Ухвала

від 27.11.2024 по справі 175/17354/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/17354/24

Провадження № 4-с/175/46/24

У ХВ АЛ А

27 листопада 2024 року смт Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участю секретаря судового засідання Ступак Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариство акціонерний Банк «Укргазбанк», заінтересована особа Начальник Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марія Миронова, на дії державного виконавця Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-

в с т а н о в и в:

В поданій до суду скарзі ОСОБА_1 оскаржує постанови головного державного виконавця Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ашумова Таіра від 22.12.2022 року та від 13.06.2023 року про накладання арешту коштів боржника у виконавчому провадженні № 37334751 та просить зобов`язати уповноважених осіб Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомити належним чином АТ ОЩАДБАНК про скасування постанов про накладання арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні № 37334751.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглядом скарги встановлено наступне.

16 грудня 2010 року, Краматорський міський суд Донецької області, ухвалив рішення № 2-5723/2010 та стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.11.2024 4 заборгованість за кредитним договором № 2233/1119 від 20 червня 2008 року у сумі доларів США -42900,29, пеню у сумі 26299,45 грн., судовий збір у сумі 1700.00 грн, витрати по сплаті інформ.тех. забезпечення у сумі 120 грн.

27 листопада 2012 року Краматорський міський суд, видав виконавчий лист № 2-5723/2010 стягувачу. В тексті виконавчого листа було вказано строк його пред`явлення до 13.04.2012 року. Термін пред`явлення виконавчого листа закінчився.

29.03.2013 року, стягувач - ПАТ АБ «Укргазбанк», подав до Краматорського ДВС виконавчий лист № 2-5723 від 16.12.2010 року, внаслідок чого було відкрите виконавче провадження № 37334751 відносно боржника ОСОБА_1 22.12.2022 року, держ.виконавець Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Ашумов Таір, керуючись ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_4 , що містяться на її відкритих рахунках.

13.06.2023 року, державний виконавець Донецького відділу ДВС, керуючись ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», повторно наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_4 , що містяться на її відкритих рахунках.

23.11.2023 року державний виконавець ухвалює постанову про повернення виконавчого листа № 2-5723 від 16.12.2010 року стягувачу - ПАТ АБ «Укргазбанк», на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з статусом «завершення» виконавчого провадження.

27.02.2024 року, державний виконавець Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно приймає заяву від стягувача - ПАТ АБ «Укргазбанк» про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-5723 від 16.12.2010 року і відкриває виконавче провадження № 74286215 (ідентифікатор доступу Г3ААВ0994515).

18.03.2024 року, державний виконавець направляє запит до АБ "УКРГАЗБАНК" з метою уточнення інформації щодо розміру залишку зі сплати заборгованості за виконавчим листом № 2-5723/2010 від 16.12.2010, виданого Краматорським міським судом Донецької області. 29.03.2024 року до відділу надійшла відповідь з АБ «УКРГАЗБАНК», в якій повідомлено, що за рішенням Краматорського міського суду Донецької області по цивільній справі № 2-5723/2010, у період з 27.11.2012 по 24.03.2024 (включно) погашено: заборгованість за кредитом 2553,93 дол. США; заборгованість за процентами 8093,62 дол. США; пені 0,29 гривень.».

11.07.2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, у справі № 2-5723/2010(провадження № 4с/175/13/24) задовольняє скаргу ОСОБА_1 та скасовує постанову про відкриття виконавчого провадження № 74286215 від 27.02.2024 року.

08.08.2024 року, державний виконавець К.Нікітіна, на підставі Ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 2- 5723/2010 від 11.07.2024 року, зняла арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 і направила відповідні постанови до усіх банків у яких були відкриті розрахункові рахунки на громадянку ОСОБА_1 в тому числі і в ОЩАДБАНК, МФО НОМЕР_2 , в якому вона користується поточним рахунком НОМЕР_3 , маючи статус ветерана Національної поліції, пенсіонера МВС України, для отримання тільки пенсії.

13.08.2024 року, державний виконавець К.Нікітіна, виконавчий лист № 2-5723/2010 від 27.11.2012 року повернула стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» на підставі Ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 2- 5723/2010 ( провадження № 4с/175/13/24).

21.10.2024 року, начальник Донецького відділу ДВС Марина Миронова надала письмову відповідь про відсутність підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні № 37334751, посилаючись на ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Вказані положення також кореспондуються із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди скаржника з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування його пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату, пенсію боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) викладено висновки про те, що, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Відтак доводи скаржника, що рахунки є такими, на який заборонено законом накладення арешту, є обгрунтованими, оскільки арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII); а по-друге, обмеження звернення стягнення на кошти пенсії та заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

При цьому судом залишення арешту на кошти, які складають пенсію боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання скаржником будь-яких коштів пенсії, як єдиного джерела доходу та порушує його право на отримання винагороди за працю.

За таких підстав, скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про можливість поновлення процесуальних строків, суд виходить з такого.

За правилами ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1) .

Відповідно до ч. 3 ст. 127 ЦПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Згідно з ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

З точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, доводи наведені заявником є належними підставами для поновлення строку подання скарги.

Керуючись ст.447 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач Публічне акціонерне товариство акціонерний Банк «Укргазбанк», заінтересована особа Начальник Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марія Миронова, на дії державного виконавця Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанови головного державного виконавця Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ашумова Таіра від 22.12.2022 року та від 13.06.2023 року про накладання арешту коштів боржника у виконавчому провадженні № 37334751.

Зобов`язати уповноважених осіб Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомити належним чином АТ ОЩАДБАНК про скасування постанов про накладання арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні № 37334751.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. С. Шаповалова