ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8695/24 Справа № 193/1271/23 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядкуспрощеного позовногопровадження, цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року, ухваленого суддею Шумською О.В. у селі Софіївка, Криворізького району, Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),
ВСТАНОВИВ
У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай).
В обгрунтування позову зазначила, що брат, ОСОБА_3 , працював та був членом колгоспу «Ленінський шлях» Софіївського району Дніпропетровської області. Колгосп «Ленінський шлях» 17 лютого 1995 року був реорганізований в КСП «Деметра +», згідно архівного витягу з протокола №1 звітно - виборних зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Ленінський шлях», від 17.02.1995 року.
Державний Акт на право колективної власності на землю КСП «Деметра +» видано 07.02.1996 року.
Розмір земельного паю, згідно довідки Софіївського відділу земельних ресурсів складає 8,00 га в умовних кадастрових гектарах і вартість його становить 141556,68 грн.
Після смерті брата, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, відкрилася спадщина - вклади в «Ощадбанку», будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право на земельну частку - пай площею 8,00 га, в умовних кадастрових гектарах, вартістю 141 556,68 грн. по колишньому КСП «Деметра+».
ОСОБА_1 , згідно ст.1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги за законом майна померлого ОСОБА_3 .
Спадкоємці першої черги майна померлого відсутні.
Крім позивача спадкоємцем майна померлого є брат ОСОБА_2 .
Брата, ОСОБА_3 , не було внесено до списків до Державного акта на право колективної власності на землю «Деметра +», але згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного суду №7 Bv 16.04.2004 року - невнесення до списків особи яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не позбавляє особу права на земельну частку(пай).
Про те, що позивач має право на отримання земельної частки (паю) померлого вона дізналась в травні 2023 року і звернулася до нотаріуса із заявою про отримання, в порядку спадкування, права на земельну частку (пай) померлого брата, але їй відмовили по тій причині, що неможливо встановити об`єм спадкового майна та рекомендували звернутися до суду. Розмір земельного паю в КСП «Деметра+» складас 8,00 в умовних кадастрових гектарах і його вартість становить 141556,68 грн.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай) задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування, право на земельну частку (пай), площею 8,00 га в умовних кадастрових гектарах вартістю 141556,68 грн розташовану на території колишнього КСП «Деметра+», що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Особа, яка не брала участі у справі - Криворізька східна окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, оскаржила судове рішення в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, скаржник, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь прокуратури, сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення.
При цьому, скаржник зазначає, що брат позивача ОСОБА_2 не перебував у членських відносинах з КСП «Деметра+» на момент отримання КСП Державного акту на право колективної власності на землю від 07.02.1996 та не був включений до списку громадян членів КСП «Деметра+», долученого до цього Державного акту, відповідно не набув права на земельну частку пай із земель вказаного КСП, а відтак у позивача відсутнє право на набуття такого права в порядку спадкування. Вказує, що одержаними скаржником доказами доведено, що брата позивача ОСОБА_2 було прийнято в члени КСП «Деметра+» - 24.02.1996, тобто вже після отримання цим КСП Державного акту на право колективної власності на землю, яке відбулося 07.02.1996 року.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представника Дніпропетровської обласної прокуратури Дерби А.С., який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, з викладених у ній підстав, просив оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь прокуратури понесені судові витрати по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові, з наступних підстав.
Судом встановлено, що брат позивачки - ОСОБА_3 , працював та був членом колгоспу «Ленінський шлях» Софіївського району Дніпропетровської області. Колгосп «Ленінський шлях» 17 лютого 1995 року був реорганізований в КСП «Деметра +», згідно архівного витягу з протокола №1 звітно - виборних зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Ленінський шлях», від 17.02.1995 року. Державний Акт на право колективної власності на землю КСП «Деметра +» видано 07.02.1996 року. Розмір земельного паю, згідно довідки Софіївського відділу земельних ресурсів складає 8,00 га в умовних кадастрових гектарах і вартість його становить 141556,68 грн. Після смерті брата, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, відкрилася спадщина - вклади в «Ощадбанку», будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право на земельну частку - пай площею 8,00 га, в умовних кадастрових гектарах, вартістю 141556,68 грн. по колишньому КСП «Деметра+». ОСОБА_1 , згідно ст.1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги за законом майна померлого ОСОБА_3 . Спадкоємці першої черги майна померлого відсутні. Крім позивачки спадкоємцем майна померлого є брат ОСОБА_2 . Брата, ОСОБА_3 , не було внесено до списків до Державного акта на право колективної власності на землю «Деметра +», але згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного суду №7 Bv 16.04.2004 року - невнесення до списків особи яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не позбавляє особу права на земельну частку(пай). Про те, що позивач має право на отримання земельної частки (паю) померлого вона дізналась у травні 2023 року і звернулася до нотаріуса із заявою про отримання, в порядку спадкування, права на земельну частку (пай) померлого брата, але їй відмовили по тій причині, що неможливо встановити об`єм спадкового майна та рекомендували звернутися до суду. Розмір земельного паю в КСП «Деметра+» складас 8,00 в умовних кадастрових гектарах і його вартість становить 141556,68 грн.
Суд першоїінстанції,ухвалюючи рішенняпро задоволенняпозовних вимог,керувався нормамистатей 1216-1218,ч.3ст.1268,ч.1ст.1222,ст.1224,328,292ЦК Україний дійшоввисновку,що невнесення до списків особи яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не позбавляє особу права на земельну частку(пай), й відповідно позивача як спадкоємця померлого брата ОСОБА_2 .
Зідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.3 ст.131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 56 ЦПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Так, Криворізькою східною окружною прокуратурою повідомлено Софіївську селищну раду Криворізького району дніпропетровської області про прийняте судом першої інстанції оскаржуване судове рішення від 14.11.2023 у справі №193/1271/23, яке зачіпає права та інтереси держави.
Листом №1597 від 10.07.2024 Софіївська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області повідомила прокурора, що заходи до оскарження вказаного рішення суду не здійснювалися та вжиття таких заходів не планується.
Таким чином, станом на день подання прокурором апеляційної скарги, уповноваженим органом не вжито заходів щодо оскарження судового рішення, що свідчить про бездіяльність Софіївської селищної ради та наявність виключних підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури.
Отже, Софіївська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області є саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (вибуття з власності територіальної громади земельних ділянок сільськогосподарського призначення з порушенням вимог чинного законодавства), а тому прокурор обґрунтовано звернувся з апеляційною скаргою до суду, саме в інтересах селищної ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно з пунктом 2Указу Президента України від 08 серпня 1995 року№720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до статей22,23 ЗК України 1990 рокуправо власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Пунктом 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносинЗемельного кодексу України1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»та відповідні нормиЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 рокусертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на правона земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17розділ X «Перехідні положення» ЗК України).
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції не перевірялася належним чином інформація стосовно членства спадкодавця ОСОБА_2 в КСП «Деметра+» на час одержання цим підприємством державного акту на право колективної власності на землю, а саме станом на 07.02.1996.
За інформацією Відділу №4 УНАП ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.07.2024, громадянин ОСОБА_3 у Списку громадян членів КСП «Деметра+», що є додатком до Державного акту на право колективної власності КСП «Деметра+» серії ДП Сф №0011 від 07.02.1996, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №11, в Книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів зазначеного КСП, в Книзі реєстрації актів на право приватної власності на землю Софіївської селищної ради по колишньому КСП «Деметра+» - не значиться.
За інформацією Софіївського архівного відділу Архівного управління Криворізької РДА за №175/П-164/01-36 від 16.07.2024 ОСОБА_3 , згідно з протоколом загальних зборів КСП «Деметра+» №1 від 24.02.1996 прийнято в члени колгоспу КСП «Деметра+» та протоколом засідання правління КСП «Деметра+» №3 від 05.04.1999 рекомендовано виключити з членів ОСОБА_3 .
Зазначені вище відомості свідчать про те, що брата позивача ОСОБА_2 прийнято в члени КСП «Деметра+» - 24.02.21996, тобто пізніше, ніж КСП отримало Державний акт на право колективної власності КСП «Деметра+» серії ДП Сф №0011 від 07.02.1996.
Окрім того, матеріали справи містять довідку Софіївського архівного відділу Архівного управління Криворізької РДА за №38/М-31/01-36 від 10.02.2024, видану відповідачу по даній справі ОСОБА_2 , де також зазначено про те, що ОСОБА_3 прийнято в члени КСП «Деметра+» саме 24.02.21996, тобто пізніше, ніж КСП отримало Державний акт.
Отже, наявними у справі доказами та доказами доданими прокурором до апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції в силу вимог ч.3 ст.367 ЦПК України приймає до уваги, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 на момент видачі КСП «Деметра+» акту на право колективної власності на землю 07.02.1996 не був членом цього КСП, оскільки в члени КСП «Деметра+» його було прийнято пізніше 24.02.1996, відповідно останній не міг бути включений до Списку громадян членів, які мають право на земельний пай, тому відсутні підстави для визнання за позивачем в порядку спадкування права на земельну частку (пай), оскільки таке право відсутнє у спадкодавця.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що оскаржуване судове рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме ст..ст.5,22, 23 ЗК України від 18.12.1990 (в редакції від 22.06.1993), п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювань земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, п.24 Постанови Пленуму №7 Верховного Суду України від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах спадкування», при невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому є незаконним та підлягає скасуванню на підставі положень ст.376 ЦПК України.
Прокуратурою при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1698,72 грн., тому у відповідності з нормами ч.13 ст.141 ЦПК України, сплачений скаржником судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури.
Керуючись ст.ст.367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року, скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_2 , про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай) в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 накористь Дніпропетровськоїобласної прокуратурисудовий збірза подачуапеляційної скаргина рішення судув розмірі1698,72 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 26 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді:
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2024 |
Оприлюднено | 29.11.2024 |
Номер документу | 123330274 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Бондар Я. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні