Рішення

від 26.11.2024 по справі 342/869/24

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/869/24

Провадження № 2/342/488/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить: розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 13 травня 2019 р. виконавчим комітетом Поточищенської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 3; визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 »; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що шлюб між нею та відповідачем зареєстровано 13 травня 2019 року виконавчим комітетом Поточищенської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 3. За час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який є неповнолітнім, проживає з позивачкою, перебуває на її вихованні та утриманні. Причиною розірвання шлюбу є те, що сторони втратили взаєморозуміння та повагу, мають різні уявлення про побудову сімейних відносин та ведення спільного господарства, не можуть дійти згоди щодо принципових для спільного проживання питань. Через непорозуміння відчужилися один від одного, втратили сімейні цінності, необхідні для збереження шлюбу. Понад три роки сторони спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, не поєднані спільним побутом. Позивачка вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, тому наполягає на розірванні шлюбу, строку для примирення просить не надавати.

Сину сторін Максиму 4 роки. Після припинення спільного проживання з відповідачем дитина живе з позивачкою. Між ними існує стійкий емоційний зв`язок, що ґрунтується на взаємній любові та довірі. Син ще повністю потребує опіки та догляду позивачки. За таких обстави інтересам неповнолітньої дитини відповідатиме визначення місця проживання з позивачкою, оскільки саме вона забезпечує його виховання та розвиток.

Ухвалою суду від 27.06.2024 відкрито провадження у даній справі, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.10.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судові засідання, призначені на 05.11.2024 та на 26.11.2024, не з`явилися.

Позивачка 01.10.2024 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю, позов просить задовольнити, у разі неявки у судове засідання відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Від служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області судом 09.09.2024 отримано висновок органу опіки та піклування Городенківської міської ради про визначення місця проживання малолітнього сина сторін Під ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та клопотання про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей. Висновок органу опіки та піклування служба у справах дітей підтримує в повному обсязі.

Дії позивачки та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Про виклик до суду на 05.11.2024 та на 26.11.2024 відповідач був повідомлений через оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України. З опублікуванням оголошень про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач про причини неявки у судові засідання суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, отже вважається таким, що не з`явився в судові засідання без поважних причин.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-284 ЦПК України, заочного рішення. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив, що шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 13.05.2019 виконавчим комітетом Поточищенської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 3, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 13 травня 2019 року.

Статтею 51 Конституції України, ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя, як визначено ч.1 ст.36 СК.

Статтею 55 СК України передбачений обов`язок подружжя турбуватись про сім`ю, в т.ч.: дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, вони повинні бути відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в сім`ї, та зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України).

Позивачка скористалася правом припинити шлюбні відносини та звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач, будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання для дачі пояснень не з`явився, будь-яких заяв по суті позову не подав.

Судом встановлено, що сторони спільно не проживають понад три роки, не піклуються про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що сім`я розпалася повністю, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки,тому позовна вимога про розірвання шлюбу є підставною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У зв`язку із реєстрацією шлюбу позивачка змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_4 ». Зважаючи на прохання позивачки, суд вважає за доцільне після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».

Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Вирішуючи позов у частині визначення місця проживання малолітнього сина сторін, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що за час шлюбу в сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 , актовий запис № 12 від 23 грудня 2019 р., що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23 грудня 2019 р. виконавчим комітетом Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 4 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Такий висновок зробив Верховний Суд у справі №186/1659/20 від 26.01.2022.

Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновком органу опіки та піклування Городенківської міської ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 23 серпня 2024 р. № 967, стверджено, що орган опіки та піклування Городенківської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розлучення батьків з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зі змісту висновку та копії письмової заяви відповідача, отриманої службою у справах дітей Городенківської міської ради 12.07.2024, вбачається, що батько дитини - відповідач не заперечує, щоб після розлучення з позивачкою їх малолітній син залишився проживати з матір`ю.

Підстав не погодитися із даним висновком у суду немає, оскільки він ґрунтується на доказах, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

В контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, враховуючи висновок органу опіки та піклування Городенківської міської ради, суд приходить до висновку, що проживання малолітнього сина сторін з матір`ю (позивачкою) після розірвання шлюбу між нею та батьком дитини (відповідачем), буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов в частині визначення місця проживання дитини підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абз.2 ч.3 ст.6 згаданого Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).

При зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини позивачка ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що стверджується квитанцією № 73 від 25.06.2024 та у сумі 1211,20 грн, що стверджується квитанцією № 74 від 25.06.2024.

Враховуючи наведене, з відповідача слід стягнути в користь позивачки судові витрати у сумі 2422,40 гривень.

На підставі ст.ст. 3, 7, 19, 21, 24, 36, 55, 56, 104, 112-114,141, 157, 160-161Сімейного Кодексу України, ст.29 ЦК України, ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. ст. 128, 131, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 13.05.2019 виконавчим комітетом Поточищенської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 3.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_4 ».

Шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2422,40 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область; код ЄДРПОУ 44332095.

Повний текст судового рішення складено 26.11.2024.

Суддя: Андріюк І. Г.