Рішення

від 11.11.2024 по справі 372/4542/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4542/24

Провадження № 2-1996/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.

при секретарі Водолазській Т.Ю.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Обухівське» звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача виплачені на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти в сумі 18 7500 грн., що складаються з виплачених позивачем коштів в сумі 8 750 грн. та штрафу в сумі 10 000 грн. та судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між ним та відповідачем 16.04.2016 року укладено попередній договір оренди земельної ділянки №491с-3, відповідно до якого сторони зобов`язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем ОСОБА_2 документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку пай, укласти договір оренди даної земельної ділянки. До укладення основного договору позивач на виконання зобов`язання за попереднім договором оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього виплатив позивачу грошові кошти в сумі 2 500 грн. за 2016 рік, 2500 грн. за 2017 рік, 3750 грн. за 2018 рік. У 2022 році позивач виявив, що відповідач набув право власності на земельну ділянку внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувала у користуванні позивача та направлений йому проект основного договору оренди не підписав та не повернув, а натомість в порушення умов попереднього договору передав земельну ділянку в оренду іншому суб`єкту господарювання, чим порушив умови попереднього договору, а тому позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10.10.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, послалась на підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки земельну ділянку що перебуває у неї у власності вона надавала в оренду позивачу за що і отримувала орендну плату.

Відповідно дост.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинноґрунтуватисяназасадахверховенства права,бутизаконниміобґрунтованим.Законнимєрішення,ухваленесудомвідповіднодонормматеріальногоправа іздотриманнямнормпроцесуальногоправа. Судоверішеннямаєвідповідатизавданнюцивільного судочинства,визначеномуцимКодексом. Привиборіі застосуваннінормиправадо спірнихправовідносинсудвраховує висновкищодозастосуваннявідповідних нормправа,викладенівпостановах ВерховногоСуду .Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як установлено судом, 16.04.2016 року між ПрАТ «Обухівське» та відповідачем укладено попередній договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого сторони зобов`язалися укласти договір оренди земельної ділянки після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до державних актів: на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору майбутній орендар ПрАТ «Обухівське» до дати укладення основного договору зобов`язується за цим договором виплачувати майбутньому орендодавцеві щорічно до 31 грудня винагороду у розмірі 2 500 грн., з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України. За умовами зазначеного попереднього договору оренди майбутній орендодавець з моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, зобов`язаний протягом п`яти днів надати майбутньому орендареві оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею. Проект основного договору готує майбутній орендар та надає майбутньому орендодавцю на ознайомлення, а майбутній орендодавець після узгодження умов основного договору зобов`язаний ознайомитись з проектом основного договору, підписати його та повернути майбутньому орендареві протягом п`яти днів. Сторони домовились і погоджуються, що в разі, якщо одна із сторін ухиляється від укладення основного договору, то друга сторона має право звернутись до суду з вимогою про укладення основного договору. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору повинна відшкодувати іншій стороні прямі збитки, завдані простроченням в укладенні основного договору або його неукладення. У разі порушення однією зі сторін обов`язків, зазначених у п. 1, 2. 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень. Умовами попереднього договору передбачено, що після його підписання, майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення основного договору

28.08.2018 року між позивачем та відповідачем, укладено додаткову угоду про внесення змін до попереднього договору оренди земельної ділянки №491с-3, відповідно до яких внесено зміни до пункту 2, п.п.3 п.3, п. 9 попереднього договору. У відповідності до внесених змін майбутній орендар ПАТ «Обухівське» до дати укладення основного договору зобов`язується за цим договором виплачувати майбутньому орендодавцеві щорічно до 31 грудня винагороду у розмірі 3 750 грн., з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України. Орендна плата за використання об`єкта оренди, зазначеного в основному договорі, з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України, а у разі порушення орендодавцем обов`язків, зазначених у п.1.4,6 цього договору, він сплачує майбутньому орендарю 100 000 грн.

Згідно наданих позивачем відомостей про нарахування винагороди та квитанцій про їх виплати, ОСОБА_2 було за 2016 рік нараховано до виплати 2 500,00 грн., з яких виплачено 2015,50 грн., та утримано 450,00 грн. ПДФО та 37,50 грн. військового збору; за 2017 рік нараховано до виплати 2 500,00 грн., з яких виплачено 2015,50 грн., та утримано 450,00 грн. ПДФО та 37,50 грн. військового збору та за 2018 рік нараховано до виплати 3 750,00 грн. з яких виплачено 3 018,75 грн. з яких утримано 675,00 грн. ПДФО та 56,25 грн. військового збору.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач на підставі рішення суду 372/2299/19 виданого 22.11.2019 року Обухівським районним судом Київської області набув у власність частку земельної ділянки площею 3,6748 га (кадастровий номер 3223186200:05:007:0016) унаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, та 09.04.2021 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 12.04.2021 року зареєстровано передачу відповідачем згідно договору оренди в строкове платне володіння та користування ТОВ «Роза-Л» частина земельної ділянки розміром 3,6748 га (кадастровий номер 3223186200:05:007:0016) унаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до 12.04.2031 року, що перебуває у приватній власності відповідача.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною 2 статті 635 ЦК України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (частина 3 статті 635 ЦК України).

Як слідує з умов укладеного між сторонами попереднього договору, сторони зобов`язалися укласти договір оренди земельної ділянки не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем, як майбутнім орендодавцем, документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку.

До того ж, у пункті 15 попереднього договору передбачено, що після підписання цього попереднього договору майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення основного договору.

Водночас, після набуття відповідачем права власності на підставі рішення суду 372/2299/19 виданого 22.11.2019 року Обухівським районним судом Київської області на земельну ділянку площею 3,6748 га (кадастровий номер 3223186200:05:007:0016), відповідач уклав договір оренди земельної ділянки від 12.04.2021 року з ТОВ «Роза-Л» строком на 10 років.

Таким чином, відповідачем порушені пункти 1, 4 попереднього договору щодо надання позивачу протягом п`яти днів після виникнення права власності на земельну ділянку оригіналу та копії документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, а також щодо укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем.

Натомість, у пункті 11 попереднього договору сторонами погоджено, що в разі порушення майбутнім орендодавцем обов`язків, зазначених у п. 1, 4, 6 цих договорів, внаслідок чого основні договори не будуть укладені, в доповнення до обов`язку згідно пункту 9 цих договорів, майбутній орендодавець повертає майбутньому орендареві отриману відповідно до пункту 2 цих договорів винагороду.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично отримав від позивача на виконання умов попереднього договору оренди та додаткової угоди грошові кошти в сумі 7043,75 грн., а саме: 2 012,50 грн. за 2016 рік, 2 012,50 грн. за 2017 рік, 3 018,75 грн. за 2018 рік.

Вказані суми були отримані відповідачем у зв`язку з взяттям ним на себе зобов`язань передати позивачу в оренду земельні ділянки, право власності на які буде оформлене в майбутньому а, відтак, підлягають стягненню з нього на користь позивача згідно з умовами укладеного попереднього договору, які відповідачем не були дотримані.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача суму коштів з урахуванням утриманих ПДФО та військового збору. Разом з тим, вказані податок та збір були сплачені позивачем відповідно до Податкового кодексу України до бюджету. Відтак, стягнення з відповідача коштів, які він не отримував, суперечить вимогам закону та змісту попередніх договорів, у яких зазначено, що «…майбутній орендодавець повертає майбутньому орендаревіотриманувідповідно до пункту 2 цих договорів винагороду».

Оскільки внаслідок порушення відповідачем умов попереднього договору основний договір оренди земельної ділянки між сторонами не був укладений, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу сплачених на користь відповідача грошових коштів у сумі 7 043,75 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Попередніми договорами оренди земельних ділянок було визначено, що у разі порушення однією зі сторін обов`язків, вона сплачує іншій стороні штраф. Розмір штрафів визначений попередніми договорами та додатковими угодами про внесення змін до договорів.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

За змістом статті 3 ЦК України цивільні відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

У попередніх договорах оренди зазначено, що у разі порушення зобов`язань відповідач має сплатити неустойку у розмірі 10 000 грн.

У додаткових угодах про внесення змін до попередніх договорів оренди зазначено, що відповідач у разі порушення зобов`язань має сплатити неустойку у розмірі 100 000 грн.

Водночас, за наведених у справі обставин, зважаючи на майновий стан обох сторін, обсяг відповідальності відповідача вбачається невиправдано обтяжливим, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.

До того ж, розмір сплачених позивачем на користь відповідача грошових коштів за попереднім договором за три роки складає 7 043,75 грн., що в рази менше розміру пред`явленої до стягнення з відповідача неустойки в розмірі 10000 грн.

З огляду на наведене та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, ураховуючи майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки, а тому до стягнення підлягає неустойка в розмірі 5000 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 року в справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правиламист.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст.77ЦПКУкраїни), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81ЦПКУкраїни).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, враховуючи вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність отримання від позивача спірних коштів.

На припущеннях суд позбавлений можливості будувати свою позицію в рішенні.

Зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське», місце знаходження мікрорайон Петровський, 26, м. Обухів Київської області, ЄДРПОУ 00857284, 7 043,75 гривень кошти сплачені на виконання умов попереднього договору та 5 000 гривень неустойку, судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень, а всього стягнути 15071,75 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Обухівське», відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.В.Потабенко