Постанова

від 19.11.2024 по справі 621/4440/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 621/4440/23

провадження № 22-ц/818/2211/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участюсекретаря судовогозасідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3

третя особа:Орган опікита піклуванняпри виконавчомукомітеті Зміївськоїміської радиЧугуївського районуХарківської області

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіХарків апеляційнускаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 квітня 2024 року у складі судді Овдієнко В.В.,-

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 маєнеповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю останнього є відповідач ОСОБА_3 .. Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2023 року проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на утриманні позивача. Також, за вказаною адресою, разом з ними проживають батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У період часу з жовтня 2021 року по липень 2023 року сторони разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 . З жовтня 2021 року ОСОБА_3 виконувала свої батьківські обов`язки, але влітку 2023 року її поведінка змінилась, вона частіше почала вести себе неадекватно по відношенню до їх спільної дитини. ОСОБА_3 нехтувала своїми обов`язками щодо дитини, а саме: забувала про дитину, залишала її наодинці, не займалася питаннями харчування і догляду. Також, під час своїх психо-емоційних сплесків, схожих за зовнішніми ознаками на психічні розлади, ОСОБА_3 кричала на дитину, вживала в її присутності ненормативну, нецензурну лексику, і забувала про дитину. При цьому, ОСОБА_3 приводила додому незнайомих осіб, з якими залишала місце проживання, переставала піклуватися про дитину, і забезпечувати базові потреби їх сина. В той час, саме сусіди були вимушені наглядати за дитиною та телефонувати бабусі і діду щодо вирішення питань з дитиною. Крім того, відповідач зловживає спиртними напоями, часто перебуває в стані алкогольного сп`яніння, за наслідком чого і забувала про дитину. На вимоги повернутися додому, до дитини і зайнятися її вихованням, ніяким чином не реагує. Психічні розлади ОСОБА_3 є явно небезпечні та несуть реальну загрозу для дитини. Позивач супроводжував відповідачку до лікаря-психіатра з приводу цих розладів і вона проходила курс лікування.

В серпні 2023 року позивач забрав дитину до батьківського будинку. ОСОБА_3 проживала за вказаною вище адресою лише до 25.09.2023, після чого пішла з дому і з того часу самоусунулася від виховання дитини: не не проявляє до сина материнської турботи і любові, не цікавиться питаннями його виховання, не піклується про стан його здоров`я та не утримує його матеріально. Позивач один виховує сина, піклується про його стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, опікується питаннями його зростання, харчування, гігієни, матеріального забезпечення і утримання. Також, активну участь у виховання дитини беруть баба та дід. Умови проживання в будинку задовільні, взаємовідносини між членами сім`ї доброзичливі, дружні, створені всі необхідні умови для розвитку, зростання, занять та відпочинку дитини, яка забезпечена необхідним одягом, взуттям відповідного віку, продуктами харчування; придбані іграшки, повчальні та предмети для розвитку, а також обладнання і речі необхідні для зростання дітей у маленькому віці, як його син. Санітарно-гігієнічні норми дотримано, в кімнатах чисто, одяг та речі акуратно викладені у місцях для їх зберігання.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 03 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів для висновку, що такий крайній захід як позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, тому підстави для позбавлення батьківських прав відсутні..

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. А саме, суд не надав оцінку наданим позивачем доказам того, що відповідачка з 2023 року фактично самоусунулась від виховання дитини, не цікавиться її життям, не проводить з дитиною час, не проявляє материнської турботи і любові, не займається розвитком дитини. Дитина постійно проживає разом з батьком та повністю перебуває на його утриманні. Відповідачка не має місця проживання або реєстрації в Україні. Відсутність материнського піклування є вагомою психологічною травмою дитини на що суд уваги не звернув і вирішив спір без урахування інтересів дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,що підтверджуєтьсяданими копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а. с. 10 зворот).

Згідно даних копії паспорта НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 (а. с. 7).

Даними копії паспорта № НОМЕР_3 , витягу з Реєстру територіальної громади № 2023/007506055 від 19.09.2023 та довідки відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 2301 від 29.11.2023 ідтверджується, що відповідач ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 (а. с. 9, 28, 101, 102).

Відповідно до даних витягу з Реєстру територіальної громади № 2023/007855427 від 29.09.2023 неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 (а. с. 10).

Згідно акту обстеження від 23.11.2023, складеного депутатом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Кулішем В. М., за участі мешканців, сусідів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , щодо перевірки та обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у вказаному будинку в період з жовтня 2021 року до липня 2023 року фактично проживали ОСОБА_1 , його малолітній син ОСОБА_2 та до 25.09.2023 проживала мати дитини ОСОБА_3 (а. с. 11).

Даними акту обстеження від 23.11.2023, складеного депутатом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Кулішем В. М., за участі сусідів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , щодо перевірки та обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується, що у вказаному будинку в період з серпня 2023 року фактично проживають ОСОБА_1 , його малолітній син ОСОБА_2 та батьки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Мати дитини - ОСОБА_3 у вказаному будинку не зареєстрована та не проживає (а. с. 12).

За даними акту обстеження від 04.01.2024, складеного депутатом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_10 , за участі мешканців, сусідів: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , щодо перевірки та обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаному будинку фактично проживають ОСОБА_1 , його малолітній син ОСОБА_2 , та батьки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Мати дитини ОСОБА_3 у вказаному будинку не зареєстрована та не проживає (а. с. 37, 84).

Відповідно до даних листа головного лікаря КНП "Зміївський ЦПМСД" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 15 від 08.01.2024 згідно записам медичної документації, з метою надання медичної допомоги та проведення профілактичних оглядів дитині ОСОБА_2 до вересня 2023 року зверталася мати - ОСОБА_3 , з жовтня 2023 року на прийом до лікаря з дитиною для надання медичної допомоги звертався батько ОСОБА_1 (а. с. 39, 81).

Даними довідки в/ч НОМЕР_4 № 13/2219 від 15.07.2023 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (а. с. 115).

Згідно акту обстеження умов проживання від 09.01.2024, складеного начальником ССД ОСОБА_13 , гол. спеціалістом ССД ОСОБА_14 , гол. спеціалістом ОСОБА_15 , з метою підготовки висновку про можливість проживання за адресою: АДРЕСА_5 , вказане житло є з усіма зручностями, загальною площею 25,1 кв.м, житловою 12,8 кв.м, санітарний стан є задовільним, комунікації підключені, центральне опалення (а. с. 47, 105).

Згідно даних акту КП "ЖИЛСЕРВІС" Первомайської міської ради Харківської області № 160 від 16.01.2024, складеного майстром ОСОБА_16 , економістом по ДПР ОСОБА_17 , мешканцем кв. АДРЕСА_6 ОСОБА_18 , мешканцем кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_19 , вбачається, що ОСОБА_3 не зареєстрована, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 , з грудня 2023 року по теперішній час (а. с. 104).

З виписки за картковим рахунком клієнта АТ "Укрсиббанк" за період з 10.01.2023 по 10.01.2024,платіжних інструкції на видачу готівки № 3, № 16 від 10.01.2024, виписки по картковому рахунку АТ "Ощадбанк"вбачається, що ОСОБА_3 має власні кошти на рахунках в АТ "Укрсиббанк", АТ "Ощадбанк" банківський рахунок (а. с. 48-77).

Даними картки обстеження та медичного огляду КНП "Первомайська центральна районна лікарня", медичної документації, довідки № 12/83 військово-лікарської комісії підтверджується, що ОСОБА_3 проходила медичне обстеження та визнана придатною до військової служби (а. с. 78, 79, 106, 141-146).

Довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричного огляду у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 1756 психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання обов`язків водія кат В у ОСОБА_3 відсутні (т. 2 а.с. 66).

З довідок № 697 від 28.11.2023, № 702 від 29.11.2023, виданих в поліклініці Зміївської ЦРЛ, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 не перебуває на обліку в наркологічному кабінеті (а. с. 125).

Відповідно до довідок Поліклініки Зміївського ЦРЛ психо-наркологічного кабінету № 501,428,505, 386 ОСОБА_3 на обліку не знаходиться, але зверталась за допомогою (т. 2 а.с. 67-70).

Даними свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.08.1991 КСП "Україна", підтверджується спільна часткова власність ОСОБА_20 та відповідача ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_8 (а. с. 103).

У 2011 році відповідач ОСОБА_3 закінчила з відзнакою Харківський професійний ліцей харчових технологій та торгівлі і здобула професію кухаря, кондитера, що підтверджується дипломом кваліфікованого робітника ХА № 39854992 від 31.01.2011, додатком до диплома кваліфікованого робітника 12К № 339771 (а. с. 107-110).

Даними довідки Управління соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області № 575 від 11.09.2023 підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку в цьому управлінні та отримує згідно Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, яка призначена згідно Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", з 01.10.2022 по 31.03.2023, та яку автоматично продовжено в зв`язку з воєнним станом (а. с. 111).

За інформацією, наданою приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І. В. № 7/01-16 від 05.01.2024, та даними свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 12.10.2023 приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І. В., з реєстровим № 2407, Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70378784 від 20.10.2022, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого батька ОСОБА_21 , у вигляді:1/3 частки права власності на земельну ділянку площею 7,5314 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6324586000:10:000:0018, місце розташування: АДРЕСА_9 частки права власності на земельну ділянку площею 7,7489 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6324586000:10:000:0024, місце розташування: Харківська область, Лозівський (колишній Первомайський) район, Одрадівська сільська рада (а. с. 112-114).

За змістом висновку як органу опіки та піклування - Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області "Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 " № 46 від 01.02.2024 вбачається, що до служби у справах дітей Зміївської міської ради з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав дружини ОСОБА_3 . Питання було розглянуто Комісією з питань захисту прав дитини Зміївської міської ради. Під час засідання комісії ОСОБА_3 повідомила членам комісії, що має намір забрати свого сина до себе, для чого створює умови для нормального проживання дитини в м. Первомайський. Так, в ході розгляду членами комісії не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . Так, позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконають своїх батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини. Членами комісії було запропоновано батькові залишити справу про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 без розгляду, та звернутися до суду з питанням про визначення місця проживання малолітньої дитини. Зміївська міська рада як орган опіки та піклування вважала недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 150, 151).

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 показали в судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_3 не виховує малолітню дитину, нехтує своїми батьківськими обов`язками. Також, повідомили відомості про випадки агресивної поведінки відповідача.

Матеріали справи містять талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.07.2024 згідно якого ОСОБА_3 заявляла про те, що колишній співмешканець не дає бачити дитину (т.2 а.с. 82).

06.08.2024 ОСОБА_3 також зверталась зі заявою про те, що колишній цивільний чоловік не дає їй бачитись з дитиною (т. 2 а.с. 84).

Разом з тим ОСОБА_3 зверталась до служби у справах дітей Зміївської міської ради з заявами про неможливість спілкуватись з дитиною, оскільки колишній чоловік чинить перепони у спілкуванні (т. 2 а.с. 84-86).

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першоючетвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

На підставі повно та всебічно досліджених доказів в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не проживає з дитиною, через стосунки з батьком дитини. Відповідач не змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, наполягає на своїй участі в житті дитини, заперечує проти позбавлення батьківських прав, є працездатною, здоровою, має власні грошові кошти, має житло, з належними умовами для проживання дитини та бажання спілкуватися з дитиною та піклуватись про неї.

Так, за обставинами, що повідомлені відповідачем та підтверджені наданими ним письмовими доказами і показаннями свідків, вбачається, що до вересня 2023 року відповідач постійно проживала з дитиною та виконувала батьківські обов`язки щодо дитини. Наразі, спільне проживання відповідача з дитиною неможливе, оскільки цьому перешкоджає позивач, який ігнорує звернення ОСОБА_3 щодо надання їй можливості побачитись з дитиною, забрати її до себе.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач є хронічним алкоголіком, наркоманом, перебуває на обліку у психо неврологічному диспансері.

Надані позивачем докази звернення відповідачки за допомогою до лікаря психіатра та наявні у справі відомості щодо її поведінки не свідчать про її умисне ухилення від виконання нею обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

Суд правильно погодився з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він відповідає іншим встановленим у справі обставинам і зроблений з урахуванням інтересів дитини.

Посилання апелянта на те, щопозбавлення відповідачки батьківських прав відповідає інтересам дитини, тому що з 2023 року дитина проживає разом із батьком та не бачиться із відповідачкою, а відновлення спілкування сина з матір`ю може створити загрозу для хлопчика і негативно відобразиться на стані його здоров`я не може бути підставою для задоволення позову і підтверджує повідомлені відповідачкою відомості про перешкоджання з боку позивача у спілкуванні та побаченнях з сином.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права та переоцінки доказів, яким суд дав належну оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий О. Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук