Постанова

від 20.11.2024 по справі 237/2061/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7403/24 Справа № 237/2061/24 Суддя у 1-й інстанції - Приходько В. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи:

заявник Покровська окружна прокуратура

розглянувши увідкритому судовомузасіданні, врежимі відеоконференції, впорядку спрощеногопозовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою Покровської окружної прокуратури на ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 17 травня 2024 року, постановлену суддею Приходько В.А. у м.Курахове Донецької області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

Разом з позовною заявою заступник керівника Покровської окружної прокуратури надав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1423356200:01:001:0198, площею 0,0548 га, з забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії без обмеження права користування, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить громадянці російської федерації ОСОБА_1 .

Підставами звернення прокурора до суду стали порушення ОСОБА_1 визначеної ст.13,14,41 Конституції України, ст. ст.80,81,145 Земельного кодексу Українипроцедури використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та як іноземні громадяни не відчужили їх упродовж року після набуття права власності, тому ці земельні ділянки підлягають конфіскації.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову про конфіскацію земельних ділянок істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави в особі Позивача.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 17 травня 2024 року заяву заступника керівника Покровської окружної прокуратури Р.Калько в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про забезпечення позову у цивільній справі до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, залишено без задоволення.

Покровська окружна прокуратура, будучи незгодною з ухвалою суду подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених у ній висновків, обставинам справи, просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву прокурора про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на спірну земельну ділянку, власником якої є громадянка російської федерації ОСОБА_1 та заборонити власниці та будь яким суб`єктам реєстраційних дій, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме спірної земельної ділянки. Вкаує що, обрані заходи забезпечення позову не обмежать права відповідача на користування та володіння вказаним нерухомим майном. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника Донецької обласної прокуратури Профатила О.П., який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, з викладених у ній підстав, просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву Покровської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви Покровської окружноїпрокуратури,поданої вінтересах державив особіоргану,уповноваженого здійснювативідповідні функціїу спірнихправовідносинах -Головного управлінняДержгеокадастру уДонецькій областіу забезпеченніпозову,виходив зтого,щовідповідач є громадянкою російської федерації, мешкає на території України, за кордон не виїздить, а земельна ділянка, з приводу якої перебуває позов у суді, знаходиться на окупованій території, де ведуться бойові дії, суд не вбачає ризиків, які могли б у даній справі ускладнить ефективний захист прав позивача та виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог при невжитті заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції і частково погоджується із доводами заявника викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту та забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бутиспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Тобто, арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

У своїй заяві про забезпечення позову позивач обґрунтував правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а саме шляхом накладення арешту на земельну ділянку,з забороноювчиняти будь-якіреєстраційні дії,без обмеженняправа користування,яка належитьгромадянці російськоїфедерації ОСОБА_1 . Підставами звернення прокурора до суду стали порушення ОСОБА_1 визначеної ст.13,14,41 Конституції України, ст.ст.80,81,145 Земельного кодексу Українипроцедури використанняземельних діляноксільськогосподарського призначення,так якіноземні громадянине відчужилиїх упродовжроку післянабуття прававласності,тому ціземельні ділянкипідлягають конфіскації. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову про конфіскацію земельних ділянок істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави в особі Позивача.

Враховуючи, що між сторонами виник спір з приводу припинення права власності на земельну ділянку за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , яка, як іноземка добровільно не відчужила впродовж року (набула у 2013 році право власності) спірну земельну ділянку, що є підставою для конфіскації у відповідача вказаної земельної ділянки, шляхом припинення права власності на неї з одночасним визнанням права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, беручи до уваги заявлені позивачем вимоги та вид забезпечення позову, який заявник просить застосувати, колегія суддів з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає за можливе задовольнити частково заяву та забезпечити позов, шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1423356200:01:001:0198, площею 0,0548 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 83156914233), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, обрані заходи забезпечення позову не обмежать права відповідача на користування та володіння вказаним нерухомим майном до прийняття судового рішення.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала як така, що суперечить нормам процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Покровської окружної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Мар`їнського районного суду Донецької області від 17 травня 2024 року скасувати.

Заяву Покровської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1423356200:01:001:0198, площею 0,0548 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 83156914233), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Застосувати вказані заходи забезпечення позову з дня винесення судом постанови та допустити її негайне виконання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: