Рішення

від 25.11.2024 по справі 917/1585/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 Справа № 917/1585/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу № 917/1585/24

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вул.І.Федорова, 32-а, м. Київ,03038

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра", вул. Колективна, 10, м. Полтава, Полтавська область, 36019

про стягнення 105 890,77 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" 105 890,77 грн страхового відшкодування.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів та додатку до нього; копія витягу довідки Національної поліції України; копія схеми місця ДТП; копія витягу постанови Солом`янського районного суду м. Київ від 15.05.2024 року по справі № 760/10403/24; Таблиця, сформована на офіційному веб-порталі «Судова влада України» по справі № 760/10403/24; копія заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та пояснювальної записки; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копія посвідчення водія (Коваленко О.С.); копія акту огляду пошкодженого транспортного засобу; копія акту надання послуг № VCT1103808 від 18.07.2024 року; копія розрахунку суми страхового відшкодування; копія страхового акту; копія платіжної інструкції № 75957 від 26.07.2024 року; витяг поліса з централізованої бази даних МТСБУ; копія заяви про на виплату (страхового) відшкодування; копія електронного листа про надсилання заяви; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо інформації про Відповідача; копія статуту ПАТ «СК «УСГ»; копія виписки ПАТ «СК «УСГ» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копія довіреності (Гедз Ю.В.); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Гедз Ю.В.; копія договору про надання правничої допомоги; копія Акту виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги; копія платіжної інструкції про оплату витрат на професійну правничу допомогу.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

18.09.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" про стягнення 105 890,77 грн страхового відшкодування.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 справу № 917/1585/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 23.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, а.с. 83). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

01.01.2024 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі Страховик) та ПП «ВІП-Рент» (далі Страхувальник) був укладений Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-КАСКО-0199-2700/24-AVIS (далі Договір, копія наявна у матеріалах справи, а.с. 8-25).

Відповідно до Додатку № 1 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-КАСКО-0199-2700/24-AVIS (а.с. 26), одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль «Skoda Scala» державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

24.04.2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Scala» державний реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу «Chevrolet» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

25.04.2024 року Страхувальник звернувся до ПАТ Страхова компанія «Українська страхова група» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні документи (а.с. 38).

26.07.2024 року ПАТ Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі акту виконаних робіт № VCT1103808 від 18.07.2024 року було складено страховий акт № СТОКА-23270 та розрахунок суми страхового відшкодування - 107 190,77грн (а.с. 47-50).

Позивач на виконання умов Договору здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 107 190,77 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції № 75957 від 26.07.2024 року (а.с. 51).

Відповідно до схеми місця ДТП, витягу довідки про дорожньо-транспортну пригоду, витягу постанови Солом`янського районного суду м. Київ від 15.05.2024 року по справі №760/10403/24, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 28-36).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet» державний реєстраційний № НОМЕР_2 була застрахована у Відповідача згідно полісу № ЕР-216405674, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 52).

Згідно витягу з централізованої бази даних МТСБУ, поліс № ЕР- 216405674 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачає франшизу в розмірі 1 300,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 160 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач визначив суму страхового відшкодування, яку Відповідач повинен сплати Позивачу і яка становить 105 890,77 грн (107 190,77 грн - 1 300,00 грн = 105 890,77 грн).

30.07.2024 року Позивач звернувся до Відповідача з Заявою № 51944 на виплату (страхового) відшкодування у розмірі 107 190,77 грн (а.с. 53). Дана заява з додатками була отримана Відповідачем 30.07.2024 року, що підтверджується електронним листом.

За даними позивача, зазначена заява була залишена Відповідачем без задоволення.

Позивач зазначає, що на момент подачі позову зазначеної оплати від ПрАТ «СК "САЛАМАНДРА» отримано не було.

Враховуючи відсутність реагування на вказану вимогу та вважаючи свої права порушеними, посилаючись на приписи ст. 1166, ст. 1172, ст. 1187, ст. 1192 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 7 272,73 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору страхування.

Відносини у сфері страхування регулюються ЦК України, Законом України "Про страхування" та іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон 1909-ІХ) страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 89 Закону 1909-ІХ, страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавстві України.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених в договорі страхування або законодавством України.

Відповідно до ст. 91 Закону 1909-ІХ, страхувальник за договором страхування зобов`язаний сплачувати страхову премію у порядку та строки, встановлені договором страхування.

Відповідно до ст. 92 Закону 1909-ІХ, страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Дана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна або сплатили страхове відшкодування договором майнового страхування.

Статтею 27 Закону 1909-ІХ та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 108 Закону 1909-ІХ визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 108 Закону України "Про страхування".

Відповідно cm. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Chevrolet» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet» державний реєстраційний № НОМЕР_2 була застрахована у Відповідача згідно полісу № ЕР-216405674, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 52).

Статтею 2 Закону № 1961-IV визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 20 Закону 1909-ІХ, страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Матеріалами справи підтверджується проведення позивачем страхувальнику виплати у розмірі 107 190,77 грн.

Таким чином, оскільки позивач виплатив застрахованій ним потерпілій особі страхові платежі за Договором страхування, до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, вказаного страхового відшкодування в межах сум, зазначених у відповідному страховому полісі.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого страховиком на користь страхувальника страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що у відповідача у зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в заявленому позивачем розмірі 105 890,77 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань зі сплати страхового відшкодування позивачу, відповідач факт наявності заборгованості не спростував, доказів сплати коштів матеріали справи не містять, тому позов про стягнення 105 890,77 грн визнається судом правомірним, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

При прийнятті даного рішення судом враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладену в Постанові від 10.07.2018 року по справі № 922/1436/17, в Постанові від 17.04.2019 року по справі № 500/3802/16-ц.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У позові позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме : судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та 7 000,00 грн понесених позивачем витрат на правову допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (клієнтом) та адвокатським об`єднанням «Гедз» було укладено Договір № 2-12/2023-10 від 08.12.2023 про надання правової допомоги, за яким адвокатське об`єднання зобов`язалось надавати правову допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити отримані послуги (а.с. 68-71).

Відповідно до п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги, за надання правничої допомоги Адвокатським бюро, у справах, де КЛІЄНТ виступає в якості позивача, КЛІЄНТ перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок у справах, де ціна позову (первинна) перевищує 50 000,00 грн за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.

Наявність статусу адвоката у Гедз Ю.В. підтверджується копією свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 20.12.2021 № 10423/10 (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 67).

В акті виконаних робіт б/н від 10.09.2024 (а.с. 72) сторони підтвердили, що адвокатське об`єднання надало позивачу правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги № 2-12/2023-Ю від 08.12.2023, яка включає в себе :

1. проведено консультацію з КЛІЄНТОМ щодо порядку та строків звернення з позовом до суду;

2. вчинено підготовчі дії, а саме : з`ясовано чи мали місце обставини (факти), про які вказує КЛІЄНТ та якими доказами вони підтверджуються; з`ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин; визначено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; зібрано необхідні докази на підтвердження позовних вимог; проаналізовано та вивчено судову практику;

3. підготовлено позовну заяву для подачі до суду, в зв`язку з чим проведено дії з : визначення підсудності; визначення складу учасників судового процесу; розрахунку ціни позову та розміру судових витрат; написання (складання) тексту позовної заяви по кожній з справ (зокрема, по справі за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" 105 890,77 грн страхового відшкодування).

Вартість послуг по даній справі за актом складає 7 000,00 грн. Сторони підтвердили, що претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до адвокатського об`єднання не має. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.

В підтвердження оплати професійної правничої допомоги позивач надав платіжну інструкцію № 1 від 10.09.2024, згідно якої позивач сплатив адвокатському об`єднанню «Гедз» 7 000,00 грн за адвокатські послуги згідно Договору № 2-12/2023-10 від 08.12.2023 (а.с. 73).

Оскільки Адвокатське бюро вчинило дії щодо надання вищезазначених доказів у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена додатковій у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 7 000,00 грн є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 4 ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Суд встановив, що при зверненні до суду із цим позовом позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 5 від 10.09.2024 (а.с. 65). Факт надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 11.09.2024 (а.с. 79).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 231-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "САЛАМАНДРА" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21870998, вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36019) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (вул. І.Федорова, 32-а, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 308595242) 105 890,77 грн страхового відшкодування, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та понесені витрати та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписане 25.11.2024 року (після виходу судді з відпустки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик