Ухвала

від 25.11.2024 по справі 916/5075/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

"25" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5075/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши матеріали вх.№5203/24

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вулиця Мічуріна, будинок 11, офіс 10)

про визнання незаконним та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", в якій просить суд:

- визнати поважною причину пропуску строку на оскарження вимоги Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", викладеної в зверненні від 27 серпня 2024 року на адресу Президента України В.Зеленського, з копією на Прем`єр - міністра України Дениса Шмигаля, Секретаря РНБОУ Олександра Литвиненка, В.о.міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Василя Шкуракова щодо надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" Дмитром Москаленко та поновити строк на оскарження, визначений ст. 45 КЗпП України;

- визнати незаконною та скасувати вимогу Незалежної дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість", викладену в зверненні від 27 серпня 2024 року на адресу Президента України В.Зеленського, з копією на Прем`єр - міністра України Дениса Шмигаля, Секретаря РНБОУ Олександра Литвиненка, В.о.міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Василя Шкуракова щодо надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" Дмитром Москаленко.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.45 КЗпП України та ст.22, 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України зазначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) передбачено у статті 45 КЗпП України та статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Підстави припинення повноважень (звільнення) керівника державного підприємства можуть бути визначені не тільки у контракті, а й у законі.

Згідно з частинами першою, другою статті 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) роботодавець повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Якщо роботодавець або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення.

Подібну норму права закріплено у статті 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", відповідно до якої профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов`язковою для розгляду і виконання. У разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи особа, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати вимогу виборного органу первинної профспілкової організації щодо надання доручення на розірвання трудового договору з Генеральним директором ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" Дмитром Москаленко на підставі ч.2 ст.45 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що спір у цій справі стосується трудового правовідносин, а норма ст.33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" прямо передбачає, що вказана категорія справ розглядається місцевим судом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 ГПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З урахуванням зазначеного, суд роз`яснює, що розгляд позову віднесено до юрисдикції загального суду.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №201/909/20 (провадження № 14-34цс22), з огляду на те, що спір у відповідній справі стосувався розірвання трудового договору (звільнення) АТ "КБ "Приватбанк" з головою правління та пов`язаний з діяльністю банку та управлінням ним, а висновки у справі №201/909/20 були зроблені ВП ВС у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи.

Керуючись ст. 20, п.1 ч.1 ст.175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту "Справедливість" про визнання незаконним та скасування вимоги відмовити.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи з позовними вимогами, заявленими у позові, віднесено до юрисдикції загального суду.

Ухвала набирає чинності 25.11.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська