Рішення

від 25.11.2024 по справі 918/868/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа № 918/868/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5"

до Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про стягнення заборгованості

Без повідомлення (виклику сторін)

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 10 310 грн. 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов`язку зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком, як власником квартири, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Буковинська буд.5, кв. 89.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені належним чином в електронні кабінети.

До господарського суду 30.09.2024 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що Акціонерне товариство "Сенс Банк" є власником квартири, що знаходиться за адресою : вул. Буковинська, буд. 5, кв. 89 з 25.09.2021. Проте, один лише внесений запис про право власності АТ «СЕНС БАНК» на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може бути підставою для задоволення позову про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком на користь Позивача.

Також Відповідач посилається на те, що Позивачем не надано доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг. Як доказ наявності заборгованості Позивачем надано довідку про розмір несплачених внесків станом на 2022, 2023, 2024 рік, з якої неможливо встановити період нарахування заборгованості. Відповідач зазначає, що оскільки Банк є власником лише з 25.09.2021, то на нього може бути покладено сплату внесків лише, починаючи з дати переходу права власності. Фактично єдиним доказом наявності боргу і обов`язку щодо його сплати боржником, який надано суду, є розрахунок заборгованості, складений фахівцем самого заявника, з якого неможливо встановити період здійснення відповідних нарахувань, та проведення відповідних робіт, у тому числі й за капітальний ремонт будинку.

Зважаючи на викладене, Відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Між сторонами у справі виникли правовідносини, пов`язані зі сплатою внесків за обслуговування будинку та прибудинкової території, регулювання яких здійснюється Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - ЗУ "Про ОСББ") об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

За умовами статей 15, 20 ЗУ "Про ОСББ" співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Частиною другою статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

За умовами частини третьої статті 23 ЗУ "Про ОСББ" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Пунктом 3.3 Статуту Позивача визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковими для всіх співвласників.

Відтак, наявність чи відсутність договору між співвласником будинку та Позивачем не впливає на обов`язок співвласника виконувати рішення загальних зборів Об`єднання та брати участь в утриманні будинку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 в справі № 910/2655/17 та від 03.06.2019 у справі № 910/3479/18.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі судом встановлено, що ОСББ "Буковинська-5" створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по вул. Буковинська буд.5 у м. Рівне, і діє на підставі Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.12.2015 внесено запис про проведення державної реєстрації ОСББ "Буковинська - 5", номер запису: 16081020000012191, ідентифікаційний код 40174064.

Будинок №5 по вулиці Буковинській у м. Рівне 01.02.2016 переданий з балансу ЖКП "Покровське" на баланс ОСББ "Буковинська-5", що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс.

Згідно з інформаційною довідкою від 14.03.2024 №369890510 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25.09.2021 на підставі рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова Володимира Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 60623817 від 28.09.2021 проведено державну реєстрацію права приватної власності Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс-Банк") на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , де створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5".

Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5", оформленим протоколом від 14.03.2021 №3, затверджено кошторис доходів та витрат з внесками на управління будинку 5,20 грн. за 1 кв.м для квартир №1-93 та 4,50 грн. за 1 кв.м для квартир №94-111.

Звертаючись з позовом до суду, Позивач зазначає, що Відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 , неналежним чином виконував свої обов`язки по сплаті вказаних внесків у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за період з 25.09.2021 по 31.08.2024, у загальному розмірі 10 310,25 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Водночас з наданої Позивачем довідки за 2022 рік, як доказ наявності заборговангості у Відповідача за внесками у 2022 році, вбачається, що Позивач вказує про наявність заборгованості станом на 01.01.2022 у розмірі 694,73 грн. Тобто за попередній період до 2022 року та без визначення, за які саме місяці та роки.

При цьому як встановлено судом та підтверджено Відповідачем останній є власником майна, а саме квартири АДРЕСА_2 з 25.09.2021. Тобто заборгованість вказана у довідці за 2022 рік Позивачем за період до 2022 року без конкретизації місяців та років, за які саме обліковується заборгованість за Відповідачем унеможливлює встановити чи виникла така заборгованість до 25.09.2021 чи після вказаної дати, що, у свою чергу, не може бути доказом доведення Позивачем наявності такої суми боргу саме у Відповідача, який є власником вказаного майна з 25.09.2021. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того судом встановлено, що Позивачем здійснювалось нарахування внесків на управління будинку на площу 66,8 кв.м (66,8х5,2= 347,36), однак як вбачається з інформаційної довідки від 14.03.2024 №369890510 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - загальна площа квартири АДРЕСА_2 - становить66,4 кв.м. Тобто Позивачем здійснено розрахунок внесків на полощу кварити, яка не відповідає площі вказаній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Суд здійснивши перерахунок, загального розміру обов`язкового щомісячного внеску співвласників на управління будинком/, встановив, що його розмір становить 345,28 грн. у місяць (66,4х5,2=345,28).

Таким чином:

- за 2022 заборгованість становить 4 143,36 грн. (345,28х12 місяців), при цьому як зазначено у довідці Відповідачем сплачено 1 500,00 грн., тобто сума боргу становить 2 643,36 грн. (4 143,36-1 500,00);

- за 2023 заборгованість становить 4 143,36 грн. (345,28х12 місяців);

- за 8 місяців 2024 заборгованість становить 2 762,24 грн (345,28х8 місяців).

Відтак у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість у сумі 9 548,96 грн., у той час як Позивач пред`явив вимогу у розмірі 10 310,25 грн., а тому у задоволенні вимог про стягнення 761,29 грн. (10 310,25 грн. - 9 548,96 грн.) заборгованості суд відмовляє.

Також суд враховує, що оскільки матеріалами справи підтверджується та Відповідачем не спростовано, що рішенням співвласників об`єднання, оформленим протоколом від 14.03.2021 №3, яким визначено розміри спірних внесків, і вказане рішення є чинними, Відповідач зобов`язаний був виконати зобов`язання з оплати відповідних внесків як співвласник майна у багатоквартирному будинку.

У свою чергу, доказів сплати Відповідачем внесків за 2022, 2023 та 8 місяців 2024 в розмірі 9 548,96 грн., до матеріалів справи не надано.

За умовами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Відтак, враховуючи те, що сума боргу Відповідача по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, в частині стягнення 9 548,96 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Позивачем, чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Позивача до Відповідача в частині стягнення з останнього 9 548,96 грн. суми боргу, в зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Водночас, враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості у розмірі 9 548,96 грн. то судовий збір (пропорційно до задоволених позовних вимог) становить 2 804,53 грн.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третя статті 2 ГПК України).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві Позивачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5" надано розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс у зв`язку з розглядом справи: витрати позивача на оплату правової допомоги 4 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано суду копії: Договору про надання правової допомоги від 12.04.2024, укладеного Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5" та Адвокатським бюро "Шендера та партнери" в особі адвоката Шендери Олени Миколаївни; рахунку від 12.04.2024 №3/04; акта здачі-приймання виконаних послуг від 12.04.2024; ордеру від 18.09.2024 серія ВК № 1136877.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Шендера та партнери" в особі адвоката Шендери Олени Миколаївни (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги від 12.04.2024 (далі Договір) предметом договору є представництво інтересів клієнта, надання правової допомоги, здійснення захисту інтересів ОСББ "Буковинська-5" у Господарському суді Рівненської області у справі щодо стягнення заборгованості по внескам утримання будинку та прибудинкової території та капітальний ремонт з власника квартири АДРЕСА_2 .

Сторони узгодили, що під правовою допомогою розуміють - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід, складення заяв, адвокатських запитів, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення шляхом представництва/захисту Клієнта Адвокатом в судових інстанціях, правоохоронних органах.

Відповідно до Акта здачі-приймання виконаних послуг (робіт) сторони підтвердили, що всього клієнту надано послуг на суму 4 000, 00 грн., адвокатом повністю виконано свої зобов`язання, і жодних претензій з боку клієнта до адвоката немає.

Згідно з частинами першою-третьої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .

Згідно із статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина друга стаття 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також враховує пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частиною п`ятою статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі самі критерії застосовуються Європейським судом з прав людини, при вирішенні питання щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Як вбачається з Акта від 12.04.2024 Адвокат надав, а Клієнт прийняв надані послуги: підготовлення процесуальних документів, щодо стягнення заборгованості за внесками на утримання будинку та прибудинкової території та капітальний ремонт з власника квартири АДРЕСА_2 та представництво у Господарському суді.

Також судом враховано, що справа №918/868/24 розглядалась в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини, суд вважає за можливе застосувати положення частини п`ятої статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи витрати позивача, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг б витратити адвокат, з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та їх пропорційності з предметом спору, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення відповідачу 2 000,00 грн. компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу. Решта заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу судом покладається на позивача у справі.

Згідно з визначеннями частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За змістом частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення з Відповідача на користь позивача у справі 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5" (33027, м. Рівне, вул. Буковинська, 5, код ЄДРПОУ 40174064) 9 548 (дев`ять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн. 96 коп. заборгованості, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2 804 (дві тисячі вісімсот чотири) грн. 53 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Позивач (Стягувач): Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Буковинська-5" (33027, м. Рівне, вул. Буковинська, 5, код ЄДРПОУ 40174064).

Відповідач (Боржник): Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон