Рішення

від 06.11.2024 по справі 761/23353/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23353/24

Провадження № 2/761/8114/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Лишняк А.О.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Позивач, відповідно до змісту позовної заяви просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.06.2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.11.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.06.2013 року був зареєстрований шлюб між - ОСОБА_2 та відповідачем у справі - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька - ОСОБА_5 . 22.04.2016 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/3984/16-ц шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Крім цього, за даним рішенням суду визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_6 . З моменту народження дитини у 2013 року, сімейне життя та шлюбні стосунки змінилися кардинально між позивачем та відповідачем. Батьківської любові до дитини у Відповідача не виникло. Турботу та піклування про новонароджену дитину відповідачу проявляти було складно. Напруженість в стосунках між сторонами знайшло прояв у тому, що подружжя періодично проживало окремо. Відповідач не допомагав по господарству, не піклувався про матеріальне забезпечення родини, часто зловживав алкогольними напоями та вчиняв сварки вдома. Весь тягар побутового життя та піклування про новонароджену дитину мусила нести позивач. На початку 2016 року позивач повністю припинила проживання з відповідачем. З цього часу відповідач повністю почав ігнорувати наявність спільної дитини, не цікавився її життям, здоров`ям та потребами, а також не допомагав матеріально. З моменту розлучення і по теперішній час, відповідач по справі - батько ОСОБА_3 не бачив доньку жодного разу, матеріально дитину не забезпечував, ніякої іншої допомоги на утримання дитини - ОСОБА_4 , не надавав і не надає по теперішній час, не піклується про її фізичний, психологічний та духовний розвиток, з дитиною не спілкується взагалі, не приймає участь у її вихованні та засвоєнні освітньої програми навчання, загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства». Донька від батька не отримувала жодного подарунку, як на свій день народження, так і на інші свята. Донька батька не пам`ятає. Зокрема, відповідач має нову родину в якій є дитина. Все вищезазначене свідчить про те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, та йому не цікаве життя та нормальний розвиток своєї дитини. Відповідач надав завірену нотаріусом заяву про те, що він добровільно відмовляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 .

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечив, проти позбавлення його батьківських прав в судовому порядку не заперечив.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.11.2024 року, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.11.2024 року, відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

В судове засідання, яке відбулось 06.11.2024 року, третя особа не з`явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, крім того подала до суду висновок органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.06.2013 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька - ОСОБА_5 , про що 19.12.2013 року було видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

22.04.2016 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/3984/16-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. Крім цього, даним рішенням суду визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 завірив нотаріально заяву яка зареєстрована 19.06.2024 року в реєстрі за номером 1833, про те, що він добровільно відмовляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається із висновку №103-8449 від 11.10.2024 року органу опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, враховуючи думку дитини, рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з тим, що він ухилився від виховання та утримання дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 164 Сімейного кодексу України, законодавчо визначає, що підставою позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Бездіяльність батьків повністю співпадає з ознаками, викладеними у положеннях ст. 164 СК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», оскільки вона не бере участі у вихованні своєї дитини, не виявляє турботи щодо дитини, не підтримує її матеріально, нехтує обов`язком батьків утримувати дитину.

Частина четверта статті 5 Сімейного кодексу України закріплює, що держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

Згідно з статтею 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 3 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що у порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.

Згідно пункту 5 абзацу 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», однією з основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є захист особистих прав та інтересів таких дітей.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має орган опіки та піклування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В контексті приписів ч. 6 ст. 19 СК України, рішення органу опіки та піклування не є для суду обов`язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.

Оцінюючи висновок Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав, суд звертає увагу, що обставини викладені у даному висновку підтвердились під час розгляд справи та не заперечувались відповідачем, який визнав позов і не заперечив проти позбавлення його батьківських прав, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для його врахування під час прийняття рішення у справі.

Також, суд приймає до уваги, що відповідач визнав позов і не заперечив проти позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, суд звертає увагу на те, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Таким чином, в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Враховуючи положення п. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, у відповідності до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2024 року.

Суддя: