Постанова

від 27.11.2024 по справі 469/1471/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.11.24

22-ц/812/1805/24

Справа номер 469/1471/24 Головуючий суду першої інстанції - Гапоненко Н. О.

Провадження номер 22-ц/812/1805/24 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів - Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Носіковим І. М.,

за участі:

представника заявника - ОСОБА_1 ,

представника ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана через його представника ОСОБА_1 , на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року, постановлену за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Коблівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту виховання та утримання малолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

У жовтні 2024 року ОСОБА_3 подав до суду через свого представника ОСОБА_1 заяву про встановлення юридичного факту виховання та утримання неповнолітніх дітей, яку обґрунтовував наступним.

ОСОБА_3 зазначав, що він з 31 серпня 2019 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , під час якого в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 . На момент подання заяви ОСОБА_4 вагітна.

Під час шлюбу з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у ОСОБА_7 народилося двоє дітей: син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, ОСОБА_3 вказував, що ним утримується син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народжений у його першому шлюбі, який проживає разом із своєю матір`ю.

Заявник зазначав, що маючи на своєму утриманні чотирьох дітей, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою отримання відстрочки від призову на військову службу.

Однак отримав відмову у наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні дітей ОСОБА_4 від першого шлюбу.

Посилаючись на те, що встановлення факту перебування дітей на його утриманні необхідно йому для отримання відстрочки від призову, ОСОБА_3 просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме виховання та утримання ним неповнолітніх ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_3 .

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви ОСОБА_3 вбачається спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, заявник зазначав, що встановлення факту перебування на його утриманні малолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 необхідно йому для реалізації його права на відстрочку від мобілізації, передбаченого Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що відповідає інтересам дітей.

ОСОБА_3 наполягав на відсутності спору між ним та ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому висновок суду першої інстанції про наявність спору про право та необхідність розгляду справи в порядку позовного провадження вважав безпідставним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

31 серпня 2019 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_13 . Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_14 , прізвище дружини - ОСОБА_14 .

З серпня 2024 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з свідоцтвами про народження ОСОБА_13 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З свідоцтва про смерть випливає, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_3 є батьком синів: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З довідки КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» від 11.10.2024 вбачається, що ОСОБА_4 є вагітною (11,5 тижнів).

Згідно з посвідченням від 14.06.2021 сім`я ОСОБА_14 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

Коблівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області 07.10.2024 року встановила, що ОСОБА_3 разом з дружиною ОСОБА_4 спільно виховують та утримують трьох дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_4 свідчать, що з 2021 року вона отримує дохід в Управлінні праці та соціального захисту населення Центральної районної у місті Херсоні ради.

Копія контракту ОСОБА_3 до уваги не приймається, оскільки вона викладена іноземною мовою. Переклад на українську мову заявником суду не подавався (а.с.25).

ОСОБА_3 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 01.08.2024 як чоловік, на утриманні якого перебуває троє і більше дітей віком до 18 років, що випливає з довідки ІНФОРМАЦІЯ_12 .

У вересні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 не погодив ОСОБА_3 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах 1 та 2 статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Верховний Суд у правовому висновку, викладеному у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі №333/7023/23, зазначив, що «у справі, яка переглядається, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матерів дітей, а також для одного батька дитини. З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка переглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні (утриманню) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманню, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Доведення факту одноосібного утримання дитини батьком та пасинка вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати та батько пасинка не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків та виховання дитини вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків або факт утримання пасинка вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з утримання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право».

Відмовляючи у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що з його заяви вбачається спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та викладеному вище висновку Верховного Суду. Подана ОСОБА_3 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні/утриманні дітей. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків утримання дитини, питання, заявлене ОСОБА_3 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана через його представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 27 листопада 2024 року.