Рішення

від 20.11.2024 по справі 636/148/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/148/21 Провадження 2/636/335/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

представника позивачів адвоката Биченка А.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Барчук А.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Чкаловської селищної військової адміністрації - Рябініної С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , Чкаловська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №2-856, видане 16.07.2020 державним нотаріусом Дідик Є.Г. на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2га, кадастровий номер 6325481001:00:001:0339 та скасувати запис про право власності №37342263 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.07.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2111477863254, та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці сільської ради розміром 0,28 га. Зазначена земельна ділянка не приватизована. Коли позивачі вирішили приватизувати вказану земельну ділянку, виявилося, що частина цієї земельної ділянки, яка знаходиться в їх користуванні з моменту будівництва житлового будинку, успадкована відповідачем ОСОБА_1 . Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства виданої ОСОБА_1 дана технічна документація була розроблена на підставі рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 20.08.1999 року №30. Згідно рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 20.08.1999 року №30 виконавчий комітет вирішив закріпити та передати в особисту власність земельну ділянку по фактичному користуванню площею 4500 кв.м. при домоволодінні АДРЕСА_2 , яке належить на праві особистої власності ОСОБА_5 . Окрім цього, у вказаній технічній документації міститься договір дарування від 26.04.2000, згідно якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці виконкому Базалівської сільської ради розміром 4500 кв.м. у АДРЕСА_1 . На момент укладення договору дарування земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок була не приватизованою та належала виконкому Базаліївської сільської ради. 26.04.2000 до ОСОБА_1 перейшло право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та до неї перейшло право користування відповідною земельною ділянкою. Окрім цього, на момент прийняття виконавчим комітетом Базаліївської сільської ради рішення від 20.08.1999 про передачу у особисту власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 4500 кв.м. при домоволодінні АДРЕСА_2 , вона не являлась власницею вказаного житлового будинку, а стала власницею лише 03.11.1999, - коли отримала відповідне свідоцтво про право приватної власності. Таким чином, земельна ділянка при домоволодінні по АДРЕСА_1 площею 4500 кв.м. не належала на праві власності ОСОБА_5 , а перебувала лише в її користуванні.

Окрім цього,згідно листавід 22.09.2014Базаліївської сільськоїради,вбачається,що комісієюта сесієюбуло встановлено,що такоїплощі земельноїділянки 0,4500га,яка числиласьза ОСОБА_5 ,біля будинку АДРЕСА_2 немаєв натурі(намісцевості),так якне буливстановлені межовізнаки приоформленні договорударування,вписавши земельнуділянку 0,2000га (добавку)по АДРЕСА_1 ,про щовказано урішенні виконкомувід 13.04.1993№98-150. Отже, ОСОБА_1 не мала право на спадкування земельної ділянки оскільки вказана земельна ділянка не належала спадкодавцю ОСОБА_5 . Крім того, оскільки ОСОБА_1 стала власником житлового будинку, то і земельну ділянку повинна була оформлювати не в порядку спадкування, а як власник будинку, який розташований на вказаній земельній ділянці, попередньо отримавши дозвіл у відповідної сільської ради.

Відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначила, що свідоцтво про право на спадщину видано за заповітом, а не за законом, як зазначають позивачі. Крім того, у позові не зазначено які саме спадкові права позивачів порушено видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 . Отримання відповідачем за договором дарування житлового будинку не має жодного впливу на отримання нею у спадок за заповітом земельної ділянки. З приводу зазначення позивачами, що вказана земельна ділянка не належала ОСОБА_6 , відповідач вказує, що земельна ділянка була закріплена та передана в особисту власність ОСОБА_7 рішення виконавчого комітету сільської ради. В разі, якщо власник земельної ділянки не оформив акт на земельну ділянку, це можуть зробити спадкоємці, що і було зроблено позивачем. Крім того, свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видане відповідачу після реєстрації земельної ділянки у реєстрі та присвоєння їй кадастрового номеру. Отже, при видачі вказаного свідоцтва були дотримані всі норми законодавства.

ГУ Держгеокадастру у Харківській області надали пояснення на позов, в яких вказали наступне. Згідно інформації, яка наявна в Національній кадастровій системі, земельна ділянка з кадастровим номером 6325481001:00:001:0339 площею 0,20 газ цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 09.06.2020 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.06.2020, розробленої ОСОБА_4 , адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Згідно ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

16.03.2021 до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивачі просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом №2-856, видане 16.07.2020 державним нотаріусом Дідик Є.Г. на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 6325481001:00:001:0339 та скасувати запис про право власності №37342263 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.07.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2111477863254, та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позову, окрім вказаного в первісній редакції позовної заяви, також вказано, що згідно збірного кадастрового плану земельних ділянок по АДРЕСА_2 закріплено земельну ділянку площею 0,25 га та за домоволодінням по АДРЕСА_1 закріплено 2 земельні ділянки площею 0,25 га та площею 0,03 га; біля домоволодіння по АДРЕСА_2 ніяких земельних ділянок площею 0,20 га передбачено не було та не існувало в натурі на місцевості. Відповідачем ОСОБА_1 було фактично успадковано частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивачів. Крім того, при виготовленні технічної документації було порушено вимоги Інструкції із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками здійснив не за фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_1 надала відзив на уточнений позов, в якому просила відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що позивачами не висловлено в чому саме полягає порушення їх спадкових прав, не надано доказів, що спірна земельна ділянка перебуває у їх користуванні. Щодо наданого зведеного збірного кадастрового плану, відповідач зазначила, що його не можна вважати належним доказом, оскільки з доданих фототаблиць простежується, що успадкована нею земельна ділянка чітко відповідає суміжній земельній ділянці площею 0,25га, яка також успадкована відповідачем. Крім того з плану вбачається, суміжні зі спірною ділянкою переформовані. Крім того зазначене аналогічне, що у відзиві на первісну редакцію позову позиція щодо права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

Представник позивачів у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на факти та обставини, наведені в уточненій позовній заяві, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити, в своїх поясненнях також посилалась на доводи, наведені у відзиві на позов.

Від виконавчого комітету Чкаловської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

В судовому засіданні представники Чкаловської селищної ради Петля М.В. та ОСОБА_9 пояснили, що відомості про визнання недійсними, нечинними чи скасування рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської ради від 20.08.1999 про передачу у особисту власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 4500 кв.м. при домоволодінні АДРЕСА_2 , на теперішній час відсутні, разом із тим посилались на лист від 22.09.2014 Базаліївської сільської ради, в якому вказано, що комісією та сесією було встановлено, що такої площі земельної ділянки 0,4500 га, яка числилась за ОСОБА_5 , біля будинку АДРЕСА_2 немає в натурі (на місцевості), так як не були встановлені межові знаки при оформленні договору дарування, вписавши земельну ділянку 0,2000 га (добавку) по АДРЕСА_1 , про що вказано у рішенні виконкому від 13.04.1993 №98-150. При цьому, представник третьої особи ОСОБА_10 наполягав на тому, що формулювання «при домоволодінні» та «за домоволодінням» мають принципово різне смислове навантаження, зокрема щодо фактичного розташування тих чи інших земельних ділянок. З урахуванням наведеного просили суд прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Завідувач Чугуївської державної нотаріальної контори надала заяву, в якій просила провести розгляд справи без участі представника контори.

Представник ГУ Держагеокадастру в Харківській області у поясненнях на позов просила розгляд справи проводити без участі їх представника.

ФО- ОСОБА_11 в судове засідання не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, пояснення по справі або заяв про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

18.11.2024 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача адвоката Барчук А.В., згідно яких після надання сторонами вступного слова, відповідей на питання суду та іншої сторони, надання пояснень представника Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області виникла необхідність надати суду письмові узагальнюючі пояснення з приводу заперечень відповідача щодо позовних вимог. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України). Тобто, ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). Так, співпозивачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі і позовні вимоги не обґрунтовані тим, особа, на чиє ім`я видане оспорюване свідоцтво ( ОСОБА_1 ) не мала права на спадкування. Звертаючись до суду із відповідним позовом, співпозивачі посилаються на те, що видачею оспорюваного свідоцтва порушуються їх права як співвласників житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження заявлених вимог матеріали справи містять лише свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 липня 1994 року, відповідно до змісту якого спадкоємцями після смерті ОСОБА_12 є його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , які в рівних частках успадкували житловий будинок з надвірним будівлями, розташований на земельній ділянці сільської ради 0,28 га в АДРЕСА_1 . Будь-яких інших доказів, що підтверджують право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я співпозивачів матеріали справи не містять. На запитання суду представник позивача повідомив, що вважає належним доказом існуючих прав лише свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 липня 1994 року, відповідно до якого житловий будинок, що входить до спадщини розташований на земельній ділянці розміром 0,28 га в АДРЕСА_1 . В свою чергу, відповідач наголошує на тому, що земельна ділянка кадастровий номер 6325481001:00:001:0339 (на яку оформлене оспорюване свідоцтво) має інше цільове призначення: ведення особистого селянського господарства та не має жодного відношення до земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку що належить співпозивачам на праві власності. Так, за відомостями архівного відділу рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської Ради народних депутатів Чугуївського району Харківської області за 1990 1994 роки та виконавчого комітету Базаліївської сільської ради Чугуївського району Харківської області за 1994-2001 роки щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_2 у відповідних архівних фондах не виявлено (такі відомості архівний відділ надавав на адвокатський запит представнику позивачів ОСОБА_14 ). У судовому засіданні 19 вересня 2024 року представник Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області повідомив, що співпозивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до органів місцевого самоврядування з питань оформлення права користування земельною ділянкою для обслуговування власного домоволодіння не зверталися, відповідного рішення органу місцевого самоврядування не приймалося. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо наявного права користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку із надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , належних та допустимих доказів права, за захистом якого позивачі звернулися до суду із відповідним позовом. Будь-яких доказів щодо формування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та державної реєстрації права власності на неї, матеріали справи не містять, тобто фактично позовні вимоги обґрунтовані нібито порушенням права на земельну ділянку, яка не є об`єктом цивільних прав у розумінні Земельного кодексу України. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . За життя померла залишила заповіт, за змістом якого своє майно заповіла доньці ОСОБА_1 . Відповідні обставини не заперечуються сторонами у справі. До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входила земельна ділянка при домоволодінні АДРЕСА_2 , що належала померлій на підставі рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 20 серпня 1999 року № 30. Тобто, органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) було прийнято відповідне рішення, і з прийняттям такого рішення виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. На час оформлення спадкових справ, а також на час розгляду відповідної справи в суді, вказане рішення є діючим, нескасованим. У судовому засіданні 19 вересня 2024 року представник органу місцевого самоврядування підтвердив, що будь-які рішення з порушеного питання не скасовувалися. Відповідно до змісту рішення від 20 серпня 1999 року № 30 закріплено та передано у особисту власність земельну ділянку площею 4500 кв.м. при домоволодінні АДРЕСА_2 , яке належить на праві особистої власності ОСОБА_5 . Фактично вказана земельна ділянка площею 0,45 га складалася із двох земельних ділянок з різним цільовим призначенням: одна земельна ділянка площею 0,25 га, а друга земельна ділянка площею 0,2 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також для ведення особистого селянського господарства), що в цій частині було властиво відповідним рішенням, які видавалися у період із 1992 по 2001 роки. Так, у судовому засіданні 19 вересня 2024 року представник сільської ради пояснив, що якщо земельні ділянки були розташовані поруч, то рішення виносилося одне. 09 червня 2020 року була проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6325481001:00:001:0339, місце розташування АДРЕСА_2 . Наведене підтверджується витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, відповідно до якого 09 червня 2020 року міськрайонним управлінням у Чугуївському районі та м. Чугуєві ГУ Держгеокадастру у Харківській області проведена державна реєстрація земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, ФОП ОСОБА_4 30 червня 2020 року державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради проведена державна реєстрація права власності за ОСОБА_5 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.06.2020 року № 52891651). При цьому, така реєстрація була проведена відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127. Таким чином, у повній відповідності до вимог чинного законодавства за заявою спадкоємця ( ОСОБА_1 ) у червні 2020 року була проведена державна реєстрація права власності на відповідну земельну ділянку із обов`язковим зазначенням відомостей про смерть власника ОСОБА_5 . І лише після проведення державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі, після проведення державної реєстрації права власності за заявою спадкоємця померлої особи у встановленому порядку, державним нотаріусом видано оспорюване свідоцтво від 16 липня 2020 року. За змістом оспорюваного свідоцтва земельна ділянка із кадастровим номером 6325481001:00:001:0339 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування АДРЕСА_2 належала померлій на підставі рішення Базаліївської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 20 серпня 1999 року за № 30 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2111477863254; право власності 37100466. Таким чином, оформленню спадкових прав для відповідача у справі передувало декілька етапів державної реєстрації, що проводяться різними компетентними органами, кожен з яких на кожному етапі приймав відповідні рішення у межах наданих повноважень: державна реєстрація земельної ділянки у земельному кадастрі державна реєстрація речових прав на померлу особу оформлення спадкових прав нотаріусом. Право власності, підстави набуття такого права власності тощо на земельну ділянку 6325481001:00:001:0338, не входять до предмету спору у вказаній справі, тому будь-які доводи позивачів з приводу іншого об`єкту цивільних прав не впливають на суть можливого судового рішення по суті спору; сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати видане свідоцтво незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації та/або оформлення спадкових прав. Таким чином, враховуючи, що позивачі не довели наявності у них порушеного права (інтересу), у задоволенні позову належить відмовити з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивачів.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін та їх представників, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину від 19.07.1994 (т.1 а.с.16) ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в рівних частках успадкували після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці сільської ради розміром 0,28 га в АДРЕСА_1 .

Згідно копії рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської ради №30 від 20.08.1999 (т.1 а.с.34) за ОСОБА_5 закріплено та передано в особисту власність земельну ділянку по фактичному користуванню площею 4500 кв.м. при домоволодінні АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_5 на праві особистої власності.

Згідно копії рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської ради №36 від 15.10.1999 (т.1 а.с.36) оформлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Згідно копії рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської ради №24 від 01.04.2000 (т.1 а.с.37) закріплено земельну ділянку по фактичному користуванню площею 4500 кв.м. при домоволодінні АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_5 .

Згідно копії договору дарування від 26.04.2000, зареєстрованого в реєстрі за №567 приватним нотаріусом Царьовою І.М. (т.1 а.с.35) ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці виконкому Базалівської сільської ради розміром 4500 кв.м у АДРЕСА_1 .

Згідно листа голови Базаліївської сільської ради №б-11/02-24 від 22.09.2014 (т.1 а.с.38) комісією та сесією було встановлено, що площі земельної ділянки 0,4500 га, яка числилась за ОСОБА_5 , біля будинку АДРЕСА_2 немає в натурі (на місцевості), так як не були встановлені межові знаки при оформленні договору дарування, вписавши земельну ділянку 0,2000 га (добавку) по АДРЕСА_1 , про що вказано у рішенні виконкому від 13.04.1993 року №98-150. Згідно копії архівного витягу №07-09/37 від 18.12.2020 із рішення виконавчого комітету Базаліївської сільської ради народних депутатів від 13.04.1993 №98-150 (т.1 а.с.39) ОСОБА_5 виділено земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,20га по АДРЕСА_1 . Відсутність площі земельної ділянки 0,2 га для ведення особистого селянського господарства біля буд. АДРЕСА_2 в натурі (на місцевості) також вбачається з листа Базаліївської сілсьької ради від 02.09.2014 за №02-35/364 (т.1 а.с.240).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №234776824 від 30.11.2020 (т.1 а.с.17) ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6325481001:00:001:0339, площею 0,2га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2111477863254. Аналогічне вбачається з копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6313239002020 від 15.07.2020 (т.1 а.с.252-257).

ОСОБА_1 звернулася із заявою про реєстрацію земельної ділянки, однак їй було відмовлено, що вбачається з копії листа Харківської обласної державної адміністрації від 18.07.2023 (т.1 а.с.214), рекомендовано звернутись розробити технічну документацію із землеустрою. ОСОБА_1 отримала технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.18-33, т.1 а.с.216-236), виготовлену суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4 09.06.2020.

16.07.2020 державним нотаріусом Дідик Є.Г. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (копія заповіту т.1 а.с.74), зареєстроване в реєстрі за №2-856 (копія т.1 а.с.72) на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , 1929 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке складається з земельної ділянки площею 0.20 га, кадастровий номер 6325481001:00:001:0339 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться у АДРЕСА_2 .

До справи позивачем надано копію збірного кадастрового плану земельної ділянки (т.1 а.с.114) та фототаблиці до нього (т.1 а.с.115).

З копії господарської книги №2 на 1996-2000 (т.1 а.с.189-191) вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та мала в приватній власності та користування землю площею 0,45га (0,08 га під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та 0,37га під ріллею).

З копії господарської книги №1 на 2001-2005 (т.1 а.с.192-194) ОСОБА_1 має у приватній власності житловий будинок та землю у приватній власності та користуванні площею 0,45га (0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та 0,37га для ведення особистого підсобного господарства).

Згідно копії господарської книги №7 на 2011-2015 (т.1 а.с.195-198) ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_2 та має землю в особистому користуванні площею 0,45 га (0.25га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та 0,20 га для ведення особистого підсобного господарства). Аналогічне вбачається з копії господарської книги №7 за 2016-2020 роки (т.1 а.с.199-201).

Згідно копії листа Чугуївської державної нотаріальної контори №1568/01-16 від 24.06.2020 (т.1 а.с.202) до складу спадкоємців ОСОБА_5 входить ОСОБА_1 .

Згідно копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку за №0103123 (т.1 а.с.203) в користуванні об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 рахується земля площею 0,45 га (0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, та 0,20 га для ведення особистого селянського господарства). Вказане також вбачається з копії листа виконавчого комітету Чкаловської селищної ради від 10.09.2020 за №Б-708/01-02-6 (т.1 а.с.210), копії листа ГУ ДПС в Харківській області від 07.10.2021 за №425/ЗПІ/20-40-24-13-22 (т.1 а.с.211). Надано копії квитанцій (т.1 а.с.212-213) що сплати ОСОБА_1 земельного податку.

Згідно копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку з № НОМЕР_1 (т.1 а.с.204) в користуванні об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 рахується земля площею 0,58га (0.25га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, та 0,13 га для ведення особистого селянського господарства).

Згідно копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку з № НОМЕР_2 (т.1 а.с.205) в користуванні об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 рахується земля площею 0,25га (0.25га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд).

Згідно копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку з № НОМЕР_3 (т.1 а.с.206) в користуванні об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 рахується земля площею 0,3949га (0.2049га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, та 0,19 га для ведення особистого селянського господарства).

Згідно копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку з №0102958 (т.1 а.с.207) в користуванні об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 рахується земля площею 0,09га (0.09га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд).

Згідно копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку з №0102978 (т.1 а.с.208) в користуванні об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 рахується земля площею 0,12га (0.12га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд).

Згідно копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку з №0102991 (т.1 а.с.209) в користуванні об`єкта за адресою: АДРЕСА_5 рахується земля площею 0,2464га (0.0964га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, та 0,15 га для ведення особистого селянського господарства).

Згідно копії довідки, виданої головою Базаліївської сільської ради №153 від 15.08.2016 (т.1 а.с.241) за домоволодінням № по АДРЕСА_1 закріплені земельні ділянки загальною площею 0,45 га, а саме: 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,20га для ведення особистого селянського господарства, з них 0,04 га при домоволодіння, 0,16 га «добавка», яка розташована по АДРЕСА_1 .

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №214417466 від 30.06.2020 (т.1 а.с.258-259) підтверджено, що земельна ділянка площею 0,2 га з кадастровим номером 6325481001:00:001:0339 належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копії спадкової справи №666/2005 після смерті ОСОБА_5 (т.2 а.с.101-130) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 (копія свідоцтва про смерть від 05.01.2001 т.2 а.с.103).12.09.2005 ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про отримання спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , а саме: рухомого майна грошових внесків в ощадбанку (копія заяви т.2 а.с.102). ОСОБА_1 на день смерті матері ОСОБА_5 фактично проживала зі спадкодавицею за адресою: АДРЕСА_2 (копія довідки т. 2 а.с.105). 09.12.1999 секретарем виконавчого комітету Базаліївської сільської ради посвідчено заповіт ОСОБА_5 (копія т.2 а.с.107), згідно з яким остання заповіла все своє майно ОСОБА_1 . 16.07.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері на грошові внески та земельні ділянки (копія заяви т.2 а.с.112). Родинний зв`язок між померлою ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_1 підтверджується копіями свідоцтв про народження від 06.03.1958, та копією свідоцтва про шлюб від 23.09.1972 (т.2 а.с.119). 16.07.2020 державним нотаріусом Дідик Є.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №2-856 на земельну ділянку площею 0,25га кадастровий номер 6325481001:00:001:0338 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 (копія свідоцтва т.2 а.с.126) вказане підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.07.2020 (т.2 а.с.129). Також 16.07.2020 державним нотаріусом Дідик Є.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №2-858 на земельну ділянку площею 0,20га кадастровий номер 6325481001:00:001:0339 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_2 (копія свідоцтва т.2 а.с.127) вказане підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.07.2020 (т.2 а.с.128).

До суду надано кадастровий план щодо земельної ділянки №6325481001:00:001:0339 (т.2 а.с.157)

Згідно копії листа з Архівного відділу Чугуївської РДА №07-09/37 від 18.12.2020 (т.2 а.с.158) рішення Виконкому Базаліївської сільської ради народних депутатів за 1990-1994 роки та виконкому Базаліївської сільської ради за 1994-2001 щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_2 у відповідних архівних фондах не виявлено. До вказаного листа додано копію книги №5 на 2021-2025 роки (облікові картки об`єктів погосподарського обліку) (т.2 а.с.159-162), згідно якої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2023 рік площа землі в користуванні об`єкта складає 0.38га.

Відповідно достатті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно достатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Нормами частини першої статті316, частини першої статті317 ЦК Українивизначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (частина другастатті 318 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипередбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно достатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.1216,1217,1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Згідно з ч. 1 ст.1269, ч. 1 ст.1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Законодавець визначив устатті 1268 ЦК України, зокрема, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1296 ЦК Українивстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Стаття 1297 ЦК Українивстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Так, з матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідач отримала свідоцтва на спадщину за заповітом на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325481001:00:001:0338 та 6325481001:00:001:0339 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповіднодост. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснено у пункті 27постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно достатті 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

УЦивільному кодексі Українизакріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 в справі №761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 у справі №2-1316/2227/11 (провадження №61-12290св18) зроблено висновок, що: «устатті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо».

Таким чином, з врахуванням зазначених обставин справи, суд прийшов до висновку, що видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом була здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того позивачами не доведено які саме права порушено видачею оспорюваного свідоцтва про спадщину за законом, не надано доказів порушення процедури оформлення оспорюваного свідоцтва.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостоїстатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідностатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», § 58, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-856, видане 16.07.2020 державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючисьстаттями4,5,12,13,19,23,28,48,76,78,81,89,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , Чкаловська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне судове рішення складене 27.11.2024.

Суддя О.О. Золотоверха