Рішення

від 27.11.2024 по справі 936/1114/24

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1114/24

Провадження № 2/936/245/2024

27.11.2024

селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючої судді Сухої Н.І.

участю секретаря судового засідання Дзямко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Воловець у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Воловецької селищної ради Мукачівського району

про визнання права власності за набувальною давністю

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, у якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому позивачка проживає з 2004.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з серпня 2014 облаштувала будинок, зробила в ньому ремонт, а саме: замінила підлогу, здійснила облицювання внутрішніх стін та стелі, встановила металопластикове вікно та завела електроенергію, що підтверджується технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна від 15.08.2014.

Позивачка проживає у житловому будинку разом зі своєю сім`єю .

Протягом часу проживання за вказаною адресою, позивачка намагалася оформити право власності на будинок, а саме була проведена інвентаризація майна та виготовлена технічна документація (паспорт) на будівлю, у зв`язку із впорядкуванням адресної нумерації змінена поштова адреса будинку рішенням Воловецької селищної ради №171 від 30.11.2018, однак через брак коштів позивачка право власності на майно не оформила.

Заяви, клопотання учасників справи

В судове засідання позивачка не з`явилась, однак звернулась до суду із клопотаннями про розгляд позовної заяви без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Воловецької селищної ради у судове засідання також не з`явився, однак звернувся до суду із заявою, в якій щодо задоволення позову не заперечує та просить справу розглядати у відсутності представника.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 01.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 23.10.2024.

Ухвалою суду від закрито підготовче судове засідання та призначено по справі судовий розгляд.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Факт проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади від 09.11.2023 та довідкою Воловецької селищної ради №118 від 18.07.2024.

Довідкою Відділу архітектури , містобудування, земельних ресурсів, комунального майна і господарства та захисту довкілля №65 від 26.09.2024 підтверджується, що житловий будинок, в якому проживає позивачка за адресою: АДРЕСА_1 безхозним не визнавався.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачкою виготовлено технічний паспорт від 15.08.2014 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Будинкової книги для приписки (реєстрації) громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_1 , позивачка разом з членами родини зареєстрована у зазначеному будинку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1ст.319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідноіз ст.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно дост.328ЦК України набуття права власності-це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеномуст. 392 ЦК України.

Згідно із постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у їх сукупності.

Володіння без правової підстави-це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном .

Добросовісність володіння, як підстава для набуття права власності за набувальною давністю застаттею 344 ЦКозначає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння.Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.

За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17).

В постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 встановлено, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано.

Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 2004 року, протягом більше 10 років, ОСОБА_1 добросовісно, безперервно, не приховуючи факт знаходження майна в її володінні, відкрито володіє будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Доводів протилежного суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість визнання за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

За вимогами статті12,80,81,83ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. На це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 серпня 2024 року по справі № 201/193/22.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 259, 263- 265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Воловецької селищної ради Мукачівського району про визнання права власності за набувальною давністю - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації та прживання : АДРЕСА_1 ;

відповідач: Воловецька селищна рада, ЄДРПОУ 04350240, місце реєстрації: вул. Героїв України, 7, селище Воловець, Мукачівський район, Закарпатська область.

Суддя Суха Н.І.