Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/2589/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 Справа № 910/2589/24

за позовом Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень", вул. Юрія Іллєнка, 83Д, м. Київ, 04119,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП", вул. Київська, 65/2, м. Кременчук, Полтавська область, 39626, фактична адреса: вул. Вербицького Архітектора, 32А, м. Київ, 02121,

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

3. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

про стягнення 267 206,46 грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП", (вул. Київська, 65/2, м. Кременчук, Полтавська область, 39626, фактична адреса: вул. Вербицького Архітектора, 32А, м. Київ, 02121,

до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень", вул. Юрія Іллєнка, 83Д, м. Київ, 04119,

треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом:

1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) ;

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання договору частково недійсним, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_3 ,

від відповідача 1 за первісним позовом: ОСОБА_4 ,

від відповідачів 1, 2 за первісним позовом: відсутні.

Обставини справи: Акціонерне товариство "Банк Інвестицій та Заощаджень" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП", гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 про солідарне стягнення 267 206,46 грн, а саме 222 314,54 грн простроченої заборгованості за основним зобов`язанням, 9,00 грн простроченої заборгованості за процентами, 44 700,00 грн простроченої заборгованості за комісією, 122,53 грн процентів річних за несвоєчасне повернення кредиту та 60,39 грн процентів річних за несвоєчасну сплату комісії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" як позичальником своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем Кредитного договору № SME/BC/13-40 від 14.05.2021, виконання відповідачем 1 якого забезпечене Договорами поруки № SME/BC/15-40-Р від 14.05.2021 та № SME/BC/14-40-Р від 14.05.2021, відповідно укладеними позивачем з гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 як поручителями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2589/24, судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи № 910/2589/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від позивача через систему "Електронний суд" 22.03.2024 надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, від відповідача 1 - ТОВ "АПТ Україна Групп" 04.04.2024 через канцелярію суду надійшли відзив б/н від 04.04.2024 на позовну заяву та клопотання про направлення справи до іншого суду за виключною підсудністю, а 11.04.2024 - заява б/н від 09.04.2024 (пояснення та розрахунки з приводу заборгованості), а також доказами їх надсилання іншим учасникам справи.

Через систему "Електронний суд" 11.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 б/н від 11.04.2024, з доказами надсилання іншим учасникам справи.

В свою чергу, через канцелярію суду від відповідача 1 - ТОВ "АПТ Україна Групп" 04.04.2024 надійшла зустрічна позовна заява б/н від 04.04.2024 до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" про визнання недійсним Кредитного договору № SME/BC/13-40 від 14.05.2021, укладеного між АТ "Банк інвестицій та заощаджень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПТ Україна Групп", в частині встановлення, нарахування та сплати позичальником на користь банку комісії за супроводження кредиту.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач 1 за первісним позовом) посилається на те, що положення Кредитного договору № SME/BC/13-40 від 14.05.2021 року в частині нарахування та сплати позичальником на користь банку комісії за супроводження кредиту не відповідають положенням ч. 3 ст. 55 Закоку України "Про банки і банківську діяльність" та приписам ст.ст. 203, 1054 ЦК України, у зв`язку з чим мають бути визнані недійсними згідно ст. 215 ЦК України в судовому порядку.

Окрім цього, в зустрічній позовній заяві містилося клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в частині зустрічного позову гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/2589/24 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про визнання договору недійсним в частині, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/2589/24, постановлено здійснювати розгляд справи №910/2589/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 22.05.2024.

Ухвали Господарського суду міста Києва, які направлялась на адреси місця реєстрації відповідачів 2, 3 за первісним позовом, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно, повернулись до суду неврученими адресатам із відміткою за закінченням терміну зберігання. Так, за даними Єдиного державного демографічного реєстру, отриманими судом за запитами від 20.03.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд", зареєстрованим місцем проживання (перебування) гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 , та зареєстрованим місцем проживання (перебування) гр. ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) є: АДРЕСА_2 .

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місце проживання (перебування) відповідачів 2, 3 за первісним позовом матеріали справи не містять та суду невідомі.

Від відповідача за зустрічним позовом - АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" через систему "Електронний суд" 06.05.2024 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 05.05.2024, з доказами надсилання його позивачу за зустрічним позовом.

Ухвалою від 22.05.2024 року Господарського суду м. Києва задоволено клопотання ТОВ "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" про направлення справи № 910/2589/24 до іншого суду за виключною підсудністю. Ухвалено матеріали справи № 910/2589/24 за первісним позовом АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" до ТОВ "АПТ УКРАЇНА ГРУПП", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 267 206,46 грн та за зустрічним позовом ТОВ "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" до АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" про визнання договору частково недійсним направити за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

19.08.2024 року матеріали справи № 910/2589/24 надішли до Господарського суду Полтавської області (вх. № 1447/24).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 19.08.2024 року справа №910/2589/24 була передана на розгляд судді Тимощенко О. М.

Ухвалою від 21.08.2024 року прийнято справу № 910/2589/24 до провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.09.2024 року на 09:00 год. Залучено до участі у справі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом.

26.09.2024 року підготовче засідання по справі не відбулося з огляду на оголошення тривалої повітряної тривоги у м. Полтава та Полтавській області, а тому ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.09.2024 року відклав розгляд справи на 31.10.2024 на 09:00 год., ухвалив також забезпечити проведення підготовчого судового засідання у справі № 910/2589/24, призначеного на 31.10.2024 року на 09.00 год., зал № 6 (ВКЗ), для представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_3 та представника відповідача 1 за первісним позовом - ОСОБА_4 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 31.10.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.11.2024 на 09:00 год.

Відповідачі 2,3 повідомлялися Господарським судом Полтавської області про всі судові засідання шляхом направлення відповідних ухвал на їх адресу. Вказані ухвали поверталися до суду без вручення адресатам з відмітками поштової установи про закінчення терміну зберігання та про відсутність адресатів за їх місцезнаходженням (а.с 23-32, 40-43, 53-60, том 2).

Господарським судом Полтавської області було перевірено адреси реєстрації відповідачів 2 та 3 за даними Єдиного державного демографічного реєстру, отриманими судом за запитами від 31.10.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" (а.с.44-47, том 2).

З матеріалів справи вбачається, що ухвала від 20.03.2024 року була отримана відповідачем 3, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення (а.с. 257, том 1).

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи вищевикладене та приписи ст..242 ГПК України, відповідачі 2,3 повідомлені про судовий розгляд їхньої справи належним чином.

В судовому засіданні 21.11.2024 року представники учасників справи підтримали свої вимоги і заперечення, наведені в заявах по суті. Судом досліджено всі докази, подані учасниками справи.

В судовому засіданні 21.11.2024 року після виходу з нарадчої кімнати суд за результатами розгляду справи оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснив строки і порядок оскарження рішення та набрання ним законної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

14.05.2021р. між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено кредитний договір №SME/BC/13-40 (кредитний договір, арк. справи 10-13, том 1), за умовами п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 500 000,00 грн, а позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим договором, використати кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Додатком №1 до договору сторони погодили графік повернення кредиту (арк.справи 14, том 1).

Згідно з п. 1.2. кредитного договору розмір процентів за користування кредитом складає 0,01% процентів річних. Додатково позичальник сплачує на користь банку комісію за супроводження кредиту в розмірі 1,49 % процентів від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього договору.

Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит банку 13.05.2024.

Відповідно до п. 1.4.кредитного договору кредит надається для поповнення обігових коштів, придбання основних засобів.

Кредит надається в безготівковій формі в день укладення цього договору шляхом перерахування з рахунку для обліку кредитної заборгованості на рахунок позичальника, зазначений у п. 11.2. цього договору (п. 4.2. кредитного договору).

Згідно п. 5.1. кредитного договору проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на суму кредиту, зазначену в п. 1.1. договору.

Згідно з п. 5.2. кредитного договору проценти та комісії, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані. Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту. Позичальник має право сплатити комісію за супроводження кредиту за весь строк користування кредитом, у тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового часткового або повного погашення кредиту комісія за супроводження кредиту не підлягає поверненню.

Відповідно до п. 5.4. кредитного договору у випадку, якщо строк погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в додатку №1 до цього договору, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства України, то позичальник має здійснити погашення заборгованості за кредитом не пізніше наступного робочого дня відповідного строку, встановленого для вчинення певної дії.

Згідно положень п. 7.1. кредитного договору позичальник зобов`язується повернути банку кредит у термін, зазначений у п. 1.3. цього договору. Повернення кредиту до настання зазначеного терміну вважається достроковим. У випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, позичальник зобов`язаний на вимогу банку повернути кредит достроково.

У п. 8.2. кредитного договору сторони погодили, що надання кредиту здійснюється відповідно до його цільового призначення, визначеного у п. 1.4. цього договору, шляхом переказу коштів з рахунку з обліку кредитної заборгованості, зазначеного у п. 4.1. цього договору, на поточний рахунок позичальника, зазначений у п. 11.2. цього договору. Для цілей цього договору днем надання кредиту вважається день списання його суми з рахунку з обліку кредитної заборгованості по реквізитах, зазначених в абз. 1 цього пункту.

У п.8.4 договору сторони встановили наступну черговість погашення заборгованості за договором:

-прострочені комісії за супроводження кредиту;

-прострочені проценти за користування кредитом;

-прострочена сума кредиту;

-можливі неустойки (штрафи, пені);

-строкова комісія за супроводження кредиту;

-строкові проценти за користування кредитом;

-строкове повернення кредиту;

-дострокове повернення кредиту;

-інша заборгованість за цим договором. Сторони погоджуються, що банк має право змінювати вказану черговість в односторонньому порядку.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем - 1 та видав кредитні кошти згідно меморіального ордеру №944013 від 14.05.2021 року позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" кредиту на суму 500 000,00 грн. (арк. справи 15, том 1), що також не заперечується відповідачем-1.

Всі платежі позичальника за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів, комісій та інших платежів) здійснюється шляхом переказу коштів з будь - якого поточного рахунку позичальника на рахунок IBAN НОМЕР_3 , відкритий в банку, та в цей же день перераховуються на погашення заборгованості за цим договором (п. 8.3. кредитного договору).

Пунктом п. 9.5. кредитного договору погоджено, що суттєвим порушенням позичальником цього договору вважається, зокрема, повне або часткове неповернення кредиту у строки, визначені п. 1.3. цього договору, або повне або часткове прострочення сплати платежу за кредитом у визначені графіком строки , якщо таке прострочення складає 10 і більше календарних днів.

Відповідач-1 свої зобов`язання за кредитним договором виконав не в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовим рахункам позичальника та розрахунком заборгованості, та частково визнається самим відповідачем-1.

Згідно п. 9.6. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати комісії за супроводження кредиту і виконання усіх інших зобов`язань позичальника за цим договором та після їх виконання в односторонньому порядку розірвати цей договір у будь - якому з таких випадків, зокрема, у разі суттєвого порушення позичальником цього договору.

Судом встановлено, що 15.12.2023р. позивач направив на юридичну адресу відповідача -1 вимогу від 13.01.2023 № 05-2/04/2068-БТ про виконання зобов`язань за кредитним договором № SМЕ/ВС/13-40 від 03.03.2021р. (повернуто без вручення адресату) та на фактичну адресу позивальника вимогу аналогічного змісту, яка була отримана відповідачем-1 26.12.2023р. (копії вимоги, доказів її направлення та отримання арк..справи 61-68, том 1).

Подані докази свідчать, що 14.05.2021 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки № SМЕ/ВС/15-40-Р ( арк. справи 49-51, том 1).

Також 14.05.2021 року між банком та відповідачем-3 було укладено договір поруки №SМЕ/ВС/14-40-Р (арк. справи 54-56, том 1).

Договори поруки № SМЕ/ВС/15-40-Р та №SМЕ/ВС/14-40-Р укладено на аналогічних умовах.

Так, згідно з п. 1.1. договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є відповідач-1, взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з кредитного договору № SМЕ/ВС/13-40 від 14.05.2021, укладеного між кредитором та боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.

У розділі 2 договору поруки визначено зміст зобов`язань, забезпечених порукою. а саме: повернення кредитору кредиту, наданого за кредитним договором, в сумі (ліміті) 500 000,00 грн, зі строком користування кредитом до 13.05.2024, у строки, у випадках та на умовах, передбачених кредитним договором та/або цим договором, у тому числі з дотриманням при цьому визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, та/або чинним законодавством України (п. 2.1.1.); сплата процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % та комісій в розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором (п. 2.1.2.); сплата можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають сплаті кредитору за умовами кредитного договору, у розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором (п. 2.1.3.); відшкодування всіх можливих збитків та витрат, понесених кредитором за, у зв`язку та/або передбачених кредитним договором, витрат кредитора, пов`язаних з захистом кредитором своїх прав та/або пред`явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) боржником умов кредитного договору (п. 2.1.4.); виконання боржником інших умов кредитного договору та відшкодування інших витрат кредитора, що випливають з кредитного договору (п. 2.1.5.).

Пунктами 2.4.-2.7. договору поруки погоджено, що поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для боржника за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні боржником забезпечених порукою зобов`язання в цілому. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених порукою зобов`язання у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 3.1. - 3.3. договору поруки кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання забезпечених порукою зобов`язань, що витікають із кредитного договору, при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання боржником передбачені кредитним договором зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення поручителю письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому (або в тій чи іншій його частині). Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання за цим договором не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника. У письмовій вимозі про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника повинно бути визначено розмір невиконаних боржником зобов`язань, а також розмір штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити.

Згідно п.8.4 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до настання однієї з наступних обставин:

- виконання в повному обсязі боржником зобов`язання, забезпеченого порукою;

- погашення поручителем у повному обсязі заборгованості боржника за кредитним договором у порядку, встановленому договором;

-якщо кредитор протягом 10 років з дня настання строку (терміну) виконання зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

15.12.2023р. позивач направив на адресу відповідача-2 вимогу від 13.12.2023 № 05-2/04/2069-БТ про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому за кредитним договором відповідно до договору поруки, проте відповідач-2 не отримав вимогу, відправлення було повернуто відправнику (копія вимоги, докази її направлення арк. справи 69-72, том 1).

Також у зв`язку з порушенням відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся з письмовою вимогою до відповідача-3 про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника, яка також не була отримана відповідачем-3 та повернута відправнику (копія вимоги і доказів направлення арк. справи 73-76, том 1).

Несплата відповідачами суми кредиту, нарахованих процентів та комісії і стала причиною виникнення спору та звернення позивача із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП", гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 про солідарне стягнення 267 206,46 грн, а саме 222 314,54 грн простроченої заборгованості за основним зобов`язанням, 9,00 грн простроченої заборгованості за процентами, 44 700,00 грн простроченої заборгованості за комісією, 122,53 грн процентів річних за несвоєчасне повернення кредиту та 60,39 грн процентів річних за несвоєчасну сплату комісії.

Не заперечуючи фактів укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у вказаній позивачем сумі, часткового виконання основного зобов"язання, відповідач 1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 03.03.2021р. № SМЕ/ВС/10-40 в частині встановлення, нарахування та сплати позивальником на користь банку комісії за супроводження кредиту. В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом посилається на те, що дана умова суперечить ст..55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», яка, серед іншого, забороняє банкам вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку чи спорідненої з ним особи як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідачі 2 та 3 заперечень проти первісного позову суду не надали.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, як це передбачено ч.1 ст.546 ЦК України

Згідно ч. ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що правовим наслідком порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, є відповідальність боржника і поручителя перед кредитором як солідарних боржників.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами було підписано графік повернення кредиту та узгоджено щомісячні платежі.

Матеріалами справи підтверджується надання згідно меморіального ордеру №944013 від 14.05.2021 року позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" кредиту на суму 500 000,00 грн. (арк. справи 15, том 1), проте відповідачем-1 кредитні кошти за період з 16.09.2022 по 05.02.2024 у розмірі 222 314,54 грн. не повернуті. Таким чином, позовні вимоги в даній частині визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, з огляду на несвоєчасну оплату відповідачем-1 відсотків за користування кредитом та комісії судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості за процентами за період із 16.11.2023 по 05.02.2024 (включно) у розмірі 9 грн. та простроченої заборгованості за комісією за період з 17.10.2023 по 05.02.2024 (включно) у розмірі 44 700 грн.

У той же час, виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором № SME/BC/13-40 від 14.05.2021 забезпечено укладеними між позивачем та ОСОБА_1 , позивачем та ОСОБА_2 договорами поруки від 14.05.2021 № SME/BC/15-40-Р та № SME/BC/14-40-Р відповідно.

За приписами частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, та в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті 554 ЦК України).

Відповідачами не надано доказів виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" договірних зобов`язань у частині своєчасної сплати кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, зважаючи на невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх зобов`язань, як поручителями, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 14.05.2021 №SME/BC/13-40 із відповідачів 1-3 за первісним позовом у солідарному порядку.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, дійшов висновку, що він відповідає приписам ст..625 ЦК України та умовам договору, помилок при розрахунку не виявлено, відтак задовольняє позовні вимоги про стягнення 122,53 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 60,39 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення комісії.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом суд визнає обґрунтованими та задовольняє їх.

В задоволенні вимог за зустрічним позовом суд відмовляє з наступних підстав.

За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Тобто правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами, шляхом укладення договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , на яку посилається позивач у зустрічному позові, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на момент виникнення саірних правовідносин) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Дослідивши зміст кредитного Договору суд зазначає, що його умови не містять обов`язку/ умов щодо придбання позичальником будь-яких товарів/ послуг від Банку або спорідненої або пов`язаної особи Банку як обов`язковою умову надання банківських послуг.

Суд критично оцінює посилання позивача за зустрічним позовом на правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2022р. у справі №343/557/15-ц, від 16.11.2016р. у справі №6-1746цс16, від 09.12.2019р. у справі №524/5152/15.

На відміну від постанов у справах, на які посилається позичальник, у справі № 910/2589/24 кредит надавався юридичній особі для забезпечення фінансування господарської/поточної діяльності товариства (поповнення обігових коштів, придбання основних засобів), між сторонами не укладалися договори про надання споживчих кредитів, тобто у спірних правовідносинах позичальник не є споживачем, відповідно відсутні підстави для застосування правових норм, що регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», яка визначає підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують/порушують права споживача.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину як в цілому, так і окремих його умов. Зокрема, не спростовано, що під час укладення кредитного договору позичальник діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови.

Враховуючи наведене суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд враховує положення ст. 129 ГПК України.

Понесені позивачем за первісним позовом витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідачів у рівних частинах.

У зв`язку із відмовою в задоволенні зустрічного позову понесені ТОВ «АПТ УКРАЇНА ГРУПП» покладаються на нього.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" (вул. Київська, 65/2, м. Кременчук, Полтавська область, 39626, фактична адреса: вул. Вербицького Архітектора, 32А, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 41456223) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 267 206,46 грн заборгованості за кредитним договором №SME/BС/13-40 від 14.05.2021р., що включає в себе 222 314,54 грн простроченої заборгованості за основним зобов`язанням, 9,00 грн простроченої заборгованості за процентами, 44 700,00 грн простроченої заборгованості за комісією, 122,53 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 60,39 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення комісії.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ УКРАЇНА ГРУПП" (вул. Київська, 65/2, м. Кременчук, Полтавська область, 39626, фактична адреса: вул. Вербицького Архітектора, 32А, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 41456223) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 267 206,46 грн заборгованості за кредитним договором №SME/BС/13-40 від 14.05.2021р., що включає в себе 222 314,54 грн простроченої заборгованості за основним зобов`язанням, 9,00 грн простроченої заборгованості за процентами, 44 700,00 грн простроченої заборгованості за комісією, 122,53 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 60,39 грн - 3% річних за несвоєчасне повернення комісії.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Україна Групп» (вул. Київська, 65/2, м. Кременчук, Полтавська область, 39626, фактична адреса: вул. Вербицького Архітектора, 32А, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 41456223) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 1 336,03 грн судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 1 336,03 грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) 1 336,03 грн судового збору.

Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.

7. У задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовити.

Рішення підписано 26.11.2024 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.