Рішення

від 19.11.2024 по справі 336/5936/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/5936/24

Провадження №: 2/336/2485/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Нєдєльчевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради, Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 14.06.2024 р. звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що наказом голови комісії з припинення КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР Дмитра Сиволапа за № 262-83 від 03.06.2024 р. «Про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 », їй оголошено догану за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни. Підстава наказу: акт про ненадання пояснень ОСОБА_1 від 03.06.2024 р.

Наказом голови комісії з припинення КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР ОСОБА_2 за № 262-95 від 04.06.2024 р., позивача звільнено у зв`язку з систематичним порушенням трудової дисципліни, систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі п.3 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

На момент звільнення ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, тому днем її звільнення було 13 червня 2024 року (перший робочий день після листка непрацездатності).

Позивач вважає, що накази про оголошення догани за неналежне виконання посадових обов`язків та про звільнення за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України є незаконними та безпідставними, а тому підлягають скасуванню.

ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з припинення КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР ОСОБА_3 за № 262-83 від 03.06.2024 року «Про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 », та оголошення догани; визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з припинення Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР ОСОБА_3 за № 262-95 від 04.06.2024 року «Про звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 »; поновити її на посаді юрисконсульта КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР з 14.06.2024 р.; стягнути з КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути судовий збір.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання 18.07.2024 р.

18.07.2024 р. розгляд справи відкладено на 27.08.2024 р. у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.

27.08.2024 р. розгляд справи відкладено на 17.09.2024 р. на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України.

17.09.2024 р. розгляд справи відкладено на 08.10.2024 р. у зв`язку із залученням співвідповідача.

08.10.2024 р. розгляд справи відкладено на 05.11.2024 р. через перебування судді в нарадчій кімнаті.

05.11.2024 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 07.11.2024 р. на підставі ч.2 ст.240 ЦПК України перед дослідженням письмових доказів.

07.11.2024 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2024 р. у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.

08.11.2024 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2024 р. на підставі ч.1 ст.240, п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України.

Позивач в судовому засіданні 05.11.2024 р. підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» подала до суду заяву про відкладення судового засідання 19.11.2024 р. на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України. Судом не встановлено підстав, визначених п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи, що судове засідання 08.11.2024 р. було відкладено через першу неявку представника відповідача, а також з урахуванням стадії судового процесу. В судовому засіданні 05.11.2024 р. представник відповідача надала пояснення, що накази, які ОСОБА_1 просить скасувати відповідають положенням діючого законодавства, є обґрунтованими, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР відзиву на позов не подавав.

Приймаючи до уваги позицію сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 62-О від 20.03.2018 р. призначена на посаду юрисконсульта Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради з 21 березня 2018 року (а.с.23).

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 262 від 06.05.2024 року «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, зобов`язано припинити комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Визначено комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради правонаступником майна та усіх прав і обов`язків комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради (а.с.48-50).

Розпорядженням голови Запорізької обласної військової адміністрації № 270 від 08.05.2024 року, створено комісію з припинення та головою комісії з припинення призначено ОСОБА_2 (а.с.51-57).

П. 2 Розпорядження № 270 від 08.05.2024 р. призначено голову комісії з припинення представляти інтереси Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради та вчиняти всі необхідні дії щодо державної реєстрації його припинення.

У п.3 цього розпорядження на Голову комісії покладено повноваження щодо здійснення заходів з припинення КНП «ЗРПЦ» ЗОР.

Наказом голови комісії з припинення КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР Д.Сиволапа за № 262-83 від 03.06.2024 р. «Про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 », ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в неналежному виконанні посадових обов`язків, а саме порушення п.п.1.4, 2.1, 2.10, 2.30, 2.36, 3.1, 4.10 посадової інструкції «юрисконсульта» від 18.08.2023 р. № 04-24/1/27 (а.с.19).

Згідно змісту наказу № 262-83: «наказом голови комісії з припинення № 262-2 від 13.05.2024 р. «Про скасування наказів та довіреностей на право підпису та представництва», скасовано усі довіреності на право представництва від імені підприємства, видані 08.05.2024 р., заборонено проводити будь-які платежі від імені підприємства через інші банківські установи, оскрім АТ «КБ «ПриватБанк», та іншим особам. ОСОБА_1 була обізнана із змістом означеного наказу з огляду на участь у судовому засіданні Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 р. В подальшому ОСОБА_1 було допущено наступні порушення: не погодження із головою комісії з припинення КНП «ЗРЦП» ЗОР питань підготовки та подання від імені КНП «ЗРПЦ» ЗОР апеляційної скарги на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 р. у справі № 280/4193/24; використання при підготовці та поданні зазначених процесуальних документів раніше скасованої довіреності на представництво інтересів КНП «ЗРПЦ» ЗОР; сплата судового збору за подання зазначених процесуальних документів за відсутності повноважень, підстав та офіційних джерел здійснення».

Відповідно до посадової інструкції юрисконсульта КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР, затвердженої директором КНП «ЗРПЦ» ЗОР 18.0.2023 р. (а.с.24-30), з якою була ознайомлена позивач: п.1.4 юрисконсульт підпорядковується безпосередньо директору Центру; п.2.1 для виконання покладених на нього завдань юрисконсульт зобов`язаний здійснювати організацію правової роботи спрямованої на правильне застосування та неухильне дотримання вимог чинного законодавства України Підприємством, надавати правову допомогу; п.2.10 представляє Підприємство в межах наданих повноважень та на виконання покладених посадових обов`язків в органах державної влади, місцевого самоврядування, в органах управління, органах внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, Державної податкової служби України та інших органах, в інших установах, підприємствах та організаціях всіх форм власності; п.2.30 юрисконсульт зобов`язаний невідкладно інформувати директора про виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; п.2.36 юрисконсульт зобов`язаний дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та корпоративної етики; п.3.1 у межах наданих повноважень представляти інтереси Центру в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форм власності, усіх судах України, а також у взаємовідносинах з громадськими організаціями та фізичними особами; п.4.10 юрисконсульт несе відповідальність за самостійно прийняті рішення, що не входять до його компетенції.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, в обов`язковому порядку, має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Однак, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі, з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

При цьому саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 296/5094/17. Відтак, на відповідача покладається обов`язок довести суду факти порушення працівником його трудових прав, на які він посилається у позові, зокрема незаконність притягнення його до дисциплінарної відповідальності, додержання ним трудової дисципліни та належного виконання посадових обов`язків. Покладення на працівника обов`язку доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку суперечить загальним доктринальним засадам юридичної відповідальності. Протилежний підхід надає можливість роботодавцеві притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності з будь-яких підстав, що не узгоджується із принципом верховенства права.

Як вказує в позові ОСОБА_1 , з наказом голови комісії № 262-2 від 13.05.2024 р. «Про скасування наказів та довіреностей на право підпису та представництва», яким було скасовано довіреність на представлення інтересів КНП «ЗРПЦ» ЗОР, її не було ознайомлено.

В оскаржуваному ОСОБА_1 наказі № 262-83 від 03.06.2024 р. вказано, що позивач була обізнана із змістом означеного наказу з огляду на участь у судовому засіданні Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 р. у справі № 280/4193/24.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст.77,78 УПК України.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача.

Тобто відповідачами не доведено факту ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом наказу, яким було скасовано, видані на її ім`я довіреності.

Згідно посадової інструкції, на юрисконсульта покладені обов`язки забезпечення захисту і відновлення порушених майнових прав та законних інтересів Підприємства (п.2.4).

Пунктом 2.9 посадової інструкції визначено, що юрисконсульт представляє інтереси Підприємства по захисту прав та інтересів останнього, веде від імені підприємства цивільні, адміністративні , господарські справи, а також кримінальні провадження в усіх судах України, в тому числі усіх інстанцій з усім правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, заявнику, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, представнику (самопредставництво юридичної особи).

ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності також за не погодження із головою комісії питань підготовки та подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 13.05.2024 р.

Зміст дослідженої судом посадової інструкції юрисконсульта Підприємства не визначає необхідності погодження процесуальних документів як з директором (п.2.11,2.12), так і з головою комісії з припинення.

З наведеного вище, суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу голови комісії з припинення КНП «Запорізький протипухлинний центр» ЗОР № 262-83 від 03.06.2024 р. «Про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 » та оголошення догани.

Вирішуючи позов в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу голови комісії з припинення КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР № 262-95 від 04.06.2024 р. «Про звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 », суд виходив з наступного.

Наказом голови комісії з припинення Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР за № 262-95 від 04.06.2024 року, позивача було звільнено у зв`язку з систематичним порушенням трудової дисципліни, систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, за пунктом 3 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с.20).

На момент звільнення, ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною (а.с.60,61), тому днем звільнення було 13 червня 2024 р.

Пунктом 2 Розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 270 від 08.05.2024 р., зобов`язано призначити голову комісії з припинення представляти інтереси Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради та вчиняти всі необхідні дії щодо державної реєстрації його припинення.

У п. 3 цього розпорядження визначено повноваження Голови комісії з припинення, серед яких п.п. 4 передбачає забезпечення вивільнення працівників Протипухлинного центру або їх переведення в установленому поряду до Лікарні.

Звільнення працівників, у разі скорочення штату або чисельності працівників завжди пов`язується з їх вивільненням із виробничого процесу. Тому під терміном «вивільнення працівників» розуміється припинення з ними трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Стосовно інших підстав припинення трудового договору цей термін не застосовується.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір,до закінченнястроку йогочинності,можуть бутирозірвані роботодавцемлише увипадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування підстав звільнення ОСОБА_1 за вказаною статтею в наказі зазначено, що «в ході роботи комісії з припинення КНП «ЗРПЦ» ЗОР виявлено факт систематичного порушення трудової дисципліни та невиконання юрисконсультом ОСОБА_1 наказів голови комісії з припинення. В подальшому виявлено повторне вчинення аналогічного порушення трудової дисципліни, яке полягає у: не погодженні із головою комісії з припинення КНП «ЗРПЦ» ЗОР питань з підготовки та подання до суду від імені КНП «ЗРПЦ» ЗОР процесуальних документів; використання при підготовці та поданні зазначених процесуальних документів раніше скасованої довіреності на представництво інтересів КНП «ЗРПЦ» ЗОР в суді; сплаті судового збору за подання зазначених процесуальних документів за відсутності повноважень, підстав та офіційних джерел фінансування. Таким чином юрисконсульт продовжує вчинювати порушення трудової дисципліни через неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Наказом від 03.06.2024 р. № 262-81, юрисконсульту доручено у строк до 15 год.00 хв. 03.06.2024 р., надати письмові пояснення щодо зазначених фактів порушення трудової дисципліни. Означений наказ отримано юрисконсультом ОСОБА_1 о 12 год. 45 хв. 03.06.2024 р. Від підпису про отримання копії наказу від 03.06.2024 р. № 262-81 юрисконсульт ОСОБА_1 відмовилась, про що особою уповноваженою довіреністю, кур`єром ОСОБА_4 03.06.2024 року складено доповідну записку. Копію наказу було направлено на офіційну електронну пошту в електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи о 13 год. 40 хв. 03.06.2024 року. Станом на 04.06.2024 року пояснень не надходило. Поважність причин неналежного виконання Посадової інструкції «Юрисконсульта» (п.п.1.4,2.1,2.10,2.30,2.36,3.1, 4.10), не встановлено» (а.с.20-21).

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або, на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень, згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України, належать догана та звільнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором, судам потрібно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло це бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Водночас систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому, для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і, на момент повторного невиконання ним, без поважних причин, трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

В процесі розгляду справи стороною відповідача не надано доказів того, що після притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани наказом № 262-83 від 03.06.2024 р., нею вчинялись порушення трудової дисципліни. Відтак відсутнє систематичне невиконання посадових обов`язків, що стало підставою для розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до частини першої 1статті 235 КЗпП України,в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Встановлені судом обставини є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваних наказів, і як похідної, вимоги про поновлення позивача на посаді.

Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП).

Вимушеним прогулом за висновками Верховного Суду про застосування 235КЗпП, що викладені 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц згідно постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-37956св18, визнається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95(далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З наявних в матеріалах справи документів, а саме довідки про доходи від 05.06.2024 р. (а.с.59) середньоденна заробітна плата позивача, яка має використовуватися для розрахунку суми, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу складає 1080,00 грн.

За позовом позивач просить стягнути середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 14.06.2024 по 19.11.2024 (день ухвалення рішення суду) включно, дорівнює 122040,00 грн., з розрахунку: 113 робочих днів * 1080,00 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08 грудня 2021 року, викладеними у справі № 9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, який заявив позивач 122040,00 грн.

Ч.3 ст.83 ЦПК України визначає, що відповідач повинен подати до суду докази разом з поданням відзиву.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи (ч.ч.7,8 ст.178 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвалою суду від 19.06.2024 р. було відкрито провадження у даній справі (а.с.66). Відповідачу КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 28.06.2024 р. (а.с.69).

Ухвалою від 17.09.2024 р. у справі було притягнуто співвідповідача - КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР (а.с.109-110).

Ухвалу про притягнення співвідповідачем, КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР отримано 23.09.2024 р. (а.с.113).

05.11.2024 р. у справі розпочато розгляд справи по суті.

07.11.2024 р. представником КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР подані додаткові пояснення у справі разом з доказами.

Докази, подані стороною відповідача після початку розгляду справи по суті, суд не приймає до розгляду при ухваленні рішення цій у справі, як такі, що подані з порушенням положень ст.ст.83, 178 ЦПК України.

На підставі п.п.2, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), то судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради (м.Запоріжжя, вул.Культурна, 177 а, ЄДРПОУ 02006691), Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (м.Запоріжжя, вул.Орхівське шосе, 10, ЄДРПОУ 02006716) про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з припинення Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради за № 262-83 від 03.06.2024 року «Про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 » та оголошення догани.

Визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з припинення Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради за № 262-95 від 04.06.2024 року «Про звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР з 14.06.2024 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 122040,00 гривень (сто двадцять дві тисячі сорок грн.)

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР в дохід держави судовий збір в сумі 1220,40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 26 листопада 2024 року.

Суддя О.В.Дмитрюк