Вирок

від 26.11.2024 по справі 127/32792/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/32792/24

Провадження №1-кп/127/917/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому в судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2023 за № 12023020000000671, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниці, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, директора ПП « ОСОБА_6 », одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 242 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 наказом ПП «Зірочка» № 1 від 06.01.2023 призначений на посаду директора зазначеного приватного підприємства, основним видом діяльності якого є «41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель».

Відповідно до пункту 5.1. розділу 5 Статуту ПП « ОСОБА_6 » підприємство створено з метою задоволення потреб населення у продукції (товарах), роботах та послугах і реалізації на основі одержаного прибутку інтересів Засновників (власників) Підприємства.

Згідно з пунктом 5.2. розділу 5 Статуту ПП « ОСОБА_6 » одним з предметів діяльності підприємства є будівництво, яке включає у себе: проектні роботи; архітектурне проектування; будівельне проектування та конструювання; проектування інженерних мереж і систем; розроблення спеціальних розладів проектів; будівельно-монтажні роботи; земляні роботи; зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд; роботи з опорядження конструкцій та устаткування; роботи з благоустрою територій; інжинірингові роботи у будівництві; функції генерального розробника і підрядчика; обстеження будівель, споруд і мереж; здійснення будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних та підрядних робіт; будівництво та експлуатація готелів та кемпінгів, інших комунальних закладів, дизайн, розробка та виготовлення інтер`єрів громадських, житлових та інших приміщень, виробництво будівельних матеріалів, включаючи цеглу, облицювальну плитку: проектування, будівництво, реконструкція, реставрація, ремонт а також наступна експлуатація об`єктів промислового, агропромислового, громадського, культурно-побутового та іншого призначення; виробництво будівельних матеріалів і конструкцій та їх реалізація; технічне оснащення механізмів, обладнання, будівель та споруд; вироблення та монтаж технологічного обладнання, будівельних конструкцій та інженерних комунікацій: передачі даних та документального зв`язку; будівництво та технічне обслуговування передавальних станцій супутникового зв`язку: ремонтні та реставраційні роботи; виконання будівельних, проектних, ремонтних, оздоблювальних, монтажних та сантехнічних робіт.

Відповідно до пункту 6.5 підпунктів 6.5.1, 6.5.2, 6.5.3 розділу 6 Статуту ПП «Зірочка» підприємство зобов`язане охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів, забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги, щодо захисту здоров`я працівників, населення і споживачів продукції, виконувати інші обов`язки, що передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 10.6 розділу 10 Статуту ПП «Зірочка» визначено, що виконавчим органом підприємства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор. Директор вирішує усі питання діяльності Підприємства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів засновників.

Загальні збори засновників можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції Директора.

Директор несе безпосередню відповідальність за виробничу, господарську, фінансову діяльність Підприємства.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1678 від 06.07.2023 ПП «Зірочка» надано вихідні дані - містобудівні умови та обмеження на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 - на земельній ділянці із кадастровим номером 0510136600:02:012:0016 площею 0,1125 га, яка перебуває у власності ТОВ «АППА» й межує з прибережно-захисною смуготою річки Південний Буг та малої річки П`ятничанка.

У подальшому наказом Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради №176 від 07.07.2023 затверджено містобудівні умови та обмеження на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2

Відповідно до розділу 5 містобудівних умов та обмежень на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 від 07.07.2023 замовник зобов`язаний передбачити виконання вимог Державних санітарних правил і норм та екологічного законодавства з дотриманням вимог природоохоронного законодавства (ДБН А.2.2-1.2021).

Пунктами «е», «і» частини другої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі Закон № 1264-XII) регламентовано, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів; невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 1 Водного кодексу України (далі ВК) визначено, що прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до класифікації річок України, яка наведена в статті 79 ВК, залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі.

Водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.

З метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Положеннями статті 89 ВК встановлені обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, а саме - прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: - розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; - зберігання та застосування пестицидів і добрив; - влаштування літніх таборів для худоби; - будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; - миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; - влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; - випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Річка П`ятничанка відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг Державного агентства водних ресурсів України є правою притокою річки Південний Буг, її довжина становить 9 км, площа водозбору 17,4 км. П`ятничанка відноситься до категорії малих річок, оскільки площа її водозбору менше 2 тис. квадратних кілометрів.

Малі ріки є дуже чутливими до антропогенного впливу. З огляду на що, нормами чинного законодавства передбачено особливості користування малими річками, зокрема статтею 80 ВК встановлено, що з метою охорони водності малих річок забороняється: змінювати рельєф басейну річки; - руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки; - випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків; - зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки; - розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації; - проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів`ях річок; - надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва; - здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Також, проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, берегоукріплення, зміни і стабілізації стану русел річок відповідно до абзацу восьмого пункту 10 частини третьої статті З Закону №2059-VIII відноситься до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля.

Разом з тим, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора ПП « ОСОБА_6 », являючись службовою особою, що керується у своїй роботі статутом підприємства, чинним законодавством України, наказами та інструкціями відповідних галузевих міністерств, іншими нормативними документами, затвердженими в установленому порядку, будучи обізнаним із законодавством у сфері охорони навколишнього природного середовища, достовірно знаючи про встановлений законодавством порядок здійснення господарської діяльності, пов`язаної із водокористуванням, про умови охорони водності малих річок, визначені статтею 80 ВК, у тому числі щодо заборон визначених вказаною статтею, усвідомлюючи, що дії ПП « ОСОБА_6 » з проведення земельних робіт на землях прибережно-захисної смуги, що є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, що в свою чергу відноситься до особливо цінних земель, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправних характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки їх настання, в порушення підпункту 6.5.1 пункту 6.5 розділу 6 Статуту ПП «Зірочка», статті 89 ВК, статті 150 Земельного кодексу України допустив проведення найманими ним працівниками у період з 11.09.2023 по 13.03.2024 робіт по зміні русла річки П?ятничанка, шляхом введення її русла під прямим кутом у залізобетонну конструкцію (трубу) із оглядовим колодцем, площею 0,0152 га, загальною довжиною 107,25 м, яка бере свій початок від мосту, що проходить через вул. Івана Богуна до річки Південний Буг.

У результаті порушення ОСОБА_5 правил охорони вод та зміни русла річки П?ятничанка, її природне русло, яке впадало в річку Південний Буг приблизно під кутом 45 градусів від моста по АДРЕСА_2 засипано грунтом, щебенем різних фракцій, глиною та залишками будівельних відходів із будівельної цегли та гранітного каменю різних фракцій.

З технічної точки зору можна вважати, що проведені земельні роботи в період з 11.09.2023 на самовільно зайнятій земельній ділянці, в межах прибережно-захисної смуги річок П?ятничанка та Південний Буг, які призвели до незворотної зміни русла річки П?ятничанка, шляхом її виведення під прямим кутом у залізобетонну трубу та засипанням старого русла, що проходило на досліджуваній земельній ділянці приблизно під кутом 45 градусів ґрунтом, щебенем різних фракцій, глиною та залишками будівельних відходів із будівельної цегли та гранітного каменю різних фракцій.

Зміна русла річки П?ятничанка з екологічної точки зору призвела до антропогенної зміни ландшафту, що за масштабом прояву має локальний характер, до зміни екосистеми досліджуваної земельної ділянки, яка в свою чергу зазнала значних локальних незворотних змін і не може бути відновлена у первинному вигляді, а також до порушення стоку, тобто зміни природного водного режиму річки, що спричиняє за собою скорочення (зменшення) кількості води у водному об`єкті та виснаження, яке не може бути подолане природним шляхом.

Дії ОСОБА_5 за вищевказаними фактами кваліфіковані за частиною першою статті 242 Кримінального кодексу України (далі КК), за ознаками порушення правил охорони вод (водних об`єктів), що спричинило зміну їхніх природних властивостей і створило небезпеку для довкілля.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 02.10.2024 між ним з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_5 (в присутності захисника адвоката ОСОБА_4 ) з іншої.

Згідно з наданою суду угодою ОСОБА_5 беззастережно та у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 242 КК, в обсязі згідно з обвинувальним актом. При цьому сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за частиною першою статті 242 КК у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень.

ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та просив затвердити угоду про визнання винуватості, призначивши визначене в ній покарання. При цьому зазначив, що угоду уклав добровільно, наслідки її затвердження та наслідки умисного невиконання затвердженої угоди йому зрозумілі.

Будучи допитаним щодо обставин вчинення інкримінованого діяння, ОСОБА_5 суду пояснив, що вчинив його за обставин, викладених в обвинувальному акті. Зокрема, повідомив суду, що на суміжній з ділянкою, яка належить ПП « ОСОБА_6 », земельній ділянці знаходиться річка П`ятничанка. Оскільки поруч має будуватись багатоквартирний будинок, він прийняв рішення змінити русло річки з метою її збереження.

На цей час русло річки розчищене та частково облагоджена прилегла територія, у подальшому планується створити паркову зону.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 підтримала подану прокурором угоду та просила її затвердити.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та угоду про визнання винуватості, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Порядок здійснення кримінального провадження на підставі угод регламентований статтями 486-475 глави 35 КПК.

Зокрема, частиною другою статті 469 КПК встановлено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. При цьому пунктом 1 частини четвертої зазначеної статті регламентовано, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Зі змісту абзацу п`ятого частини четвертої статті 469 КПК випливає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Частиною четвертою статті 474 КПК визначено перелік питань, які суд зобов`язаний з`ясувати у обвинуваченого перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості.

У ході судового розгляду кримінального провадження відомостей, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не розуміє приписів пунктів 1-4 частини четвертої статті 474 КПК, судом встановлено не було. Крім того, надана суду угода відповідає вимогам положень статті 472 та частині сьомої статті 474 КПК.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 розуміє, положення частини другої статті 473 КПК, відповідно до якої наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку; для обвинуваченого відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК; ОСОБА_5 також розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону і будь-якого положення складеної угоди; у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до положень статті 476 КПК прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальним порядку; ОСОБА_5 розуміє, що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 389-1 КК.

Вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди та призначення обвинуваченому покарання, узгодженого сторонами, суд враховує таке.

Верховний Суд (далі ВС) у постанові від 16.10.2018 (справа № 439/1344/17) звернув увагу, що за загальним правилом, у випадку наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, з огляду на те, що інститут угод у кримінальному провадженні, як і інститут призначення покарання у тому числі з урахуванням його особливостей у випадку затвердження угоди (частина п`ята статті 65 КК) жодним чином (як в матеріальному, так і в процесуальному аспектах) не кореспондуються з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності, є взаємовиключними та потребують розмежування.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВСУ) № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Як суд зазначив вище, ОСОБА_5 у судовому засіданні факту вчинення інкримінованого йому діяння не заперечував, повідомивши суду, що вчинив кримінальне правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, надав суду чіткі й послідовні показання щодо обставин його вчинення, які повністю узгоджуються з відомостями, зазначеними в обвинувальному акті. Допит обвинуваченого здійснений у судовому засіданні відповідно до приписів статті 351 КПК. Під час зазначеного допиту обвинувачений, як суд вже зазначив, надав чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованих йому діянь, які мають бути встановленими в судовому засіданні згідно з приписами частини першої статті 91 КПК.

Суд також враховує, що згідно з приписами статті 12 КК, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вчиненому розкаявся, частково усунув завдані ним збитки.

Отже, застережень, які б перешкоджали затвердженню угоди, встановлені частиною сьомою статі 474 КПК, у підготовчому судовому засіданні встановлені не були. Узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним засадам кримінального закону щодо призначення кримінального покарання, визначені у статтях 50 і 65 КК, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги, що угода відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства, обвинуваченому та його захиснику зрозумілі наслідки затвердження угоди, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_5 (в присутності захисника адвоката ОСОБА_4 ) з іншої. При цьому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання, вид та міра якого була погоджена сторонами, тобто у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що частиною першою статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України регламентовано, що засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. Тому, зважаючи на приписи абзацу третього пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК, згідно з якими у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання, суд вважає за необхідне зазначити, що строк відбування кримінального покарання у виді штрафу слід рахувати саме з дня набрання вироком законної сили.

Згідно з приписами частини другої статті 124 КПК процесуальні витрати необхідно покласти на обвинуваченого.

Керуючись статтями 314, 369-371, 373-374, 475 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02.10.2024 між прокурором ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_5 (в присутності захисника адвоката ОСОБА_4 ) з іншої у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 242 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2023 за № 12023020000000671.

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 242 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 30291 (тридцять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 20 (двадцять) копійок витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частиною четвертою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: