Ухвала

від 26.11.2024 по справі 463/10964/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

463/10964/24

1-кс/463/9401/24

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу тримання під вартою

26 листопада 2024 року місто Львів

Cлідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 зучастю секретарясудового засідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ,його захисниківадвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,розглянувши клопотанняслідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Львові ОСОБА_7 ,погоджене прокуроромгрупи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024140120001126 від 14.11.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого, військовослужбовця,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 4 ст. 402 КК України,

встановила:

Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_7 , за погодженням прокурора,звернувся зклопотанням прозастосування допідозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Клопотання мотивуєтим,що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у кримінальномупровадженні№62024140120001126 від 14.11.2024.

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що 02.09.2022 громадянин ОСОБА_4 призваний по мобілізації на проходження військової служби у Збройні Сили України.

У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2023 №371 солдата ОСОБА_4 зараховано у списки військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2024 №100 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду пожежного пожежної обслуги військової частини НОМЕР_1 .

Вимогами ст.ст.17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

У відповідності до положень ст.ст.11, 16, 29, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут), ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», солдат ОСОБА_4 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою; за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Крім того, ст.26 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.

Згідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Статтею 29 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звання підполковник належать до старшого офіцерського складу, звання солдат належить до рядового складу.

Статтею 32 Статуту передбачено, що підполковники за своїм військовим званням є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.

Статтею 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.

Також, статтею 103 Статуту передбачено, що начальник штабу батальйону підпорядковується командирові батальйону, є його першим заступником і прямим начальником усього особового складу батальйону.

Таким чином, заступник командира частини з безпеки військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_8 по відношенню до пожежного пожежної обслуги військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 є начальником за військовим званням і за посадою, а ОСОБА_4 є підлеглим.

Згідно підпункту 6 пункту 2 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 №1153/2008, призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв`язку з призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

У порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, вчинив злочин при наступних обставинах.

Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2024 №1402-РС, солдата ОСОБА_4 , відповідно до п.п.82, 83, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнено з займаної посади військової частини НОМЕР_1 і призначено на посаду, передбачену штатом воєнного часу до 10 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2024 №328, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду солдата резерву 10 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.

07.11.2024 близько о 01год. 40хв. у пункту дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , заступником командира частини з безпеки військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_8 до присутніх військовослужбовців, у тому числі до солдата ОСОБА_4 , чітко та зрозуміло доведено начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2024 № 1402-РС про звільнення з займаних посад і призначення до 10 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , у тому числі солдата ОСОБА_4 , і віддано усно наказ про їх вибуття у військову частину НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 , а також доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2024 №328 про призначення солдата ОСОБА_4 на посаду солдата резерву 10 запасної роти військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 і вибуття його до нового місця служби 07.11.2024 разом із іншими військовослужбовцями на транспортному засобі, який забезпечує військова частина.

Однак солдат ОСОБА_4 07.11.2024 близько о 01год. 40хв., знаходячись у пункті дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , після оголошення і роз`яснення йому наказів підполковником ОСОБА_8 , через особисту недисциплінованість, не маючи жодних поважних причин, які могли бути підставою не вибувати у військову частину НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 , заявив про відмову виконати наказ, а також умисно не виконав наказ у подальшому, в умовах воєнного стану, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Про підозру у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_4 повідомлено 26.11.2024.

Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, ухилявся від військової служби, є підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, окрім цього підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, з метою запобігання вказаним ризикам, об`єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, навівши мотиви, зазначені у ньому, просив його задовольнити та зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.402 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, є недоцільним.

ОСОБА_4 у судовому засіданні оголошену йому підозру заперечив, з приводу запобіжного заходу просив у такому відмовити.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 проти поданого клопотання заперечили. Крім цього, ОСОБА_4 не міг бути призваним на військову службу за станом свого здоров`я та у зв`язку з тим, що здійснює догляд за вагітною дружиною. Ризики, на які вказує прокурор у клопотання вважають не доведеними та необгрунтованими.

Заслухавши думку прокурора, який вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, його захисників, проаналізувавши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст.176КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.177КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу».

Слідчим суддею встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №62024140120001126 від 14.11.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України /а.с. 1/.

Останнє розпочато за фактом не виконання наказу, в умовах воєнного стану /а.с. 8, 29/.При розгляді клопотання встановлено, що відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2024 №1402-РС, солдата ОСОБА_4 , відповідно до п.п.82, 83, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнено з займаної посади військової частини НОМЕР_1 і призначено на посаду, передбачену штатом воєнного часу до 10 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2024 №328, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду солдата резерву 10 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.

07.11.2024 близько о 01год. 40хв. у пункту дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , заступником командира частини з безпеки військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_8 до присутніх військовослужбовців, у тому числі до солдата ОСОБА_4 , чітко та зрозуміло доведено начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2024 № 1402-РС про звільнення з займаних посад і призначення до 10 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , у тому числі солдата ОСОБА_4 , і віддано усно наказ про їх вибуття у військову частину НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 , а також доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2024 №328 про призначення солдата ОСОБА_4 на посаду солдата резерву 10 запасної роти військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 і вибуття його до нового місця служби 07.11.2024 разом із іншими військовослужбовцями на транспортному засобі, який забезпечує військова частина.

Однак солдат ОСОБА_4 07.11.2024 близько о 01год. 40хв., знаходячись у пункті дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , після оголошення і роз`яснення йому наказів підполковником ОСОБА_8 , через особисту недисциплінованість, не маючи жодних поважних причин, які могли бути підставою не вибувати у військову частину НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 , заявив про відмову виконати наказ, а також умисно не виконав наказ у подальшому, в умовах воєнного стану, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України.

Також встановлено,що 26.11.2024ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, та роз`яснено процесуальні права та обов`язки підозрюваного /а.с. 64-69/.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

За змістом ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розглядіданого клопотанняпро обраннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою слідчасуддя дійшлависновку,що слідчийта прокурордовели обґрунтованістьпідозри,висунутоїОСОБА_4 /сукупністьнаявних наданий часдоказів провчинення підозрюванимкримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.402КК України/,про щосвідчать,зокрема: актом службового розслідування /а.с. 4-10/; рапорт за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 /а.с.99/; службова характеристика /а.с.20/; медична характеристика /а.с. 21-22/; протокол допиту свідка ОСОБА_8 /а.с.27-29/; протокол допиту свідка ОСОБА_9 /а.с.31-34/; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; /а.с.35-38/ та інші матеріали кримінального провадження, зібрані у ході досудового розслідування.

Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. 3) слідча суддя також дійшла висновку і про існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального права, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків; 4) перешкоджати іншим чином, зокрема шляхом узгодження показань; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, слідча суддя враховує стан здоров`я ОСОБА_4 , те, що на його утриманні перебуває вагітна дружина, відтак у нього наявні міцні соціальні зв`язки.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

А тому, слідча суддя не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам.

Однак слідча суддя, враховуючи доводи сторони захисту, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що не суперечить приписам ч.8 ст. 176 та ст. 182 КПК України.

З урахуваннямнаведеного вище,слідча суддявизначаючи підозрюваномурозмір заставивважає,що такамає бутиспівмірною ізматеріальним становищемособи тавчиненим нимдіянням,а такожнаслідками,які воноспричинило чимогло спричинити,а томувраховуючи обставиникримінального правопорушення,у вчиненніякого підозрюєтьсяОСОБА_4 ,його майновийта сімейнийстан,інші даніпро йогоособу таризики,передбачені ст.177КПК України,слідча суддявважає обґрунтованимита доведеними,а томувважає задоцільне визначитипідозрюваному заставув розмірі20прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить 60 560 грн. з покладенням напідозрюваногоОСОБА_4 , обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин клопотання прокурора про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню частково, а саме слід обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, із визначенням застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень 00 коп.

Згідно зі ст.197КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись вимогами статей177,178,183,186,194,196,197,395 КПК України, -

постановила:

Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 24 січня 2025 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з 26 листопада 2024 року 09 год. 48 хв.

Визначити підозрюваному заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися з території Львівської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- не спілкуватися із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які надають право на виїзд за межі України.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 24 січня 2025 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 27.11.2024 о 10 год.00 хв.

Слідча суддя ОСОБА_1