Рішення

від 14.11.2024 по справі 920/731/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2024м. СумиСправа № 920/731/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/731/24

за позовом Приватного підприємства «Торгівельний центр «КИЇВ» (вул.Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, 36029; код за ЄДРПОУ 36324299),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАДЕМ ТV» (вул.Харківська, буд. 4, м. Суми, 40035; код за ЄДРПОУ 32185841),

про стягнення 1163133,98 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

установив:

24.06.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 1163133,98 (один мільйон сто шістдесят три тисячі сто тридцять три грн 98 коп.) заборгованості за договором суборенди частини нерухомого майна №521-2021/ХАР від 01.05.2021, у в тому числі: 1031643,37 грн (один мільйон тридцять одна тисяча шістсот сорок три грн 37 коп.) основного боргу; 10348,45 грн (десять тисяч триста сорок вісім грн 45 коп.) інфляційних збитків, 108280,16 грн (сто вісім тисяч двісті вісімдесят грн 16 коп.) пені; 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот грн 00 коп.) штрафу; 11362,00 грн (одинадцять тисяч триста шістдесят дві грн 00 коп.) 3% річних, а також 17450,00 грн (сімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят грн 00 коп.) судового збору.

25.06.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АКАДЕМ ТV», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Харківська, буд. 4, м. Суми, 40035.

Ухвалою від 27.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/731/24 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 05.08.2024, 11:00; установлено сторонам строк для надання заяв по суті справи.

Ухвалою від 31.07.2024 у справі №920/731/24 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №3448 від 31.07.2024); постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/731/24, призначене на 05.08.2024, 11:00, та усі наступні судові засідання за участі представника позивача - Приватного підприємства "Торгівельний центр "КИЇВ" - адвоката Москвічова Андрія Cергійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

02.08.2024 відповідач подав відзив (вх №4413), відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому судовому засіданні в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів - до 26.09.2024; оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 05.09.2024, 11:00, в режимі відеоконференції та попередження відповідача про зобов`язання створити електронний кабінет в ЄСІКС відповідно до ч. 6 ст. 6 та абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України та необхідності подачі клопотання про поновлення процесуальних строків на подання відзиву.

Ухвалою від 06.08.2024 у справі №920/731/24 повідомлено відповідача - ТОВ "АКАДЕМ ТV" (вул. Харківська, буд.4, м. Суми, 40035; код за ЄДРПОУ 32185841), про оголошену судом в підготовчому судовому засіданні перерву до 05.09.2024, 11:00, та попереджено відповідача про зобов`язання зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України та необхідності подачі клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву відповідно до ст. 119 ГПК України.

15.08.2024 копія ухвали від 06.08.2024 у справі №920/731/24 надіслана на адресу відповідача за його місцезнаходженням за даними ЄДРПОУ повернута суду поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

04.09.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав заяву про поновлення процесуального строку (вх №4000), в якій просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити строк на подання відзиву.

05.09.2024 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх №2632/24), в якому позивач просив долучити до матеріалів справи акти про надання послуг від 31 січня 2022 року, від 28 лютого 2022 року, від 31 березня 2022 року, від 30 квітня 2022 року, від 31 травня 2022 року, від 30 червня 2022 року, від 31 липня 2022 року, від 31 серпня 2022 року, від 30 вересня 2022 року, від 31 жовтня 2022 року, від 30 листопада 2022 року, від 31 грудня 2022 року, від 31 січня 2023 року, від 28 лютого 2023 року, від 31 березня 2023 року, від 30 квітня 2023 року, від 31 травня 2023 року, від 30 червня 2023 року, від 31 липня 2023 року, від 31 серпня 2023 року, від 30 вересня 2023 року, від 31 жовтня 2023 року, від 30 листопада 2023 року, від 31 грудня 2023 року, від 31 січня 2022 року, від 28 лютого 2022 року, від 31 березня 2022 року, від 30 квітня 2022 року.

05.09.2024, розгляд справи призначений в судове засідання на 11:00, не відбувся у зв`язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги. Зазначене підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 05.09.2024 у справі №920/731/24.

Ухвалою від 06.09.2024 у справі №920/731/24 призначено підготовче судове засідання на 02.10.2024, 12:30, за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому судовому засіданні 02.10.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено наступні протокольні ухвали:

- задоволено заяву відповідача про поновлення процесуального строку (вх №4000 від 04.09.2024), поновлено відповідачу строк на подання відзиву, долучено відзив до матеріалів справи;

- задоволено усне клопотання позивача про поновлення строку на подання додаткових доказів; поновлено позивачу строк на надання доказів; задоволено клопотання позивача про долучення доказів (вх №2632/24 від 05.09.2024); долучено клопотання з доданими доказами до матеріалів справи;

- закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 06.11.2024, 14:30, за участі представника позивача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 02.10.2024 у справі №920/731/24 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 06.11.2024, 14:30.

06.11.2024 позивач подав додаткові пояснення (вх №3427), в яких позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 06.11.2024 судом долучено до матеріалів справи додаткові пояснення позивача, розпочато розгляд справи по суті та в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті в судове засідання на 14.11.2024, 11:00, за участі представника позивача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

13.11.2024 представник позивача подав заяву (вх №3531) про проведення судового засідання, призначеного на 14.11.2024, 11:00, за відсутності представника ПП «ТЦ «Київ».

У судовому засіданні 14.11.2024 встановлено:

Представники сторін у судове засідання не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до поданої позивачем заяви (вх №3531 від 13.11.2024) останній просить провести судове засідання за його відсутності.

Підстави для відкладення розгляду справи та/або оголошення перерви в судовому засіданні відповідно до ст. 216 ГПК України відсутні.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з`ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.11.2024 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

01.05.2021 між Приватним підприємством «Торгівельний центр «Київ» (далі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Академ ТВ» (далі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди частини нерухомого майна №521-2021/ХАР (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає, у відповідності до умов даного договору, у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною 237,1 (двісті тридцять сім цілих одна десята) кв.м, яка розташована на 1 та 2 поверсі (приміщення №№ 18, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36) об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 4 (надалі - об`єкт суборенди).

За пунктом 2.3.4 договору суборендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборенду плату, компенсацію комунальних та оплату експлуатаційних витрат, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до 31.10.2021 включно ( п. 3.1 договору).

За пунктом 4.1 договору передача в суборенду та повернення об`єкта суборенди оформлюється актом прийому-передачі об`єкту суборенди.

Відповідно до п. 5.1 договору, суборендар зобов`язаний вносити суборендну плату за користування об`єктом суборенди в розмірах та в строки, обумовлені договором.

Згідно з п. 5.3 договору розмір суборендної плати за один календарний місяць використання об`єкта суборенди становить 33905,30 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот п`ять гривень 30 копійок) з врахуванням ПДВ.

Пункт 5.7 договору передбачає, що суборендна плата сплачується суборендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, на підставі виставленого орендарем, в період з 10 по 15 число місяця рахунку.

Відповідно до 5.10 договору, суборендар, крім платежів з суборенди, повинен компенсувати орендарю витрати на комунальні послуги, порядок відшкодування витрат на комунальні послуги передбачений пунктом 5.10.1 договору.

Згідно з п. 10.5 та 10.5.1 договору за прострочення оплати платежів з суборендної плати, компенсації комунальних послуг, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції, орендар має право вимагати, а суборендар зобов`язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів від дня отримання такої вимоги від орендаря, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за весь час прострочення. Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, сторони узгоджують, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня може нараховуватись упродовж трьох років.

Відповідно до п. 10.6 договору у випадку прострочення оплати платежів з суборендної плати, компенсації комунальних послуг, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції, більше, ніж на 1 (один) календарний день, орендар додатково має право вимагати, а суборендар за такою вимогою орендаря зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 500,00 (п`ятсот) гривень, у випадку прострочення більше, ніж на 3 календарних дні, розмір штрафу становитиме 1000,00 (одна тисяча) гривень, у випадку прострочення на 5 календарних днів і більше, розмір штрафу становитиме 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень. Суборендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 3 (трьох) банківських днів, від дня отримання відповідної вимоги.

01.05.2021 між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі об`єкту суборенди в користування за яким орендар передав, а суборендар прийняв у користування об`єкт оренди за договором.

29.10.2021, 20.04.2022 та 20.09.2022 між сторонами спору укладено додаткові угоди до договору, якими продовжено дію договору відповідно: до 30.04.2022, до 20.09.2022, до 30.09.2024 включно.

01.05.2024 між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки розрахунків №КЕ-885 за період з січня по квітень 2024 року, відповідно до якого станом на 30.04.2024 борг відповідача перед позивачем за договором склав 1031643,37 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної та повної оплати відповідачем позивачу суборендної плати за договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (параграф 1 глава 58) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (параграф 5 глава 30).

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статей 759, 762 ЦК України та статей 283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено факт заборгованості відповідача за договором, який підтверджується матеріалами справи (актами здачі-прийняття робіт, актом звірки взаємних розрахунків), та не спростовується запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1031643,37 грн суборендної плати є правомірними, обґрунтованими та задовольняються судом.

Щодо стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до розрахунку, здійсненого у позові, позивач просить стягнути з відповідача 108280,16 грн пені за період з 01.02.2024 до 14.06.2024, 1500,00 грн штрафу, 10348,45 грн інфляційних збитків за період з 01.02.2024 до 30.04.2024 та 11362,00 грн 3% річних за період з 01.02.2024 до 14.06.2024.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 10.5 та 10.5.1 договору за прострочення оплати платежів з суборендної плати, компенсації комунальних послуг, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції, орендар має право вимагати, а суборендар зобов`язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів від дня отримання такої вимоги від орендаря, сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми за весь час прострочення. Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, сторони узгоджують, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня може нараховуватись упродовж трьох років.

Відповідно до п. 10.6 договору у випадку прострочення оплати платежів з суборендної плати, компенсації комунальних послуг, сум коригування суборендної плати на індекс інфляції, більше, ніж на 1 (один) календарний день, орендар додатково має право вимагати, а суборендар за такою вимогою орендаря зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 500,00 (п`ятсот) гривень, у випадку прострочення більше, ніж на 3 календарних дні, розмір штрафу становитиме 1000,00 (одна тисяча) гривень, у випадку прострочення на 5 календарних днів і більше, розмір штрафу становитиме 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень. Суборендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 3 (трьох) банківських днів, від дня отримання відповідної вимоги.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, 3% річних та інфляційних збитків зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи заборгованість відповідача за договором була наступною:

-920143,29 грн у період з 01.02.2024 до 28.02.2024;

-961094,61 грн у період з 29.02.2024 до 17.03.2024;

-951094,61 грн у період з 18.07.2024 до 30.03.2024;

-990931,50 грн у період з 31.03.2024 до 29.04.2024;

-1031643,37 грн у період з 30.04.2024 до 14.06.2024.

Судом встановлено, що позивачем не враховано зазначену суму боргу відповідача, що існувала у межах визначених позивачем періодів, та здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням загального боргу відповідача за договором у розмірі 1031343,37 грн, а саме:

1)пеня в розмірі 108280,16 грн за період з 01.02.2024 до 14.06.2024:

36460,82 грн пені за період з 01.02.2024 до 14.03.2024 на заборгованість 1031643,37 грн,

34425,80 грн пені за період з 15.03.2024 до 25.04.2024 на заборгованість 1031643,37 грн,

37393,54 грн пені за період з 26.04.2024 до 14.06.2024 на заборгованість 1031643,37 грн,

2)інфляційні збитки в розмірі 10348,45 грн за період з 01.02.2024 до 30.04.2024 на заборгованість 1031643,37 грн,

3)3% річних в розмірі 11362,00 грн за період з 01.02.2024 до 14.06.2024 на заборгованість 1031643,37 грн.

Враховуючи зазначене, судом в межах заявлених позивачем періодів, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, було здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, який склав: 103239,34 грн пені за період з 01.02.2024 до 14.06.2024, 9547,76 грн інфляційних збитків за період з 01.02.2024 до 30.04.2024, 10859,84 грн 3% річних за період з 01.02.2024 до 14.06.2024.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати суборендної плати, позовні вимоги в частині стягнення 103239,34 грн пені, 9547,76 грн інфляційних збитків, 10859,84 грн 3% річних, 1500,00 грн штрафу суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Разом з тим, суд зауважує, що частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, а також те, що зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір пені на 50%: з 103239,34 грн до 51619,67 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 1031643,37 грн основного боргу, 103239,34 грн пені, 1500,00 грн штрафу, 10859,84 грн 3% річних та 9547,76 грн інфляційних нарахувань. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі зменшення неустойки, суд задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 1031643,37 грн основного боргу, 51619,67 грн пені, 1500,00 грн штрафу, 10859,84 грн 3% річних та 9547,76 грн інфляційних нарахувань. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 17450,00 грн, що сплачений за платіжною інструкцією від 20.06.2024 №339.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 17351,85 грн судового збору, що пропорційний правомірно заявленим позовним вимогам.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАДЕМ ТV» (вул.Харківська, буд. 4, м. Суми, 40035; код за ЄДРПОУ 32185841) на користь Приватного підприємства «Торгівельний центр «КИЇВ» (вул.Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, 36029; код за ЄДРПОУ 36324299) 1031643,37 грн (один мільйон тридцять одна тисяча шістсот сорок три грн 37 коп.) основного боргу, 51619,67 грн (п`ятдесят одна тисяча шістсот дев`ятнадцять грн 67 коп.) пені, 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот грн 00 коп.) штрафу, 9547,76 грн (дев`ять тисяч п`ятсот сорок сім грн 76 коп.) інфляційних збитків, 10859,84 грн (десять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять грн 84 коп.) 3% річних, а також 17351,85 грн (сімнадцять тисяч триста п`ятдесят одна грн 85 коп.) судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2024.

Суддя В.Л. Котельницька