Ухвала

від 22.11.2024 по справі 761/43469/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43469/24

Провадження № 1-кс/761/28704/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024110000000351 від 15.10.2024

ВСТАНОВИЛА

В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024110000000351 від 15.10.2024.

Клопотання мотивоване тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000351 від 15.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 вересня 2024 року державним реєстратором Лозуватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_4 здійснено реєстрацію право власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1797321632224, площею 17.864 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі акту приймання-передачі від 13.04.2023 за ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧ-СЕРВІС».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру право власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847 належало ДП «ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «ДМИТРІВКА» ІНСТИТУТУ САДІВНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ» (Код ЄДРПОУ: 04308278).

10.10.2024 до органу досудового розслідування надійшла заява від Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362125), щодо виявлення факту підробки документів, печатки та підпису з метою заволодіння державним майном а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847.

В ході проведення досудового розслідування допитано в якості свідка сільського голову Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_5 , який повідомив, що в ході проведення поточних робіт було встановлено реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847 та проведено аналіз документів що стали підставою для здійснення реєстрації права власності. Провівши аналіз документів, а саме акт прийому-передачі земельної ділянки від 13.04.2023 сільський голова повідомив, що даного акту не підписував та наміру укладення будь яких документів відносно вищезазначеної земельної ділянки не мав.

Так, в вступній частині даного акту приймання-передачі від 13 квітня 2023 року зазначається що дана земельна ділянка передається на виконання умов рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 06 квітня 2023 року №31/27.

Однак, рішенням двадцять сьомої сесії восьмого скликання Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 06 квітня 2023 року №31/27 не вирішувався продаж земельної ділянки площею 17,864 га з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847, питання щодо розпорядження земельною ділянкою площею 17,864 га з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847 Дмитрівською сільською радою не розглядалось.

Прокурор у клопотанні зазначає, що в акті прийому-передачі земельної ділянки від 13 квітня 2023 року в підписах сторін зазначається Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області в особі сільського голови ОСОБА_5 , однак земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847 перебувала у власності ДП «ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «ДМИТРІВКА» ІНСТИТУТУ САДІВНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ», у звязку з чим права на укладення будь яких договорів та актів Дмитрівська сільська рада Київської області не мала.

В ході проведення огляду інтернет-браузерів щодо ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧ-СЕРВІС» встановлено, що дане підприємство знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та реєстраційна справа знаходиться в Шевченківському районні в місті Києві державній адміністрації.

Так, як державний реєстратор ОСОБА_4 знаходиться у Лозуватській сільській раді Дніпропетровської області, а ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44316146) в межах м. Києва у зв`язку з чим виникли підозри вважати, що державний реєстратор може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення усвідомлюючи протиправний характер.

Крім того, провівши аналіз реєстр судових рішень встановлено, що державний реєстратор Лозуватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_4 неодноразово звертався до суду з метою скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.10.2024 № 2952/5 про позбавлення права проведення реєстраційних дій, що викликає сумніви у доброчесності та законності виконання покладених на нього завдань в межах чиного законодавства.

З метою отримання доказів в ході проведення досудового розслідування та втсановлення причетних осіб до вчинення кримінального правопорушення слідчим направлено запити в порядку ст. 93 КПК України до Дмитрівської сільської ради Київської області, Міністерства юстиції України, ГУ Держгеокадастр у м. Києві та Київської області, ДП «ДГ «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України».

Також, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847 став власністю ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44316146).

Прокурор у судове засідання не з`явилась, в той же час на адресу суду від прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 надійшла заява з додатками, у якій остання просила долучити копії документів, а також зазначила, що клопотання про арешт майна просить розглядати без її участі та задовольнити.

З огляду на обставини викладені у клопотанні, його розгляд здійснюється без виклику володільця майна відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, якою визначено можливість розгляду клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Дослідивши клопотання, додані на його обґрунтування матеріали, документи, що надійшли на адресу суду, слідча суддя приходить до наступного висновку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000351 від 15.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

03.06.2024 постановою т.в.о. слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847 площею 17.864 га, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Як на мету накладення арешту прокурор посилається на необхідність збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Разом з цим, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Дослідивши матеріали клопотання, слідчою суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження про який просить прокурор.

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:004:5847 площею 17.864 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1797321632224).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідча суддя ОСОБА_1