Рішення

від 22.11.2024 по справі 636/6178/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/6178/24 Провадження 2/636/2208/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Кіслової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2024 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив позбавити останню батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 18.07.2012 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі; від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; спільне проживання припинено у 2014 році; у 2015 році відповідач залишила сина матері позивача ОСОБА_4 , так як позивач в той час перебував на військовій службі у зоні проведення АТО; згодом позивач повернувся додому і дитина стала постійно проживати з ним; позивач одноособово піклувався про сина та займався його вихованням. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 15.02.2024 шлюб між сторонами розірвано. З 2016 року позивач проживає однією сім`єю з ОСОБА_5 , яка разом з позивачем піклується про його сина та займається вихованням дитини. 23.03.2024 між позивачем та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, дитина вважає ОСОБА_5 матір`ю. Відповідач про дитину не піклується з 2015 року, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, матеріальної допомоги не надає, тобто не виконує батьківські обов`язки, ухиляється від їх виконання, тому її необхідно позбавити батьківських прав.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, надав пояснення в яких підтвердив обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Щодо відповідача в матеріалах справи наявна копія посвідченої 04.03.2024 приватним нотаріусом Чугуївського РНО Гусейновою Е.Г. заяви ОСОБА_2 , в якій зазначено, що вона відмовляється від свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та своїх батьківських прав на дитину і не заперечує проти його усиновлення іншою особою, справу у суді просила слухати без її присутності (в судовому засіданні позивачем для огляду пред`явлено оригінал сказаної заяви для огляду). До суду відповідач не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Від третьої особи надійшла заява, в якій представник просила розгляд справи провести без їх участі та винести рішення на підставі наявних доказів та в інтересах дитини згідно чинного законодавства.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, вислухавши пояснення позивача та його представника, опитавши неповнолітнього свідка, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чугуїв Харківської області народився ОСОБА_3 , що підтверджується копія свідоцтва про народження від 18.07.2012 (а.с.9). Батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

23.03.2024 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 23.03.2024 (а.с.10) (після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 »).

До суду надано копію посвідчення НОМЕР_1 від 07.05.2024, яке надає право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.11), згідно якого ОСОБА_7 - мати, та ОСОБА_1 , батько, мають на утриманні наступних дітей: ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_8 , 2013 р.н., ОСОБА_9 , 2018 р.н., ОСОБА_10 , 2023 р.н.

Згідно довідки від 14.06.2024, виданої КП «Чугуївський МЦ ПМСД» (а.с.12) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком по АДРЕСА_1 , батько опікується здоров`ям сина, слідкує за проведенням своєчасних щеплень; мати ОСОБА_2 дитиною не опікується вісім років, за станом здоров`я не слідкує.

Згідно довідки про ступінь участі батьків у вихованні дітей від 17.06.2024 за підписом голови вуличного комітету №23 «Дружний» (а.с.13) за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_11 (мати позивача), ОСОБА_12 (дружина позивача) та діти: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . ОСОБА_2 з 2016 у вихованні своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніякої участі не мала, не відвідувала, фінансову допомогу не давала, не спілкувалася з ОСОБА_17 . ОСОБА_1 виховує свою дитину належним чином, дитина має житло, всі необхідні речі, харчування, ліки, побутову техніку, відвідує навчальний заклад, активно спілкується зі своїми однолітками, адаптований у соціумі.

Згідно довідки №37/01-16 від 20.06.2024, виданої Чугуївським ЗДО (Ясла-Садок) №4 (а.с.14) за період перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у закладі з 01.09.2015 по 31.08.2018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не брала участь у навчанні та вихованні дитини.

Згідно довідки №01-32/121 від 13.05.2024, виданої КЗ «Чугуївський ліцей №7» (а.с.15) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з першого класу не бере участь у навчанні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно побутової характеристики від 17.06.2024 за підписом голови вуличного комітету №23 «Дружний» (а.с.16) позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з родиною з 2005, багатодітний батько, має сина від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вихованням якого займається батько з родиною; мати ОСОБА_17 - ОСОБА_2 за весь час ніякою участі у вихованні дитини не приймала.

Згідно копії рішення Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області №13/1 від 08.10.2024 (а.с.39-40) вважається з доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 .

В судовому засіданні в присутності практичного психолога опитано неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що мешкає разом із батьком та мамою ОСОБА_18 . Маму Олену бачив давно, не спілкується із нею, вона йому не дзвонить, не навідує, тому що, напевно, не бажає. ОСОБА_19 - нову дружину батька називає мамою, оскільки вона про нього піклується, створює затишок, ставиться до нього як рідна мама. Неповнолітній свідок також вказував, що оскільки рідна мати не бажає підтримувати із ним зв`язок, не спілкується із ним, не цікавиться його життям, він також не має бажання її бачити та спілкуватися із нею.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров`ю.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Згідно пунктів 15, 16, 18 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків та саме ухилення від здійснення своїх батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Досліджені судом докази свідчать про те, що мати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його розвитком та навчанням, підготовкою до самостійного життя, не цікавиться його здоров`ям, не приїздить до нього, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, матеріально не підтримує.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме та умисне ухилення від виховання дитини та як свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, тому, в даному випадку, суд, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, вважає доцільним та необхідним застосування такого крайнього заходу впливу до відповідача як позбавлення його батьківських прав, та вважає, що у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, де буде забезпечено належні умови для зростання та розвитку дитини.

Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст. 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно ч.5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, що не позбавляє відповідача права в разі настання зазначених обставин за наявності належних та допустимих доказів звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355, 430, п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянку України, батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 09 серпня 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.11.2024.

Суддя О.О. Золотоверха