверджується рекомендованим поштовим відправленням на якому зазначена дата вручення/отримання.

За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем надано до суду недостовірні факти та зазначає, що у зв`язку з тим, що позивачем було порушено право ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» на ознайомлення, надання заперечень, а також здійснення своєчасної оплати за спожиту електричну енергію у поточному бюджетному році, позовні вимоги ТОВ «Глобал енерджі солюшен» не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, судом дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р. (ПРРЕЕ ) постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Згідно з пунктом 3.1.5. ПРРЕЕ електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладання. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах на сайті Регулятора.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії та товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов договору.

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.

Судом встановлено, що 26 березня 2023р. між ТОВ «Глобал енерджі солюшен», що діяло на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 19.07.2022р. №766, (Постачальник) та ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» (Споживач) укладено Договір №ГЕС-03/2023/17/К-1 про постачання електричної енергії, відповідно до умов п. 2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за предметом закупівлі «Електрична енергія» (код ДК 021:2015-09310000-5), а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.1.1 Договору №ГЕС-03/2023/17/К-1 цей Договір укладено за результатами здійснення процедури закупівлі згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022р. №1178, а також положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.

Згідно з п. 2.3. Договору кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим Договором визначено у Додатку 1 «Обсяги та умови постачання до договору про поставку електричної енергії Споживачу» та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з передачі.

Пунктом 7 Додатку 1 до Договору зазначено кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) квт*год - 33 000.

Додатковою угодою №2 до Договору №ГЕС-03/2023/17/К-1 від 27.03.2023р. сторони домовились викласти Додаток 1 до Договору в редакції Додатку 1 до цієї додаткової угоди, згідно п. 7 якого кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) квт*год становить 13 576,9221818.

Згідно з п. 3.4. Договору місце постачання товару визначено у Додатку 1 «Обсяги та умови постачання до договору про поставку електричної енергії Споживачу» до цього Договору.

Пунктом 1 Додатку 1 зазначено найменування Споживача - ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)», а в п. 3.1. Додатку 1 визначено адресу об`єкта - Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дар`ївка.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику».

Згідно з п. 68 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки електричної енергії.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами п. 14.1 Договору №ГЕС-03/2023/17/К-1 від 27.03.2023р. він набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 31.12.2024р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дія Договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% від суми, визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Згідно п. 3.1 Договору строк поставки товару: з 01.04.2023р. по 31.12.2023р.

Невід`ємною частиною Договору є Заява-приєднання до Договору №ГЕС-03/2023/17/К-1 від 27.03.2023р., Додаток 1 «Обсяги та умови постачання до договору про поставку електричної енергії Споживачу», Додаток 2 «Специфікація» та Додаток 3 « Порядок зміни умов договору».

Відповідно до п. 5.1. Договору №ГЕС-03/2023/17/К-1 від 27.03.2023р. загальна ціна цього Договору становить 138 600 грн., в т.ч. ПДВ - 23 100 грн. Споживач бере бюджетні зобов`язання за цим Договором відповідно до наявних бюджетних асигнувань відповідно до ст. 23 і 48 Бюджетного кодексу України в межах суми, зазначеної в п. 5.1 цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до цього Договору. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена в Додатку 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватись з дотриманням сторонами норм, передбачених п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022р. №1178, що оформлюється додатковою угодою, у порядку визначеному у Додатку 3 цього Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електричної енергії за цим Договором у розмірі, який зазначений у Додатку 2 до цього Договору та є чинною у розрахунковому періоді.

Додатковою угодою №2 до Договору №ГЕС-03/2023/17/К-1 від 27.03.2023р. Сторони домовились викласти Додаток 2 до Договору в редакції Додатку 2 до цієї додаткової угоди щодо зміни ціни за одиницю товару, зокрема домовилися, що ціна електричної енергії як товару (без ПДВ) становить 4,5283 грн/кВт*год.

Згідно п. 6.2. Договору Споживач зобов`язався, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору та за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до цього Договору.

За умовами п. 5.5. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання.

Оплата за фактично поставлену електричну енергію визначаються на умовах післяплати з дотриманням бюджетного законодавства України.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на Спецрахунок Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на Спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за фактично поставлену електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до умов п. 5.6. Договору оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання- передачі електричної енергії, за відповідний розрахунковий період. Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання - передачі електричної енергії, тощо) зобов`язаний надати Постачальнику підписаний акт приймання - передачі електричної енергії. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Постачальник не отримає підписаний Споживачем примірник Акта або обгрунтованої відмови, Акт вважається погодженим та підписаним Споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, ціну та обсяг, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали Акт №698 прийому-передачі електричної енергії від 20.12.2023р., згідно якого у період з 01.12.2023р. по 20.12.2023р. спожив електроенергії у обсягах 2 929,92 кВт/год на суму 17 626 грн 65 коп. (з ПДВ).

Відповідно до платіжної інструкції №2025 від 25.12.2023р., відповідач сплатив за спожиту електричну енергію згідно Акту №698 прийому-передачі електричної енергії від 20.12.2023р. кошти у розмірі 17 626 грн 65 коп.

Однак, п. 5.5 Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

З огляду на вищезазначене, згідно Акту №802 прийому-передачі електричної енергії, відповідач у період з 01.12.2024р. по 31.12.2024р. спожив електроенергії у обсягах 7 676,00 кВт/год на суму 46 179 грн 43 коп. (з ПДВ).

Суд звертає увагу, що остаточний обсяг спожитої електричної енергії було встановлено після 31.12.2023р., тобто після закінчення розрахункового періоду, а Акт прийому-передачі електричної енергії №698 від 20.12.2023р. було складено за період з 01.12.2023р. по 20.12.2023р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Глобал енерджі солюшен» направило на адресу ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» два примірника Акту №802 прийому-передачі електричної енергії для підписання останнім, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти №0503849913443 від 22.04.2024р. та описом вкладення.

Матеріали справи не містять примірника Акту №802 прийому-передачі електричної енергії від 31.12.2023р. підписаного відповідачем або обгрунтованої відмови, однак, суд зазначає, що відповідно до умов п. 5.6. Договору у випадку, якщо протягом зазначеного періоду Постачальник не отримає підписаний Споживачем примірник Акта або обгрунтованої відмови Акт вважається погодженим та підписаним Споживачем.

Крім того, відповідно до пункту 4.3. ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з пунктом 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Суд зауважує, що в заяві-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу зазначено найменування оператора системи, з яким Споживач уклав договір розподілу електричної енергії - АТ «Херсонобленерго».

На підтвердження обсягів споживання електричної енергії відповідачем за грудень 2023р., представником позивача адвокатом Невструєвим Л.Б. було направлено адвокатський запит №31/24 від 10.07.2024р. для отримання інформації щодо фактичного здійснення постачання електричної енергії ТОВ «Глобал енерджі солюшен» на обєкти ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» у період з 01.12.2023р. по 31.12.2023р. включно.

Згідно відповіді АТ «Херсонобленерго» №20-007494-10 від 15.07.2024р. обсяг споживання електричної енергії по споживачу ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» у період з 01.12.2023р. по 31.12.2023р. складає 7 676 кВт*год., зокрема за ЕІС-кодом точки комерційного обліку №62Z4027271771589, точка обліку - житлові будинки (Берегова КТП-517 ф. 551) спожито 7 044,00 кВт*год.

Водночас, АТ «Херсонобленерго» зазначає, що в об`ємах споживання додатково нараховуються втрати у трансформаторі напруги, які не враховані електролічильником та відображені в переліку точок: «втрати в НАМИТ» ЕІС-код 62Z1833437325316 та «втрати в НАМИТ 10000/100» ЕІС-код 62Z3386783066735, обсяг яких визначений розрахунковим методом згідно методики розрахунків.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачем підтверджено обсяг постачання електричної енергії споживачу ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» у період з 01.12.2023р. по 31.12.2023р. у кількості 7 676 кВт*год.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів відповідача про те, що даний обсяг електричної енергії ним спожито у січні-лютому 2024р., а не грудні 2023р.

Більш того, суд зазначає, що згідно з п. 3.1 Договору строк поставки товару (електричної енергії) закінчився 31.12.2023р. як і сам термін дії Договору (п.14.1 Договору). Доказів щодо продовження терміну дії Договору та поставки електричної енергії відповідачу після 31.12.2023р. матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» частково сплатило заборгованість за поставлену електричну енергію за грудень 2023р. у розмірі 17 626 грн 65 коп. (з ПДВ) згідно платіжного доручення №2025 від 25.12.2023р. у зв`язку із чим, за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електроенергію за грудень 2023р. в сумі 28 552 грн. 78 коп.

Суд звертає увагу, що матеріали справи містять листи ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» до АТ «Херсонобленерго» №26/6-700 від 06.05.2024р. та №26/6-758 від 22.05.2024р. щодо корегування показників споживання електричної енергії споживачем за грудень 2023р.

Поза тим, відповідачем не надано доказів направлення цих листів на адресу АТ «Херсонобленерго».

Крім того, станом на дату ухвалення судового рішення АТ «Херсонобленерго» відсутня інформація щодо корегування показників споживання електричної енергії Споживачем - ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» за грудень 2023р., у звязку із чим суд приймає як доказ саме лист АТ «Херсонобленерго» №20-007494-10 від 15.07.2024р., згідно з яким обсяг споживання електричної енергії по споживачу ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» у період з 01.12.2023р. по 31.12.2023р. складає 7 676 кВт*год.,

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, підставою для оплати вартості отриманого товару є факт такого отримання.

Положеннями п. 5.2.1. ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» на користь ТОВ «Глобал енерджі солюшен» заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 28 552 грн. 78 коп.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Пред`являючи позовну заяву, позивачем було зазначено, що він не може подати докази, що підтверджують розмір судових витрат, які будуть понесені в майбутньому, такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи №916/3649/24, у тексті позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. та на підтвердження обсягу і вартості наданих послуг надав до суду Договір про надання правничої допомоги №5/24 від 01.05.2024р., Додаткову угоду №02/24 від 01.07.2024р., Детальний опис наданої професійної правничої допомоги та Акт №1/02/24 про прийняття-передачу наданих послуг від 16.08.2024р.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017р., розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Глобал енерджі солюшен» (Клієнт) та адвокатом Невструєвим Л.Б. (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги №5/24 від 01.05.2024р., відповідно до п.1.1. якого Адвокат бере на себе зобов`язання щодо надання необхідної правничої допомоги Клієнту.

Відповідно до п. 6.1 Договору №5/24 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2029р.

Також, позивачем та адвокатом Невструєвим Л.Б. до Договору про надання правової допомоги узгоджено та підписано Додаткову угоду №02/24 від 01.07.2024р., у п. 1.1 якої сторони визначили, що Адвокат бере на себе зобовязання надавати необхідну правову допомогу Клієнту у господарському провадженні про стягнення заборгованості з Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» перед Клієнтом, яка утворилась на дату укладання цієї Додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді.

Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди №02/24 від 01.07.2024р. сторони погоджують розмір погодинної ставки Адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000 грн. за 1 годину.

Пунктом 2.5 Додаткової угоди №02/24 від 01.07.2024р. передбачено, що Клієнт сплачує гонорар протягом 120 днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Невструєвим Л.Б. та ТОВ «Глобал енерджі солюшен» підписано Акт наданих послуг №1/02/24 від 16.08.2024р. на виконання Договору про надання правової допомоги №5/24 від 01.05.2024р. за ведення справи, визначеної у Додатковій угоді №01/24 від 27.05.2024р., без зауважень, в якому зазначено найменування послуг, наданих адвокатом, а саме: ознайомлення із документами щодо несплати ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» заборгованості за поставлену електричну енергію; підготовка адвокатського запиту; підготовка позовної заяви (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову).

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд у постанові від 18.12.2019р. у справі №522/17845/15-ц зазначив, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 26.02.2015р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд враховує, що 12.05.2020р. Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000р. у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece",заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19 від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зауважує, що у даному випадку, враховуючи наявність заперечення ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо розміру заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги та беручи до уваги що відповідач є державною установою та знаходиться на території проведення бойових дій, є необхідність зауважити, що справа №916/3649/24 не є складною, у зв`язку із чим розглядалася в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розмір заявлених позивачем вимог складав 28 552 грн 78 коп., у зв`язку із чим суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що справа не потребує великого обсягу вивчення законодавства.

Таким чином, враховуючи складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду ТОВ «Глобал енерджі солюшен» заяв та матеріалів, їх значення для справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, на думку суду, розумним, співмірним та справедливим, у даному випадку, буде стягнення з ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№10)» витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал енерджі солюшен» до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 28 552 грн 78 коп., витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» (75032, Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Дар`ївка, код ЄДРПОУ 08564676, електронна пошта: dvk.10@ukr.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал енерджі солюшен» (04080, м. Київ, вул. Новоконстантинівська, буд. 13/10, офіс 309 код ЄДРПОУ 44823241) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 28 552 грн 78 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

3. У частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено у нарадчій кімнаті 25 листопада 2024 р.

Суддя Н.В. Рога