Рішення

від 27.11.2024 по справі 462/5274/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5274/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року, суддя Залізничного районного суду м. Львова Ліуш А.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участі Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Левандівка» про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

позивач звернуласьдо судуз позовноюзаявою провизнання прававласності занабувальною давністюна нежитловеприміщення.Вимоги позовумотивовано тим,що вонає донькою ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка домоменту смерті ОСОБА_2 проживала разоміз матір`юза адресою: АДРЕСА_1 квартира (приміщення)6. На моментвселення увказане приміщення,позивачці було14років.Протягом цьогочасу,позивачка вважала,що приміщенняє житловимта належитьїї матеріна правівласності,оскільки,за весьперіод проживанняу приміщенні,жодні іншівласники майнане зверталисядо неїіз вимогоюпро звільненняприміщення,не заявлялипро своїправа намайно. Крім того,за життя ОСОБА_2 говорила,що набулаправо власностіна спірнеприміщення. На момент звернення із вказаною позовною заявою до суду, позивачка продовжує проживати у вказаному приміщенні по даний час, несе витрати на утримання майна, оплачує комунальні послуги та утримує спірне приміщення. Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення у вигляді однієї кімнати пл.11,7 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на 1 поверсі позначене літ. 6-1.

Відповідача належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження, примірник позову разом з додатками у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, яка була ним отримана 12 липня 2024 року, що стверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третя особа - Залізнична районнаадміністрація Львівськоїміської ради належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження, примірник позову разом з додатками у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, яка була ним отримана 10 липня 2024 року, що стверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третя особа - Львівське міське комунальне підприємство «Левандівка» належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження, примірник позову разом з додатками у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, яка була ним отримана 15 липня 2024 року, що стверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що матір`ю ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 значиться ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане також стверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 25 березня 2022 року.

Як вбачається з відповіді ЛКП «Левандівка» від 06 квітня 2023 року, №2/623, ОСОБА_2 , дійсно працювала у вказаному ЛКП з 01 вересня 2006 року та звільнена за власним бажанням з 31 жовтня 2006 року. З21 травня 2008 року звільнена по переводу в ЛКП «Граніт» 31 січня 2013 року. Вказане також стверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 ,

Розпорядженням Виконавчого комітету Залізничної районної адміністрації №662 від 03 вересня 1996 року «Про передачу нежитлових приміщень в оренду організаціям і громадянам для використання їх за призначенням», встановлено: розглянувши заяви громадян, враховуючи висновки комісії з питань розподілу нежитлових приміщень, виконком Залізничної районної Ради народних депутатів, вирішив: надати нежитлові приміщення в оренду таким громадянам, організаціям установам: ЖЕК-301 нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 (на поверховому плані під літ. 6-1) пл. 11,7 м - під кладови двірників. Просити управління комунального майна Львівського міськвиконкому даними громадянами, організаціями і установами укласти договори оренди вказані нежитлові приміщення. Контроль за виконанням даного розпорядження покласти на начальний ЖЕК району.

Згідно акту №135 від 07 листопада 2022 року, комісія в складі начальника технічного відділу ЛКП «Левандівка» Кирик Г.І., та майстрів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , склали акт про те, що зі слів сусідів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 з 2014 року та по 07 листопада 2022 року.

Суду було також надано копію поверхового плану в АДРЕСА_2 , експлікацію внутрішніх площ до плану житлового будинку літера А-3, на АДРЕСА_2 , існуючий план нежитлового приміщення, ескізний проект на реконструкцію нежитлового приміщення під літ. 6-1 з приєднанням частини вбиральні загального користування, в будинку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ЛКП «Левандівка», в АДРЕСА_2 станом на 01 липня 2023 року, заборгованість за житлово-комунальні послуги відсутня.

Як вбачається з відповіді ЛКП «Левандівка» від 10 квітня 2023 року, №2/654, договір оренди приміщення за адресою АДРЕСА_2 у ЛКП «Левандівка» відсутній. 3гідно рішення ЛМР 3905 від 14 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення реконструкції нежитлового приміщення у житлову квартиру, та запропоновано виконати всі пункти які вказані в рішенні після виконання будівельних робіт , здати в експлуатацію, та звернутися в Департамент житлового господарство та інфраструктури провести закріплену службову квартиру АДРЕСА_3 відповідно до вимог чинного законодавства, ордер в ЛКП відсутній. ОСОБА_2 , дійсно працювала в ЛКП «Привокзальне» з 01.09.2006 року нак. №80.1 від 01.09.2006 року та звільнена за власним бажанням з 31.10.2006 року нак. №98 п. 1 від 31.10.2006 року та з 21.05.2008 року нак.№30 від 21.05.2008 року та звільнена по переводу в ЛКП «Граніт» 31.01.2013 року нак. N?04 п.13 від 31.01.2013 року.

Відповідно до відповіді Залізничної районної адміністрації від 02 березня 2023 року №4-32-8401, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.10.2011 року №905 затверджено наказ директора департаменту житлового господарства та Інфраструктури від 16.02.2011 року №80 «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії при виконкомі щодо технічної можливості проведення реконструкції нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 під квартиру», та надано дозвіл на проведення реконструкції нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 у житлову квартиру АДРЕСА_4 , якій надано статус службової Залізничної районної адміністрації, Зазначеним рішенням департаменту житлового господарства та інфраструктури провести закріплення службової квартири АДРЕСА_3 відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно довідки приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Завійської Ю.Л., від 28 листопада 2023 року, №83/02-14, спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.

Крім того, відповідно до п.п. 9, 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Таким чином, давнісний володілець повинен довести факти добросовісності заволодіння, відкритості, безтитульності, безперервності і тривалості свого володіння.

Так,як буловстановлено вході розглядусправи,нежитлове приміщенняу виглядіоднієї кімнатипл.11,7кв.м.розташованої заадресою: АДРЕСА_1 на 1поверсі позначенеліт.6-1,має статусслужбової квартириЗалізничної районноїадміністрації.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особамає добросовіснозаволодіти самечужим майном,тобто об`єктдавнісного володінняповинен мативласника абобути річчюбезхазяйною (якане маєвласника абовласник якоїневідомий).Нерухоме майноможе статипредметом набуттяза набувальноюдавністю якщовоно маєтакий правовийрежим,тобто єоб`єктомнерухомості,який прийнятов експлуатацію.Відкритість володіннямайном означає,що володілецьволодіє річчювідкрито,без таємниць,не вчиняєдій,спрямованих наприховування відтретіх осібсамого фактудавнісного володіння.При цьомуволоділець незобов`язанийспеціально повідомлятиінших осібпро своєволодіння.Володілець маєповодитися звідповідним майномтак само,як поводивсяб зним власник.

При цьому Верховним Судом сформульовано важливий правовий висновок, що сам лише факт проживання позивача у спірній квартирі, що має статус службового житла, утримання її в належному стані та здійснення оплати за житлово-комунальні послуги не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

До вказаних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

У постановівід 27червня 2019року усправі №175/2338/16-ц(провадження№ 61-2017св18)Касаційний цивільнийсуд ускладі ВерховногоСуду визначив,що занабувальною давністюможе бутивизнано правовласності нанерухоме майно,яке немає власника,або власникякого невідомий,або власниквідмовився відправа власностіна належнейому нерухомемайно,а такожна майно,що придбанедобросовісним набувачемі увитребуванні якогойого власникубуло відмовлено.

Посилання позивача на те, що вона є такою, що набула у власність спірну квартиру за набувальною давністю не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки як встановлено судом, квартира віднесена до категорії службового житла. Будь-яких доказів того, що спірна квартира не має власника, або її власник невідомий, або докази відмови власника від права власності на спірну квартиру суду також надано не було.

Відтак, оскільки власником спірної службової квартири є територіальна громада в особі Львівської міської радт, який не відмовився від права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, можливість набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю виключається.

Крім того, п.п. 5, 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 №37 передбачений особливий порядок обліку службових приміщень та виключення жилих приміщень з числа службових.

Так, облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових. Службові жилі приміщення обліковуються в журналі обліку службових жилих приміщень. Оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадять також відповідні підприємства, установи, організації.

Жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Таким чином, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог. Доводи позивачки стосовно належного користування квартирою, оплати спожитих комунальних послуг тощо не спростовують висновків суду, оскільки сам по собі факт її проживання у спірному нерухомому майні, утримання його в належному стані та здійснення оплати житлово-комунальних послуг не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю. Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.12, 13, 206 ч.4, 247 ч.2, 263-267, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участі Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Левандівка» про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення, - відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.І. Ліуш