Ухвала

від 27.11.2024 по справі 295/14822/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/14822/24

1-в/295/1471/24

УХВАЛА

Іменем України

27.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» про приведення вироків суду відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до чинного законодавства,

В С Т А Н О В И В :

Начальник Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» звернувся в суд із поданням в порядку п.13 ч.1 ст.537, п.1 ч.2 ст.539 КПК України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, про приведення вироку суду у відповідність до вимогЗакону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024(далі за текстомЗакон № 3886-ІХ) відносно засудженого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник установи в судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його присутності.

Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду подання повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд подання у його відсутність. Відповідност. 539 КПК Українийого неявка не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглядає подання у його відсутність.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти подання та декриміналізації вироку від 19.02.2021р., та окремих епізодів у вироку від 19.01.2022, а в решті останній вирок суду просив залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537цього Кодексу.

9 серпня 2024 року набрав чинностіЗакон України 3886-IX від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», якимст. 51 КУпАПвикладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У силу ч. 1ст. 5 КК Українизакон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий:

- вироком 19.02.2021 Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. За цим вироком ОСОБА_4 вчинив крадіжку 29.03.2020 року на суму 825 грн., що на момент вичищення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому не є кримінально караним діянням.

- вироком 07.09.2021 Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, який не підлягає декриміналізації згідно вимог Закону. Однак у зв`язку із декриміналізацією попереднього вироку підлягає виключенню посилання на ст.71 КК України та за даним вироком слід вважати засудженим за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі.

Останнім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.01.2022 ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст.357, ч. 2,3ст.185, ч. 1 ст.162,ч.1ст.70,ч.4ст.70КК України до 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

За цим вироком ОСОБА_4 вчинив кілька епізодів крадіжок майна: а саме:

1) в березні 2020 року на суму 3000 грн.

2) в березні 2020 року на суму 21860 грн.;

3) в березні 2020 року на суму 583,34 грн.;

4) 22.06.2020 року на суму 4074,84 грн.;

5) 28.05.2020 року на суму 1200 грн.;

6) 04.12.2020 року на суму 1000 грн.;

Епізоди 3), 5), 6) підлягають декриміналізації та за їх вчинення особа підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому не є кримінально караним діянням.

Натомість решта епізодів не підлягають декриміналізації через те, що їх розмір перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення правопорушення.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХПодаткового кодексу Україниякщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділуIVцьогоКодексудля відповідного року. Відповідно до підпункту169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділуIV Податкового кодексу Україниподаткова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Таким чином два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2020 року становили 2102 грн., станом на 01.01.2021 року становили 2270грн.

Відповідно, зміна розміру дрібного викрадення чужого майна з 0,2 нмдг до 2 нмдг є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченогост. 185 КК України, оскільки у тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний вст.51 КУпАП.

Отже враховуючи, що ОСОБА_4 згідно вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.02.2021 здійснив крадіжку на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто вчинене ним діяння, відповідно до вимогЗакону України №3886-ІХ, не є кримінально-караними на теперішній час, тому суд доходить висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за даним вироком, на підставі ч.2ст. 74 КК України.

Водночас, згідно вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.09.2021 року ОСОБА_4 засуджений за інше кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 71 КК України, що є кримінально караним, та не підлягає декриміналізації.

Разом з цим, приймаючи до уваги, що покарання ОСОБА_4 за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.09.2021 року, призначено на підставі ч.1ст.71 КК України, суд вважає необхідним привести зазначений вирок у відповідність до вимогКК України, шляхом виключення із призначеного покарання ч. 1 ст.71КК України (без застосування ст. 71 КК України), та залишити остаточне покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Крім того, за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.01.2022 року засуджений здійснив крадіжку за епізодами 3), 5), 6) на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому засудженого ОСОБА_4 необхідно звільнити від призначеного покарання за даним епізодами.

Водночас, за епізодами 1), 2), 4) згідно вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.01.2022 року, ОСОБА_4 здійснив крадіжку майна, розмір якого перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день вчинення крадіжок, а відтак вчинені ним діяння за вказаними епізодами є кримінально караними і приведення у відповідність до чинного законодавства не потребується.

З урахування цього, суд приводить вироки Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.02.2021 року, Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.09.2021 року та Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.01.2022 року у відповідність до вимог Закону №3886-IXвід 18.07.2024р. в частині звільнення від відбування покарання за вироком від 19.02.2021 року, виключення із вироку від 07.09.2021 року норм ч. 1 ст.71КК України та звільнення від відбування покарання за окремими епізодами за ч.2 ст. 185 КК України за останнім вироком від 19.01.2022р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» - задовольнити.

Вироки Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.02.2021 року, Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.09.2021 року та Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.01.2022 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , привести у відповідність до вимог Закону України № 3886-IXвід 18.07.2024р.

На підставі ч. 2ст. 74 КК Українизвільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.02.2021 року, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.09.2021 року привести у відповідність до вимогКК України шляхом виключення із призначеного покарання ч. 1 ст.71КК України та вважати засудженим за цим вироком за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 2ст. 74 КК Українизвільнити засудженого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.01.2022 року, за епізодами, вчиненими у в березні 2020 року, 28.05.2020 року та 04.12.2020 року, у зв`язку з усуненням караності діяння. В іншій частині раніше визначена кваліфікація діянь та призначене вироком суду остаточне покарання залишається незмінним та приведення у відповідність до чинного законодавства не потребується.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1