Постанова

від 26.11.2024 по справі 202/14972/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9698/24 Справа № 202/14972/23 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Городничої В.С., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересовані особи Головне управління ДМС у Дніпропетровській області, Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Одеса), -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересовані особи Головне управління ДМС у Дніпропетровській області, Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Одеса).

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 його колишня дружина, з якою шлюб розірвано. Рішення про розірвання шлюбу набуло законної сили 02 жовтня 2012 року. Після розірвання шлюбу колишня дружина повернула собі дошлюбне прізвище. В шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю. З нього, на підставі виконання судового рішення за виконавчим листом №2-0417 виданим 01 жовтня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 в розмірі 500 грн. щомісяця на утримання сина. Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби (виконавче провадження №34617537). ОСОБА_5 з дитиною були зареєстровані в АДРЕСА_1 . Заявник зазначає, 26 листопада 2014 року він надав ОСОБА_2 згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон до РФ в період з 01 грудня 2014 року по 01 січня 2015 року. Вона з дитиною виїхала за межі України і більше з дитиною в Україну не повернулася. Заявник вказує, він сплачував аліменти переказами на імя ОСОБА_2 через Укрпошту. В 2018 році направлені платежі повернулися у зв`язку з неотриманням адресатом. У 2023 році він звертався до Служби в справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для розшуку сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце знаходження сина не встановлено. З 2018 року по теперішній період часу не встановлено місце знаходження стягувача ОСОБА_2 . Аліменти, які він сплачує на спеціальний рахунок служби були перераховані на користь державного бюджету України у зв`язку з тим, що стягувач не звернулася для отримання платежів. Йому відомо, що квартира, в якій проживала ОСОБА_2 з дитиною давно продана. В останньому місці перебування вона не проживає більше 1 року. Заявник вказує, визнання ОСОБА_2 , яка є стягувачем у виконавчому провадженні, безвісно відсутньою буде підставою для закриття виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безвісно відсутньою.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління ДМС у Дніпропетровській області, Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Одеса), про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою.

В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_1 адвокат Трофімов Д.Ю. просить рішення суду від 02 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місце перебування якої невідоме (частина перша статті 307 ЦПК України).

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою (частина перша статті 308 ЦПК України).

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

За положеннями статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Зазначена норма права передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник

для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2024 року у справі № 183/7128/23, від 07 травня 2018 року в справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року в справі № 225/882/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17, від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц.

Встановлено, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року у справі за позовом № 2/0417/4877/ 2012 ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу - шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований 28 серпня 2009 року в Ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 525, які мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розірвано. Прізвище ОСОБА_5 після розірвання шлюбу змінено на ОСОБА_7 (т.3 а.с.64, 65).

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.6).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2012 року у справі №0417/12222/2012 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 . Стягувато з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Дніпропетровська (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 31 серпня 2012 року. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах місячних платежів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. (т.3 а.с.63, 64).

Відповідно до інформації приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мартиненко Н.Ю. 26 листопада 2014 року за р№ 1088 була засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 на заяві про те що він надає свою згоду на тимчасовий виїзд за межі України до РФ в період з 01 грудня 2012 року по 01 грудня 2015 року його сина ОСОБА_3 в супроводі його матері (т.2 а.с.234).

Відповідно до інформації Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби встановлено, що ОСОБА_9 в останнє виїхала за межі України ( ОСОБА_10 ) 12 травня 2019 року і більше на територію України не поверталася (т.1 а.с.8, 77).

Згідно з відповіддю на звернення представника заявника до Служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07 лютого 2023 року щодо встановлення місця перебування дитини встановлено, що за останньою відомою адресою ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 з дитиною не проживає. В 2015-2016 роках квартира була продана (т.1 а.с.9).

Відповідно до висновку №3442 від 28 лютого 2023 року о/у СКП ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що розглянуті матеріали за заявою ОСОБА_1 про те що ОСОБА_2 в 2015 році забрала спільну дитину та не повертає заявнику та в ході проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 в 2015 році надав письмову згоду для вивозу дитини за межі України. В 2015 році ОСОБА_2 продала квартиру за адресою АДРЕСА_1 і разом з дитиною виїхала за межі України (т.2 а.с.205).

Згідно відповіді Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції №1201.4.5-19044/1201.4-23 від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованими на території Дніпропетровської області або знятими з реєстрації не значаться. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 17 жовтня 2012 року знята з реєстраційного обліку. На території Дніпропетровської області зареєстрованою не значиться (т.1 а.с.67).

Згідно відповіді №3/1 від 09 жовтня 2023 року Департаменту з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , покарання не відбувала та під вартою не перебувала (т.1 а.с.75).

Відповідно до інформації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 20 жовтня 2023 року вставлено, що за наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою АДРЕСА_1 була зареєстрова на ОСОБА_11 із сином ОСОБА_3 та іншими членами сім`ї Світличних. Світлична з дитиною 22 грудня 2014 року були зняті з реєстраційного обліку (т.2 а.с.219).

Відповідно до відповіді Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) встановлено що дошлюбне прізвище дружини заявника ОСОБА_1 ОСОБА_7 . Є реєстрація розірвання шлюбу, який було розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року. Відсутні будь-які відомості про смерть, зміну імені, прізвища ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с.227, 228).

Встановлено, квартира АДРЕСА_2 , в якій проживала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з членами своєї сім`ї, яка є останнім відомим місцем її проживання була продана (т.1 а.с.10).

Із копії матеріалів виконавчого провадження №34617537 з примусового виконання виконавчого листа №2-04174 від 01 жовтня 2012 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, боржник ОСОБА_1 звертався до відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу з тих підстав, що стягував ОСОБА_8 перешкоджає отриманню аліментів дитиною на підставі п.3,4 ч.1 ст.37 Закону Про виконавче провадження, але йому було відмовлено. Заборгованість за аліментами на 01 жовтня 2023 року становить 18006 грн. 26 коп. (т.2 а.с.192, 193, 199-202).

Таким чином, у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_8 є стягувачем, заявник ОСОБА_1 - є боржником.

Звернувшись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 просив суд визнати колишню дружину ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безвісно відсутньою, для того, щоб на підставі ст. 39 Закону України Про виконавче провадження закінчити виконавче провадження №34617537 про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 500 грн щомісяця до повноліття дитини, які стягуються на користь ОСОБА_2 , як того з батьків з ким проживає дитина.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Слід зазначити, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою потрібна наявність всіх підстав: 1) особа відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; 2) протягом цього року в місці, де вона постійно проживала немає відомостей про місце її перебування; 3) встановити місце перебування особи неможливо; 4) згідно зіст. 306 ЦПК України необхідно, щоб були серйозні причини, які б обумовлювали необхідність визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Суд має визначити коло заінтересованих у розгляді справи осіб та їх процесуальний статус. Мотивованою ухвалою такі особи допускаються або залучаються до участі у справі та повідомляються про час і місце розгляду справи в передбаченому законом порядку. Коло таких осіб зумовлюється метою, для якої заявникові необхідно визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою. Наприклад, заінтересованими особами у цих справах можуть бути члени родини заявника та інші особи, які мають право на одержання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, якщо справа порушена з метою призначення пенсії заявнику або його дітям.

Заявник ОСОБА_1 є колишнім чоловіком ОСОБА_11 та не є членом родини чи близьким родичем ОСОБА_11 . Належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_11 протягом одного року за її останнім відомим місцем проживання заявник суду не надав.

Сам по собі факт втрати зв`язку заявника із колишньою дружиною ОСОБА_11 і фактична відсутність у заявника відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

Отже, належних, беззаперечних доказів на підтвердження визнання безвісно відсутньою ОСОБА_2 заявник, який не є родичем та не є членом сімї ОСОБА_2 , суду не надав.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою.

Посилання в апеляційній скарзі на доведеність вимог заяви є необґрунтованими належними доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді В.С.Городнича

О.В.Свистунова