Ухвала

від 27.11.2024 по справі 149/3765/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 149/3765/24

Провадження №1-кс/149/814/24

27.11.2024 р. м. Хмільник

Слідча суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні № 42024022330000027 від 09 лютого 2024 року, кваліфікованому за ч. 4 ст. 190 КК України, про накладення арешту,

ВСТАНОВИЛА:

До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області найшло вказане клопотання.

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 42024022330000027 від 09 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом незаконного використання рядом осіб завідомо підроблених дублікатів заповітів, в результаті чого зазначені особи заволоділи не витребуваними земельними ділянками. В ході вказаного досудового розслідування земельні ділянки із кадастровими номерами 0524883500:03:001:0021 площею 5,2178 га; 0524883500:03:001:0474 площею 4,8402 га; 0524883500:03:001:0010 площею 4,8205 га; 0524884200:05:002:0225 площею 1,7473 га; 0524884200:05:002:0221 площею 1,3874 га; 0524884200:05:002:0228 площею 0,3599 га; 0524884200:05:002:0220 площею 1,7473 га; 0524885900:02:002:0801 площею 2,4036 га; 0524885900:02:002:0802 площею 2,0051 га; 0524885900:02:002:0348 площею 2,0050 га визнано речовими доказами, а тому слідчий, з метою їх збереження, просить накласти арешт.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились. Власники майна причини неявки не повідомили, слідчий згідно з поданою заявою просив розглядати справу у його відсутність. Неявка належним чином повідомлених учасників не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Слідчий просить накласти арешт на земельні ділянки із кадастровими номерами 0524883500:03:001:0021 площею 5,2178 га; 0524883500:03:001:0474 площею 4,8402 га; 0524883500:03:001:0010 площею 4,8205 га; 0524884200:05:002:0225 площею 1,7473 га; 0524884200:05:002:0221 площею 1,3874 га; 0524884200:05:002:0228 площею 0,3599 га; 0524884200:05:002:0220 площею 1,7473 га; 0524885900:02:002:0801 площею 2,4036 га; 0524885900:02:002:0802 площею 2,0051 га; 0524885900:02:002:0348 площею 2,0050 га. Постановою старшого слідчого СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області від 26.11.2024 вказані земельні дялнки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024022330000027 від 09 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Доводи клопотання підтверджуються також наданими слідчому судді копіями заповітів, свідоцтв про право на спадщину, заяв про прийняття спадщини, відомостей з Державного реєстру речових прав та копіями інших письмових матеріалів.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Правовою підставою арешту майна є достатність підстав вважати, що вказане майно необхідне для встановлення фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, крім того визнане речовими доказами у кримінальному проваджені.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання щодо накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає, аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження. Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати саме цей захід забезпечення кримінального провадження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції

За змістом ч. ч. 1, 2 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляютьу задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту,а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи встановлені обставини, зокрема те, що слідчий просить накласти арешт на земельні ділянки, які визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні, наявність достатніх переконливих доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, речові докази відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, з метою досягнення мети кримінального провадження наявні підстави для задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 132, 170-173 КПК України, слідча суддя,

УХВАЛИЛА:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на земельні ділянки із кадастровими номерами 0524883500:03:001:0021 площею 5,2178 га; 0524883500:03:001:0474 площею 4,8402 га; 0524883500:03:001:0010 площею 4,8205 га; 0524884200:05:002:0225 площею 1,7473 га; 0524884200:05:002:0221 площею 1,3874 га; 0524884200:05:002:0228 площею 0,3599 га; 0524884200:05:002:0220 площею 1,7473 га; 0524885900:02:002:0801 площею 2,4036 га; 0524885900:02:002:0802 площею 2,0051 га; 0524885900:02:002:0348 площею 2,0050 га., які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024022330000027 від 09 лютого 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1