Ухвала

від 26.11.2024 по справі 643/13905/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/13905/24

Провадження № 1-кс/643/1867/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання представника власника майна військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62024170020007126 від 09.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

18.11.2024 до Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62024170020007126 від 09.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, у якому заявник просить: скасувати арешт на автомобіль марки Kia Sorento , д.н.з. НОМЕР_2 , накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024, справа №642/5461/24 та повернути його власнику військовій частині НОМЕР_1 .

На обґрунтування клопотання заявник серед іншого зазначив, що оскільки закінчено проведення усіх слідчих (розшукових) дій з автомобілем, враховуючи принципи та засади законного користування майном, враховуючи баланс між завданнями кримінального провадження та захисту прав особи вважає, що є підстави для скасування арешту та повернення власнику майна.

Від власника майна до початку судового засідання надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, на задоволенні клопотання наполягав.

Прокурор у судове засідання не з`явився, до його початку подав заяву, в якій просив проводити розгляд клопотання без його участі, у задоволенні клопотання просив відмовити, оскільки на теперішній час у кримінальному провадженні необхідно провести ряд досліджень та слідчих дій, в тому числі з використанням автомобіля.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, надані слідчим матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Згідно з приписами ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розглядіклопотання встановлено,що ухвалоюслідчого суддіЛенінського районногосуду м.Харкова від13.09.2024,задоволено клопотанняпрокурора укримінальному провадженні№62024170020007126від 09.09.2024за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.415КК України.Накладено арештна майно,вилучене 08.09.2024в ходіогляду місцядорожньо-транспортноїпригоди заадресою: АДРЕСА_1 ,а самена автомобіль Kia Sorento, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 Східного ОТО, шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження та здійснення ремонтних робіт до скасування арешту майна у встановленому законом порядку.

Слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, вилучений автомобіль та інформація яка може міститися на ньому, має доказове значення для даного кримінального провадження. Обґрунтованість накладення арешту, встановлення наявності ризиків передбачених ст.170 КПК України, що є підставою для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, були предметом дослідження та встановлення, при розгляді клопотання про накладення арешту. Та на даний час на переконання слідчого судді продовжують існувати.

Крім того,з наданоїслідчим інформаціївбачається,що наданий часдосудове розслідуванняпо кримінальномупровадженню №62024170020007126від 09.09.2024за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.415КК Українитриває,більше того,у справіможливі слідчіта процесуальнідії,об`єктом дослідженняяких можебути автомобіль Kia Sorento, д.н.з. НОМЕР_2 .

Таким чином, з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

При цьому, як вбачається зі змісту самого клопотання, власник майна з апеляційною скаргою на вищенаведену ухвалу не звертався.

Разом зтим,слідчий суддявважає,що накладенийарешт наавтомобіль Kia Sorento, д.н.з. НОМЕР_2 , є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а при розгляді даного клопотання зворотне ініціатором клопотання не доведено.

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі скасування арешту майна, накладеного ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 в рамках вказаного кримінального провадження.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Враховуючи те,що автомобіль Kia Sorento, д.н.з. НОМЕР_2 , можливо, зберіг сліди вчинення злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані, як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість накладення арешту на зазначене майно. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Доводи заявника про те, що арешт на майно завдає йому особистий і надмірний тягар, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Слідчий суддя вважає, що ініціатором клопотання у клопотанні не наведено, та при розгляді клопотання у судовому засідання не встановлено належних підстав які б беззастережно свідчили, про те, що на даний час в подальшому застосуванні арешту майна у даному кримінальному провадженні відпала потреба. Натомість у судовому засіданні при розгляді клопотання доведено необхідність арешту майна.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано, в апеляційному порядку не оскаржено та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об`єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового роздування кримінального провадження на відповідному його етапі.

Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна на вказані предмети та речі відпала потреба, слідчому судді не надано. Напроти, слідчим та матеріалами кримінального провадження доведена необхідність у продовженні застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиним підставами згідно чинного КПК України, для скасування арешту майна.

А тому, з огляду на викладене, у зв`язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.107, 174, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити взадоволенні клопотанняпредставника власникамайна військовоїчастини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про скасуванняарешту майнау кримінальномупровадженні №62024170020007126від 09.09.2024за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.415КК України,накладеного ухвалоюЛенінського районногосуду м.Харкова від13.09.2024, на майно, вилучене 08.09.2024 в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на автомобіль Kia Sorento, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 Східного ОТО, шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження та здійснення ремонтних робіт до скасування арешту майна у встановленому законом порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1