Ухвала

від 27.11.2024 по справі 485/2393/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №485/2393/24

Провадження №1-кс/485/426/24

УХВАЛА

27 листопада 2024 року м. Снігурівка

Слідчий суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка клопотання начальника Державної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)" ОСОБА_2 щодо вирішення питання про передачу заборонених предметів в дохід держави ,

встановив:

27 листопада 2024 року начальник Державної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)" ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив вирішити питання про передачу заборонених предметів в дохід держави.

Вказане клопотання мотивував тим, що 20.11.2024 року о 18 год. 55 хв. В ході спроби перекиду заборонених предметів до охороняємої зони було виявлено та вилучено на ділянці периметру №2 зовнішньої забороненої зони біля стійки освітлення №17 на стежці спеціалістів ІТЗО два пакунки обгорнуті клейкою лентою, в одному із яких знаходилось 4 мобільних телефони, а саме: 1. марки «LENOVO», imei: відсутній; 2. марки «SONY ERICSSON», imei: відсутній; 3. «NOKIA», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ; 4. «NOKIA», модель 1110і, imei: НОМЕР_3 .

Оглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

Відповідно до положень ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Виходячи зі змісту ч.7 ст.102 Кримінально-виконавчого кодексу України вбачається, що Зберігання засудженими при собі речей, а також предметів, які заборонено використовувати в колоніях, не допускається. Виявлені у засуджених речі та предмети, які заборонено використовувати в колоніях, вилучаються, про що посадовою особою колонії складається протокол. За клопотанням установи виконання покарання слідчий суддя розглядає питання про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого відповідно до положеньрозділу VIIIКримінального процесуального кодексу України.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що до компетенції слідчого судді віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про конфіскацію вилучених саме у засуджених

Як вбачається з матеріалів клопотання, такі речі виявлені та вилучені не у засуджених, адміністрацією колонії не встановлено власників таких, тому дане клопотання не відноситься до компетенції слідчого судді та підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Крім цього, слід зазначити, що клопотання є процесуальним документом, в якому особа звертається з офіційним проханням про проведення процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень.

Чинний КПК України не містить вимог щодо структури та змісту клопотання про вирішення питання, стосовно вилучених у засуджених заборонених для зберігання речей та предметів. Разом з тим, такий документ повинен відповідати загальним вимогам, які ставляться до текстів управлінських документів.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 4 глави 9 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 р., текст управлінського документа повинен бути чітким, конкретним, лаконічним, інформативним та відповідати орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним нормам. Текст документа повинен стосуватися того питання, яке сформульоване в заголовку до тексту, чітко відображати причину й мету створення документа, розкривати суть конкретної справи, містити аргументовані докази, висновки, пропозиції. Текст, як правило, складається з вступної, мотивувальної та заключної частин. Вступна частина містить підставу, обґрунтування або мету складення документа, мотивувальна - обґрунтування позиції установи, в заключній - висновки, пропозиції, рішення, прохання. Текст документа містить інформацію, для фіксування якої його створено. Інформація в тексті документа викладається стисло, грамотно, зрозуміло та об`єктивно.

Вищенаведеним правовим нормам подане начальником Державної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)" ОСОБА_3 клопотання не відповідає. До того ж, клопотання не містить норми законодавства, які дають право особі звертатись до слідчого судді з даним клопотанням.

Керуючись "Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань", затвердженихнаказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018 року, ст.ст.59,102 КВК України, ст.ст.370-371,395,537 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання начальника Державної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)" ОСОБА_2 щодо вирішення питання про передачу заборонених предметів в дохід держави повернути особі, яка його подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1