Рішення

від 19.11.2024 по справі 943/1931/24

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/1931/24

Провадження №2/943/1112/2024

19 листопада 2024 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Буську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач АТ «АКБ «Львів» через представника ОСОБА_2 звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 162291,78 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 19 січня 2022 року між сторонами було укладено Кредитний договір №15989/000/2022, згідно якого відповідач отримав у позивача грошові кошти в розмірі 190 000,00 грн., строком користування на чотири роки, тобто до 18.01.2026 року, зі сплатою 40,5% річних за користування цим кредитом та зі сплатою щомісячно, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування цією позикою. Однак, взятих на себе зобов`язань за цим договором не виконав, а станом на 30.08.2024 року відповідач має існуючу перед позивачем заборгованість на загальну суму 162291,78 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 130665,66 грн. та відсотками за його користування у розмірі 31626,12 грн. Оскільки відповідач добровільно не погашає наявну заборгованість за вищевказаним кредитним договором, що стало приводом для звернення позивача до суду із указаним позовом, який представник позивача просить задовольнити. Крім того, представник позивача просить стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

Ухвалою судді від 10.09.2024 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, незважаючи на повідомлення судом про дату, час і місце судового засідання, а від представника позивача ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі за наявними у справі матеріалами, а проти заочного розгляду справи представник позивача не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, а відзиву на позовну заяву не подавав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, що в силу вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи згоду представника позивача, який у поданому до суду клопотанні не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення по справі у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, а тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням частини першої статті 280 ЦПК України.

Згідно частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частинипершої тадругої статті89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 19 січня 2022 року між АТ «Акціонерно-комерційний банк «Львів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15989/000/2022, за яким відповідач отримав у кредитора на поточні потреби грошові кошти у розмірі 190000,00 грн. шляхом їх одноразового безготівкового перерахування на картковий рахунок відповідача, з умовою повернення кредиту в термін до 18 січня 2026 року, зі сплатою 40,5% річних за користування цим кредитом, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування цим кредитом у порядку та на умовах цього Договору.

Як убачається із матеріалів справи, що 19 січня 2022 року вищевказані кредитні кошти у розмірі 190000,00 грн. були надані відповідачу ОСОБА_1 одноразово у безготівковій формі на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером №597213 від 19.01.2022.

Із наявного у матеріалах справи Розрахунку заборгованості за договором кредиту №15989/000/2022 від 19.01.2022, що станом на 30 серпня 2024 року, за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість на загальну суму в розмірі 162291,78 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 130665,66 грн. та відсотками за його користування у розмірі 31626,12 грн.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049, ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити процентиу строки та на умовах, встановлених договором.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) дійшла правового висновку про те, що з огляду на укладеність договору й вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вказала на те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Також в іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

Отже, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, його погашення відповідачем, суд вважає доведеним факт наявності фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, на які вказує позивач, що не були погашені ним у розмірі 162291,78 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 130665,66 грн. та відсотками за його користування у розмірі 31626,12 грн., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Відтак, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а тому враховуючи повне задоволення цього позову, такий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 76-80, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 260, 263, 264, 265, 268,273,274,279,280,354ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» заборгованість в сумі 162291,78 грн (сто шістдесят дві тисячі двісті дев`яносто одна гривня 78 копійок) та судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: АТ АКБ «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546).

Представник позивача: Мочульчький Любомир Богданович (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено: 27 листопада 2024 року.

Суддя: І. Б. Кос