Рішення
від 20.11.2024 по справі 201/2238/24
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/2238/24

провадження 2/201/1851/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 лютого 2024 року звернулася до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_4 з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися, не уточнювалися. Позивач у своєму позові та з представником посилається на те, що вона та ОСОБА_2 , з 2018 року по 30 травня 2023 року перебували у шлюбі. Сімейне життя не склалося, сім`я розпалась, звернулися до суду. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року шлюб між ними, який був зареєстрований 24 листопада 2018 року розірвано. Рішення набрало законної сили. Проте відносини між ними, як подружжям перестали існувати набагато раніше, ніж було розірвано шлюб. На початку 2021 року ОСОБА_1 зустріла ОСОБА_5 , між ними зав`язалися відносини, ОСОБА_1 завагітніла. Вони почали проживати разом, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6 .

Так як шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на той час не було, реєстрація народження була проведена у відповідності до вимог статті 122 СК України. Тобто батьком в свідоцтві про народження вказали саме ОСОБА_2 . ОСОБА_5 визнавав сина, був радий його народженню, він дбав про них, втримував, піклувався, виховував сина. Виконував усі обов`язки батька дитини, передбачені чиним законодавством. Вони проживали, як подружжя, вели спільне господарство, піклувалися один про одного. Мама ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , також визнала внука, спілкувалася й зараз спілкується з ним, цікавилися його життям та зростанням.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 планували зареєструвати відносини та подати заяву про визнання ОСОБА_7 батьком дитини, проте не встигли цього зробити. 24 лютого 2022 року російська федерація почала повномасштабну війну проти України. ОСОБА_5 турбуючись про безпеку родини, відправив ОСОБА_1 з дитиною за кордон, а сам добровільно виявив бажання захищати Батьківщину від російського окупанта. Весь час перебували з ОСОБА_7 на зв`язку. Він підтримував родину, надсилав кошти, вони приїздили до нього у відпустку.

В березні 2023 року мати ОСОБА_8 отримала трагічне Сповіщення № 2544 від 23 березня 2023 року про те, що ОСОБА_7 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_6 під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області. Ця обставина підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 15 червня 2023 року № 20230615-659.

На теперішній час постає питання про встановлення батьківства ОСОБА_5 та внесення зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 . Цього бажає ОСОБА_1 , а також мати ОСОБА_5 , бабуся ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Колишній чоловік позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який в свідоцтві про народження ОСОБА_4 записаний як його батько, також знає про всі обставини справи та не проти внесення змін у свідоцтво про народження.

Батьківство ОСОБА_5 підтверджується Висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 40994 від 12 січня 2024 року, в якому значено, що ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька ( ОСОБА_9 ) дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99%.

Отже, відомості про дійсного батька дитини фактично захистять її. Позивач звернувся до Соборного відділу РАЦС з заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини, оскільки відповідач визнає позов, але їй рекомендовано звернутися до суду. Представник позивача намагалися спілкуватися і з відповідачем, з`ясувати його ставлення зараз до вказаної дитини, але ситуація не змінилася. Позивач вважає, що зараз встановлення батьківства стосовно вказаної дитини захистить цю дитину, забезпечить належну реалізацію прав і свобод цієї дитини, належне виховання та лікування. У позивача з сином склалися теплі, добрі, турботливі відносини, тому позивач підтримує свої вимоги. Просила суд ухвалити рішення про встановлення батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зниклого безвісті ІНФОРМАЦІЯ_6 під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Дніпра та внесення зміни до актового запису № 13 від 04 січня 2022 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записавши у графі батько - « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, замість « ОСОБА_2 », внести зміни в ім`я дитини записавши по батькові « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_10 », прізвище дитини - записати « ОСОБА_11 » замість « ОСОБА_12 », задовольнивши вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з вимогами до них знайомі, позовні вимоги визнали, не заперечують проти розгляду справу без їх участі. Правом надання відзиву на позов не скористалися. Не заперечували проти розгляду справи за їх відсутності. Причини неприбуття як одного так іншого відповідача в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала. На даній стадії слухання суд вважає помилковим перенесення слухання в справі, таке перенесення (відкладення) слухання справи можливе за умови, якщо не вирішені всі інші питання (а вони вирішені), не розглянуті клопотання (а вони розглянуті), не з`ясовані доповнення, заяви і клопотання (з`ясовані) та інш., від яких залежить можливість її розгляду; при цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто може перешкоджати вирішенню цієї справи. Можливе посилання відповідача на те, що його неприбуття /чи адвоката/ на даній стадій процесу у цій справі може вплинути на результати розгляду цієї цивільної справи, протирічить названому. Отже, суд вважає можливим розгляд справи далі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних відповідачів відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Третя особа Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з позовними вимогами фактично погодилася і не заперечували проти задоволення позову; пояснення на підтримку своєї позиції не надали, не заперечували проти обставини позовних вимог і їх доведеності, а також задоволення цього позову.

З`ясувавши думку сторін, третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 перебували у шлюбі. Стосунки в сім`ї не склалися, сім`я розпалась, стало питання про розлучення і вони звернулися з заявою до суду. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року у справі № 185/2652/23 шлюб між ними, який був зареєстрований 24 листопада 2018 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 937, розірвано.

Проте відносини між ними, як подружжям перестали існувати набагато раніше, ніж було розірвано шлюб. На початку 2021 року ОСОБА_1 зустріла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , між ними зав`язалися відносини, ОСОБА_1 завагітніла. Вони почали проживати разом, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 .

Так як шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на той час не було, реєстрація народження була проведена у відповідності до вимог статті 122 СК України. Тобто батьком в свідоцтві про народження вказали саме ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 04 січня 2022 року, актовий запис № 13.

ОСОБА_5 визнавав сина, був радий його народженню, він дбав про них, втримував, піклувався, виховував сина. Виконував усі обов`язки батька дитини, передбачені чиним законодавством. Вони проживали, як подружжя, вели спільне господарство, піклувалися один про одного. Мама ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , також визнала внука, спілкувалася й зараз спілкується з ним, цікавилися його життям та зростанням.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 планували зареєструвати відносини та подати заяву про визнання ОСОБА_7 батьком дитини, проте не встигли цього зробити.

24 лютого 2022 року російська федерація почала повномасштабну війну проти України. ОСОБА_5 турбуючись про безпеку родини, відправив ОСОБА_1 з дитиною за кордон, а сам добровільно виявив бажання захищати Батьківщину від російського окупанта. Весь час перебували з ОСОБА_7 на зв`язку. Він підтримував родину, надсилав кошти, вони приїздили до нього у відпустку.

В березні 2023 року мати ОСОБА_5 - ОСОБА_3 отримала трагічне Сповіщення № 2544 від 23 березня 2023 року про те, що ОСОБА_7 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_6 під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області. Ця обставина підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 15 червня 2023 року № 20230615-659.

На теперішній час постає питання про встановлення батьківства ОСОБА_5 та внесення зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 . Цього бажає ОСОБА_1 , а також мати ОСОБА_5 , бабуся ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Колишній чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який в свідоцтві про народження ОСОБА_4 записаний як його батько, також знає про всі обставини справи та не проти внесення змін у свідоцтво про народження.

Також батьківство ОСОБА_5 підтверджується Висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 40994 від 12 січня 2024 року, в якому значено, що ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках проведеного дослідження, складає 99%. Висновок надано Медико-генетичним центром «МАМА ПАПА».

Відповідно до ч. З ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, - ч. 2 ст. 128 СК України.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, і підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини; ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16 зазначено, що «доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги».

При вирішенні питання про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Відповідно до ст. 263, 265 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, поновлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Згідно ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, «визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх і стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

З огляду на зазначене, позовна заява подається за місцем проживання позивача, а саме до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

Отже, відомості про дійсного батька дитини фактично захистять її. Позивач звернувся до Соборного відділу РАЦС з заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини, оскільки відповідач визнає позов. Представник позивача намагалися спілкуватися з і відповідачем, з`ясувати його ставлення зараз до вказаної дитини, але ситуація не змінилася. Позивач вважає, що зараз встановлення батьківства стосовно вказаної дитини захистить цю дитину, забезпечить належну реалізацію прав і свобод цієї дитини, належне виховання та лікування. У позивача з сином склалися теплі, добрі, турботливі відносини, тому позивач підтримує свої вимоги.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Звичайно, якщо є обов`язки, то є і відповідальність. Так, відповідно до ч. 4 ст. 155 СКУ ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом в тому числі передбаченої ст. 164 Сімейного кодексу України, а саме мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: - ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Перелічені підстави не мають місця в даному конкретному випадку, що підтверджене документами, що надані до справи. Досудове врегулювання спору щодо цього питання не передбачене законодавством.

Відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні вказаної неповнолітньої дитини участі зараз не приймає, стосунки у них з відповідачем не склалися, будь-якої допомоги на вказану дитину не надає. Позивач вказує на те, що дитина фактично спілкуються зараз лише з своєю матір`ю та бабусею. Позивач вважає, що зараз встановлення батьківства стосовно вказаної дитини захистить цю дитину, забезпечить належну реалізацію прав і свобод цієї дитини, належне виховання та лікування. У позивача на тепер з сином склалися теплі, добрі, турботливі відносини, тому позивач підтримує свої вимоги. Просила суд ухвалити рішення про встановлення батьківська та внесення змін до актового запису про народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовні моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За практикою ЄСПЛ врахування того, що слугує найкращим інтересам дитини, має вирішальне значення в кожній справі такого типу («Ельшольц проти Німеччини»). Наразі існує широкий консенсус на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси («Нойлінґер і Шурук проти Швейцарії»). При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два фактори: по-перше, збереження її зв`язків з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, забезпечення її розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним («Мамчур проти України»).

В окремій думці у справі «М.С. проти України» суддя Карло Ранзоні наголошує, що, згідно з позицією ЄСПЛ, батьки повинні мати рівні права в спорах про опіку («Зоммерфельд проти Німеччини») і що найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків («Сахін проти Німеччини»).

У Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Рівність та спільна батьківська відповідальність: роль батьків» (Equality and shared parental responsibility: the role of fathers) № 2079 від 02 жовтня 2015 року Асамблея твердо висловила позицію, що саме розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи стосовно ролей жінок та чоловіків у сім`ї і є відображенням соціологічних змін, які відбулися протягом останніх 50 років. У зв`язку з цим, ОСОБА_13 закликала всіх її членів, зокрема і Україну, забезпечити законодавчими нормами та адміністративною практикою рівність прав батьків щодо їх дітей.

Велика Палата ВС у Постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц також відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача чи їх дитини. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобов`язання стосовно вiдповiдача (крім передбачених законом, зазначених в позові) відносно аліментів, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги можливу незгоду відповідача з частиною позову, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

У відповідності з ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та встановити батьківство ОСОБА_5 , зниклого безвісті ІНФОРМАЦІЯ_6 під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Дніпра та внести зміни до актового запису № 13 від 04 січня 2022 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записавши у графі батько - « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, замість « ОСОБА_2 », внести зміни в ім`я дитини записавши по батькові « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_10 », прізвище дитини - записати « ОСОБА_11 » замість « ОСОБА_12 », а також стягнути сплачений при подачі позову судовий збір.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про встановлення батьківства і внесення змін до актового запису про народження в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 7, 19, 141, 150, 155, 164, 180, 182-185, 191 Сімейного кодексу України, ст. 15, 16 ЦК України. ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Встановити батьківство ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зниклого безвісті ІНФОРМАЦІЯ_6 під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Дніпра.

Внести зміни до актового запису № 13 від 04 січня 2022 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записавши у графі батько - « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, замість « ОСОБА_2 », внести зміни в ім`я дитини записавши по батькові « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_10 », прізвище дитини - записати « ОСОБА_11 » замість « ОСОБА_12 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2024 року.

Суддя -

СудЖовтневий районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення20.11.2024
Оприлюднено29.11.2024
Номер документу123328382
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про встановлення батьківства або материнства

Судовий реєстр по справі —201/2238/24

Рішення від 20.11.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 31.07.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 20.05.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 13.05.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

Ухвала від 25.04.2024

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Антонюк О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні