Ухвала

від 27.11.2024 по справі 490/10628/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/10628/24

н/п2-з/490/162/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану до подачі позову, ОСОБА_1 , відповідач Миколаївська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ",-

ВСТАНОВИВ:

26.11.2024 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла заява про забезпеченн позову, в якій просить суд:

- заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам , уповноваженим особам здійснювати будь-які дії щодо демонтажу стаціонарних тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають в користуванні ОСОБА_1 у кількості 4 шт площами 30 кв.м., 22, кв.м., 22 кв.м., 16 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 90 кв.м. та тимчасових споруд у кількості 4 шт площами 27 кв.м., 20 кв.м., 26 кв.м., 20 кв.м.;

- заборонити Миколаївській міській раді надавати у користування або передавати у власність земельні ділянки площею 90 кв.м. та 93 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на яких розміщені вказані тимчасові споруди;

- заборонити органам державної реєстрації усіх організаційних форм ( в тому числі Миколаївській міській раді та її Департаменту з надання адімністративних послуг) здійснювати будь-які реєстраційні дії стсовоно зазначених земельних ділянок до набрання законної сили рішенням у справі.

В своїй заяві зазаначає, що має намір звернутися до суду з позовом до Миколаївської міської ради з вимогами про визнання бездіяльності Миколаївської міської ради незаконною; встановлення особистого строкового сервітуту ОСОБА_1 та визнання укладеними договорів про встановлення особистого строкового сервітуту стосовно земельних ділянок площами 0,009 га та площею 0,0093 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставами необхідності забезпечення позову позивачем зазначено наступне:

- 12.08.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про встановлення особистого строкового сервітутустосовно земельних ділянок площами 0,009 га та площею 0,0093 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вид права земельного сервітутут відповідно до ст. 99 ЗК України право на розміщеня тимчасових споруд ( малих архітектурних форм).

Ця заява і проекти договорів позивача відповідачем не розглянуті, жодного рішення не прийнято, чим допущена незаконна бездіяльність.

Проте існує загроза, що уже розміщені тимчасові споруди на цих земельних ділянках можуть бути демонтовані відповідачем , так як 22.11.2024 року на трьох таких спорудах позивач знайшов повідомлення про необхідність демонтувати їх добровільно протягом 10 днів або надати правовстановлюючі документи. Очевидно, що у разі відмови позивача добровільно звільнити територію, споруди будуть демонтовані примусово.

Таким чином існує реальна загроза демонтажу всіх тимчасових споруд , позивач опинився під загрозою припинення трудової діяльності .

Враховуючи характер спору і тривалу бездіяльність відповідача, позивач вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вживати дії для демонтажу тимчасових споруд є достатнім, необхідним і співмірним заходом забезпечення позову за обставинами спору, який виник між сторонами.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано з дотриманням вимогстатті 151 ЦПК Українита оплачено судовим збором.

Згідно ч.1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин 1 та 2статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У відповідності до приписів пункту 2 частини 1стаття 150 ЦПК Українивстановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

01.04.2024 року між ТзОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» ( до речі, яке за реєстрованоза однією адресою з позивачем) та позивачем було укладено договір позички, згідно з яким позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове тимчасове безоплатне користування визначений перелік тимчасових стаціонарних споруд, площі яких співпадають з заявленими у заяві про забезпечення позову спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, пунктом 2.2. договору позички встановлено, що передача об`єкта в користування не тягне за собою виникнення в Користувача права власності на це майно. Термін дії договору встановлено до 31 грудня 2025 року.

12.08.2024 року заявник направив на адресу відповідача заяву про встановлення та укладення договорів особистих зеемльних сервітутів з відповідними додатками.

Як стверджує заявник, Миколаївська міська рада у встанволеному законом порядку до теперішнього часу відповіді на заяву не надала .

Статтями12,13 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновками експертів.

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої та сьомоїстатті 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено відсутність будь-яких договірних правовідносин між відповідачем та позивачем, щодо використання спірних стаціонарних тимчасових споруд та земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, суд зазначає, що порядок розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках врегульовано окремими нормативно-правовими актами.

З наявних матеріалів справи встановлено, що предметом майбутнього спору є саме визнання незаконної бездіяльності Миколаївської міської ради та встановлення позивачеві особистого земельної сервітуту та визнання укладеними договорів про встановлення земельного сервітуту стосовно визначених земельних ділянок.

В предмет спору у даній справі не входять питання щодо оформлення, розміщення тимчасових споруд, знесення (демонтажу) останніх тощо, відтак суд не має права надавати правову оцінку обставинам розміщення тимчасових споруд як на стадії розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову, поданих до пред`явлення позову, так і на стадії рогляду даної справи по суті.

Позивачем взагалі не обгрунтовано яким чином дії по демонтажу групи тимчасових споруд можуть вплинути на можливість виконанян рішення суду , не обгрунтовано взагалі існування причинного зв`язку між цим видом забезпечення позовута наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Щодо інших вимог заяви щодо заборони миколаївській міській раді та іншим особам передавати у власність або користування вказані земельні ділянки та вичняти будь-які реєстраційні дії стовоно цих земельних ділянок до набрання законної сили рішенням у справі.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспореного права в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову.

Жодних доказів того, що відповідач має намір передати спірні земельні ділянки третім особам суду не надано і на такі навіть позивач не посилався.

Крім того, у абзаці 1 частини десятоїстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Предметом позовних вимог є встановлення сервітуту, тобто встановлення права користування чужим майном, а саме спірними земельними ділянками, тоді як способом забезпечення позову потенційний позивач визначив заборону відповідачеві , як власнику цих ділянок, вчиняти будь-які дії з цими ділянками, приймати будь-які дії щодо визначення юридичної долі цих ділянок до вирішення спору по суті. Зазначені способи забезпечення позову за змістом є тотожними позовним вимогам без розгляду справи по суті у змагальному процесі - оскільки фактично закріплюють за позивачем право користування належними відповідачеві цими земельними ділянками , що по суті означає обмеження прав ММР, як власника нерухомого майна.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВС КЦС від 15.12.2021 р. у справі № 758/2776/21.

Застосування такого виду забезпечення позову, за змістом якого фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, суперечитиме меті процесуального інституту забезпечення позову та знівелює принципи цивільного процесуального законодавства, оскільки саме під час ухвалення рішення по суті спору суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи потрібно позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову у виді заборони Миколаївській раді вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок до вирішення спору по суті, що фактично призведе до залишення в користуванні позивача цих спірних ділянок на час розгляду справи в суді - є недопустимим згідно з абзацом першим частини десятої статті 150 ЦПК України, оскільки таке забезпечення приведе до фактичного вирішення позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.

Окрім того, суд враховує, що заявлені заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати діяльності юридичної особи, а вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачеві вчиняти певні дії є втручанням у внутрішню діяльність та організаційно-розпорядчі повноваження відповідача як власника щодо можливості вирішення долі земльних ділянок, які перебувають у власності територіальної громади міста Миколаєва , з підстав, передбачених законом, в тому числі і з метою отримання певної плати в дохід місцевого бюджету міста за користування цією землею ( про оплату такого користування позивачем взааглі нічого ен зазначено і доказів не надано).

За таких обставин та виходячи з поданих до даної заяви про вжиття заходів забезпечення позову доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову (заборона демонтажу споруд) і предметом позовної вимоги (встановлення договору сервітуту), зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист/поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; а вимоги про заборону відповідачеві передавати у користування чи власність вказані земельні ділянки та вчиняти стосовно цього майна будь-які реєстраційні дії суперечить ч.10 ст. 150 ЦПК України.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями149-153,353,355 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої до подачі позову, ОСОБА_1 , відповідач Миколаївська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" - відмовити.

Копію ухвали направити зацікавленим особам.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленомустаттею 261 ЦПК Українита може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в пятнадцятиденний строк з дня постановлення.

Суддя О.А. Гуденко