Ухвала

від 27.11.2024 по справі 128/4551/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4551/24

УХВАЛА

Іменем України

27 листопада 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2

та учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду подання Державноїустанови «Стрижавськавиправна колонія(№81)»відносно засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом`якшує його,

УСТАНОВИВ:

До Вінницькогорайонного судуВінницької областінадійшло вищевказанеподання,яке мотивованетим,що « ОСОБА_4 засуджений вироком Могилів-Подільського міського суду Вінницької області від 09.02.2022 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, з урахуванням ч. 3 ст. 68, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України, до 7 років позбавлення волі. У зв`язку з набранням законної сили 09.08.2024 Законом України №3886-1X від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» адміністрація Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» направляє подання до Вінницького районного суду для вирішення питання відповідно до ст. 5, ст. 74 КК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, відповідно до положень Закону України №3886-1X від 18.07.2024».

В судовому засіданні 27.11.2024 прокурор ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_4 на підставі частини другої статті 74 КК України підлягає звільненню від призначеного Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області вироком від 09.02.2022 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України. За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.07.2022 ОСОБА_4 не підлягає звільненню на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, оскільки станом на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, вартість майна, перевищувала два неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Таким чином, ОСОБА_4 слід вважати засудженим за ч.3ст.15ч.4ст.185КК України,із застосуваннямч.3ст.68КК України,у видіпозбавлення волістроком 5років;за ч.2ст.15ч.4ст.186КК України,із застосуваннямч.3ст.68КК України,у видіпозбавлення волістроком 6років 8місяців;на підставі ч.1ст.70за сукупністюкримінальних правопорушеньшляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим увиді позбавленняволі строком6років 8місяців;без застосування частини першої статті 71 КК України.

Представник Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» в судове засідання та засуджений ОСОБА_4 на зв`язок в режимі відеоконференції не з`явилися, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялися судом у встановленому законом порядку.

Попередньо від начальника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_5 та від засудженого ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд подання без їхньої участі, засуджений у своїй заяві також зазначив, що послуг адвоката не потребує.

Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судовий розгляд 27.11.2024 за відсутності представника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» та засудженого ОСОБА_4 .

Заслухавши думку прокурора, оглянувши матеріали подання та матеріали особової справи ОСОБА_4 , суд дійшов такого висновку.

В пункті13частини першоїстатті 537КПК Українивизначено,що підчас виконаннявироків,суд маєправо вирішуватипитання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Установлено, що Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області вироком від 13.07.2022 ухвалив « ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України і обрати йому покарання: за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України, у виді 5 (п?ять) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України, у виді 6 (шість) років 8 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 6 (шість) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_4 до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.02.2022, i за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі». Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.07.2022 набрав законної сили 13.08.2022.

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області вироком від 09.02.2022, покарання за яким враховано у вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.07.2022, ухвалив « ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України, обрати йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі». Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.02.2022 набрав законної сили 28.04.2022.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною першою статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Такий же принцип неявно гарантований і статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, у статті 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що «статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна. Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у статті 51 КУпАП. Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією статті 51 КУпАП. Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні статті 5 КК України».

В частині шостій статті 3 КК України передбачено, що зміни до КК України можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення.

У пояснювальній записці до запропонованих змін до статті 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.

Таким чином, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що «зміна до статті 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У той же час наголошено, що визначення суми, яка дорівнює два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння».

Згідно з п. 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеноїпідпунктом 169.1.1пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

В підпункті169.1.1розділуІVПодаткового кодексуУкраїни визначено, що сума податковоїсоціальної пільги встановлена в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що станом на 01.01.2022 становив 2481 грн.

Установлено, що ОСОБА_4 засуджений Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області вироком від 13.07.2022, крім іншого, по ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення 21.04.2022 незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, на суму 3345,00 грн.

Враховуючи, що вартість майна, незакінчений замах на викрадення якого вчинив ОСОБА_4 , станом на момент вчинення 21 квітня 2022 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, перевищувала два неоподаткованих мінімумів доходів громадян, відсутні підстави для застосування зворотної дії у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Також установлено, що ОСОБА_4 , крім іншого, засуджений Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області вироком від 09.02.2022, покарання за яким враховано вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області вироком від 13.07.2022, по ч. 3 ст. 185 КК України за вчинення 30 березня 2021 року таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно, на суму 2186,01 грн.

Враховуючи, що з часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтею 185 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки вартість предмета вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, станом на 30.03.2021 не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2270 грн), отже, до такого діяння мають бути застосовані положення статті 5 КК України.

Відповідно до ч. 2ст. 74 КК України,особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене в частині другій статті 74 КК України.

Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях статті 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та статті 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана в частині другій статті 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення нею певного діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі частини другої статті 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи, незалежно від того відбуває вона покарання, чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України чи виконання вироку відстрочене статтею 536 КПК України). При цьому, законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за частиною другою статті 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Враховуючи викладене та встановивши, що Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області вироком від 09.02.2022, покарання за яким враховано вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області вироком від 13.07.2022, ОСОБА_4 визнав винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за викрадення майна, вартість якого станом на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому, відповідно до ст. 5 КК України, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та на підставі частини другої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом 09.02.2022 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України.

Таким чином,оскільки суддійшов висновку,що ОСОБА_4 слід звільнитивід покарання,призначеного Могилів-Подільськимміськрайонним судомВінницької областівироком від09.02.2022,яке враховановироком Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької областівироком від13.07.2022,слід вважати ОСОБА_4 таким,що засудженийта відбуваєпокарання завироком Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької областівід 13.07.2022за ч.3ст.15ч.4ст.185КК України,із застосуваннямч.3ст.68КК України,у видіпозбавлення волістроком 5(п`ять)років,за ч.2ст.15ч.4ст.186КК України,із застосуваннямч.3ст.68КК України,у видіпозбавлення волістроком 6(шість)років 8(вісім)місяців,на підставі ч.1ст.70за сукупністюкримінальних правопорушеньшляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим увиді позбавленняволі строком6(шість)років 8(вісім)місяців,без застосування частини першої статті 71 КК України.

Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Подання ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом`якшує його, задовольнити.

На підставічастини другоїстатті 74КК Українизвільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині покарання, призначеного Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області вироком від 09.02.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки, у зв`язку із усуненням законом караності діяння.

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,таким,що засудженийМогилів-Подільськимміськрайонним судомВінницької областівироком від13.07.2022та відбуваєпокарання зач.3ст.15ч.4ст.185КК України,із застосуваннямч.3ст.68КК України,у видіпозбавлення волістроком 5(п`ять)років,за ч.2ст.15ч.4ст.186КК України,із застосуваннямч.3ст.68КК України,у видіпозбавлення волістроком 6(шість)років 8(вісім)місяців,на підставі ч.1ст.70за сукупністюкримінальних правопорушеньшляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим увиді позбавленняволі строком6(шість)років 8(вісім)місяців,без застосування частини першої статті 71 КК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

СУДДЯ