Рішення

від 27.11.2024 по справі 168/1219/24

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/1219/24

Провадження № 2-о/168/52/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.,

присяжних: Бондарчук Л.П., Кіпень М.М.,

секретаря судових засідань - Сулеви Н.С.,

за участю:

заявника - ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

неповнолітньої ОСОБА_3 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Ковельської районної державної адміністрації, про усиновлення дитини,

В С Т А Н О В И В:

Зміст заяви та позиції учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати його усиновлювачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису № 5 від 17 березня 2011 року.

Вказав, що він 22 січня 2019 року уклав шлюб із ОСОБА_2 (мамою неповнолітньої ОСОБА_3 ), про що у Книзі реєстрації шлюбів 22 січня 2019 року зроблено відповідний запис за №2 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Разом з заявником проживають у своєму власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 його дружина ОСОБА_2 , її неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,якій виповнилося повних 13 років, та їх спільна дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відомості про батька неповнолітньої дочки дружини заявника - ОСОБА_3 , записані зі слів матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. Що підтверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

За час спільного проживання заявника між ним та неповнолітньою ОСОБА_3 , склалися близькі та довірливі стосунки. Дитина емоційно прив`язалася до заявника, вважає і називає його своїм батьком. А останній по-батьківськи турбується про її, створив усі необхідні умови для її фізичного та інтелектуального розвитку. Тобто виховує ОСОБА_3 , як свою рідну дочку, тому вирішив її усиновити.

Рідна мати неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 проти усиновлення заявником її дочки не заперечує. Про що підтвердила своєю заявою від 09 вересня 2024 року. Як вбачається з вказаної заяви, остання надає згоду на усиновлення своєї дочки заявником з присвоєнням неповнолітній прізвища « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 » та по батькові « ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_9 ».

Представник заінтересованої особи орган опіки та піклування Ковельської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі. Вважає усиновлення неповнолітньої дитини заявником доцільним і таким, що відповідає її інтересам. Також не заперечив щодо внесення відповідних змін у актовий запис про народження дитини. Просив суд надати йому копію рішення суду для подальшої роботи.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 свої заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Підтвердив обставини, викладені ним у заяві.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 (матір неповнолітньої ОСОБА_3 ) в судовому засіданні ствердила, що повністю підтримує заявлені вимоги ОСОБА_1 та просила суд їх задовольнити.

Сама неповнолітня дитина ОСОБА_3 в судовому засіданні також не заперечила проти свого усиновлення заявником зі зміною на зазначені вище прізвища та по батькові.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 18 листопада 2024 року Старовижівського районного суду відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Ковельської районної державної адміністрації, про усиновлення дитини. Ухвалено розгляд справи здійснювати у закритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у складі одного судді і двох присяжних. Призначено справу до розгляду в закритому судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 27 листопада 2024 року в приміщенні Старовижівського районного суду. Викликано в судове засідання дитину ОСОБА_3 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Згідно з вимогами пунктів п. 1, 2, 3 частини 1статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Вимогами статті 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 22 січня 2019 року уклав шлюб із ОСОБА_2 (мамою неповнолітньої ОСОБА_3 ), про що у Книзі реєстрації шлюбів 22 січня 2019 року зроблено відповідний запис за №2 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Разом з заявником проживають у своєму власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 його дружина ОСОБА_2 , її неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій виповнилося повних 13 років, та їх спільна дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відомості про батька неповнолітньої дочки дружини заявника - ОСОБА_3 , записані зі слів матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. Що підтверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

За час спільного проживання заявника між ним та неповнолітньою ОСОБА_3 склалися близькі та довірливі стосунки. Дитина емоційно прив`язалася до заявника, вважає і називає його своїм батьком. А останній по-батьківськи турбується про її, створив усі необхідні умови для її фізичного та інтелектуального розвитку. Тобто виховує ОСОБА_3 , як свою рідну дочку, тому вирішив її усиновити.

Рідна мати неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 проти усиновлення заявником її дочки не заперечує. Про що підтвердила своєю заявою від 09 вересня 2024 року. Як вбачається з вказаної заяви, остання надає згоду на усиновлення своєї дочки заявником з присвоєнням неповнолітній прізвища « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 » та по батькові « ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_9 ».

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 23 вересня 2024 року судом встановлено, що умови проживання неповнолітньої ОСОБА_3 є задовільними. Дитина має окрему кімнату,об лаштовану необхідними меблями. Для її виховання та розвитку створено усі умови. Будинок з усіма зручностями,підтверджено усі комунікації, у наявності усі необхідні електропобутові прилади, предмети побуту та вжитку. У сім`ї панує доброзичлива, дружня атмосфера. Заявник проживає із дружиною та трьома дітьми у своєму власному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Має право на проживання та користування даним житлом.

Згідно висновку від 05 вересня 2024 року про стан здоров`я особи, затвердженого директором Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» заявник є здоровим.

Відповідно до довідки від 05 вересня 2024 року про стан здоров`я особи, завіреної директором Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня», неповнолітня дитина ОСОБА_3 є здоровою.

Згідно довідки Департаменту інформаційних технологій МВС України серії ВР № 004519283, виданої 25 липня 2024 року, заявник ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Окрім того судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 офіційно працевлаштований у Центрі культури та дозвілля Старовижівської територіальної громади,має постійний дохід та постійний додатковий підробіток, пов`язаний із його професією. Тому постійно отримує кошти, на які забезпечує сім`ю.

Також суд погоджується із висновком № 2592/56/2-24 від 26 вересня 2024 року органу опіки та піклування Ковельської районної державної адміністрації «Про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини».

Згідно статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Тому суд бере до уваги думку неповнолітньої ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що остання також не заперечила проти свого усиновлення заявником зі зміною на зазначені вище прізвища та по батькові.

Що узгоджується із висновком Верховного Суду про те, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання (у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав або їх поновлення), а також спору щодо управління її майном (постанова ВС від 09 листопада 2020 у справі №487/7241/18).

Таке бажання суд вважає абсолютним та свідчить у цьому випадку про те, що усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 заявником ОСОБА_1 відповідатиме та захищатиме інтереси самої дитини, передбачені Конвенцію про права дітей та Декларацією прав дитини.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

При вирішенні даного спору суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

У статті 211 СК України зазначено, що усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років.

Згідно статті 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом

Відповідно до частини 4 статті 218 СК України усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітня ОСОБА_3 батьком називає заявника ОСОБА_1 ..

Відповідно до частини 1 статті 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Згідно статті 229 СК України, особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народження матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір`ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 СК України.

Відповідно до частини 4 статті 295 ЦК України Прізвище, власне ім`я та по батькові фізичної особи можуть бути зміненні у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.

Відповідно до частини 2 статті 231 СК України, якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.

Згідно частини 3 статті 314 ЦПК України за клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24.04.1967 в Страсбурзі, і яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови. Окрім того, згідно статті 229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише після належного попереднього встановлення обставин стосовно усиновлювача, дитини та її сім`ї. Під час такого встановлення обставин і після цього дані можуть збиратися, оброблятися й розповсюджуватися лише відповідно до правил, які стосуються професійної конфіденційності й захисту персональних даних. Установлення обставин в належному обсязі в кожній справі стосується настільки, наскільки це є можливим, та з таких питань: a) особистості, стану здоров`я та соціального середовища усиновлювача, подробиць про його домівку та умови проживання, його здатності виховувати дитину; b) причин, з яких усиновлювач бажає усиновити дитину; c) причини, через які інший з подружжя або зареєстрованих партнерів не приєднується до заяви, коли лише один з подружжя або зареєстрованих партнерів звертається із заявою про усиновлення; d) взаємної сумісності дитини й усиновлювача, а також тривалості часу, протягом якого дитина перебувала під його опікою; e) особистості, стану здоров`я й соціального середовища дитини, а також з урахуванням встановлених законом обмежень її сімейного походження та її цивільного стану; f) етнічного, релігійного та культурного походження усиновлювача й дитини.

Таким чином, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 має стійке бажання виховувати та утримувати дитину, також, враховуючи наявність згоди матері та самої дитини на усиновлення, вік, стан здоров`я та матеріальне становище усиновлювача, відповідність вимогам законодавства та моральним засадам суспільства заявника, як усиновлювача, та інтереси дитини, суд висновує про задоволення заявлених вимог.

Суд, у відповідності до статтей 229, 231 СК України, вважає за можливе задоволити також вимоги заявника та внести зміни до актового запису №5 від 17 березня 2011 року, складеного виконкомом Глухівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, про народження дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Глухи Ковельського (раніше Старовижівського району) Волинської області, а саме :

-прізвище дитини « ОСОБА_7 » змінити на прізвище « ОСОБА_6 »;

-ім`я дитини залишити без змін;

-по батькові дитини « ОСОБА_9 » змінити на « ОСОБА_8 »;

-дату народження та місце проживання залишити без змін;

-у графі «відомості про батька» батьком вказати « ОСОБА_1 ».

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 4 статті 314 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 264-265, 314 ЦПК України,

статтями 207, 208, 211, 217, 218, 220, 229, 231, 233 СК України,

статтею 295 ЦК України,

суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Ковельської районної державної адміністрації, про усиновлення дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та жителя сел.Стара Вижівка Ковельського району Волинської області, РНОКПП НОМЕР_2 , усиновлювачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Глухи Ковельського (раніше Старовижівського) району Волинської області.

Внести зміни до актового запису №5 від 17 березня 2011 року, складеного виконкомом Глухівської сільської ради Старовижівського району Волинської області, про народження дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджениці с.Глухи Ковельського (раніше Старовижівського району) Волинської області, а саме :

-прізвище дитини « ОСОБА_7 » змінити на прізвище « ОСОБА_6 »;

-ім`я дитини залишити без змін;

-по батькові дитини « ОСОБА_9 » змінити на « ОСОБА_8 »;

-дату народження та місце проживання залишити без змін;

-у графі «відомості про батька» батьком вказати « ОСОБА_1 ».

Видати нове свідоцтво про народження з урахуванням вище зазначених змін.

Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини копію рішення надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Роз`яснити, якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини можуть відкликати свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи.

У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.

Судові витрати віднести за рахунок ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено, перебуваючи в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі, о 12.30 год. 27 листопада 2024 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; тел. НОМЕР_3 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; тел. НОМЕР_4 ;

Заінтересована особа: орган опіки і піклування Ковельської районної державної адміністрації Волинської області; адреса: вул. Незалежності,73, м. Ковель, Волинська область, 45000; тел. 03352-51640, E - mail адреса: post@koveladm.gov.ua, код ЄДРПОУ 04051402.

Суддя А.В.Малюта Присяжні Л.П.Бондарчук М.М. Кіпень