Рішення

від 27.11.2024 по справі 337/5579/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 337/5579/24

Номер провадження 2/337/2285/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря Трегуб Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

14.10.2024 рокупредставник позивача ОСОБА_2 звернувся до судув інтересахпозивачки ОСОБА_1 зпозовом до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконавчий напис № 8551 від 18.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем щодо стягнення із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ: 43311346) заборгованості у розмірі 23 162 грн. 50 коп. та просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 8551 від 18.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ: 43311346) заборгованість у розмірі 23 162 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження, призначено її розгляд по суті без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, відповідачу наданий строк на подання відзиву до суду, крім того забезпечено позовтазупиненостягнення напідставі виконавчого документа - виконавчого напису № 8551 від 18.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ: 43311346) заборгованість у розмірі 23 162 грн. 50 коп.

14.10.2024 року представник відповідача надав заяву про розгляд справи про визнання заявлених позовних вимог в повному обсязі, просив стягнути 50% судового збору в зв`язку з визнанням позовних вимог.

Розглянувши матеріали провадження, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 18.02.2021 року приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис за № 8551 щодо стягнення з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ: 4331 1346) заборгованість у розмірі 23 162 грн. 50 коп.

Державним виконавцемХортицького відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Дружко АльоноюІгорівною напідставі вищевказаноговиконавчого написуприватного нотаріусабуло відкритовиконавче провадження№ 65658604.

Зміна прізвища Божника відповідно ВП № 65658604 ОСОБА_4 на «Шилова»- обумовлена реєстрацією шлюбу останньою 24.02.2018 року

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідчені права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

У постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц Верховний суд зазначив, що вчинення виконавчого напису полягає у посвідченні права стягувана на стягнення коштів або витребування майна. Таке право, як і безспірна заборгованість повинні існувати на момент звернення до нотаріуса. Сам по собі факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору щодо боргу.

Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).

В свою чергу в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у спорі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд має перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто: 1) чи існувала заборгованість узагалі; 2) чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; 3) та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 27.03.2019 року № 137/1666/16-ц та в постанові Верховного суду від 20.05.2021 року № 756/8279/18-ц.

Крім того, розрахунок боргу, здійснений Відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками фінансової компанії, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача

Таким чином вбачається, що виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Крім того, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Даний Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

У відповідності до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, не передбачено можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку було додано розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», який дозволяв вчиняти виконавчі написи на оригіналах кредитних договорів, які не були нотаріально посвідчені. Але постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1111.2017 у справі № 826/20084/14, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 в цій частині.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

В порушення вказаних положень матеріального права виконавчий напис, що оскаржується, було вчинено на підставі договору, який нотаріально не посвідчувався.

Верховний Суд у своїй Постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження №61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже, не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Доводи позивача щодо не направлення позивачу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору належними доказами та вчинення виконавчого напису не на оригіналі договору та до нього не підшитому - залишилися поза увагою відповідача, який не надав жодних доказів на їх спростування.

Доводи позивача в частині не надання нотаріусу жодних первинних документів, які б свідчили про факт отримання позики, її розмір, тощо та безспірність заборгованості - не спростовані, копії відповідних документів суду не надані, доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог відповідачем визнані, а тому суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У відповідностідо ч1ст.142ЦПК України,у разіукладення мировоїугоди доприйняття рішенняу справісудом першоїінстанції,відмови позивачавід позову,визнання позовувідповідачем допочатку розглядусправи посуті суду відповіднійухвалі чирішенні упорядку,встановленому законом,вирішує питанняпро поверненняпозивачу здержавного бюджету50відсотків судовогозбору,що підлягає сплаті приподанні позову.Тому,з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користьдержави підлягаєстягнення судовихвитрат урозмірі 605,60грн., на користь позивачки 302,80 грн., за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 279, 263, 264, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8551 від 18.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ: 43311346) заборгованості у розмірі 23 162 грн. 50 коп.

Стягнути з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ: 43311346) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ: 43311346) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 302,80 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 50% від сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 302,80 грн., що був отриманий державним бюджетом Хортицького району м.Запоріжжя згідно квитанції 0394-1917-7971-8390, від 11.10.2024 року, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи ЄУН №337/5579/24.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з часу виготовлення повного тексту рішення.

Суддя: Л.Г. Салтан