Ухвала

від 26.11.2024 по справі 300/4699/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 300/4699/22

Провадження № 2-а/344/4/24

У Х В А Л А

25 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Белей О.Б.,

представника відповідача Коритко І.Б.,

представника відповідача Корнутія М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання позивача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу в адміністративній справі позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківського районного управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває вищевказана справа.

07.11.2024 позивачем подано до суду клопотання про застосування до відповідача засобів процесуального примусу у вигляді штрафу, у якому він просить накласти на Департамент патрульної поліції та на представника ОСОБА_2 штрафу у сумі 30 000 грн, передбаченому приписами ст. 149 КАС України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою суду від 07.08.2024 у Департаменту патрульної поліції висновок службової перевірки. Представник ОСОБА_3 не виконала рішення суду і листом від 16.08.2024 повідомила суд, що немає висновку службового розслідування. Заявник (позивач) вказав, що представник ОСОБА_4 здійснила зловживання процесуальними обов`язками, так як 27.04.2024 начальник УПП ОСОБА_5 затвердив висновок службової перевірки, який наддав слідчому ДБР ОСОБА_6 . Таким чином з-аявник вважає, що представник ОСОБА_7 навмисно приховала доказ.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали подане клопотання, просять його задовольнити.

Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Коритко І.В. заперечила клопотання, вказавши, що на всі вимоги зазначені в ухвалах суду було виконано або надавалася обґрунтована відповідь про неможливість надання доказів. Висновок, про який вказує позивач, формувався відповідно до листа ДБР на підставі внесених відомостей до ЄРДР, а не за зверненням позиивача, як вказано в ухвалі суду. Просить відмовити у задоволенні клопотання.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Корнутій М.В. у судовому засіданні заперечив щодо заявленного пзивачем клопотання.

Провівши обговорення поданого клопотання, розглянувши клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу, суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Згідно частини 1 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Відповідно частини 3 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 та 2 статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

Аналіз наведених норм чинного процесуального законодавства дає підстава вважати, що застосування заходів процесуального примусу, обрання виду такого засобу, є правом суду, а не його обов`язком.

Між тим, підстави для витребування судом доказів і дії суду у разі їх ненадання, врегульовані положеннями статей 77 та 80 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 6 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з частинами 3, 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд бере до уваги доводи заперечення представника відповідачів про перевірку відомостей викладених в заяві позивача і відсутність запитуваної інформації , надання відповіді на ухвалу, а також те, що представлений висновок службової перевірки формувався відповідно до листа ДБР, а не заяви позивача.

Окрім цього, слід взяти до уваги, що оцінка доказів на предмет їх належності та допустимості на цьому етапі судового провадження, може ставити їх під сумнів при прийнятті рішення в справі.

Тому, оцінивши доводи сторін, в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання про застосування заходів процесуального примусу.

Керуючись статтями 77, 80, 144, 145, 149, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.11.2024 року.