Рішення

від 13.11.2024 по справі 925/1175/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м.Черкаси Справа № 925/1175/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна", м.Київ, вул.Резервна,29-Г

до фізичної особи-підприємця Смик Руслана Васильовича, АДРЕСА_1

про стягнення 31072,65 грн,

без участі повноважних представників сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Смик Руслана Васильовича з вимогою про стягнення 31072,65 грн, з них:

30000,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу товару, укладеним в спрощеній формі,

228,69 грн 3% річних,

843,96 грн інфляційних втрат,

а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалами суду: від 27.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та проведення судового засідання призначено на 30.10.2024; від 30.10.2024 - проведення судового засідання відкладено на 13.11.2024.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, однак участі повноважних представників не забезпечили.

До дня судового засідання від позивача надійшла заява від 12.11.2024 (вх.суду №17351/24 від 12.11.2024) про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання.

Так, відповідно до господарського процесуального кодексу України:

ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно із відповідями, сформованими засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом судді Скиби Г.М.:

від 27.09.2024 №3977403 фізична особа-підприємець Смик Р.В. (код РНОКПП НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд";

від 27.09.2024 за №812273 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження фізичної особи-підприємця Смик Руслана Володимировича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) АДРЕСА_1 ; актуальний юридичний стан на фактичну дату та час формування відповіді зареєстровано.

Відповідачем про зміну свого місцезнаходження до суду не повідомлено.

Ухвали суду від 27.09.2024 та від 30.10.2024, направлені відповідачу за адресою його реєстрації як фізичної особи-підприємця, зареєстрованою у встановленому законом порядку (зокрема, вказана адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а.с.47), повернуті поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Оголошення про виклик відповідача у судове засідання було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України 30.10.2024 (а.с.65).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою-підприємцем). Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки (…) про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відмітку пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" суд оцінює як "відсутність особи за адресою", оскільки така особа була відсутня у момент доставки їй поштового повідомлення особисто листоношею та оскільки надалі (протягом установленого законом 5-ти денного строку його зберігання у поштовому відділенні) така особа не отримала поштове відправлення суду з власної волі.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив; відзиву на позов до суду не надіслав.

Участь представників сторін у засіданні обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

Позивач у позовній заяві від 11.09.2024 (вх.суду №14655/24 від 23.09.2024, а.с.1-10) позовні вимоги підтримав і пояснив, що:

між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару у спрощений спосіб, на виконання якого продавцем - фізичною особою-підприємцем Смик Р.В. виставлено покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" рахунки: від 08.05.2024 №115 на суму 128000,00 грн на сплату товару Синиця 3.1 (станція РЕБ (3 діапазони) (730-1020) 50 Вт) та від 09.05.2024 №116 на суму 2000,00 грн на сплату товару інвертор 12в в 24в (15-20А), а останнім сплачено в загальній сумі 130000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.05.2024 №685 на суму 87600,00 грн та №686 на суму 40400,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за товар згідно рахунку на оплату №115 від 08.05.2024, без ПДВ", від 09.05.2024 №688 на суму 2000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата інвертор згідно рахунку на оплату №116 від 09.05.2024, без ПДВ";

критерієм обрання даного продавця був гарантований останнім строк поставки товару 2 тижні з дня оплати (тобто до 22.05.2024). Однак, ні у вказаний строк, ні у строк, визначений покупцем у направленій на поштову та електронну адреси продавця претензії від 29.05.2024 вих№07/05-2024ЛС (05.06.2024) передачі оплаченого товару чи й повернення грошових коштів здійснено не було. Претензія залишена продавцем - фізичною особою-підприємцем Смик Р.В. без належного реагування;

07.06.2024 з огляду на відсутність будь-якого реагування фізичної особи-підприємця Смик Р.В. на претензію від 29.05.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" на адресу останнього направлено лист-вимогу №09/06-2024ЛС від 06.06.2024 про повернення здійсненої попередньої оплати товару у розмірі 130000,00 грн, який згідно з рекомендованим повідомленням за штриховим кодовим ідентифікатором був отриманий постачальником 10.06.2024, однак залишений без належного реагування чи й задоволення;

14.06.2024 фізичною особою-підприємцем Смик Р.В. згідно з платіжною інструкцією №4 здійснено перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" авансованих останнім грошових коштів у розмірі 100000,00 грн; станом на день звернення позивача до суду грошові кошти у розмірі 30000,00 грн (попередня оплата товару) продовжують перебувати у розпорядженні відповідача без належної правової підстави;

направлена 26.08.2024 на адресу фізичної особи-підприємця Смик Р.В. вимога №12/08-2024ЛС про повернення грошових коштів у розмірі 30000,00 грн залишена останнім без задоволення;

відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 11.06.2024 до 11.09.2024 відповідно до ст.625 ЦК України нараховано 228,69 грн 3% річних і 843,96 грн інфляційних втрат.

Відповідач вимоги не заперечив, доказів поставки товару чи повернення авансового платежу у розмірі 30000,00 грн до суду не подав.

Відповідно до вимог ст.233, 240 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення без їх проголошення.

Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Фізичною особою-підприємцем Смик Русланом Васильовичем - як продавцем, було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" - як покупцю рахунки: від 08.05.2024 №115 на суму 128000,00 грн на сплату товару Синиця 3.1 (станція РЕБ (3 діапазони) (730-1020) 50 Вт) та від 09.05.2024 №116 на суму 2000,00 грн на сплату товару інвертор 12в в 24в (15-20А), які останнім сплачено в загальній сумі 130000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.05.2024 №685 на суму 87600,00 грн та №686 на суму 40400,00 грн з призначенням платежу: "Оплата за товар згідно рахунку на оплату №115 від 08.05.2024, без ПДВ", від 09.05.2024 №688 на суму 2000,00 грн з призначенням платежу: "Оплата інвертор згідно рахунку на оплату №116 від 09.05.2024, без ПДВ" (а.с.14-19).

Позивач вказує, що критерієм обрання даного продавця був гарантований ним строк поставки товару 2 тижні з дня оплати (тобто у строк до 22.05.2024). Однак, ні у зазначений строк, ні у строк, визначений Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" у направленій на поштову та електронну адреси фізичної особи-підприємця Смик Р.В. претензії від 29.05.2024 вих№07/05-2024ЛС (а.с.19-23) 05.06.2024 передачі оплаченого товару чи й повернення грошових коштів останнім здійснено не було. Претензія залишена фізичною особою-підприємцем Смик Р.В. без належного реагування.

07.06.2024 (з огляду на відсутність будь-якого реагування фізичної особи-підприємця Смик Р.В. на претензію від 29.05.2024) Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" на адресу останнього направлено лист-вимогу від 06.06.2024 №09/06-2024ЛС (а.с.25-28) про повернення здійсненої попередньої оплати товару у розмірі 130000,00 грн, який згідно з рекомендованим повідомленням за штриховим кодовим ідентифікатором був отриманий постачальником 10.06.2024, однак залишений без належного реагування.

14.06.2024 фізичною особою-підприємцем Смик Р.В. згідно з платіжною інструкцією №4 здійснено перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" авансованих останнім грошових коштів у розмірі 100000,00 грн.

Направлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" на адресу фізичної особи-підприємця Смик Р.В. лист-вимога від 26.08.2024 №12/08-2024ЛС (а.с.29-32) про повернення грошових коштів у розмірі 30000,00 грн залишений останнім без задоволення чи й належного реагування.

Звертаючись до суду і даним позовом, позивач вказує, що:

одностороння відмова продавця від виконання зобов`язання (передачі товару) наділяє покупця правом відмовитись від договору купівлі-продажу відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України;

вимога позивача про повернення попередньої оплати є, по суті, односторонньою відмовою від зобов`язання з передачі товару, право на яку передбачено ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України, а тому сума авансу в розмірі 30000,00 грн підлягає поверненню позивачу;

покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором або законом строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Відповідач вимоги не заперечив, відзив на позов чи й доказів поставки товару/повернення залишку авансового платежу у розмірі 30000,00 грн до суду не подав.

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку послуг України, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України:

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1 ст.626. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ч.1 ст.526. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.638. 1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

ч.1 ст.639. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;

ч.1 ст.641. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису;

ч.2 ст.642. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до Господарського кодексу України:

ст.181. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

ст.193. 1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. 3. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. /.../ 6. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. 7. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. /.../.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ч.1 ст.627. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ч.1 ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

ст.599. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

ст.610. 1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ст.651. 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим;

ст.663. 1. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу;

ч.2 ст.530. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, у зв`язку із непоставкою відповідачем товару (Синиця 3.1 станція РЕБ 3 діапазони, 730-1020, 50 Вт та інвертор 12в в 24в, 15-20А), позивачем на адресу останнього направлено претензію від 29.05.2024 вих.№07/05-2024ЛС (а.с.19-23) із зазначенням про необхідність здійснення невідкладної (у строк до 05.06.2024) передачі оплаченого товару, а у разі невиконання зобов`язань у визначений строк повернення усієї суми попередньої оплати (130000,00 грн) у строк до 06.06.2024.

Таким чином, враховуючи що договором не встановлено строк поставки товару, оскільки його укладено у спрощений спосіб, такий строк відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України встановлено позивачем у претензії від 29.05.2024 вих.№07/05-2024ЛС. Однак поставку продукції у строк визначений позивачем у претензії від 29.05.2024 вих.№07/05-2024ЛС - відповідачем здійснено не було.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ч.1-3 ст.615. У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється;

ч.1 ст.665. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу;

ч.2, 3 ст.693. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, не здійснення продавцем передачі товару, за який він одержав попередню оплату, наділяє покупця правом вимоги передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, припис ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує є виключно її волевиявленням (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18).

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову (подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 у справі №911/1958/18).

06.06.2024 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №09/06-2024ЛС (отримана відповідачем 10.06.2024 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим кодовим ідентифікатором 0420529050100, а.с.25-28) про повернення попередньої оплати в розмірі 130000,00 грн, а також попереджено останнього про наміри звернутись до суду з метою захисту законних прав та інтересів, примусового стягнення суми боргу у разі неповернення вказаної суми попередньої оплати в добровільному порядку.

14.06.2024 згідно з платіжною інструкцією №4 відповідачем на рахунок позивача здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 100000,00 грн.

Направлена позивачем на адресу відповідача вимога від 26.08.2024 №12/08-2024ЛС (а.с.29-32) про повернення грошових коштів у розмірі 30000,00 грн залишена останнім без задоволення чи й належного реагування.

Відповідачем доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів чи й щодо фактів, що заперечують позовні вимоги, до суду не надано.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки оплаченого позивачем товару (Синиця 3.1 станція РЕБ 3 діапазони (730-1020) 50 Вт, інвертор 12в в 24в (15-20А)), розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару або повернення повної суми сплачених позивачем коштів відповідачем суду не надано, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30000,00 грн боргу за непоставлений товар (попередньої оплати) підлягають до задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 228,69 грн 3% річних та 843,96 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 11.06.2024 до 11.09.2024, в обґрунтування нарахування яких посилається на положення ст.536, 693, 625 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 Цивільного кодексу України).

Отже закон, зокрема положення ст.536, ч.3 ст.693, ч.1 ст.1054, ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

Тобто передбачені ст.536 та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати, набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати, як сумою позики, буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України), за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати, у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання, на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима (наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 18.09.2020 у справі №916/4693/15).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм ст.625 Цивільного кодексу України.

Одночасно судом враховано п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", згідно з яким "якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. /.../ Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення".

Згідно з рекомендованим повідомленням за штриховим кодовим ідентифікатором 0420529050100 (а.с.28) поштове відправлення (претензія від 06.06.2024 №09/06-2024ЛС) було отримано відповідачем 10.06.2024 тож прострочення виконання обов`язку з повернення коштів виникло з 11.06.2024. З огляду на вищезазначене, саме з цього дня позивач має право на 3% річних та інфляційних втрат за прострочення зобов`язання з повернення коштів.

Суд здійснив перевірку поданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" та дійшов висновку, що останні є правильними.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду та позивачеві по суті спору чи доказів про проведення розрахунку з позивачем.

Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов`язання за договором (укладеним у спрощеній формі) не доведено; доводів та документів позивача не спростовано; доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення заборгованості не надано.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст. 15-16 ЦК України, тому позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 30000,00 грн заборгованості (попередньої оплати за непоставлений товар), 228,69 грн 3% річних та 843,96 грн інфляційних втрат за період з 11.06.2024 до 11.09.2024.

Суд при прийнятті рішення враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.

Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Враховуючи задоволення позову, судові витрати, пов`язані із розглядом справи, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Смик Руслана Васильовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; номер рахунку в банку невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Україна" (м.Київ, вул.Резервна,29-Г, код ЄДРПОУ 38216838; номер рахунку в банку невідомий) 30000,00 грн заборгованості (попередньої оплати за непоставлений товар), 228,69 грн 3% річних, 843,96 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 25.11.2024.

Суддя Г.М.Скиба